36/274 Про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення обє'кту оренди державного майна - 09.12.2010 Прийняття

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (відповідач) про стягнення 10 496,04 грн. неустойки за несвоєчасне повернення об’єкту оренди за період з травня 2009р. по вересень 2009 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2010 у справі № 36/274 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Підставами для скасування рішення позивач вважає порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу позивача та її розгляд призначено на 16.11.2010.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.12.2010.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

01.06.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" як орендарем було укладено договір № 12/02-2511-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с.8-10).

Відповідно до п. 1 договору орендодавець передає орендарю в строкове платне користування нерухоме майно приміщення адміністративної будівлі площею 8,0 кв.м., розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Калініна, 4 на другому поверсі 9-ти поверхового будинку, що знаходиться на балансі ДП "Придніпровська залізниця". Майно передається в оренду з метою введення волоконно-оптичного кабелю, встановлення спільних із залізницею оптичних кросів, обладнання SDH.

За актом приймання-передачі від 01.06.2006 (а.с. 11), підписаним представниками балансоутримувача, орендодавця та орендаря, відповідачу було передане вищевказане приміщення.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір діє з 01.06.2006 по 01.05.2007 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації органами державного пожежного нагляду та узгодження балансоутримувача, договір, за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтею 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Оскільки після закінчення строку дії договору 01.05.2007 ні одна із сторін не заявила про його припинення, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що у відповідності зі статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди №12/02-2511-ОД від 01.06.2006 був пролонгований на новий строк на тих самих умовах, спочатку до 01.04.2008, а потім до 01.03.2009.

Листом від 13.01.2009 вих. № 11-02-00235 (а.с. 33-34) позивач повідомив відповідача, що надані відповідачем документи щодо продовження терміну дії договорів, зокрема і спірного договору, РВ ФДМУ по Дніпропетровській області розглянуті. Однак, позивач зазначив, що згідно зі ст. 73 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" після закінчення строку дії договору оренди, орендар, який належним чином виконував свої обов’язки, бере участь у конкурсів на отримання права оренди державного та комунального майна. При цьому, контроль за фактичним використанням державного майна здійснює балансоутримувач цього майна та несе відповідальність за недопущення безоплатного його використання.

Відповідачем була розпочата робота по підготовці пакету документів для участі у конкурсі на право оренди майна. При цьому, відповідач листом від 05.02.2009 № 144 (а.с. 35) повідомив позивача про намір надалі використовувати зазначене майно на правах оренди.

Листом від 23.03.2009 №16-03-02248 (а.с. 12) позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди №12/02-2511 від 01.06.2006 з 01.03.2009 у зв’язку з закінченням строку, на який він був укладений. Крім того, даним листом позивач запропонував відповідачу взяти участь у конкурсі на право оренди державного майна.

Вказаний лист направлено позивачем відповідачу 27.03.2009, що підтверджується фіскальним чеком № 6641 від 27.03.2009 та відповідним реєстром (зворотна сторона а.с. 12).

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки за неповернення орендованого приміщення у розмірі 10 496,16 грн. за період з 01.03.2009 по 18.09.2009, тобто з моменту закінчення попереднього договору оренди до укладення нового договору оренди.

Пунктом 2.5 договору оренди встановлено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу.

Згідно з п. 5.6 договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов’язується повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Один екземпляр такого акту приймання-передачі налається орендодавцеві.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 17-19) зазначив, що орендоване приміщення використовується ним для розміщення майна, яке використовується за дозволом Міністерства транспорту та зв’язку України та ДП "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач) на підставі Угоди про співробітництво від 16.01.2002 між ДП "Придніпровська залізниця" та відповідачем і забезпечує функціонування сумісної з залізницею волоконно-оптичної лінії зв’язку (ВОЛЗ) довжиною 1200 км, яку побудував відповідач і частину якої передано в користування залізниці для власних потреб, в тому числі і з метою задіяння даних волокон в системі забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті.

Крім того, відповідач вказав, що специфікою вказаного договору оренди державного майна є фізична неможливість одномоментного припинення використання орендованого майна за умови закінчення дії договору оренди. Монтаж і демонтаж оптичних волокон та обладнання, що забезпечує його діяльність, а також погодження проектів та отримання різноманітних дозволів, що з цим пов’язані займає не один місяць. Припинення користування орендованим майном по своїй суті означає припинення функціонування як оптичних волокон, так і пов’язаного з ним обладнання.

Також відповідач зазначив, що він діє з урахуванням положень Генеральної угоди про співробітництво № 5 89/01 від 27.12.2001, укладеної з Державною адміністрацією залізничного транспорту України (а.с. 59-64).

Листом від 28.01.2009 № 94 (а.с. 39) відповідач звернувся до балансоутримувача – ДП "Придніпровська залізниця" з проханням вирішити питання замовлення та виконання експертних оцінок зазначеного майна. Даний лист був направлений виходячи з вимоги органу, уповноваженого управляти зазначеним державним майном, а саме Міністерства транспорту та зв’язку України (лист від 22.11.2008 №7555/16/14-08) щодо проведення оцінки майна виключно балансоутримувачем.

На підставі даного листа з переможцем проведеного залізницею конкурсу оцінювачів був укладений трьохсторонній договір № 002-09 від 30 січня 2009р. на проведення оцінки майна, де балансоутримувач виступив замовником, а відповідач – платником за проведену роботу (а.с. 40).

За актом приймання-передачі виконаних робіт до договору № 002-09 від 30.01.2009 на проведення оцінки майна (а.с. 41), згідно якого виконавець передає, замовник приймає, а платник сплачує виконаний Звіт про оцінку ринкової вартості нежитлових приміщень.

Листом від 01.04.2009 № 369 (а.с. 43) відповідач надав відповідачу повний пакет документів для проведення конкурсу на право оренди. Вказаний лист зареєстровано позивачем 03.04.2009 під вхідним номером 11/04401.

На момент надання повного пакету документів на право оренди до позивача надійшло погодження від органу, уповноваженого управляти зазначеним державним майном, а саме Міністерства транспорту та зв’язку України, на право користуватися цим майном на правах оренди, що підтверджується листом від 19.01.2009 № ЦЗС-12/76 (а.с. 37-38).

На підставі викладеного, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що відповідачем своєчасно і повністю виконано усі залежні від нього дії щодо виконання вимог чинного законодавства для подовження дії договорів оренди, а усі наступні дії, встановлені законодавством, повинен був вчинити саме позивач.

Як вбачається із матеріалів справи, конкурс на право оренди майна було призначено на 07 вересня 2009р., тобто майже через 5,5 місяців після подання всіх необхідних документів від відповідача.

19 вересня 2009 року між сторонами по справі був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с. 45-48).

Відповідно до умов даного договору відповідач отримав в орендне користування нерухоме майно приміщення адміністративної будівлі площею 8 кв.м., розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Калініна, 4 на 2 поверсі 9-ти поверхового будинку, що знаходиться на балансі ДП "Придніпровська залізниця".

Згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, застосування штрафних санкцій до будь-якого суб’єкта господарювання можливе лише за умови вчинення таким суб’єктом господарювання винних дій, тобто дій які порушують приписи нормативних актів і ці порушення вчинені навмисно або внаслідок бездіяльності.

Оскільки TOB "Євротранстелеком" своєчасно та в повному обсязі виконало усі вимоги чинного законодавства щодо участі у конкурсі та укладення договору оренди державного майна, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що незалежно від фактичної відсутності такого договору, підстави для застосування будь-яких санкцій до TOB "Євротранстелеком" відсутні, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2010 у справі № 36/274 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2010 у справі № 36/274 - без змін.