Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Луцьк, б/н від 11.10.2010р. (вх.№ місцевого господарського суду 01-34/744 від 13.10.2010р., вх.№ апеляційного суду 819 від 18.10.2010р.)

на рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2010р.

у справі № 1/72-64

за позовом Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс", м.Луцьк

до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Луцьк

про стягнення 12060 грн.

за участю представників:

позивача: не з’явився

відповідача: не з’явився

Рішенням Господарського суду Волинської області від 01.09.2010р. у справі № 1/72-64 задоволено позов Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс", м.Луцьк, та стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Луцьк, на користь позивача 12060 грн. неустойки, 120,60 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 2412 грн. витрат на юридичну допомогу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст. 651, 653, 785 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, застосувати позовну давність та відмовити в позові, з мотивів у ній наведених.

Сторони участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи апеляційним господарським судом, що стверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення, про причини неявки не повідомили.

Виходячи з приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін.

При цьому, позивачем 07.12.2010р. через канцелярію суду подано заяву № 1 від 07.12.2010р. про здійснення повної технічної фіксації судового процесу.

Однак, статтею 81-1 ГПК України передбачено, що у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, виходячи з того, що сторони не забезпечили явки представників в судове засідання, апеляційний господарський суд відхиляє клопотання позивача про здійснення повної технічної фіксації судового процесу за недоцільністю.

Позивачем також подано заяву № 2 від 07.12.2010р. про приєднання до матеріалів справи документальних доказів. Вказане клопотання підлягає задоволенню. Подані позивачем додаткові докази оглянуті апеляційним господарським судом та приєднані до матеріалів справи.

Окрім того, позивачем подано заяву № 3 від 07.12.2010р. про застосування позовної давності.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанції, 29.05.2008р. між приватною фірмою "Скорпіон-сервіс", "Адміністрація", та підприємцем ОСОБА_2, "Підприємець", було укладено угоду надання в користування торгових площ (далі - угода).

Відповідно до п.1.1 угоди адміністрація надає, а підприємець приймає в платне строкове користування торгову площу 15м2, на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ "Скорпіон-сервіс" АДРЕСА_1 для встановлення тимчасової споруди і здійснення торгівельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового або продовольчого товару.

Згідно з п.2.2 угоди підприємець сплачує адміністрації плату за користування торговою площею, яка встановлюється в розмірі 67 грн. за кв.м. в місяць.

Пунктом 1.3 угоди передбачено, що передача іншій особі торгової площі без згоди сторін, всупереч умовам угоди заборонена.

Пунктами 6.1, 6.2 угоди передбачено, що угода вступає в дію з 01.06.2008р. та укладається до 31.12.2008р. Кожна із сторін може відмовитись від угоди в будь-який час, письмово опередивши другу сторону за один місяць.

У п.6.7 угоди вказано про дострокове припинення угоди в разі несплати відповідачем ринкового збору та у разі несплати протягом двох місяців поспіль плати за користування торговою площею, передбаченою цією угодою.

Позивач про розірвання угоди повідомив підприємця листом № 143 від 19.11.2008р., тому, виходячи з положень п.6.2 угоди, остання є розірваною з 20.11.2008р.

Частиною 2 ст. 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 3.16 угоди про надання в користування торгових площ від 29.05.2008р. передбачено, що підприємець зобов'язаний повернути в належному стані площі, вказані в п.1.1 цієї угоди, ПФ "Скорпіон-сервіс"на протязі 2 днів після припинення дії договору.

Згідно з ч.2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наимодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки угоду надання в користування торгових площ було розірвано 20.11.2008р., і відповідачу надано місячний термін для звільнення та повернення позивачу торгових площ, то починаючи з 21.12.2008р. у позивача виникло право на стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за торгову площу за час прострочення повернення її ПФ "Скорпіон-сервіс", передбаченої ч.2 ст. 785 ЦК України.

Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України, з врахуванням п.6 ст. 232 ГК України, позивачем правомірно нараховано відповідачу неустойку у розмірі подвійної плати за користування торговою площею за період з 21.12.2008р. по 21.06.2009р. в сумі 12060 грн., яка є предметом позову.

Однак, апелянт проти стягнення неустойки заперечує, просить застосувати позовну давність, про що заявив в апеляційній скарзі і в окремо поданій суду апеляційної інстанції заяві № 3 від 07.12.2010р., та відмовити в позові у зв’язку із спливом річного строку позовної давності, встановленого ст. 258 ЦК України для вимоги про стягнення неустойки.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність тривалістю один рік.

За змістом ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У спірному випадку перебіг позовної давності почався з 21.12.2008р., а відтак сплив –21.12.2009р.

Однак, пунктом 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення .

Враховуючи те, що відповідач не був позбавлений можливості заявити заяву про застосування наслідків спливу позовної давності в суді першої інстанції, оскільки був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 29279785 від 20.07.2010р., а, отже, знав про те, що Господарським судом Волинської області слухається дана справа № 1/72-64, про що також свідчить ряд заявлених відповідачем господарському суду письмових клопотань, однак, заяви про застосування позовної давності до винесення судом першої інстанції рішення у справі не заявляв, колегія суддів не вбачає правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності під час розгляду справи Львівським апеляційним господарським судом та відмови в позові. Господарським судом Волинської області правомірно задоволено позовні вимоги, як законні та обгрунтовані.

Виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до ст. 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Отже, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

Рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2010р. у справі № 1/72-64 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Луцьк, - без задоволення.

постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.