Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_6 м. Донецьк звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Малинка"м. Донецьк з позовом про визнання недійсним договору найму нежитлової будівлі від 01.05.2009р. щодо оренди приміщення площею 1283,8м2, розташованого за адресою м. Донецьк, пр.Ілліча, 99 "б".

Під час судового провадження ТОВ Фірма "Малинка"був заявлений зустрічний позов до СПД –фізичної особи ОСОБА_6 м. Донецьк про визнання права власності на торгово-розважальний комплекс літ.Б-2, розташований за адресою місто Донецьк, проспект Ілліча 99б, загальною площею 1283,8м2, який складається з приміщень: перший поверх загальною площею 628,2м2: - номер виробничих приміщень 1: І –сходова клітка площею 26,1м2, 1 –виставковий зал площею 375,8м2, 2 –кабінет площею 8,5м2, 3 –кабінет площею 10,4м2, 4 –санвузол площею 3,5м2, 5 –санвузол площею 3,4м2; - номер виробничих приміщень 2: І –сходова клітка площею 18,6м2, ІІ –сходова клітка площею 15,0м2, 1 –хол площею 14,9м2, 2 –рукомийник площею 6,7м2, 3 –туалет площею 1,6м2, 4 –туалет площею 1,6м2, 5 –інвентарна площею 5,4м2, 6 –гардероб площею 3,6м2, 7 –розважальний зал площею 112,4м2, 8 –бар площею 9,9м2, 9 –кухня площею 10,8м2; другий поверх загальною площею 621,7м2: - номер виробничих приміщень 1: І –сходова клітка площею 25,8м2, 2 –торговий зал площею 323,2м2, 2 – коридор площею 17,6м2, 3 –кабінет площею 15,7м2, 4 –кабінет площею 7,0м2, 5 –санвузол площею 3,4м2, 6 –санвузол площею 3,3м2, 7 –кабінет площею 29,8м2; - номер виробничих приміщень 2: І –сходова клітка площею 14,6м2, ІІ –сходова клітка площею 26,6м2, 1 –коридор площею 27,2м2, 2 кімната площею 22,0м2, 3 –санвузол площею 2,4м2, 4 –душова площею 1,9м2, 5 кімната площею 15,7м2, 6 –санвузол площею 2,4м2, 7 –душова площею 2,0м2, 8 –VIP кімната площею 12,2м2, 9 –санвузол площею 2,7м2, 10 –гримерна площею 23,8м2, 11 –душова площею 2,2м2, 12 –душова площею 1,4м2, 13 –душова площею 4,8м2, 14 –гардероб площею 9,0м2, 15 –кабінет площею 11,4м2, 16 –кабінет площею 4,1м2, 17 кімната площею 4,7м2, 18 –privat кімната площею 4,8м2; - надбудова: 1 –котельна площею 33,9м2; усього торгово-розважальний комплекс літ. Б-2 загальною площею 1’283,8м2; допоміжні будівлі та споруди: б –ґанок площею 2,1м2, б1 –ґанок площею 1,8м2, б2 –ґанок площею 12,0м2, б3 –ґанок площею 9,9м2, б4 –ґанок площею 9,9м2, б5 –сходи площею 12,6м2, б6 –сходи площею 5,7м2. Зустрічний позов було прийнято судом до розгляду.

Рішенням господарського суду донецької області від 23.07.2009р. у справі №44/207пд у задоволенні первісних позовних вимог було відмовлено, а зустрічний позов –задоволено.

В листопаді 2010р. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області м. Донецьк звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 23.07.2009р. у справі №44/207пд в частині визнання права власності ТОВ Фірма "Малинка"на торгово-розважальний комплекс літ.Б-2, розташований за адресою місто Донецьк, проспект Ілліча 99б, загальною площею 1283,8м2. Скаржник також просить направити справу на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

В обґрунтування заявлених вимог заявник посилається на норми статей 23 та 29 Закону України "Про планування і забудову територій", Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №317 від 19.11.2007р. (z1361-07)

Скаржник стверджує, що перебудова існуючого приміщення здійснювалась з порушенням містобудівного законодавства, тому відсутні підстави для визнання права власності на нерухоме майно.

В судовому засіданні від 13.12.2010р. представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області м. Донецьк підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі. Позивач та відповідач явку своїх представників в судове засідання не забезпечили.

Неявка у судове засідання представників не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам в установленому порядку.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційні скарги, відзиви, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з рішення Виконавчого комітету Калінінської районної у місті Донецьку ради "Про оформлення права власності на будівлю, розташовану за адресою: м. Донецьк, пр. Ілліча, 99 "б"за ТОВ Фірма "Малинка"№60/12 від 28.01.2004р. Організація орендарів торгового підприємства "Малинка"викупила у Представництва Фонду державного майна України в м. Донецьку цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Донецьк, пр. Ілліча, 99 "б", у тому числі, будівлю магазина літ А-1 загальною площею 569м2.

Право власності на нерухоме майно було зареєстровано в Єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно, про що свідчить відповідний витяг №2851483 від 17.02.2004р. та свідоцтво САА №506856 від 13.02.2004р.. Враховуючи положення статей 204, 316- 317, 328 Цивільного кодексу України ТОВ Фірма "Малинка"з 17.02.2004р. є добросовісним набувачем та власником об’єкту нерухомості, отриманого на підставах, що передбачені договором та не заборонені законом.

Згідно акту на право постійного користування землею І-ДН №009748 від 05.05.1995р., ТОВ Фірма "Малинка"Донецькою міською Радою народних депутатів надано в постійне користування 0,1043га землі в межах згідно з планом землекористування для розміщення будинку магазину по проспекту Ілліча, 99 "б".

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Пункт 2 статті 3 Цивільного кодексу України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом.

За приписами ст.ст. 328- 345 Цивільного кодексу України право власності виникає на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Власник використовує своє майно для підприємницької діяльності. При цьому, особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.

Згідно частини 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним порушеннями будівельних норм та правил.

Частина 5 ст. 376 Цивільного кодексу України закріплює, що на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. На час звернення до суду позивач є користувачем земельної ділянки та володіє, розпоряджається та користується спірним майном.

ТОВ Фірма "Малинка"самочинно здійснила перебудову існуючої нерухомості, реконструювавши та добудувавши декілька складових частин, внаслідок чого утворився спірний об’єкт нерухомості, про що свідчить технічний паспорт Бюро №1/96964 кв 229.

Технічний паспорт на спірний об’єкт нерухомості №1/96964 кв 229, виданий органами державної реєстрації в порядку Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) та Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, свідчить про те, що Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації міста Донецька"здійснило технічну інвентаризацію саме нерухомого майна.

Згідно висновку спеціаліста-будівельника ОСОБА_7 №81/09 від 11.07.2009р. об’ємно-планувальні та конструктивні рішення будівлі спірного об’єкту нерухомості мають задовільний стан, об’єкт нерухомості відповідає приписам будівельних норм та правил, може експлуатуватися як торгівельно-розважальний комплекс та має 100% будівельної готовності.

Проведення власником майна, реконструкції свого майна, не позбавляє його права власності на реконструйоване майно, з урахуванням приписів ст.ст. 319- 320 Цивільного кодексу України.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлене судом.

Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України (435-15) щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише визнання в судовому порядку.

Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва законодавчо не врегульовано.

На час розгляду справи і до моменту звернення позивача до суду, власник земельної ділянки або іншій орган, не здійснював дії та не приймав рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформував його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Як зазначалося вище, згідно висновку експертизи, спірне майно придатне до експлуатації та відповідає будівельним нормам.

Вказаний висновок свідчить про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшої експлуатації будівлі за своїм призначенням.

Стаття 321 Цивільного кодексу України закріплює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.

На цей час, право власності на спірне майно не спростовується жодною особою. В той же час, це право не може бути зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведення будівельних робіт.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами нерухомості.

Стаття 376 Цивільного кодексу України, передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна саме в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема шляхом визнання права власності.

За нормами статті 392 Цивільного кодексу України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності.

Позивач за первісним позовом не вважав, що спірний об’єкт нерухомості належить ТОВ Фірма "Малинка"на законних підставах, тому товариство мало право звертатися до суду за захистом свого права власності.

Слід зазначити, що визнання права власності на самочинно збудоване майно в порядку статті 376 Цивільного кодексу України, не перешкоджає в подальшому, у разі наявності всіх необхідних документів, прийняттю цього майна в експлуатацію.

Господарським судом також було правомірно відмовлено у задоволенні позову Суб’єкта підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_6 м. Донецьк до ТОВ Фірма "Малинка"м. Донецьк про визнання недійсним договору найму нежитлової будівлі від 01.05.2009р. щодо оренди приміщення площею 1283,8м2, розташованого за адресою м. Донецьк, пр.Ілліча, 99 "б"через необґрунтованість.

З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 23.07.2009р. у справі №44/207пд колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 23.07.2009р. у справі №44/207пд - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 23.07.2009р. у справі №44/207пд - залишити без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Надруковано 6 примірників: 1 –позивачу; 1 –відповідачу; 1 –третій особі; 1 –скаржнику; 1 –до справи; 1 - ДАГС