34/419 Про визнання недійсним кредитного договору - 13.12.2010 Прийняття

Позовні вимоги мотивовані тим, що, по-перше, ні Кредитний договір, ні угода про внесення змін та доповнень №1 до Кредитного договору не скріплені печаткою Товариства; по-друге, у оспорюваному Кредитному договорі, всупереч положенням статей 180, 345 Господарського кодексу України, статті 626 ЦК України не передбачено відповідальності Банку за не виконання, неналежне виконання умов Кредитного договору; по-третє, в момент підписання Кредитного договору (вчинення правочину) відповідачем було допущено недодержання вимог, встановлених ч.2 ст. 207 ЦК України, оскільки договір від імені відповідача було підписано заступником директора Київської регіональної дирекції ВАТ АБ "Укргазбанк" Коцупатрим С.М., тобто іншою юридичною особою; по-четверте, кредитний договір укладено всупереч вимогам статуту Товариства, оскільки Статутом Товариства не передбачено повноважень директора щодо отримання ним кредитів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.10.2010 у даній справі у позові відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, з посиланням на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним. По-перше, скаржник зазначає, що Київське обласне управління ПАТ АБ "Укргазбанк" є структурною одиницею Банку, не є юридичною особою та здійснює свою діяльність від імені Банку в межах наданих Положенням про Київську регіональну дирекцію повноважень. Так, пунктом 4.1. вказаного Положення (станом на момент укладення спірного договору) передбачено, що дирекція здійснює банківські та інші операції у межах отриманих ВАТ АБ "Укргазбанк" банківської ліцензії та письмового дозволу відповідно до вимог чинного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України, однак на думку позивача, не конкретизовано, які саме банківські операції або банківські операції в сукупності, визначені статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" може здійснювати Київська регіональна дирекція.

По-друге, оскаржуваний договір укладений всупереч вимогам статті 345 Господарського кодексу України, а саме, не міститься умов про відповідальність банку щодо видачі кредиту.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

20 червня 2007 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" (далі – Банк), в особі заступника директора Київської регіональної дирекції ВАТ АБ "Укргазбанк" Коцупатрого С. М., та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Інвест" (далі - Позичальник), в особі директора Сердюкова Ю. В. був укладений Кредитний договір №117 (далі – Кредитний договір), за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит в сумі 54 000 000 (п'ятдесят чотири мільйони) гривень.

Пунктом 1.2. Кредитного договору сторони визначили, що цільовим призначенням (метою) кредиту є поповнення оборотних коштів.

Угодою про внесення змін та доповнень № 1 до Кредитного договору внесені зміни до п. 1.1. та викладений в наступній редакції: "Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом 134 000 000 (сто тридцять чотири мільйони) гривень (далі - кредит)"

Підпунктом 3.1.1. Кредитного договору (зі змінами та доповненнями згідно з Угодою про внесення змін та доповнень №1) передбачено, що Банк зобов'язався на умовах цього договору відкрити Позичальнику позичковий рахунок № 206201120891.980 в ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478 та надати Позичальнику кредитні кошти на умовах, в сумі та термін, обумовлені цим Договором, та за умови виконання п.1.7 нього Договору.

Причиною виникнення спору у даній справі є те, що на думку позивача у оспорюваному Кредитному договорі не передбачено відповідальності Банку за не виконання, неналежне виконання умов Кредитного договору, ні Кредитний договір, ні угода про внесення змін та доповнень №1 до Кредитного договору не скріплені печаткою Товариства, в момент підписання Кредитного договору (вчинення правочину) відповідачем було допущено недодержання вимог, встановлених ч.2 ст. 207 ЦК України, Кредитний договір укладено всупереч вимогам статуту Товариства, оскільки Статутом Товариства не передбачено повноважень директора щодо отримання ним кредитів.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Посилання позивача на те, що у оспорюваному Кредитному договорі, всупереч положенням статей 180, 345 Господарського кодексу України, статті 626 Цивільного кодексу України не передбачено відповідальності Банку за невиконання, неналежне виконання умов Кредитного договору, судова колегія вважає необґрунтованими, з врахуванням наступного.

Згідно з частиною 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Пунктами 8, 9 частини 1 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб’єктами підприємницької діяльності на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити, зокрема, порядок зміни і припинення дії договору, а також права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Позивач посилаючись на вказані положення зазначає, що Кредитний договір підлягає визнанню недійсними на підставі частин 1 статей 203 Цивільного кодексу України, оскільки у Кредитному договорі не містяться положення щодо відповідальності відповідача за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.

Проте, відсутність у Кредитному договорі вказаних положень не може бути підставою для визнання цього договору недійсним.

Так, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору (як дво- або багатостороннього правочину) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства .

Отже, виходячи з даної норми у зміст договору, крім погоджених сторонами умов, входять і ті положення (умови), які приймаються ними як обов’язкові в силу чинного цивільного законодавства. Тобто в договорі немає потреби дублювати положення, які є загальними для даного виду договору і передбачені у відповідних нормативних актах, оскільки сторони повинні керуватися ними незалежно від того, включені вони в договір чи ні.

Умови про відповідальність сторін за порушення зобов’язань (їх невиконання або виконання з порушенням умов) передбачені, наприклад, у главі 51 Цивільного кодексу України (435-15) . Так, згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Порядок зміни і припинення дії (розірвання) договору врегульований статтями 631, 651- 654 Цивільного кодексу України, частиною 7 статті 180, статтею 188 Гоподарського кодексу України.

Таким чином, у статті 203 Цивільного кодексу України мова йде про відповідність закону саме змісту правочину, а не його форми. Тому визнавати Кредитний договір недійсним на тих підставах, що він не містить певних умов, зокрема, умов про відповідальність банку не можна.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, істотними умовами є ті умови, без наявності яких договір не може існувати. Ці умови повинні визначатися законом саме як істотні, бути такими виходячи із правової природи даного виду договору, або якщо одна із сторін заявить, що має бути досягнуто згоди щодо певної умови.

Умови наведені в частині 2 статті 345 ГК України (зокрема, мета кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту) не є істотними умовами кредитного договору.

Структурно-системний аналіз положень Господарського кодексу України (436-15) та Цивільного кодексу України (435-15) свідчить, що законодавець прямо зазначає перелік істотних умов того чи іншого виду господарського договору.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що істотними умовами кредитного договору як господарського договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Така ж правова позиція Верховного Суду України (викладена у постанові від 05.02.2008 по справі № 22/268) і Національного банку України (викладена у листі № 18-111/3249-8378 від 18.08.2004 (v8378500-04) "Про деякі питання застосування Цивільного кодексу України в банківській діяльності").

Разом з тим, суд звертає увагу, що Банк свої зобов’язання за Кредитним договором виконав, що підтверджується випискою по рахунку № 206201120891.980 з 20.06.2007 до 23.11.2009 (а.с. 52).

Що стосується посилання позивача на те, що в момент підписання Кредитного договору відповідачем було допущено недодержання вимог, встановлених частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 2 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до положення про Київську регіональну дирекцію АБ "Укргазбанк" Київська регіональна дирекція створюється з метою надання юридичним та фізичним особам послуг у межах отриманих ВАТ АБ "Укргазбанк"банківської ліцензії та письмового дозволу відповідно до вимог чинного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України, керівництва відділеннями Банку, що підпорядковуються дирекції. Дирекція є самостійним структурним підрозділом Банку.

Так, пунктом 1.5. Положення про Київську регіональну дирекцію АБ "Укргазбанк" передбачено, що дирекція має круглу печатку, штампи, бланки тощо зі своїм найменуванням (з обов’язковим використанням назви та емблеми Банку).

Згідно з пунктом 3.2. Положення про Київську регіональну дирекцію АБ "Укргазбанк"передбачено, що виходячи з поставлених завдань Дирекція виконує такі функції:

- комплексне банківське обслуговування юридичних та фізичних осіб;

- супроводження, контроль та облік операцій Дирекції;

- валютний контроль за операціями клієнтів Дирекції;

- розвиток мережі продаж в регіоні та підтримка її діяльності;

- збереження та нарощення клієнтської бази Дирекції.

Тобто, Київська регіональна дирекція мала необхідні повноваження та право від імені Банку на укладення Кредитного договору.

Виходячи з вищевикладеного, відсутні підстави стверджувати, що Кредитний договір був укладений з порушенням вимог частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, так як він був підписаний уповноваженою особою, яка діяла на підставі довіреності та скріплений печаткою Київського обласного управління АБ "Укргазбанк", що є відокремленим структурним підрозділом АБ "Укргазбанк".

Крім того, згідно зі статтею 39 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Надання банком кредиту є свідченням того, що відповідна угода схвалена відповідачем.

Судова колегія критично відноситься до посилань позивача про те, що у директора Товариства відсутні повноваження на укладення Кредитного договору, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, в Статуті ТОВ "Нафтогаз-Інвест" не зазначено обмежень повноважень директора на укладення господарських договорів, в тому числі кредитних. Директор вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесені до компетенції Зборів Учасників.

Отже, проаналізувавши Статут Товариства судова колегія прийшла до висновку, що його директор був уповноваженою особою, мав необхідний обсяг цивільної право та дієздатності, а тому Кредитний договір був укладений згідно вимог Статуту ТОВ "Нафтогаз-Інвест".

Судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на те, що ані Кредитний договір, ані угода про внесення змін та доповнень №1 до нього не скріплені печаткою Товариства, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в судовому засіданні 13.10.2010 було досліджено оригінал Кредитного договору і угоди про внесення змін до нього, з якого місцевим господарським судом було встановлено, що у реквізитах зазначених документів міститься печатками Товариства, а відтак посилання позивача є надуманими та безпідставними.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Усі вище наведені вимоги статті 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання Кредитного договору.

Відповідно до пункту 1 роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом встановлено, що Кредитний договір укладено у відповідності до чинного законодавства України, у зв’язку з чим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга є необґрунтованою та спростовується вищевикладеним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2010 по справі № 34/419 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.