31/273-10 Про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та припинення правовідносин - 07.12.2010 Прийняття

розглянувши матеріали апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м.Павлоград Дніпропетровської області, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2010р. у справі №31/273-10

за позовом відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля",

м.Павлоград Дніпропетровської області

/вул.Леніна, 76, м.Павлоград Дніпропетровської області, 51400/.

до відповідача публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк",

м.Дніпропетровськ

/вул.Набережна Перемоги, 50, м.Дніпропетровськ, 49094/.

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

та припинення правовідносин.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2010р. (суддя Єременко А.В.) у справі №31/273-10 в позові ВАТ "Павлоградвугілля" відмовлено повністю.

Підставами прийняття даного рішення стала безпідставність, на думку господарського суду першої інстанції, заявлених позивачем вимог, з огляду на неможливість застосування до спірних правовідносин приписів статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з зазначеним вище рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає останнє прийнятим з порушенням норм матеріального права та за умов недоведеності матеріалами справи обставин, які господарський суд визнав встановленими, у зв’язку з чим просить вищезгадане рішення скасувати та прийняти у справі нове рішення, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі позивач заперечує проти віднесення господарським судом Дніпропетровської області ПАТ КБ "ПриватБанк" /відповідача у справі/ до категорії поточних кредиторів. Окрім того, наполягає на тому, що посилання у виконавчому написі нотаріусу на договір застави, яким мають бути забезпечені вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк", як поточного кредитора, сам факт існування такого договору не доводить, а, відтак, вимоги ст.14 Закону про банкрутство до даних кредиторських вимог застосовані бути не можуть.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів прийшла до висновку про залишення викладених в апеляційній скарзі заперечень без задоволення з таких підстав:

Як видно із матеріалів справи, 10.05.2000р. приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Рибальченко О.А. було вчинено виконавчий напис №532, яким було запропоновано стягнути з шахти "Самарська" ДП ДХК "Павлоградвугілля", м.Тернівка, на користь Павлоградської філії КБ "ПриватБанк" несплачену заборгованість за кредитним договором №792 від 25.12.1996р. за період з 25.12.1996р. по 10.05.2000р. у сумі 840 130,56 грн., виконання якого, в свою чергу, забезпечено договором застави №219 від 24.12.1996р., та витрати за здійснення виконавчого напису у розмірі 16 802,61 грн. /а.с.6/. /Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 07.04.2005р. у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису №532 від 10.05.2000р. замінено сторону, що є боржником, на належну, тобто, на ВАТ "Павлоградвугілля"/. /а.с.8/.

Постановою ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції від 20.06.2005р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезгаданого виконавчого напису, в подальшому зупинене постановою державного виконавця ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції від 29.06.2005р. на підставі п.8 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на порушення відносно ВАТ "Павлоградвугілля" справи про банкрутство. /а.с.7,9/.

Дійсно, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2005р. порушено провадження у справі №Б26/7/05 про банкрутство ВАТ "Павлоградвугілля" та, як наслідок, згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

24.09.2005р. в газеті "Урядовий кур’єр" №181 опубліковане відповідне оголошення. /а.с.10,11/.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, на думку позивача /скаржник/, у зв’язку із неподанням ПАТ КБ "ПриватБанк" до господарського суду у встановлений чинним законодавством України місячний строк заяви про визнання кредиторських вимог, до нього мають бути застосовані правові наслідки, передбачені ч.2 вищезгаданої статті.

В свою чергу, як вбачається зі змісту виконавчого напису нотаріусу №532 від 10.05.2000р., вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ВАТ "Павлоградвугілля" про стягнення заборгованості за кредитним договором №792 від 25.12.1996р. забезпечені заставою майна боржника за договором застави №219 від 24.12.1996р., таким чином, ПАТ КБ "ПриватБанк" до категорії конкурсних кредиторів, згідно ст.14 Закону України про банкрутство, віднесений бути не може.

Що ж до викладених в апеляційній скарзі сумнівів скаржника з приводу фактичного існування згаданого у спірному виконавчому написі договору застави №219 від 24.12.1996р., колегія суддів вважає за доцільне зауважити наступне:

згідно зі ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Відтак, враховуючи, що відповідність виконавчого напису №532 від 10.05.2000р. вимогам чинного законодавства України в судовому порядку не оскаржувалась, а предметом даного спору є визнання останнього таким, що не підлягає виконанню, вищезгадані заперечення скаржника апеляційний господарський суд вважає неспроможними.

Безпідставними є також вимоги позивача /скаржника/ про припинення правовідносин з ПАТ КБ "ПриватБанк" у зв’язку із незверненням останнього із відповідною заявою в рамках провадження у справі про банкрутство ВАТ "Павлоградвугілля", адже, відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Натомість, доказів належного виконання ВАТ "Павлоградвугілля" зобов’язань перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором №792 від 25.12.1996р. суду не надано. Відсутні й докази припинення права застави ПАТ КБ "ПриватБанк" за договором №219 від 24.12.1996р. за ст. 593 ЦК України.

Відтак, колегія суддів підстав для припинення правовідносин між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ВАТ "Павлоградвугілля" за вищезгаданим кредитним договором не вбачає, а в свою чергу, невнесення господарським судом Дніпропетровської області вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до реєстру кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, вважає підставою для перегляду останнім ухвали від 31.07.2006р. у справі №Б26/7/05 за нововиявленими обставинами в порядку ст. 112 ГПК України.

Таким чином, оскаржуване рішення прийнято за умов дотримання вимог чинного законодавства України, є правомірним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 101, 103- 105 ГПК України, суд,-

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2010р. у справі №31/273-10 –залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м.Павлоград Дніпропетровської області, - без задоволення.