Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Борисенко І.В.

Євсіков О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2009

у справі № 26/410 (Пінчук В.І. .....)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Рокитнянський спецкар"єр"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 82633,47 грн.

за участю представників сторін:

прокурор не з’явився

від позивача Самойленко О.В. – дов. № 01/01-10 від 01.01.2010

Семиріч Д.В. – дов. № 10/01-01 від 18.01.2010

від відповідача Євченко Ю.М. – дов. № 110 "д" від 05.11.2010

Відкрите акціонерне товариство "Рокитнянський спецкар’єр" (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі – відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 82 633,47 грн. (з яких: 75 368,70 грн. – основний борг, 980,46 грн. – збитки від інфляції, 765,02 грн. – 3% річних та 5 519,29 грн. – пеня).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.12.2009 у справі № 26/410 позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Відкритого акціонерного товариства "Рокитнянський спецкар’єр" 75 368,70 грн. основного боргу, 5 519,29 грн. пені, 765,02 грн. – 3% річних, 829,05 грн. збитків від інфляції, 824,82 грн. державного мита та 235,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в інший частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені за прострочення виконання зобов’язання по оплаті за договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки поставлений позивачем товар відповідачем, в порушення умов договору, своєчасно оплачений не був. Однак, позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції місцевим судом задоволені частково, на суму 829,05 грн. (у відповідності до перерахунку, зробленого місцевим судом).

Прокурор з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду в інтересах держави в особі ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з апеляційної скаргою № 1661 вих-10 від 24.09.2010, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 03.12.2009 у справі № 26/410 та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи. Прокурор стверджує, що надані позивачем видаткові накладні № РН-0000493 від 23.04.2009 та № РН-0000561 від 30.04.2009 не доводять факту поставки відповідачу продукції за договором, оскільки в них не зазначено на виконання умов якого договору вони були видані, а підписи особи від одержувача на них не скріплені печаткою відповідача.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

Прокурор в судове засідання не з’явився. Про час та місце продовження судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Крім того, представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 26/410 до вирішення Господарським судом Київської області справи № 5/222-10 про визнання недійсним договору поставки № 11/03 від 15.03.2006.

Заявлене клопотання мотивоване тим, що в разі прийняття рішення судом про визнання укладеного сторонами договору поставки № 11/03 від 15.03.2006 недійсним, це може унеможливити задоволення позовних вимог, оскільки саме на підставі даного договору ґрунтуються вимоги позивача.

Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні, а також заперечували проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Клопотання про зупинення провадження у справі № 26/410 до вирішення Господарським судом Київської області справи № 5/222-10 про визнання недійсним договору поставки № 11/03 від 15.03.2006 судовою колегією відхилено як необґрунтоване, оскільки відповідачем не надано суду достатніх доказів підтвердження того, що розгляд справи № 26/410 в суді апеляційної інстанції є неможливим до набрання законної сили рішенням по справі № 5/222-10, що розглядається Господарським судом Київської області.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством "Рокитнянський спецкар’єр" (як постачальником) та Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (як замовником) був укладений договір поставки № 11/03 від 15.03.2006 (копія договору – а.с.9).

Відповідно до умов названого договору постачальник зобов’язується передати замовнику щебеневу продукцію (фр.5*10 - 110 тис. куб.м, фр.10*20 - 90 тис. куб.м, фр.20*40 - 100 тис. куб.м, відсів – 100 тис. куб.м, камінь бутовий – 1 тис. куб.м, фр.0*4 - 320 тис. куб.м, фр.0*5 - 300 тис. куб.м), а замовник зобов’язується прийняти продукцію і сплатити її на умовах цього договору. Ціна, кількість, асортиментний перелік продукції визначаються в заявках, специфікаціях, що складають невід’ємну частину даного договору (розділ 1 договору).

Розділом 3 договору № 11/03 від 15.03.2006 сторонами погоджені наступні умови поставки, прийомки та оплати продукції:

- замовник надає постачальнику заявку на поставку партії продукції, в якій вказує найменування, кількість, асортимент продукції та отримувача продукції (п.3.2);

- датою передачі та прийняття продукції вважається дата підписання сторонами видаткової накладної постачальника (п.3.3);

- постачальник повинен передати замовнику наступні документи: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат якості (3.5);

- розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування коштів, сума яких визначена у відповідних рахунках-фактурах, на р/р постачальника протягом 30 днів з моменту здійснення сторонами приймання-передачі продукції (п. 3.7).

Розділом 4 договору № 11/03 від 15.03.2006 сторонами встановлено наступне:

- ціна продукції є договірною і відображається в специфікаціях та рахунках-фактурах, які є невід’ємною частиною даного договору (п. 4.1);

- у випадку підвищення витрат на виробництво продукції постачальника за умов незалежних від нього, вартість продукції визначається шляхом складання нової специфікації (п. 4.2);

- підставою для оплати є рахунок-фактура, надана постачальником, згідно з заявкою замовника (п. 4.3).

Договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2011 (п. 7.1 договору).

20.03.2008 сторонами була підписана специфікація до договору поставки № 11/03 від 15.03.2006, у відповідності до якої сторони погодили асортиментний перелік продукції, її ціну та кількість, а також вартість її завантаження та поставки.

24.03.2008 сторонами була підписана додаткова угода до договору поставки № 11/03 від 15.03.2006, у відповідності до якої п.4.3 договору був викладений в наступній редакції: "Підставою для оплати є рахунок-фактура, надана постачальником, згідно з заявкою замовника, або видаткова накладна".

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов укладеного договору позивачем у квітні 2009 була поставлена відповідачу продукція на суму 75 368,70 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними № РН-0000493 від 23.04.2009 на суму 5 344,56 грн. та № РН-0000561 від 30.04.2009 на суму 70 024,14 грн.

Факт отримання вказаної продукції відповідачем підтверджується підписами на названих накладних представників відповідача (за довіреностями на отримання цінностей № 07 від 15.04.2009 та № 09 від 21.04.2009).

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки у відповідності до умов укладеного сторонами договору (п.п.3.3, 3.7, 4.3) підставою для оплати, зокрема, є видаткова накладена, розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування коштів на р/р постачальника протягом 30 днів з моменту здійснення сторонами приймання-передачі продукції, а датою передачі та прийняття продукції вважається дата підписання сторонами видаткової накладної постачальника, то за продукцію, отриману по видаткових накладних № РН-0000493 від 23.04.2009 (на суму 5 344,56 грн.) та № РН-0000561 від 30.04.2009 (на суму 70 024,14 грн.) відповідач повинен був розрахуватися з позивачем до 24.05.2009 та до 31.05.2009 відповідно.

Доводи апелянта про те, що накладні № РН-0000493 від 23.04.2009 та № РН-0000561 від 30.04.2009 не доводять факту поставки відповідачу продукції на підставі спірного договору (оскільки в них не зазначено на виконання якого саме договору вони були видані) судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на наступне.

На підтвердження існування між сторонами відносин саме на підставі договору № 11/03 від 15.03.2006 позивач зазначає, що між ним та відповідачем будь-які інші договори, крім зазначеного, не укладались, а всі поставки партії товару у спірний період 23 та 30 квітня 2009 року здійснювались в межах строку дії саме договору № 11/03 від 15.03.2006. Крім того, сторонами була підписана специфікація від 20.03.2008 до договору № 11/03 від 15.03.2006, якою погоджені назва та ціна товару, а також вартість завантаження, які повністю збігаються з даними, вказаними у видаткових накладних .

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем належним чином свої зобов'язання за договором поставки № 11/03 від 15.03.2006 виконано не було, оскільки ним своєчасно, у встановлений договором строк, не було здійснено повного розрахунку з позивачем за продукцію, поставлену в квітні 2009 по видаткових накладних № РН-0000493 від 23.04.2009 та № РН-0000561 від 30.04.2009.

Сума основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 75 368,70 грн.

Відповідачем вказана обставина належними доказами не спростована.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що:

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;

- пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.5.5 договору поставки № 11/03 від 15.03.2006 за порушення замовником строків оплати продукції постачальник має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% вартості продукції щодо якої мало місце прострочення строків оплати за кожний день такого прострочення.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що, виходячи з наведених положень закону та договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5 519,29 грн. є підставними та обгрунтованими.

У відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що місцевим судом вірно здійснено перерахунок втрат від інфляції (з урахуванням встановленого судом періоду прострочення та суми заборгованості) та стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 829,05 грн. (без врахування помилково нарахованих позивачем інфляційних за травень 2009 року).

Таким чином, місцевий господарський суд при вирішенні даного спору підставно та обґрунтовано дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 75 368,70 грн. основного боргу, 5 519,29 грн. пені, 765,02 грн. – 3% річних та 829,05 грн. збитків від інфляції.

Апелянтом та відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду м. Києва від 03.12.2009 у справі № 26/410.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Апеляційну скаргу прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області в інтересах держави в особі ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 03.12.2009 у справі № 26/410 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Рокитнянський спецкар’єр" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" – без змін.

2. Матеріали справи № 26/410 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.