Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -не з’явились

від відповідача -Краснопольська Т.А., дов. б/н від 01.06.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Калина-Чернігів"

на рішення Господарського суду м.Києва від 05.10.2010

у справі № 42/15 ( .....)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Калина-Чернігів"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "МС Ойл Кард"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення боргу, ціна позову 375189,28 грн.

В судовому засіданні 13.12.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2010 року у справі № 42/15 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Чернігів" (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Ойл Кард" (далі-відповідач) про стягнення 375 189, 28 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2010 року у справі № 42/15 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт вважає, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що при винесенні рішення судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що відмова в задоволенні позовних вимог робить неможливим стягнення з відповідача грошових коштів, які належать позивачеві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 року зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.12.2010 року.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/1 від 10.12.2010 року справу № 42/15 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя – Гарник Л.Л., судді: Іваненко Я.Л., Пантелієнко В.О.

13.12.2010 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити оскаржуване рішення – без змін, а апеляційну каргу – без задоволення.

В судове засідання 13.12.2010 року з’явився представник відповідача та підтримав вимоги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Представник позивача, повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду, в судове засідання без поважних причин не з’явився.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 375 189, 28 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що всупереч умов укладеного між ним і відповідачем договору купівлі-продажу нафтопродуктів через мережу АЗС № 105/05-У від 01.02.2005 року останній частково оплатив одержаний протягом періоду з 28.02.2005 по 31.07.2008 року товар вартістю 15 289 189, 28 грн., заборгувавши позивачеві 375 198,28 грн.

Відповідач в суді першої інстанції заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що 24.03.2009 року Господарським судом міста Києва було порушено провадження у справі № 28/118-б про визнання його банкрутом. З метою виявлення всіх кредиторів у газеті "Голос України" № 171 (4671) від 12.09.2009 року було надруковано оголошення про порушення справи про банкрутство боржника. Посилаючись на те, що позивач, як конкурсний кредитор, протягом встановленого тридцятиденного строку не подав до господарського суду письмових вимог до нього, просив у позові відмовити.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.02.2005 року між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів через мережу АЗС № 105/05-У, згідно з яким позивач зобов’язався передати відповідачу нафтопродукти (бензин А-98, А-95, А-92, А-80, дизельне паливо) шляхом пред’явлення смарт-карток на мережі АЗС, а відповідач - прийняти та протягом 3 трьох банківських днів з моменту одержання рахунку оплатити його вартість.

Відповідно до умов п.п. 10.1, 10.2 договору строк дії договору встановлений з моменту його підписання сторонами до 31 грудня 2005 року до повного виконання сторонами розрахунків. Договір вважається пролонгованим на один рік на тих самих умовах, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору у встановленому порядку суду не надано.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними №№ РН-0000483 від 30.06.2008 року, РН-0000578 від 31.07.2008 року, довіреністю на отримання товару серії ЯОУ № 299779 від 01.06.2008 року, актом звірки розрахунків за період з 30.09.2006 по 01.10.2009 років підтверджується факт передачі позивачем відповідачу нафтопродуктів загальною вартістю 15 289 189,28 грн., а також оплати останнім одержаного товару у розмірі 14 914 000 грн.

При цьому, доказів належного виконання умов договору в частині оплати одержаного товару відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2009 року було порушено провадження у справі № 28/118-б про визнання відповідача банкрутом та на виконання зазначеної ухвали 12.09.2009 року у газеті "Голос України" № 171 (4671) опубліковано відповідне оголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

В пункті 54 Постанови Пленуму ВС України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18 грудня 2009 року № 15 (v0015700-09) зазначено наступне. Закон (2343-12) і ГПК (1798-12) не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК (1798-12) порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.

Враховуючи викладене вище та те, що позивач протягом встановленого тридцятиденного строку з письмовою заявою з вимогою до відповідача не звертався, колегія суддів констатує, що зазначені вимоги відповідно до положень ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вважаються погашеними, а тому, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2010 року у справі № 42/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Чернігів" - без задоволення.

2.Матеріали справи № 42/15 повернути до Господарського суду міста Києва.