4/47 Про порушення справи про банкрутство, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, вжиття заходів до забезпечення грошових вимог кредиторів боржника шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти, що належать боржнику - 08.12.2010 Прийняття

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28.10.2010р. порушено провадження у справі № 4/47 (суддя Миханюк М.В.) про банкрутство ДП "Рівненська сірникова фабрика", м.Березне, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, вжито заходи до забезпечення грошових вимог кредиторів боржника шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти, що належать ДП "Рівненська сірникова фабрика".

Не погоджуючись з даною ухвалою боржник –ДП "Рівненська сірникова фабрика"подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що суд першої інстанції безпідставно вжив заходів до забезпечення грошових вимог кредиторів, оскільки, на думку скаржника, це призведе до блокування оперативно-господарської діяльності товариства та унеможливить проведення будь-яких операцій з власними активами.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Рівненського регіонального відділення звернулась до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Рівненська сірникова фабрика", м.Березне, оскільки за останнім рахується непогашена заборгованість у розмірі 24189685,74 грн.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Так, ст. 66 ГПК України встановлено підстави забезпечення позову та ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено забезпечення вимог кредиторів. Частина перша ст. 67 ГПК України містить вичерпний право перелік засобів забезпечення позову.

Враховуючи те, що процедура розгляду справ про банкрутство здійснюється за спеціальними нормами та має пріоритет перед іншими судовими актами, норми Законів та підзаконних актів України застосовуються до відносин банкрутства з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Виходячи зі змісту ст. 66 ГПК України та ст.12 Закону про банкрутство, господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Такої ж думки дотримується і Вищий господарський суд України, так відповідно до п.п.7.1. п.7 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України (v1193600-04) "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"від 04.06.2004 р. №04-5/1193, де зазначено "згідно ч.1 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою має право вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, зокрема передбачених ст. 67 ГПК України".

Отже, враховуючи принцип переваги спеціальних норм над загальними, з метою забезпечення умов для фінансового оздоровлення господарюючого суб’єкта, порядок стягнення за виконавчими документами стосовно боржника встановлює господарський суд.

Слід зазначити, що у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника та її забезпечення майном боржника за рахунок якого кредитори повинні отримати задоволення своїх вимог. Встановлення в Законі (2343-12) особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення вимог в індивідуальному порядку, а спрямоване на забезпечення визначеності об’єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, зокрема й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів.

Враховуючи особливості Закону про банкрутство (2343-12) , а саме те, що вимоги конкурсних кредиторів знаходяться під дією мораторію і до настання будь-якої події передбаченої ч.3 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд підставно дійшов висновку про вжиття заходів до забезпечення грошових вимог кредиторів.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 91, 101- 106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 28.10.2010р. (пункт 6) у справі № 8/30-Б в частині вжиття заходів до забезпечення грошових вимог кредиторів ДП "Рівненська сірникова фабрика"залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.