02/1378 Про визнання недійсним договору застави - 07.12.2010 Прийняття

На розгляд Господарського суду Черкаської області передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Хрещатик" (відповідач-1), фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (відповідач-2) про визнання недійсним договору застави, а також застосування наслідків недійсності правочину – виключення майна, яке належить позивачу та передане відповідачем-2 в заставу відповідачу-1, з опису та арешту.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.04.2009 господарським судом Черкаської області було прийнято рішення у справі № 02/813 про звернення стягнення коштів в сумі 768 823,55 грн. на рухоме майно ФОП ОСОБА_3, передане ним в заставу за договором застави № 804/063 від 30.05.2008, законним володільцем якого є позивач і яке було передано відповідачу-2 за договором № 01-145/07-обл фінансового лізингу від 17.09.2007 згідно акту приймання-передачі від 27.09.2007 у користування. Найменування, марка, модель, рік випуску чітко співпадають у наказі господарського суду Черкаської області № 02/813 від 22.05.2009 з Актом приймання-передачі від 27.09.2007 на підставі Договору № 01-145/07 обл фінансового лізингу від 17.09.2007. Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" предмет лізингу не можу бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв’язку з будь-якими діями чи бездіяльністю лізингоодержувача, оскільки власником предмету лізингу є лізингодавець. Майно є власністю позивача і позивач право застави на майно, яке належить позивачу, відповідачу-2 не передавав, а тому при укладенні договору застави № 804-063 від 30.05.2008 відповідачі припустилися порушень статті 203 Цивільного кодексу України, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідач-1 проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідач-1 надав у заставу згідно договору № 804/063 від 30.05.2008 інше майно, яке перебувало у власності відповідача-2, а не у лізингу, посилаючись на накладні № 117 від 20.09.2007, № 215 від 20.09.2007, № 216 від 21.09.2007, № 118 від 21.09.2007, № 217 від 24.09.2007, № 218 від 25.09.2007 та квитанціями про оплату. На момент укладення договору застави вказане обладнання в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не було обтяжено жодним зобов’язанням.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.09.2010 у справі № 02/1378 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2010 у справі № 02/1378 мотивовано наступним: суд першої інстанції погодився із доводами позивача про те, що Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" (1255-15) не встановлює обов’язковість державної реєстрації обтяження рухомого майна, яке надається лізинговою компанією у фінансовий лізинг, це є правом обтяжувача, однак відсутність такої реєстрації призводить до певних наслідків, зокрема, в частині другій статті 10 Закону вказано, що у разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна, а тому в задоволенні позову слід відмовити, оскільки в названій статті чітко вказано правові наслідки відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису про обтяження майна, яке було передано боржнику в фінансовий лізинг – це чинність забезпечувального договору, в даному випадку – договору застави.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2010 у справі № 02/1378 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення вірно застосовано норми матеріального права, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач-2 в судове засідання не з’явився, про час і місце засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-2.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзиви на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне.

17 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (лізингодавець) та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 (лізингоодержувач) було укладено договір № 01-145/07-обл фінансового лізингу (надалі – Договір фінансового лізингу), предметом якого є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена в Специфікації (додаток № 2 до Договору), надалі - майно, для підприємницьких цілей лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів, а саме стрічково-шліфувальний станок ЛШС-2500, фугувальний станок СФ4-1К, станок деревообробний фрезерний ФСШ-1А, шипорізний станок МХВ 3518, прес МНВ 1546, рейсмус DMS41, чотирьох різний станок 4РМ 180/4.

Згідно пункту 1.2 Договору фінансового лізингу майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного Договору.

Продавцем майна є Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНТРЕЙД" (пункт 1.4).

Згідно пункту 3 статті 5 Договору фінансового лізингу до припинення даного договору майно не може бути подарованим або переданим лізингоодержувачем у заставу, оренду, сублізинг та ін., за іншими договорами без письмової згоди лізингодавця.

Відповідно до статті 10 Договору фінансового лізингу лізингодавець має право вилучити майно у випадку несплати лізингоодержувачем лізингового платежу (повністю або частково) та прострочення сплати більше 30 днів з дня настання строку платежу згідно графіку сплати лізингових платежів.

Умови переходу права власності на майно (викуп) врегульовано статтею 17 Договору фінансового лізингу, за умови сплати всіх лізингових платежів, сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків (за їх наявності) відповідно до умов договору, що підтверджується підписанням Акту звірки взаєморозрахунків, сторони підписують Акт приймання-передачі майна у власність від лізингодавця до лізингоодержувача. Якщо в результаті порушення Лізингоодержувачем умов цього договору та\або законодавства України лізингоодержувач має прострочену заборгованість за лізинговими платежами, не сплатив штрафні санкції або не відшкодував збитки (якщо вони нараховані лізингодавцем), або розглядається будь-який судовий позов лізингодавця до лізингоодержувача з приводу цього договору, лізингоодержувач втрачає право придбати у власність (викупити) майно.

Статтею 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Майно, що є предметом лізингу, придбане позивачем у ТОВ "ГОЛДЕНТРЕЙД" згідно договору № 06-134/07-обл купівлі-продажу від 17.09.2007 з метою передачі його у фінансовий лізинг користувачу – фізичній особі – підприємцю ОСОБА_3 (пункт 1.2) та передане позивачу ТОВ "ГОЛДЕНТРЕЙД" згідно акту приймання-передачі від 27.09.2007 та видаткової накладної № ГТ-0000103.

Згідно акту приймання-передачі від 27.09.2007 на підставі Договору фінансового лізингу відповідач-2 прийняв від позивача майно згідно специфікації.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем-2 зобов’язань за договором фінансового лізингу, Господарським судом Черкаської області 24.02.2009 було видано наказ № 09/5383 на виконання рішення господарського суду Черкаської області від 06.02.2009 про примусове стягнення солідарно з фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 та Приватного підприємства "Авіста" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" 85245,02 грн. заборгованості по лізингових платежах та штрафних санкцій.

06.04.2009 відкрито виконавче провадження про примусове виконання наказу господарського суду Черкаської області № 09/5383 від 24.02.2009.

18.02.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М. зроблено виконавчий напис, яким запропоновано повернути від фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" майно згідно переліку, що було передано у користування на умовах фінансового лізингу за договором фінансового лізингу від 17.09.2007 № 01-145/07-обл за невиплачену заборгованість за період з 14.03.2008 по 14.11.2009.

Постановою державного виконавця від 25.05.2010 повернуто виконавчий документ – виконавчий напис від 18.02.2010, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М. без виконання у зв’язку з відсутністю боржника за вказаною у виконавчому документі адресою.

Як вбачається з матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Хрещатик" (заставодержатель) та ФОП ОСОБА_3 (заставодавець) було укладено договір застави № 804/063 від 30.05.2008 на забезпечення виконання власних зобов’язань заставодавця, що випливають з кредитного договору № 063 від 06.08.2007, згідно якого відповідач-2 передав відповідачу-1 в заставу рухоме майно згідно переліку, наведеному у пункті 1.2 договору застави.

Господарським судом Черкаської області 22.05.2009 було видано наказ № 02/813 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 28.04.2009 за позовом ВАТ КБ "Хрещатик" до ФОП ОСОБА_3 про звернення стягнення коштів в сумі 768 823,55 грн. за кредитним договором № 063 від 06.08.2007, на рухоме майно фізичної особи – підприємця ОСОБА_3, передане ним в заставу за договором застави № 804/063 від 30.05.2008, а саме на: чотирьохсторонній станок 4РМ-180/4 DMS 41 №725813; рейсмус ний станок DMS-10 №0186; шипорізний станок МХВ-3518 № 060621; лінія зрощування МНВ-1546 № НОМЕР_1; фугувальний станок СФ-4-1к № 1023; фрезерний станок ФСШ-1А № 3152; шліфувальний станок ШС-1А б/н; пилорама ПЛ-14 № 0216.

15.09.2009 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області № 02/813 від 22.05.2009, про накладення арешту на рухоме майно ФОП ОСОБА_3 в межах суми 768 823,55 грн. на користь ВАТ КБ "Хрещатик".

05.02.2010 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження при примусовому виконанні наказу № 02/813 від 22.05.2009, а саме на рухоме майно ФОП ОСОБА_3 в межах суми 768 823,55 грн.

22.02.2010 складено акт опису і арешту майна при примусовому виконанні наказу № 02/813 від 22.05.2009.

Розглянувши подані документи, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 14.09.2010 у справі № 02/1378 підлягає скасуванню повністю з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до статті 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно статті 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

Частиною 3 статті 11 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Як вбачається з документів, найменування, марка, модель, рік випуску майна, зазначеного в наказі господарського суду Черкаської області № 02/813 від 22.05.2009 співпадають з актом приймання-передачі від 27.09.2007 на підставі договору фінансового лізингу № 01-145/07-обл від 17.09.2007.

Позивач є власником майна, яке було передане відповідачем-2 в заставу відповідачу-1 згідно договору застави № 804/063 від 30.05.2008, та яке було передане відповідачу-2 у лізинг згідно договору фінансового лізингу, що підтверджується договором № 06-134/07-обл купівлі-продажу від 17.09.2007, актом приймання-передачі від 27.09.2007 та видаткової накладної № ГТ-0000103.

Відповідач не є власником майна, не набув права власності на зазначене майно згідно договору фінансового лізингу, крім того, згідно пункту 17.4 договору фінансового лізингу втратив право придбати його у власність, а також власник майна не передавав відповідачу-2 права застави на це майно.

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача.

Колегія суддів не приймає до уваги як належні докази наявності права власності відповідача-2 на передане в заставу майно копії накладних № 117 від 20.09.2007, № 215 від 20.09.2007, № 216 від 21.09.2007, № 118 від 21.09.2007, № 217 від 24.09.2007, № 218 від 25.09.2007, а також договорів купівлі-продажу обладнання № 14 від 16.07.2007, № 36 від 17.07.2007, № 44 від 17.07.2007, які містяться в матеріалах справи, оскільки вони не містять ідентифікуючих майно ознак.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, оспорюваний договір застави № 804/063 від 30.05.2008 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено з порушенням вимог закону (частина статті 203 Цивільного кодексу України), оскільки в заставу передане майно особою, яка не може бути заставодавцем даного майна, оспорюваний договір порушує право власності позивача, а тому підлягає визнанню недійсним.

Наслідком укладення спірного договору є накладення арешту і опису майна згідно Акту опису і арешту майна від 22.02.2010 в рамках виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Черкаської області у справі № 02/813, а тому позовна вимога про виключення майна, яке належить позивачу та передане відповідачем-2 в заставу відповідачу-1 з Акту опису та арешту майна також підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з посиланням суду першої інстанції на частину 2 статті 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", згідно якої у разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна, як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки факт наявності чи відсутності майна в реєстрі не вливає на недійсність угоди, укладеної з порушенням закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду по даній справі підлягає скасуванню повністю з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог повністю. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2010 у справі № 02/1378 задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2010 у справі № 02/1378 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір застави № 804/063 від 30.05.2008, укладений між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Хрещатик" та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3.

Виключити майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" та передане фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 в заставу Відкритому акціонерному товариству Комерційний банк "Хрещатик" з Акту опису та арешту майна від 22.02.2010.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м.Київ, вул. Хрещатик, 8А, код ЄДРПОУ 26194266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Михайлівська, 12, фактична адреса: 04070, м.Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 30575865) 42 (сорок дві ) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 21 (двадцять одну) грн. 25 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Михайлівська, 12, фактична адреса: 04070, м.Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 30575865) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 21 (двадцять одну) грн. 25 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.