Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу Спільного українсько –німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "КЕРШЕР", м. Київ б/н, б/д

на рішення господарського суду Івано–Франківської області від 12.10.10

у справі № 26/7

за позовом: Спільного українського–німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "КЕРШЕР", м. Київ

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва", с.Джурів Снятинський р-н Івано –Франківська обл.

про відшкодування збитків в сумі 8 100,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Драбчук В.С. –представник (довіреність № 7 від 01.06.08).

Права та обов’язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз’яснено.

Відводів складу суду не заявлено.

Рішенням господарського суду Івано–Франківської області від 12.10.10 у справі № 26/7 (суддя О.Кобрин) в позові Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "КЕРШЕР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва" про відшкодування збитків в сумі 8 100, 00 грн. - відмовлено.

З даним рішенням не погоджується позивач у справі –Спільне українсько–німецьке товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "КЕРШЕР", оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неповного з’ясування судом першої інстанції дійсних обставин справи, а також неправильного застосування господарським судом Івано-Франківської області при його винесенні норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на неналежність оцінки, наданої судом першої інстанції правовідносинам між сторонами, оскільки оплата судової експертизи була здійснена Спільним українсько–німецьким товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "КЕРШЕР" внаслідок необхідності збирання доказів на свою користь, але поза межами судового процесу, в якому було призначено експертизу. Посилається скаржник також на норми п. 8 ст. 16, п. 2 ст. 22 ЦК України, ст.ст. 49, 224 ГК України, наголошуючи, що позивач скористався єдиною встановленою законодавством можливістю для захисту свого порушеного права. На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Івано–Франківської області від 12.10.10 у справі № 26/7 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "КЕРШЕР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва" про відшкодування збитків в сумі 8 100, 00 грн. задоволити повністю.

Ухвалою від 01.11.10 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд апеляційної скарги призначено на 07.12.10.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва" –правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав. В судовому засіданні 07.12.10 представник позивача заперечив проти інших доводів скаржника, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.10.10 у справі № 26/7 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

10.11.10 скаржником подано доповнення до апеляційної скарги, в якому скаржник, зокрема, послався на помилковість висновку господарського суду щодо існування двох висновків, наданих на вимогу ухвали суду від 29.07.08 у справі № та про їх невідповідність між собою. Крім того, скаржник зазначає про те, що неподання ним вимоги щодо покладення вартості судової експертизи на відповідача у справі № 5/57 не може позбавити його права звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Скаржник явки повноважного представника в судове засідання 07.12.10 не забезпечив, подав суду письмове клопотання про розгляд справи без участі представника Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "КЕРШЕР" за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши апеляційну скаргу, доповнення до апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.10.10 у справі № 26/7 слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Господарським судом Івано-Франківської області вірно встановлено факт існування між сторонами у 2008 році спору щодо використання знаку для товарів і послуг, який був переданий на вирішення господарського суду Івано-Франківської області. Вірну оцінку надано місцевим господарським судом також рішенню господарського суду Івано-Франківської у справі № 5/57 від 20.01.09, яке залишено в силі апеляційною та касаційною інстанціями, згідно з яким ТОВ "Мальва" було заборонено використовувати позначення "ГНК". Під час розгляду даної справи за ініціативою позивача Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності при Академії правових наук України (м. Київ) проводилась судова експертиза об’єктів інтелектуальної власності, що оформлена висновком № 468 від 20.08.08.

Аналізуючи посилання позивача на те, що рахунок на оплату вказаного висновку експертизи йому було виставлено 01.06.10, господарський суд вірно зазначив про невідповідність між висновком експертизи № 468 від 20.08.08., який був виготовлений на вимогу ухвали суду у справі 5/57 від 29.07.08 і переданий на розгляд суду у 2008 році, та висновком експертизи, який також був виготовлений на вимогу ухвали суду у справі 5/57 від 29.07.08, однак переданий позивачу в 2010 році. При цьому суд першої інстанції вірно наголосив, що оплачено позивачем було лише висновок, прийнятий згідно з Актом здавання-приймання робіт від 01.06.10. На підставі викладеного господарський суд Івано-Франківської області вірно зазначив про те, що беручи до уваги норми ст. 33 ГПК України, посилання позивача на висновок експертизи № 468 від 20.08.08, і на акт здавання-приймання виконаних робіт від 01.06.10, які суперечать один одному, не можуть вважатися належним чином доведеними належними доказами.

Погоджується колегія суддів також з застосуванням місцевим господарським судом при вирішенні спору положень ст. 44 ГПК України, згідно з якими витрати по оплаті експертизи (висновок № 468 від 20.08.08) відносяться до судових витрат по даній справі, а також з висновком суду першої інстанції щодо того, що при розгляді господарським судом Івано-Франківської області справи № 5/57 позивачем не заявлено вимоги щодо стягнення сум за проведення експертизи чи про покладення судових витрат (на проведення судової експертизи) на відповідача. Крім того, відповідно до вірно застосованої судом першої інстанції ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи при задоволенні позову покладаються на відповідача. Відповідно, оскільки позовні вимоги позивача у справі № 5/57 було задоволено, суму, яка підлягає сплаті за проведення судової експертизи, необхідно було стягувати за рахунок відповідача.

Вірну оцінку господарський суд надав також посиланням позивача на те, що він звертався до господарського суду Івано-Франківської області 02.02.09 з проханням про прийняття додаткового рішення по справі № 5/57. Зокрема, як вірно зазначив суд першої інстанції, у відповіді від 12.02.09 № 166, суддя Цюх Г.З. повідомила позивачу про те, що суд не міг вирішити питання про відшкодування витрат на проведення судової експертизи з питань інтелектуальної власності, оскільки позивачем не було поставлено ні вимоги про покладення витрат по експертизі на відповідача, ні повідомлено суд про оплачену вартість проведеної експертизи, а також у висновку експерта відсутня будь-яка інформація щодо суми проведеної оплати позивачем за експертизу. Крім того, звертаючись до суду з вимогою про прийняття додаткового рішення, доказів оплати робіт із проведення судової експертизи позивачем також не подано.

Щодо посилань позивача на ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, відповідно до яких він вважає оплату 01.06.10 послуг за проведення судової експертизи в розмірі 8 100, 00 грн. збитками, то господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для відшкодування збитків за оплату висновку експертизи, отриманого судом у справі № 5/57 у 2008 році.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Спільного українсько –німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "КЕРШЕР" на рішення господарського суду Івано-Франківської області від Івано–Франківської області від 12.10.10 у справі № 26/7, оскільки місцевим господарським судом правильно встановлено обставини справи, рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.10.10 у справі № 26/7 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі та доповненні до скарги, висновків господарського суду Івано-Франківської області щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, –

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської від 12.10.10 у справі № 26/7 залишити без змін, апеляційну скаргу Спільного українсько –німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "КЕРШЕР" - без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Івано-Франківської області.