17/176-10 Про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання - 14.12.2010 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Кривбасводоканал" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2010р . по справі №17/176-10

за позовом державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до комунального підприємства "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 1 524 948 грн. 03 коп.

У відповідності із ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошена перерва до 30.11.10 р., 14.12.10 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.10 р. по справі № 17/176-10 позовні вимоги державного промислового підприємства " Кривбаспромводопостачання ", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області до комунального підприємства "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення 1524948 грн 03 коп задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на користь державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання ", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 366463 грн 45 коп – 3% річних, 1084496 грн 94 коп інфляційних втрат, 14509 грн 60 коп витрат по сплаті державного мита, 235 грн 13 коп витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг.

В решті позову відмовлено.

Оскаржуючи рішення господарського суду комунальне підприємство "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник посилається на не застосування судом норм Цивільного кодексу України (435-15) щодо строку ( дати) виконання зобов"язання, з врахуванням наданих відстрочок та розстрочок виконання рішення господарського суду, не прийняв до уваги умови багатостороннього договору № 193Е/205 від 03.12.2009 р. про організацію взаєморозрахунків відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.09 р. № 193 (193-2009-п) .

Скаржник вважає, що уклавши вищевказаний договір державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області та комунальне підприємство "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, встановили новий строк виконання грошового зобов"язання щодо заборгованості по справі № 5/179-08 за період серпень-грудень 2007 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення, приймаючи до уваги наступне.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.09 р. у справі № 5/179-08, яке набрало законної сили 05.05.2008 року, встановлено заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену питну воду у період з серпня 2007 року по грудень 2007 року в розмірі 6053515, 53 грн. На виконання рішення видано наказ.

Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, які вступили в законну силу є обов"язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України (435-15) , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання, а також, якщо він прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач не сплатив повною мірою заборгованість, що встановлена рішенням суду від 22.04.2009 р. у справі № 5/179-08.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Діюче законодавство не пов"язує припинення зобов"язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов"язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання.

Враховуючи зазначене, господарським судом правомірно встановлено, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, а діюче законодавство не пов"язує припинення зобов"язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Таким чином надання судом відстрочки виконання рішення суду не звільняє боржника від виконання приписів ст.. 625 ЦК України (435-15) .

Господарським судом обґрунтовано зменшено стягнення інфляційних втрат з врахуванням помилки позивача при проведенні нарахування, та стягнуто при цьому 1084496 грн 94 коп та відмовлено в задоволенні решти заявленого позову.

Заявлені до стягнення 3 % річних в сумі 366463 грн 45 коп нараховані обґрунтовано і підлягають стягненню.

Доводи скаржника про неможливість задоволення позову з підстав наявності багатосторонніх договорів № 193Е/205 про організацію взаєморозрахунків, які укладено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 193 (193-2009-п) , що є новацією в зобов"язанні, суперечать положенням ч.2 ст. 604 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов"язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов"язання новим зобов"язанням між тими ж сторонами( новація).

Вказані відповідачем договори укладені не лише між позивачем та відповідачем, тому застосування до правовідносин сторін положення зазначеної норми неможливо.

Апеляційний господарський суд вважає безпідставним посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права, яке полягає у прийнятті до розгляду та врахуванні під час винесення рішення заяви позивача про уточнення позовних вимог № 16-04-3198 від 02.08.10 р без застосування приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, відповідно якої позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті, оскільки зміни до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) внесено Законом України "Про судоустрій і статус суддів " № 2453-VI від 07.07.10р. (2453-17) , який набрав чинності з 30.07.2010 р., тоді як провадження у справі порушено 11.05.2010 р.

Зворотної дії в часі зазначеному Закону не надано. Тому він, в тому числі й ті його положення, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , застосовується до правовідносин, які виникли після набрання Законом чинності.

Приймаючи до уваги викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін як законне та обгрунтоване.