13/223д/10 Про зобов'язання внести зміни до договору оренди - 06.12.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.09.2010р. (підписано 22.09.2010р.) у справі № 13/223д/10 (суддя Серкіз В.Г.) позовні вимоги Мелітопольського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Мелітопольської міської ради, м. Мелітополь Запорізької області задоволенні та внесенні зміни до договору оренди землі від 10.01.2006, укладеного між Мелітопольською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаш", зареєстрованому у державному реєстрі земель від 11.05.2006 за № 040626200154, а саме: викласти абзац другий п. 9 Договору в наступній редакції: "Річна орендна плата встановлюється у розмірі 3 відсотків від її нормативної грошової оцінки" з моменту набрання законної сили судовим рішенням.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаш" на користь Державного бюджету України державне мито у розмірі 85 грн. 00 коп. 236 грн. 00 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення

Відповідач не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, дав невірну оцінку обставинам справи, усунувся від всебічного розгляду.

Скаржник зазначає, що суд у рішенні посилається на п. 13 договору яким встановлено підстави зміни розміру орендної плати та рішення позивача від 17.01.2008 року № 5 (зі змінами внесеними на підставі рішення від 17.07.2008 року № 1/24), яким встановлений розмір орендної плати у вигляді трикратного розміру земельного податку, для діючих договорів, з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, а додаткова угода, яка надійшла на адресу відповідача, передбачає зміну розміру плати за землю з 2008 року, що прямо суперечить рішенню позивача.

Апелянт посилається на те, що на час направлення позивачем листа від 28.12.2009 року № 470/1-04, про зміну умов договору, норма закону ч.3 ст. 7 та ст. 31 Закону України "Про оренду землі" вже діяла і позивач повинен був враховувати це, до того ж відповідач звернувся до позивача з листом від 14.01.2010 р. про переоформлення права власності.

Скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що перехід права власності не веде до автоматичного переходу права користування земельної ділянкою не відповідає законодавству, оскільки відповідно до ч.3 ст. 7 ЗУ "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Заявник апеляційної скарги вважає, що договір оренди земельної ділянки припиняється для попереднього користувача, і надає право особі яка придбала нерухоме майно на його укладення.

3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу

Представник позивача у судовому засіданні 22.11.2010р. проти доводів апеляційної скарги заперечував та вважав рішення суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Прокурор надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

У судове засідання 06.12.2010р. позивач представників не направив.

Прокурор у судове засідання не з'явився.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та прокурора по матеріалам наявним у справі, оскільки про день та час судового засідання вони були повідомлений належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , їх явка у судове засідання ухвалою при порушенні апеляційного провадження та при відкладенні розгляду справи була визнана необов'язковою.

4.Апеляційною інстанцією встановлено:

10.01.2006 р. між Мелітопольською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаш"(орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого орендодавець на підставі відповідного рішення №1/4 від 30.11.05 р. надав, а орендар прийняв в оренду строком на 50 років земельну ділянку площею 51042,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 57 для розміщення промислового майданчику № 2. Договір був зареєстрований у державному реєстрі земель 11.05.2006 за №040626200154.

Пунктом 9 договору сторони встановили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі щомісячно по 1/12 частини від загальної річної орендної плати. Річна орендна плата встановлюється у розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки.

Пунктом 13 Договору сторони встановили, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни розміру земельного податку, проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також на підставі рішень Мелітопольської міської ради та в інших випадках, передбачених законом.

Листом від 28.12.2009р. Мелітопольською міською радою відповідачу був направлений проект додаткової угоди до договору оренди землі.

Проектом додаткової угоди передбачалося внести наступні зміни:

п.9 викласти в наступній редакції: "Річна орендна плата встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 213745,97грн. на загальну площу земельної ділянки в рік і вноситься орендарем щомісячно 1/12 частини від загальної річної орендної плати на рахунок орендодавця".

Листом від 14.01.2010р. № 1/544 ТОВ "Продмаш" відповів, що вважає за недоцільне підписувати проекти додаткових угод, оскільки договори оренди земельних ділянок укладені у травні 2006 року, січні та лютому 2008 року, тому закон щодо зміни ставки орендної плати був прийнятий після укладення договорів оренди земельних ділянок і не передбачає зміни пати за землю по раніше укладеним договорам. Додаткові угоди були повернуті на адресу Мелітопольській міській раді.

Згідно рішенню зборів засновників ТОВ "МБГ" (протоколу № 2 від 03.07.209р.) ТОВ "Продмаш" увійшов до складу учасників ТОВ "МБГ" та у якості внеску до статутного фонду, за актом від 03.07.2009р., передано майно –будівлі та споруди розташовані за адресою м. Мелітополь, вул. Фрунзе 57 та вул. Дзержинського 170/1 та 172/1.

Згідно Статуту ТОВ "МБГ" ТОВ "Продмаш" є одним з його засновників та його доля у статутному фонді складає 90,82% - 1800000грн. –1800 часток.

До матеріалів справи відповідачем додані додаткові документи:

свідоцтво на право власності від 28.09.2010р., на нежитлову будівлю за адресою м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 57/9,свідоцтво на право власності від 28.09.2010р., на нежитлову будівлю за адресою м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 57/6,свідоцтво на право власності від 28.09.2010р., на нежитлову будівлю за адресою м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 57/5,свідоцтво на право власності від 28.09.2010р., на нежитлову будівлю за адресою м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 57/4,рішення № 220/15 від 23.09.2010р. Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради,рішення № 28/10 від 21.02.2007 р. Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради,рішення № 193/11 від 11.00.2005р. Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради,рішення № 36/5 від 10.02.2005р. Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради,які підтверджують, що власником переліченого майна з вересня 2010р. є ТОВ "МГБ".

5. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону (1251-12) .

Згідно до пп.8 п.1 ст. 14 Закону України " Про систему оподаткування" плата за землю у вигляді земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності віднесені до загально державних податків та зборів(обов’язкових платежів).

Згідно ст. 21 Закону України від 06.10.1998р. № 161-ХІУ "Про оренду землі" (із змінами та доповненнями внесеними Законом від 03.06.2008р. (309-17) ) розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) ).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою :

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) ;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) .

Статтею 2 Закону України від 03.07.92 N 2535-XII "Про плату за землю" із змінами та доповненнями встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угод про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Підставою для нарахування земельного податку, як визначено статтею 13 Закону України N 2535-XII "Про плату за землю", є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Тобто, відповідно до законодавства орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності є обов’язковим платежем, який декларується та сплачується платниками податку в порядку передбаченому законами про оренду землі та плату за землю і своєчасна сплата їх до бюджету контролюється податковим органом. Орендна плата з зазначених земель встановлюється за згодою сторін договору оренди і не може бути меншою ніж встановлено ст. 21 Закону України від 06.10.1998р. № 161-ХІУ "Про оренду землі", підставою для нарахування обов’язкового платежу є договір оренди.

Відповідно до п.13 договору, розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни розміру земельного податку, проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також на підставі рішень Мелітопольської міської ради та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" та п. 36 договору оренди зміна умов договору оренди землі здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. (п.3 ст. 188 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи пропозиція позивача у вигляді проекту додаткової угоди до спірного договору оренди була направлена на адресу відповідача листом № 2-6513 від 28.12.2009р., отримання якого 30.12.2009р. підтверджено поштовим повідомленням про вручення кореспонденції ТОВ "Продмаш". Відповідач листом від 14.01.2010р. відмовився від підписанні додаткової угоди щодо внесення змін до п.9 договору.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже діючим законодавством України передбачено, що сторона за договором може звернутися до суду з вимогою щодо внесення змін до діючого договору за умови, якщо сторони не дійшли згоди про внесення відповідних змін у договірному порядку.

Відповідно до ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За таких підстав, передбачені зміни до п.9 договору оренди земельної ділянки матимуть юридичну силу для сторін договору з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Щодо доводів відповідача про те, що з переходом права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на орендованій земельній ділянці, іншій особі відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки припиняється для попереднього користувача, і надає право особі яка придбала нерухоме майно на його укладення то ці доводи судова колегія не бере до уваги,оскільки відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" (у редакції Закону України від 05.11.2009 р. N 1702-VI (1702-17) ) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Однак, статтю 7 було доповнено частиною 3 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" від 05.11.2009 (1702-17) . Тобто, на час переходу права власності, як зазначено у відзиві - 06.08.2009р., ця норма права ще не діяла.

Стаття 377 Цивільного кодексу України (в редакції статті - станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Пунктом 3.4.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 № 04-06/15 (v06_1600-10) "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства", зазначено, що право користування (в т. ч. на правах оренди) земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість, переходить до набувача об'єктів нерухомості, винятково за умови, якщо в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно вимог земельного законодавства України, таке право було і воно належним чином посвідчене.

Правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Тобто, перехід права власності на об'єкти нерухомого майна надає право новому власнику цих об'єктів на отримання земельної ділянки у власність чи користування при умові відповідного звернення в даному випадку до Мелітопольської міської ради та укладення відповідного договору.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.09.2010р. (підписане 22.09.2010р.) у справі № 13/223д/10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаш", м. Мелітополь Запорізької області - без задоволення.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.