5002-21/4290-2010 Про стягнення заборгованості за реактивну електричну енергію - 07.12.2010 Прийняття

Позивач, відкрите акціонерне товариство "Крименерго", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства "Кримські генеруючи системи", у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за реактивну електричну енергію у розмірі 4 382,97 грн., 3% річних - 653,20 грн., інфляційні втрати - 2 474,12 грн., пеню 429,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статті 193 Господарського кодексу України та статті 525, 526, 617, 625 Цивільного кодексу України, Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) та мотивовані порушенням відповідача умов укладено між сторонами договору.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2010 року у справі №5002-21/4290-2010 (суддя Чонгова СІ.) позов відкритого акціонерного товариства "Крименерго" задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Кримські генеруючи системи" на користь відкритого акціонерного товариства "Крименерго" 24,08 грн. - 3% річних та 11,49 грн. - індексу інфляції.

У частині позовних вимог про стягнення суми заборгованості в розмірі 4 382,97 грн., пені в розмірі 429,31 грн., 3% річних в розмірі 629,12 грн., індексу інфляції в розмірі 2 462,63 грн. було відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, відкрите акціонерне товариство "Крименерго" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Більш докладніше доводи заявника викладені в апеляційній скарзі, що міститься у матеріалах справи (а.с. 90-91).

У судовому засіданні, призначеному на 07 грудня 2010 року, представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги не погодився та заперечував на залишенні рішення суду першої інстанції без змін.

Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

01 березня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Крименерго" та Державним підприємством "Кримські генеруючи системи" був укладений договір постачання електричної енергії №4.

Відповідно до умов укладеного договору постачальник (позивач) поставляє електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі відповідно до умов договору та додатків до договору, які є невід'ємною частиною договору. Під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, які не обумовлені договором, сторони зобов'язалися керуватися діючим законодавством України. Зокрема, Законом України "Про електроенергію" (575/97-ВР) , Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.

Згідно пункту 2.1.2. договору постачальник зобов'язався поставляти споживачу електричну енергію, як різновидність товару: в об'ємах, визначених у відповідності з розділом 5, та з урахуванням умов розділу б цього договору (додаток №1 "Об'єми поставки електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією надійності токоприймачів споживача у відповідності з Правилами улаштування електроприладів та гарантованого рівня надійності електропостачання відповідно фактичної категорії, визначеної додатком №6 "Акт розмежування балансової приналежності електромереж; та експлуатаційної відповідальності сторін"; з дотриманням встановлених показників якості електричної енергії у межах відхилень, обумовлених у договорі між; постачальником та ДП "Енергоринок".

Пунктом 2.2.3. договору визначений обов'язок споживача сплачувати

постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, відповідно з умовами додатків №4.1., або №4.2. "Порядок розрахунків". А крім того, споживач зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетоків реактивної електричної енергії між; електромережею постачальника та електровла-штуваннями споживача відповідно з додатком №5 "Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії"" (пункт 2.2.4. договору).

Додатком 4.2. до договору №4 "Порядок розрахунків для споживачів, що розраховуються за фактично спожиту електричну енергію" визначено, що розрахункова дата (день коли споживач надає "Акт про об'єми переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії", а постачальник виставляє кінцевий рахунок) встановлюється ЗО числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з ЗО числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. Дата оплати встановлюється до 10 числа кожного місяця (у відповідності з пунктом 6.11. Правил користування електричною енергією). За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії або дата внесення споживачем готівки до каси постачальника. У разі неодержання постачальником грошових коштів у вказану дату: починаючи з наступного за датою оплати дня здійснюються нарахування у відповідності з пунктом 8 даного додатку; споживачу припиняється подача електричної енергії шляхом її відключення.

Згідно з додатком №5 до договору від 01 березня 2007 року "Порядок розрахунків за перетоки реактивної електричної енергії" за ітогами розрахункового періоду 30 числа Постачальник виписує Споживачу документи на оплату за перетоки реактивної електричної енергії. Кошти за перетоки реактивної електричної енергії перераховуються споживачем на поточний рахунок постачальника протягом 10 днів з дня одержання розрахункових документів.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

Відповідно до підпункту 6.40 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (z0417-96) у разі виявлення у споживача пошкоджень або зриву пломб електропередавальної організації та/або пломб держповірки або за умови збереження цілісності пломб держповірки та електропередавальної організації пошкодження розрахункових приладів обліку (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу приладу обліку тощо), встановлення перемички, шунтуючої коло струму лічильника, використання різного роду пристроїв з метою зменшення показів приладу обліку, несанкціонованого втручання у параметри багатофункціональних лічильників, порушення цілісності ізоляції вторинних кіл трансформаторів струму чи напруги, знеструмлення кіл струму або кіл напруги приладу обліку, самовільного встановлення споживачем трансформаторів струму чи напруги, коефіцієнти трансформації яких не відповідають указаним на паспорті (табличці) трансформатора та/або вказаним у договорі про постачання, інших дій або бездіяльності споживача з метою зниження значення показів засобу обліку, покази розрахункового засобу обліку не враховуються, а електропередавальна організація (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом) здійснює перерахунок обсягу фактично спожитої електричної енергії за період від дня останнього контрольного огляду засобу обліку представником електропередавальної організації (постачальника електричної енергії за регульованим тарифом) чи фактично проведеної і підтвердженої актом технічної перевірки роботи схеми комерційного обліку, що мала передувати виявленню порушень, але цей період має не перебільшувати шести місяців.

Згідно пункту 6.41 Правил користування електричною енергією (z0417-96) у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

Як вбачається з вищевказаних правових норм постачальник електричної енергії набуває право визначити обсяг спожитої електричної енергії на підставі методики лише при наявності з боку споживача електричної енергії навмисних протиправних дій, спрямованих на приховування реального обсягу спожитої електричної енергії.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за спірний період підписувалися акти обсягів отриманої електричної енергії та щомісячно отримувалися розрахунки на сплату спожитої електричної енергії за вказаним договором з вказівкою кінцевого строку сплати - 10 день наступного місяця.

Відповідачем була проведена сплати за реактивну електричну енергію за квітень 2007 року по рахунку 4 від 30 квітня 2007 року на суму 10 000,00 грн. платіжним дорученням №508 від 31 травня 2007 року з призначенням платежу -за реактивну електричну енергію за квітень 2007 року по рахунку 4 від 30 квітня 2007 року; платіжним дорученням №693 від 15 червня 2007 року на суму 10 000,00 грн. - призначення платежу - за реактивну споживання за договором 4 від 01 березня 2007 року та рахунку 4р від 31 травня 2007 року; платіжним дорученням №2661 від 1З вересня 2010 року на суму 538,99 грн. з призначенням платежу - за реактивну енергію код платежу 6203020000 за вересень 2007 року за рахунком №4р від ЗО вересня 2007 року; платіжним дорученням №2660 від 13 вересня 2010 року на суму 477,61 грн. - за призначенням платежу - за реактивну енергію код платежу 6203020000 за серпень 2007 року за рахунком №4р від 31 серпня 2007 року.

Таким чином, загальна сума сплати за договором №4 від 01 березня 2007 року склала 21 016,60 грн.

Відповідно рахунків позивача загальна сума до сплати за електроенергію, яка була нарахована відповідачу за період з дати дії' договору (березень 2007 року - вересень 2007 року) склала 10 895,41 грн.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача щодо зарахувань сум сплати у рахунок погашення боргів попередніх періодів виходячи з наступного.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Згідно з пунктом 9.7. договору - договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 31 грудня 2007 року.

Таким чином, строк дії встановлено сторонами з 01 березня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відповідно до пункту 7 додатку №4.2. до договору №4 - у разі відсутності у платіжному документів вказання про період, за який здійснюється оплата, постачальник зараховує суму у рахунок погашення існуючої заборгованості споживача за самим давнім строком її виникнення.

Відповідачем у платіжних документах визначений період, за який проводиться сплати. Переплати у означеній період можуть бути зараховані позивачем у інші періоди, але в межах вказаного договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що суд не може прийняти за підставу нарахування боргу акт звірки розрахунків від 30 вересня 2007 року, оскільки такий акт замість відповідача підписаний його філією.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності заборгованості відповідачем за електричну енергію саме за договором постачання електричної енергії №4 від 01 березня 2007 року.

Заборгованість за час дії іншого договору не може бути стягнута саме за договором №4 від 01 березня 2007 року, який є підставою цього позову.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за період, визначений позивачем - 2006 - 2010 роки задоволенню саме за підставами вказаними у позовній заяві - не підлягають.

Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (частина 1 статті 547 Цивільного кодексу України).

Як визначено пунктом 4.2.1. договору №4 - за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3. - 2.2.4. цього договору, з порушенням строків, визначених додатками №4.1. та №4.2. "Порядок розрахунків", споживач зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені підлягає оплаті на підставі пред'явленого рахунку на поточний рахунок постачальника.

Проте, зазначений порядок сплати пені регулює її добровільну плату, що не позбавляє позивача звертатися до суду за стягненням пені у примусовому порядку.

Пункт 8 додатку №4.2. до договору №4 визначає, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, включаючи день фактичної оплати: пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла у період за який здійснюються нарахування; 3% річних від простроченої суми. При цьому сума боргу за спожиту електричну енергію повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Згідно частині 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені), що обумовлено статтею 258 Цивільного кодексу України, про що заявив відповідач.

Таким чином, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції стосовно того, що суд не має підстав для стягнення пені.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги строки проведення сплати відповідачем заборгованості за спірним договором, 3 % річних та індекс інфляції має нараховуватися за березень 2007 року (від 10 квітня по період сплати 31 травня) що складає: суму 3 % річних - 24,08 грн.; суму індексу інфляції - 11,49 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.