60/214-10 Про витребування майна (бинта марлевого, медичного, нестерильного), переданого перевізнику для транспортування - 07.12.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Науково - виробнича компанія "Екодар", м.Харків (вх. № 3754 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 13.10.10 р. у справі № 60/214-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дом "НТК", м. Донецьк

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство "Оксамит", м. Конотоп

до Приватного підприємства "Науково - виробнича компанія "Екодар", м.Харків

про витребування майна,-

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дом "НТК", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Науково - виробнича компанія "Екодар", про зобов`язання відповідача повернути позивачу товар: бинт марлевий медичний нестерильний 5м*10см. в кількості 4500 шт., бинт марлевий стерильний 7м.*14см. в кількості 1000 шт., бинт марлевий медичний нестерильний 7м.*14см. в кількості 5000 шт., відрізи марлеві медичні нестерильні 100*90см. в кількості 500 шт., відрізи марлеві медичні нестерильні 200*90см. в кількості 500 шт., відрізи марлеві медичні нестерильні 300*90см. в кількості 330 шт., відрізи марлеві медичні нестерильні 500*90 см. в кількості 350 шт., вата медична гідроскопічна гігієнічна стерильна 25 г. в кількості 720 шт., вата медична гідроскопічна гігієнічна нестерильна 50 г. - зігзігоподібна в кількості 2250 шт., вата медична гідроскопічна гігієнічна нестерильна 100г. - рулон в кількості 210 шт., вата медична гідроскопічна гігієнічна нестерильна 100г. - зігзігоподібна в кількості 3000 шт.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №17 від 27.03.2009р., відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов`язання по забезпеченню якості перевезення вантажу, дотримання строків та збереження вантажу. За видатковою накладною №ТД-0000278 від 15.04.2009р. відповідач отримав товар медичного призначення на суму 32387,20 грн. та зобов`язався його передати третій особі, однак товар 3-й особі не поставив та не повернув його позивачу. Позивач вважає, що відповідач без жодних правових підстав утримує майно, що було отримано ним до перевезення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.10.2010 р. по справі № 60/214-10 (суддя Чистякова І.О.) позовні вимоги задоволено повністю. Зобов`язано Приватне підприємство "Науково - виробничу компанію "Екодар" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дом "НТК" товар: бинт марлевий медичний нестерильний 5м*10см. в кількості 4500 шт., бинт марлевий стерильний 7м.*14см. в кількості 1000 шт., бинт марлевий медичний нестерильний 7м.*14см. в кількості 5000 шт., відрізи марлеві медичні нестерильні 100*90см. в кількості 500 шт., відрізи марлеві медичні нестерильні 200*90см. в кількості 500 шт., відрізи марлеві медичні нестерильні 300*90см. в кількості 330 шт., відрізи марлеві медичні нестерильні 500*90 см. в кількості 350 шт., вата медична гідроскопічна гігієнічна стерильна 25 г. в кількості 720 шт., вата медична гідроскопічна гігієнічна нестерильна 50 г. - зігзігоподібна в кількості 2250 шт., вата медична гідроскопічна гігієнічна нестерильна 100г. - рулон в кількості 210 шт., вата медична гідроскопічна гігієнічна нестерильна 100г. - зігзігоподібна в кількості 3000 шт.

Стягнуто з Приватного підприємства "Науково - виробничої компанії "Екодар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дом "НТК" витрати по сплаті державного мита в сумі 323,87 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування наведених доводів зокрема зазначає про те, спірний товар був отриманий ним для перевезення від ТОВ "Аріадна", тому вважає, що суд першої інстанції прийняв неправомірне рішення про повернення вказаного товару позивачу. Крім того посилається на недоведеність факту отримання претензії позивача про повернення товару, отриманого за товарно-транспортною накладною № РН-0000040 від 16.04.2009 року та на існування іншої претензії про повернення товару, яка надійшла від ТОВ "Аріадна". Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні 07 грудня 2010 року його представник з наведеними відповідачем доводами не погодився, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення –без змін.

3-я особа у судове засідання не з'явилась, письмових пояснень стосовно апеляційної скарги відповідача не надала, про причини неявки не повідомила, хоча про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 14183.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін та 3-ї особи у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в зв’язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника 3-ї особи за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, згідно договору № 7 від 02.12.2008 року, що був укладений між ТОВ "Торгівельний Дом "НТК"(Продавець) та ПП "Оксамит"(Покупець), здійснювалася купівля-продаж товару медичного призначення.

Згідно п. 3.4 цього договору витрати, пов’язані з доставкою товару Покупцю несе Продавець.

Як вказує позивач, на виконання умов вказаного договору було укладено договір № 17 від 27.03.2009 року між ТОВ "Торгівельний Дом "НТК"(Замовник) та Приватним підприємством "Наково-виробнича компанія "Екодар"(Перевізник) про перевезення автомобільним транспортом вантажу.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. даний договір регулює взаємовідносини сторін при організації перевозок грузів замовника (позивача) автомобільним транспортом перевізника (відповідача).

Згідно п.2.1.3. Договору відповідач зобов`язується забезпечити якість перевезення, дотримання строків доставки та збереження вантажу на шляхи прямування.

Згідно ч.1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 16 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено заявку - договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом в кількості одного місця завантаження, з визначенням вантажоодержувача - ПП "Оксамит" (3-я особа), за адресою: Сумська область, м.Конотоп, вул. Депутатська, 92, дата та місце вигрузки - 17 квітня 2009 року к 8 год., водій - Микаберидзе Мераб Григорович.

Згідно вказаної заявки Замовником та вантажовідправником є ТОВ "Торгівельний Дом "НТК".

З матеріалів справи вбачається, що за видатковою накладною № ТД - 0000278 від 15 квітня 2009 року відповідач в особі водія-експедитора Мікаберидзе М.Г. отримав товар для перевезення на суму 32387,20 грн., а саме Бинт нестерильний 5м х 10см ГОСТ ЗЕЛ (кількість 4500); Бинт нестерильний 7м х14 см ГОСТ ЗЕЛ (кількість 5000), Бинт стерильний 7м х14 см ГОСТ нов ЗЕЛ (кількість 1000), відріз марлевий н/ст 1м х 90 см ГОСТ ЗЕЛ (кількість 500), відріз марлевий н/ст 2м х 90 см (кількість 500), відріз марлевий н/ст 3м х 90 см (кількість 330), відріз марлевий н/ст 5м х 90 см (кількість 350), вата медична гігієнічна ст. ролик 25 г СИН (кількість 720), вата медицинська гігієн. нестерил. 50 г зиг - заг ЗЕЛ (кількість 2250), вата медична гігієнічна нест. ролик 100 гр новий ЗЕЛ (кількість 210) та вата медицинська гігієн. нестерил. 100 гр зиг - заг ЗЕЛ (кількість 3000).

До того ж, рішенням господарського суду Харківської області від 01 червня 2010 року по справі №07/93-10 (н.р. №21/140-09), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 липня 2010 року було встановлено, що товар до перевезення був отриманий перевізником (відповідачем) в особі водія - експедитора Мікаберидзе М.Г., що підтверджується видатковою накладною №ТД-0000278 від 15.04.2009р. на суму 32387,20 грн. та товарно - транспортною накладною №РН-0000040 від 16.04.2009р., а також те, що товар було отримано відповідачем від ТОВ "Аріадна", який доставлений 3-й особі в строки передбачені заявкою - договором, проте в прийомі вантажу 3-ю особою було відмовлено та за розпорядженням позивача автомобіль було відкликано до м. Харкова.

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач, як перевізник, за замовленням позивача зобов’язався передати отриманий ним товар згідно видаткової накладної № ТД-0000278 від 15.04.2009 року, товарно - транспортної накладної №РН-0000040 від 16.04.2009р., Приватному підприємству "Оксамит"17.04.2009 року до 8-00 за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Депутатська, 92.

Однак, умови договору відповідач не виконав, товар вантажоодержувачу –ПП "Оксамит", не було поставлено.

30 червня 2010 року позивач в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України звернувся з вимогою до відповідача повернути ТОВ "Торгівельний Дом "НТК"або "ТОВ "Аріадна"в 7-денний строк з моменту отримання претензії товар за видатковою накладною № ТД-0000278 від 15.04.2009 року, товарно - транспортною накладною №РН-0000040 від 16.04.2009р..

Дана претензія була отримана відповідачем 20 липня 2010 року, про що свідчить поштове повідомлення № 362063 (аркуш справи 17), однак відповіді на претензію відповідач не надав, її вимог не виконав.

Позивач вважає, що Приватне підприємство "Наково-виробнича компанія "Екодар"без жодних правових підстав утримує майно, котре було отримано ним за видатковою накладною № ТД-0000278 від 15.04.2009 року, товарно - транспортною накладною №РН-0000040 від 16.04.2009р.. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду про витребування вказаного ним майна в порядку ч. 3 п. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилався на те, що в рішенні господарського суду Харківської області від 01.06.2010р. по справі №07/93-10 встановлено, що товар до перевезення був отриманий від ТОВ "Аріадна" та саме від ТОВ "Аріадна" надійшла в липні претензія про повернення товару, тому вважає, що у позивача відсутні підстави вимагати повернення зазначеного ним майна.

Наведені відповідачем доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та були спростовані встановленими судом першої інстанції під час розгляду справи обставинами які свідчать про те, що відповідно до заявки-договору від 16.04.2009 року вантажовідправником є позивач, крім того, відповідно до видаткової накладної № ТД - 0000278 від 15 квітня 2009 року постачальником товару є позивач, який на виконання умов договору № 7 купівлі-продажу товару від 02.12.2008 року зобов’язався поставити 3-й особі товар медичного призначення у кількості, асортименті і по цінам, узгодженим сторонами і вказаними у накладній на кожну партію товара, яка є невід"ємною частиною діючого договору. Правовідносини щодо перевезення вантажів, в даному випадку щодо доставки відповідачем вантажу за видатковою накладною № ТД - 0000278 від 15 квітня 2009 року виникли між позивачем та відповідачем за договором № 17 від 27.03.2009 року.

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про те, що 01 січня 2007 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріадна" було укладено договір б/н купівлі - продажу товару, а саме товари медичного призначення та відходи від переробки марлі (п.1.1. договору).

За видатковими накладними №АР-0000006 від 04.03.2009р. та №АР-0000011 від 01.04.2009р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріадна" було передано позивачу у власність товар на загальну суму 986742,76 грн. Саме цей товар в свою чергу був переданий відповідачу для перевезення.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником отриманого ним від ТОВ "Аріадна"товару, який було передано відповідачу за видатковою накладною № ТД-0000278 від 15.04.2009 року та товарно - транспортною накладною №РН-0000040 від 16.04.2009р. для перевезення.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд з врахуванням встановлених обставин, підтверджених матеріалами справи, виходив з того, що оскільки позивач є власником товару, який було отримано відповідачем для перевезення згідно видаткової накладної № ТД - 0000278 від 15 квітня 2009 року, товар не було поставлено 3-й особі та відповідач не повернув його позивачу, а також не надав доказів повернення товару ТОВ "Аріадна", тому дійшов висновку що відповідач без достатньої правової підстави утримує належне позивачу майно, в зв’язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст..ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, в цілому відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана належна правова оцінка, в зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Розглянувши заявлені позивачем вимоги та проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача повернути спірний товар, оскільки позивачем доведено відповідно до вимог статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України як наявність у нього права власності на спірне майно так і наявність правових підстав повернути це майно в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на неправомірність застосування до спірних правовідносин приписів ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає наведені посилання відповідача необґрунтованими та зазначає, що загальні підстави для виникнення зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, в силу частини 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Виходячи з викладеного та на підставі статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Отже, враховуючи обставини справи, приймаючи до уваги факт того, що власником та вантажовідправником товару є позивач, відповідач не надав доказів наявності правових підстав для утримання спірного майна, тому господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав у відповідача для володіння товаром переданого йому для перевезення від позивача за видатковою накладною № ТД-0000278 від 15.04.2009 року та товарно - транспортною накладною №РН-0000040 від 16.04.2009р. та визнав позовні вимоги про зобов’язання відповідача повернути цей товар правомірними у відповідності до вимог ст..ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на застосування до даних правовідносин приписів ч. 2 ст. 919 Цивільного кодексу України, згідно якої вантаж не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим, є недоречним, оскільки в даному випадку спір виник між Перевізником та Вантажовідправником з договору перевезення № 17 від 27.03.2009 року, з вимогою до відповідача про повернення товару звертався вантажовідправник та постачальник товару (позивач), який є до того ж власником спірного майна. Під час розгляду справи відповідачем зворотного не доведено. Таким чином, судом першої інстанції надано належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам та правомірно застосовано положення ст..ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України у якості підстави для виникнення зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Доводи заявника скарги щодо неотримання ним претензії позивача про повернення товару колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Посилання на наявність претензії ТОВ "Аріадна"до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки отримання претензії ТОВ "Аріадна" про повернення їй майна переданого за видатковою накладною № ТД - 0000278 від 15 квітня 2009 року не є підставою для визнання того, що право вимоги повернення товару належить саме цій особі.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2010 року по справі № 60/214-10 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.