Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу Прокурора міста Луцька в інтересах територіальної громади в особі Луцької міської ради, м. Луцьк № 6710 від 26.10.10

на рішення господарського суду Волинської області від 12.10.10

у справі № 02/88-40

за позовом: Прокурора м. Луцька в інтересах територіальної громади в особі Луцької міської ради, м. Луцьк

до відповідача : Товариства власників квартир "Україна",м. Луцьк

про стягнення 3 053,59 грн. збитків, приведення земельної ділянки у придатний до використання стан та повернення її Луцькій міській раді

за участю учасників судового процесу:

від прокурора: Макогон Ю.І. –прокуратура Львівської області;

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Хомицька А.А. –представник (довіреність № б/н від 25.11.10).

Права та обов’язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз’яснено.

Відводів складу суду не поступило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.10.10 у справі № 02/88-40 (суддя С.Костюк) в задоволенні позову Прокурора м. Луцька в інтересах територіальної громади в особі Луцької міської ради до Товариства власників квартир "Україна" про стягнення 3 053,59 грн. збитків, приведення земельної ділянки у придатний до використання стан та повернення її Луцькій міській раді відмовлено.

З даним рішенням не погоджується Прокурор міста Луцька, оскаржив його в апеляційному порядку з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення місцевим господарським судом при його винесенні норм матеріального процесуального права. Зокрема, в поданій апеляційній скарзі скаржник посилається на помилковість висновків господарського суду про те, що використання ділянки без правовстановлюючого документа не є самовільним зайняттям земельної ділянки, а відтак і про відсутність у діях відповідача складу правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП. Посилається скаржник і на помилковість висновків суду першої інстанції щодо недоведеності обставин здійснення відповідачем протиправних дій та наявності вини для стягнення збитків в сумі 3 053, 59 грн. Наводить скаржник і інші мотиви, з яких просить рішення господарського суду Волинської області від 12.10.10 у справі № 02/88-40 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.10 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 07.12.10.

Відповідач - Товариства власників квартир "Україна" –проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Волинської області від 12.10.10 у справі № 02/88-40 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судове засідання 07.12.10 позивач - Луцька міська рада явки повноважного представника не забезпечив, хоча про час та місце засідання суду був належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштового відправлення № 4302503871972), причин неявки до відома суду не довів.

Представники скаржника та відповідача в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, викладені ними, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 12.10.10 у справі № 02/88-40 слід залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги – відмовити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного:

Господарським судом Волинської області при розгляді позовних вимог Прокурора м. Луцька в інтересах територіальної громади в особі Луцької міської ради до Товариства власників квартир "Україна" про стягнення 3 053,59 грн. збитків, приведення земельної ділянки у придатний до використання стан та повернення її Луцькій міській раді, вірно застосовано положення ст. 22 ЦК України щодо права особи на відшкодування на відшкодування збитків, завданих їй якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Господарський суд вірно наголосив на обов’язку прокурора, у відповідності до ст. 33 ГПК України, довести належними та допустимими, в розумінні ст. 34 ГПК України, доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а в даному конкретному випадку склад правопорушення: наявність збитків, неправомірність поведінки відповідача, безпосередній причиново-наслідковий зв’язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір збитків заявлений до відшкодування, оскільки необхідною умовою для покладання на відповідача цивільно–правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є наявність всіх елементів цивільного правопорушення.

Вірно проаналізовано судом першої інстанції ст. 1166 ЦК України, на яку посилається прокурор, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Належну оцінку надано судом першої інстанції ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", згідно з якою до делегованих повноважень Луцької міської ради належать повноваження по здійсненню контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом. Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. У відповідності зі ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян чи юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Згідно вимог ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Щодо посилань прокурора на те, що внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки територіальній громаді міста наносяться збитки, оскільки земельна ділянка площею 0,054 га використовується ТВК "Україна" безоплатно упродовж тривалого часу, то місцевий господарський суд вірно застосував, надаючи їм оцінку, норми ст.ст. 124-126 ЗК України, на порушення яких відповідачем посилається прокурор. Зокрема, як наголосив місцевий господарський суд, вказаними нормами матеріального права передбачено порядок передачі земельних ділянок в оренду, виникнення права на земельну ділянку та документи, що посвідчують право на земельну ділянку.

Водночас, аналізуючи правову підставу відшкодування шкоди, якою є склад цивільного правопорушення, елементами якого, в свою чергу, є: протиправна поведінка (дія або бездіяльність), шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, а також вина особи, якою завдано шкоду, господарський суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що відсутність хоча б одного з перелічених елементів складу цивільного правопорушення виключає настання відповідальності.

Встановлюючи наявність в діях відповідача протиправної поведінки, суд першої інстанції надав вірну оцінку рішенням Луцької міської ради від 27.05.09 № 41/43 та від 26.05.10 № 60/139, наголосивши, що земельна ділянка площею 0,0540 га, розташована в м. Луцьку по вул. Коперніка, 62, щодо якої між сторонами виник спір, знаходиться в процесі оформлення права власності за саме за Товариством власників квартир "Україна". На підставі викладеного господарським судом Волинської області зроблено висновок про те, що беручи до уваги вищевказані рішення Луцької міської ради, дії відповідача щодо використання земельної ділянки площею 0,054 га під дитячий спортивний майданчик без правовстановлюючого документу не можна кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки.

Аналізуючи обставини справи щодо нанесення відповідачем шкоди територіальній громаді м. Луцька, в інтересах якої прокурором заявлено позов, господарський суд першої інстанції вірно зазначив, що факт заподіяння такої шкоди, яка є необхідним елементом складу цивільного правопорушення, внаслідок використання земельної ділянки під дитячий спортивний майданчик не доведено належними документальними доказами ні прокурором, ні позивачем. Більше того, як наголошено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, за рахунок коштів відповідача впорядковано прибудинкову земельну ділянку, на якій, як вбачається з пояснень представника відповідача та не заперечувалось прокурором в засіданні суду апеляційної інстанції, знаходилось сміттєзвалище.

Посилання прокурора на акт державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Волинській області та на складений відносно т.в.о. голови Товариства власників квартир "Україна" протокол від 03.02.10 про вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, на думку як суду першої інстанції, так і на думку колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, не можна вважати такими, якими доведено факт нанесення шкоди, як необхідний елемент складу цивільного правопорушення, оскільки у вищевказаних документах жодним чином не доведено, яким саме чином Товариство власників квартир "Україна" наносить шкоду територіальній громаді і в чому вона полягає.

Відтак, на підставі вище проаналізованого, колегія суддів погоджується з висновком, викладеним господарським судом Волинської області в оскаржуваному рішенні, а саме щодо не доведення прокурором та позивачем наявності в діях відповідача таких елементів складу цивільного правопорушення, як протиправність дій останнього, шкода, вина. Відтак, на думку колегії суддів, підстави для стягнення з відповідача збитків в сумі 3 053, 59 грн. відсутні, так само як відсутні підстави для задоволення позовних вимог прокурора в частині приведення земельної ділянки у придатний для використання стан та повернення її Луцькій міській раді.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Волинської області від 12.10.10 у справі № 02/88-40 слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

1. Рішення господарського суду Волинської області від 12.10.10 у справі № 02/88-40 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Волинської області.