34/118-10-3284 Про стягнення заборгованості з відшкодування земельного податку за договором оренди земельної ділянки - 07.12.2010 Прийняття

В липні 2010р. Державне підприємство "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів "Чорноморшлях" (Далі - Підприємство) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Закритого акціонерного товариства "Наталка-Маркет" (Далі - Товариство) про стягнення 36538,87 грн. заборгованості з відшкодування земельного податку за договором оренди від 02.08.2000р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Підприємство посилається на п.5.7. договору оренди від 02.08.2000р., яким встановлений обов'язок Товариства відшкодовувати витрати Підприємства по сплаті обов'язкових платежів до бюджету, пов'язаних з утриманням об'єкту оренди протягом 15 робочих днів.

Товариство з даним позовом не погоджується, вважає його необґрунтованим та незаконним. У відзиві на позов, зазначає, що право землекористування, яке випливає з договору найма (оренди) будинку, повинне здійснюватись на підставі договору оренди земельної ділянки. Плата за користування земельною ділянкою є істотною умовою договору оренди земельної ділянки. Таким чином, на думку Товариства, договір найма (оренди) будинку (окремого спорудження) не може бути основою для стягнення плати за землю з наймача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.10.2010р., винесеним суддею Фаєр Ю.Г. позов задоволено частково. Суд стягнув з Товариства на користь Підприємства заборгованість з відшкодування земельного податку на землю в сумі 25743,08 грн.; державне мито в сумі 257,60грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 166,38 грн. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд посилаючись на норми статтей 525, 526 Цивільного Кодексу України зазначив: що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Також у відповідності до статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Також місцевий господарський суд зазначив, що відповідно договору оренди державного нерухомого майна від 02.08.2000р. а саме п.5.7., сторони погодили, що орендар зобов'язаний відшкодовувати витрати орендодавця у зв'язку зі сплатою останнім платежів до бюджету, пов'язаних із утриманням об'єкта оренди протягом 15 робочих днів.

Не погоджуючись із даним рішенням, Товариство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати повністю, прийняти нове, яким в позові Підприємству - відмовити. Судові витрати покласти на Підприємство.

Товариство вважає, що висновки викладені у рішенні господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи та нормам діючого законодавства України.

Відповідач зазначає, що укладання договору найму (оренди) будинку, відповідно до норм земельного законодавства, не є підставою для визнання наймача землекористувачем. Також скаржник вважає, що плата за користування земельною ділянкою, повинна здійснюватись на підставі договору оренди земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу, Підприємство не погоджується із викладеними в ній доводами, вважає рішення господарського суду правомірним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 02.08.2000р. між Підприємством (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір оренди державного нерухомого майна, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно –нежитлове приміщення загальною площею (з врахуванням гаража та сходових клітин) 1219,4кв.м, територіально розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 7а, які знаходяться на балансі Підприємства, юридична адреса: м.Одеса, вул.Приморська, 7, вартість якого визначена відповідно до акту оцінки вартості майна і складає 504905грн. з метою використання для організації (розміщення) здійснення торгівлі продовольчими товарами /крім товарів підакцизної групи/ (п.1.1. договору). (а.с.9-10)

Умови передачі та повернення орендованого майна визначені розділом 2 даного договору.

Згідно з п.2.1. договору, право користування орендатора наступає з моменту підписання сторонами договору та акту приймання-передачі зазначеного майна.

Розділом 3 зазначеного договору визначена орендна плата.

Відповідно до п.3.1 цього розділу орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. №786 "Про методику розрахунків та порядок використання плати за оренду державного майна" (786-95-п) із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів від 18.05.98р. №699 (699-98-п) , Постановою Кабінету Міністрів від 19.01.2000р. №75 (75-2000-п) та Наказу Фонду державного майна, його регіональними відділеннями та представництвами дозволів державним підприємствам, організаціям на передачу в оренду цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна" та складає 48470,88грн. на рік.

Орендна плата за базовий місяць оренди складає 4039,24грн. на місяць у т.ч. ПДВ –673,21грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п.3.2. договору орендна плата вноситься орендодавцю щомісячно протягом 15 банківських днів з початку місяця, наступного за звітним, з врахуванням щомісячного індексу інфляції

За п.3.4 зазначеного розділу розмір і форми орендної плати можуть бути переглянуті на вимогу однієї із сторін у випадку зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством.

Пунктом 5.4 зазначеного розділу передбачено, що орендар зобов’язаний своєчасно та у повному розмірі вносити орендодавцю орендну плату.

Згідно п.5.7 договору орендар зобов’язався самостійно укладати договори на користування комунальними та іншими послугами. Оплата за укладеними договорами на користування комунальними та іншими послугами здійснюється орендарем самостійно, за власний рахунок. Відповідальність за невиконання зобов’язань за договорами, укладеними орендарем, несе останній.

Орендар відшкодовує витрати орендодавця у зв’язку зі сплатою останнім платежів до бюджету, пов’язаних із утриманням об’єкта оренди протягом 15 робочих днів .

Згідно п.10.2 даного договору цей договір набуває чинності з дати підписання з 02.08.2000р. та діє до 02.08.2025р.

В період з 08.12.08р. по 22.01.09р. Контрольно-ревізійним управлінням в Одеській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Підприємства зокрема, дотримання діючого законодавства при наданні майна в оренду з 01.01.2007р. по 01.10.2008р..

За результатами даної перевірки складено акт від 28.01.09р. №05-13/22, в якому зазначено, що за період перевірки бухгалтерією Підприємства виставлялися рахунки орендарю на компенсацію земельного податку, у зв’язку з чим, в порушення п.1 ст. 193 Господарського Кодексу України та п.1 ст. 526 Цивільного Кодексу України, внаслідок невиконання орендарем умов п.5.7 договору (компенсації обов’язкових платежів до бюджету –земельного податку) Підприємством недоотримані кошти за 2007р. –9 місяців 2008р. у сумі 16670,11грн., у т.ч. 2007р. –9412,06грн., 9місяців 2008р. - 7258,05грн. (а.с.44-47)

Платіжними дорученнями №233 від 14.05.2010р. на суму 983,42грн., №169 від 09.04.2010р. на суму 983,42грн., №140 від 22.03.2010р. на суму 983,42грн., №100 від 03.03.2010р. на суму 983,42грн., №25 від 29.01.2010р. на суму 929,04грн., №1023 від 29.12.2009р. на суму 929,04грн., №920 від 11.11.2009р. на суму 1858,08грн., №832 від 30.09.2009р. на суму 929,04грн., №0696 від 21.08.2009р. на суму 929,04грн., №0654 від 24.07.2009р. на суму 929,04грн., №0506 від 12.06.2009р. на суму 1858,08грн., №0317 від 15.04.2009р. на суму 12464,62грн., №379 від 01.07.2010р. на суму 983,42грн. Підприємство сплатило податок на землю за 2008-2009роки та 5 місяців 2010р. на загальну суму 25743,08грн. (а.с.15-27)

Листом від 21.07.2010р. вих№041/395/662 Підприємство направило на адресу відповідача рахунки на відшкодування компенсації витрат по земельному податку №СФ-041 від 21.07.10р. на суму 36538,87грн. за період з липня 2007р. по травень 2010р. та № СФ-042 від 21.07.10р. на суму 1180,10грн. за червень 2010р. (а.с.41)

Згідно ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського Кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів — учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції цілком обґрунтовано та правомірно з врахуванням всіх обставин справи наданий висновок щодо частково задоволення майнових вимог позивача відносно стягнення із Товариства суми боргу з відшкодування земельного податку за період з липня 2007р. по травень 2010р.

Товариство ніяких додаткових доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти, скаржником під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог Підприємства.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 14.10.2010 року по справі №34/118-10-3284 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства - без задоволення.