Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів:

За участю представників:

Від позивача – Нечваль О.І.– представник за довіреністю,

Від відповідача – ОСОБА_2,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "ВІП-дизайн"

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.08.2010

у справі № 21/121-32/316 ( .....)

за позовом ТОВ "ВІП-дизайн"

до ОСОБА_2

про стягнення 300242,73 грн.

У вересні 2008р. позивач звернувся до Господарського суд міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 300 242,73 грн., з яких: 275 941,50 грн. боргу з урахуванням інфляційних витрат, 15 848,46 грн. 3% річних та 8 452,77 грн. штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 р. позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 177 500 грн. внеску до статутного фонду, 65 407,53 грн. річних, 2 429,07 грн. витрат по сплаті державного мита, 1 804,80 грн. витрат за проведення експертизи та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2009р. рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009р. залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2010р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2009р. та рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.06.2010р. справа прийнята до нового розгляду та присвоєно №21/121-32/316.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2010 р. у позові ТОВ "ВІП-дизайн" відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі, позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.

Розглянувши доводи, які вказані в апеляційній скарзі, дослідивши фактичні обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.103 ГПУ України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 червня 2003 року Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією за №05192 було зареєстровано ТОВ "ВІП-дизайн" з розміром статутного фонду 45000грн. Учасниками ТОВ "ВІП-дизайн"є: ОСОБА_3 (50% статутного фонду –22500 грн.) та громадянин України ОСОБА_2 (50% статутного фонду –22500 грн.).

Внесення вказаного внеску учасниками товариства підтверджується наступним: актом прийому-передачі майна, яке вноситься учасниками ТОВ "ВІП-дизайн" в якості внесків до статутного фонду товариства від 17.06.03р. (внесок ОСОБА_3 майна на суму 21420,00 грн., внесок ОСОБА_2 на суму 20000,00 грн.), також випискою з ВАТ КБ "Надра" від 30.07.2003р. про внесок до Статутного фонду товариства ОСОБА_2 в сумі 2500,00 грн. і ОСОБА_3 в сумі 1080,00 грн.

Отже, учасниками товариства сформовано Статутний фонд товариства у розмірі 45 000,00 грн., з внеском кожного по 22 500,00 грн.

16.07.2004р. протоколом загальних зборів №3 учасники товариства вирішили збільшити статутний капітал ТОВ "ВІП-дизайн" на 355 000,00 грн. шляхом внесення учасниками грошових коштів: ОСОБА_3 грошовий внесок у розмірі 177 500,00 грн.; ОСОБА_2 грошовий внесок у розмірі 177 500,00 грн.; затвердити долі у статутному фонді ТОВ "ВІП-дизайн", згідно якого ОСОБА_3 має 50% статутного капіталу, ОСОБА_2 –50%; також затвердити нову редакцію Статуту. Крім того, збори учасників товариства вирішили, що кожен з учасників товариства протягом 30 днів зобов’язаний внести до статутного фонду 20% від своєї частки додаткового внеску. Кожен з учасників зобов’язаний повністю внести свій вклад не пізніше року з моменту реєстрації Статуту товариства в новій редакції.

Вказаний протокол був підписаний учасниками товариства –ОСОБА_3 та ОСОБА_2

За таких обставин, твердження відповідача про те, що протокол №3 ним не підписувався а також, що він участі у Загальних зборах товариства не приймав, спростовуються його особистим підписом на вказаному протоколі.

Крім того, згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №11487 від 18.12.2008 встановлено, що підписи на новій редакції Статуту та протоколі загальних зборів учасників товариства № 3 від 16.07.2004 виконані самим ОСОБА_2.

Таким чином, твердження відповідача про неповідомлення та неприйняття участі у рішенні загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом № 3 від 16.07.04р., спростовується матеріалами справами та висновками судової експертизи.

Відповідно до ст. 63 Господарського кодексу України підприємства, що створюються у формі господарського товариства є корпоративними.

Підставою для визначення у особи (учасника господарського товариства) корпоративних прав є наявність у нього частки господарського товариства.

За приписами ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права –це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивіденди) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону.

Відповідно до ст. 57 Господарського кодексу України в установчих документах суб’єкта господарювання повинні бути зазначені найменування суб’єкта господарювання, мета, предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Позивач, як підприємство створено у формі товариства з обмеженою відповідальністю згідно з статутом, затвердженим установчими зборами засновників 13 червня 2003 року (протокол №1), та зареєстровано 25 червня 2003 року Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією за №05192 з розміром статутного фонду 45000 грн. 00 коп.

Засновниками даного підприємства є ОСОБА_3 (50% статутного фонду –22500 грн.) та ОСОБА_2 (50% статутного фонду –22500 грн.).

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю, відповідно до ст. 58 Закону України "Про господарські товариства", є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Відповідно до п. 4.1 Статуту Товариства, органами управління підприємством визначено: Збори учасників Товариства та Дирекцію.

Згідно з п. 4.2 Статуту вищим органом управління підприємства є Збори Учасників Товариства.

Одним з питань, які належать до компетенції зборів є прийняття рішення про зміну розміру статутного фонду Товариства та встановлення розміру, форми і порядку внесення Учасниками додаткових вкладів (п. 4.2.3 Статуту).

Відповідно до положень п. 3.7 Статуту учасники Товариства зобов’язані: додержуватись вимог установчих документів Товариства та виконувати рішення Зборів Учасників Товариства; виконувати свої зобов’язання перед Товариством, у тому числі пов’язані з майновою участю, вносити вклади у розмірі, порядку та засобами, передбаченими чинним законодавством та рішенням Зборів Учасників Товариства.

За приписами ст. 61 Закону України "Про господарські товариства"загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблене не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Протоколу №3 від 16 липня 2004 року відбулися збори учасників Товариства з обмеженою діяльністю "ВІП-дизайн"за участю всіх учасників зборів товариства.

На даних зборах, учасниками Товариства було прийнято рішення, зокрема, затвердження Статуту ТОВ "ВІП-дизайн" в новій редакції, збільшення статутного фонду Товариства на 355000,00 грн. шляхом внесення учасниками грошових коштів: ОСОБА_3 грошовий внесок у розмірі 177500,00 грн.; ОСОБА_2 грошовий внесок у розмірі 177500,00 грн.; затвердити долі у статутному фонді ТОВ "ВІП-дизайн", згідно якого ОСОБА_3 має 50% статутного фонду, ОСОБА_2 –50%.

При цьому учасники зобов’язались протягом 30 днів внести до статутного фонду 20% від своєї частки додаткового внеску, а повністю внести свій вклад не пізніше року з моменту реєстрації Статуту Товариства в новій редакції.

Відповідно до положень ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства.

Протокол Товариства №3 від 16.07.04р. був підписаний обома учасниками товариства, при цьому з боку ОСОБА_2 протокол був підписаний самим ОСОБА_2, що було підтверджено висновками експертизи.

Таким чином посилання відповідача на те, що позивачем не був доведений факт проведення 16.07.04р. загальних зборів спростовується матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, колегія вважає, що ОСОБА_2, як засновник ТОВ "ВІП-дизайн" приймав участь в загальних зборах, та приймав рішення щодо збільшення статутного фонду за рахунок грошових коштів та внесків учасників і зобов’язався зробити внесок у розмірі 177500,00грн.

При цьому, колегія зазначає, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин, і мають обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.

Відповідно до положень ст. 117 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства зобов’язані, зокрема, додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; виконувати свої зобов’язання перед товариством, у тому числі ті, що пов’язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом. Відповідно до ч. 2 учасники господарського товариства можуть також мати інші обов’язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Відповідно до ст. 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства зобов'язані: додержуватися вимог установчих документів товариства, виконувати рішення його органів управління; вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу (436-15) та закону про господарські товариства; нести інші обов'язки, передбачені цим Кодексом, іншими законами та установчими документами товариства.

Відповідно до ч. 6 статті 144 Цивільного кодексу України, збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Відповідно до ст.. 16 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу.

Збільшення статутного (складеного) капіталу може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом (1576-12) .

Рішення товариства про зміни розміру статутного (складеного) капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

На підставі рішення загальних зборів від 16.07.04р., була зареєстрована нова редакція Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-дизайн" державним реєстратором Бароніною Г.О. Подільської районної в місті Києві державної адміністрації 16.08.2004р., номер запису 10711050001000107.

Доказів, які б підтверджували внесення ОСОБА_2 30% вкладу до моменту реєстрації вищевказаних змін, як з боку позивача так і з боку відповідача, суду не надано. Крім того, з моменту реєстрації змін до установчих документів, а саме з 16.08.2004р., ОСОБА_2 був зобов’язаний у річний строк виконати свої зобов’язання та внести свій внесок в сумі 177500,00грн. у повному обсязі до 16.08.2005р.

Як свідчать матеріали справи та не заперечує сам відповідач, ОСОБА_2 рішення загальних зборів від 16.07.04р. не виконав.

Отже, колегія прийшла до висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-дизайн" 177 500,00грн. згідно рішення загальних зборів учасників ТОВ "ВІП-дизайн" від 16.07.04р., оформленого протоколом № 3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується решти вимог позивача, викладених в позовній заяві, колегія вважає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Питання про встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів до статутного фонду товариства не може регулюватися нормами Цивільного кодексу України (435-15) , які регулюють питання щодо зобов’язань, які виникають між учасниками господарських відносин.

Вказане питання є таким, що виникає з корпоративних відносин, специфіка яких визначається Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) та деталізується, виходячи із особливостей функціонування окремих товариств, у їхніх статутах.

Разом з тим, з апеляційної скарги вбачається, що ТОВ "ВІП-дизайн" просить суд стягнути з відповідача 89 528,08 грн. - 10 відсотків річних за несвоєчасне виконання зобов’язання, посилаючись про цьому на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009р. у справі № 21/121, відповідно до якого суд стягнув з ОСОБА_2 177 500 грн. та 65 407,53 грн. 10 відсотків річних згідно Статуту товариства та керуючись Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) .

Колегія звертає увагу на те, що вказане рішення суду від 23.04.2009р. було скасовано Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2010р.

Крім того, колегія зазначає, що у вказаному рішенні, суд стягнув з відповідача 10 відсотків річних за власною ініціативою, вийшовши при цьому за межі позовних вимог ТОВ "ВІП-дизайн" та не врахувавши п.2 ст. 83 ГПК України.

Відповідно п.2 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

При цьому, колегія враховує, що позивач підтримав свої позовні вимоги та протягом розгляду справи не змінював предмету позову, про що він підтвердив і під час розгляду справи в апеляційній інстанції, а також, як свідчать матеріали справи, не звертався з письмовим клопотанням про зміну предмету позову (згідно п.2 ст. 83 ГПК України).

Таким чином, колегія прийшла до висновку про те, що позов ТОВ "ВІП-дизайн" слід розглядати в межах позовних вимог, які викладені в позовній заяві позивача від 22.09.2008р. (а.с.2-6).

З огляду на вищевикладене, колегія вважає, що доводи апелянта стосовно стягнення 10 відсотків річних є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Також, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції в своєму рішенні прийшов до висновку, що позивач пропустив трирічний строк (строк позовної давності) для звернення до суду за захистом своїх порушених прав. При цьому вказавши, що сплив позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позову, навіть у разі встановлення судом обґрунтованості позовних вимог.

Крім того, суд першої інстанції в своєму рішенні дійшов висновку, що ОСОБА_2 вийшов з товариства з 17.07.2009р., тому на думку суду, не має підстав для стягнення з нього суми несплаченого внеску до статутного фонду товариства.

З вищевказаними висновками суду першої інстанції колегія не погоджується, вважає їх помилковими, прийнятими без належної оцінки всіх наявних у матеріалах справи доказів виходячи з наступного.

Суд першої інстанції не врахував, що позивач вперше звернувся до суду в межах строку позовної давності, визначений в три роки (з 16.08.05р. до 16.08.08р.), тобто подав заяву 11.08.08р., яка була повернута судом у зв’язку з недоліками, а надалі строк позовної давності було пропущено з поважних причин, додаткового оформлення документів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до суду з заявою про поновлення строку позовної давності. Однак, судом першої інстанції вказана заява позивача не була прийнята, посилаючись на те, що фактично позовна заява про стягнення 300 242,73 грн. була прийнята судом 22.09.2008р., тобто, після сплину строку позовної давності.

Колегія вважає, що позивач подав заяву в межах строку позовної давності, оскільки причиною повернення позовної заяви від 11.08.08р. було те, що в платіжному дорученні по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення у призначенні платежу не було вказано найменування суду і не вказано посадове становище та прізвище особи банківської установи, яка підписала платіжне доручення.

Усунувши недоліки позивач повторно подав до господарського суду позовну заяву та клопотання про відновлення пропущеного строку на її подання.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно положень п.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В даному випадку, слід звернути увагу на те, що сплив позовної давності не є підставою для того, щоб не розглядати спір по суті. Відповідно до положень пунктів 2-3 ст. 267 ЦК України, встановлений обов'язок суду прийняти до розгляду заяву про захист цивільного права або інтересу незалежно від спливу позовної давності.

За таких обставин, враховуючи загальні принципи цивільно-правового інституту позовної давності, господарський суд в ході судового провадження має з'ясувати чи дійсно порушені законні права позивача, чи підлягають вони захисту, тобто розглянути спір по суті незалежно від того, чи порушений строк позовної давності.

Таким чином, колегія вважає, що місцевий суд, в порушення вимог ст. 53 ГПК України, не виніс ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку, яку позивач подав та мав право оскаржити, а лише зазначив в рішенні про неприйняття заяви позивача про поновлення строку позовної давності. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певних обставин, що спричинили пропуск строку. Отже у кожному конкретному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, в т.ч. зазначені в даній апеляційній скарзі та зробити відповідний висновок щодо поважності причин пропуску строку.

В судовій практиці по господарських справах зазначається, що встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. Тому пропуск строку внаслідок усунення стороною недоліків при поданні позовної заяви, обумовлених вказаними обставинами, не може розглядатися як такий, що вчинений без поважних причин.

Таким чином, колегія вважає, що обставини викладені в рішенні суду, про неприйняття заяви позивача про поновлення строку позовної давності, є незаконними та необґрунтованими, оскільки винесені при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням вимог процесуального законодавства.

Що стосується висновку суду першої інстанції про вихід ОСОБА_2 з товариства з 17.07.2009р., колегія суддів з вказаним висновком не погоджується та вважає його помилковим виходячи з наступного.

В листі Верховного Суду України "Практика розгляду судами корпоративних спорів" від 01.08.07р., на який Господарський суд м. Києва послався в рішенні, вказано, що моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Суд першої інстанції в своєму рішенні вказав, що відповідачем подавалася позивачу заява від 15.07.2009р. про вихід з товариства.

Зазначені в рішенні висновки суду про те, що уповноважена особа позивача 17.07.09р. отримала рекомендованим листом вказану заяву ОСОБА_2 про вихід з товариства, колегія вважає помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 надані суду копії документів, а саме:

- фіскальний чек від 15.07.09р. про оплату відправлення з поштового відділення К-186 на поштове відділення К-80 на адресу ТОВ "ВІП-дизайн" рекомендованого листа за №0318603051475 (т.2 а.с. 139);

- дублікат повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення №0318603051475 17.07.09р. уповноваженому ОСОБА_4 (т.2 а.с.138);

- лист за вихідним №38/3-С-1650 від 22.12.09р. від Південного поштамту Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" на ім'я ОСОБА_1. про те, що рекомендований лист №0318603051475 на ТОВ "ВІП-дизайн" вручений уповноваженій особі за одержання пошти ОСОБА_4 (т.2 а.с. 137).

Колегія вважає, що вказані документи жодним чином не підтверджують того, що у вказаному рекомендованому листі, який направлявся на адресу Позивача, знаходилась саме заява ОСОБА_5 про вихід з ТОВ "ВШ-дизайн",оскільки даний лист відправлявся відповідачем без опису вкладення.

Крім того, ОСОБА_2. не надав суду оригінал поштового повідомлення, яке він мав отримати з поштового відділення з відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення адресату, а надав лише дублікат такого повідомлення .

Таким чином, вказані документи не є такими, які б підтверджували те, що рекомендований лист отримала саме особа за прізвищем ОСОБА_4, також не підтверджують те, що ця особа дійсно 17.07.2009р. була уповноваженою особою позивача за одержання пошти.

При цьому, не має доказів, що фізична особа на прізвище ОСОБА_4 працює чи працювала в ТОВ "ВІП-дизайн" .

Отже, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідній особі позивача особисто або органами зв'язку була вручена заява ОСОБА_2 про вихід з товариства, тому відсутні докази про вихід ОСОБА_2 з товариства.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини справи, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки, які викладені у рішенні місцевого суду не відповідають обставинам даної справи, у зв’язку з чим місцевий суд прийняв неправомірне рішення по даній справі.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є : неповно з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, порушення або незастосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановлянням нового рішення, яким позов задоволено частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 177 500 грн., оскільки судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини справи, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права. В решті частині позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

1.Апеляційну скаргу ТОВ "ВІП-дизайн" задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду м. Києва від 10.08.2010 р. у справі №21/121-32/316 скасувати.

Позов ТОВ "ВІП-дизайн" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: 20932. АДРЕСА_2, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ТОВ "ВІП-дизайн" (04080, м. Київ, вул. Турівська, 24-А, оф. 9, код ЄДРПОУ 32556870 ) 177 500 грн.( сто сімдесят сім тисяч п’ятсот гривень ) внеску до статутного фонду, 177,50 грн.(сто сімдесят сім гривень 50 копійок ) державного мита за подання позову та 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 88,75 грн. (вісімдесят вісім гривень 75 коп.) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

В решті частині позову - відмовити.

3. Матеріали справи №21/121-32/316 повернути до Господарського суду м. Києва.