52/149 Про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води - 06.12.2010 Прийняття

третя особа відповідача Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація в особі Управління праці та соціального захисту населення у Дарницькому районі м. Києва

про стягнення 179 770,34 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У березні 2010 року ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" звернулося до господарського суду з позовом до ОСББ "Сонячний" про стягнення 179 770,34 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію.

На підставі ст. 25 ГПК України господарським судом міста Києва було здійснено заміну позивача у справі - ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" на ЗАТ "Екостандарт".

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2010 року (дата підписання – 03.08.2010 року) у справі № 52/149 (суддя – Чебикіна С.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ОСББ "Сонячний" на користь ЗАТ "Екрстандарт" 14 364,54 грн. боргу, 143,65 грн. державного мита, 18,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду міста Києва, ОСББ "Сонячний" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що ОСББ "Сонячний" фактично сплатило за спожиту теплову енергію суму, більшу на 9 623,77 грн., а несплачена сума в розмірі 14 364,54 грн. – це кошти, які не були перераховані державою за пільгові категорії населення та субсидії за спірний період на суму 7 429,67 грн., а також різниця в тарифах (в сумі 16 558,64 грн., з якої за грудень 2009 року – 8 968,70 грн., січень 2010 року – 7 589,94 грн.).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2010 року у справі № 52/149 відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.10.2010 року.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 11.10.2010 року розгляд справи було відкладено на 15.11.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дарницьку районну у місті Києві державну адміністрацію в особі Управління праці та соціального захисту населення у Дарницькому районі м. Києва, на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 06.12.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року № 01-23/1/2 "Про зміну складу колегії суддів" були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 52/149 колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, судді Буравльов С.І., Кропивна Л.В.

У судове засідання 06.12.2010 року з’явилися лише представники позивача та відповідача, представник третьої особи в призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні представником відповідача було подане клопотання про залучення у якості співвідповідача у даній справі Київську міську державну адміністрацію, в задоволенні якого представник позивача заперечував, та яке було відхилене колегією суддів.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.04.2001 року між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (покупець) було укладено договір постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 450119 далі – договір), згідно п. п. 1.1, 1.2 якого енергопостачальна організація зобов’язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води (товар), а покупець зобов’язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах договору.

Даний договір укладений на термін з 01 квітня 2001 року до 01 квітня 2002 року і вважається подовженим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін даного договору не заявить іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення дії цього договору. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення (п. 10.1 договору в редакції угоди №1 від 01.04.2003 року).

У п. 6.1 договору сторони погодили, що тарифи на теплову енергію розраховуються по групах споживачів енергопостачальною організацією, затверджуються у встановленому порядку і підлягають перегляду у випадках зміни розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії (в т.ч. ціни на паливо), а також в інших випадках, передбачених діючими нормативними актами.

Всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальної організації, виключно в грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України (п. 6.3 договору).

Відповідно до п. 6.4 договору покупець щомісяця з 12 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць. Один примірник підписаного акту покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця.

Згідно п. 6.5 договору покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

На виконання умов договору позивач протягом грудня 2009 року – січня 2010 року поставив відповідачу теплову енергію на суму 179 770,34 грн. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Однак, взяті на себе зобов’язання за договором відповідач належним чином не виконав, за поставлену теплову енергію розрахувався частково в сумі 165 405,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 487 від 18.02.2010 року на суму 21 300,00 грн., № 456 від 25.01.2010 року на суму 30 000,00 грн., № 439 від 19.01.2010 року на суму 45 105,80 грн., № 490 від 23.02.2010 року на суму 69 000,00 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 14 364,54 грн.

Докази сплати вказаної суми боргу в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки заборгованість в сумі 165 405,80 грн. була сплачена відповідачем до порушення провадження у справі, у стягненні вказаної суми з останнього слід відмовити, а позовні вимоги в частині стягнення 14 364,54 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 450119 за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Статтею 275 Господарського кодексу України закріплено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) (ст. 193 вказаного Кодексу).

В силу ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов’язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як правильно зазначено місцевим господарським судом, з наявних матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, однак останній у визначений договором строк оплату за спожиту теплову енергію в повному обсязі не здійснив.

При цьому, з наявних у матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що відповідач за спожиту теплову енергію в грудні 2009 року – січні 2010 року розрахувався частково в сумі 165 405,80 грн.

Слід зазначити, що платежі на вказану суму були здійснені відповідачем до порушення провадження у справі, а відтак у позивача не було підстав звертатись до господарського суду з позовом про стягнення основного боргу в сумі 165 405,80 грн., у зв’язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив в цій частині позовних вимог.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 14 364,54 грн. заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ЗАТ "Екостандарт" в частині стягнення з ОСББ "Сонячний" суми основного боргу у розмірі 14 364,54 грн. підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на ту обставину, що судом першої інстанції кошти в сумі 14 364,54 грн. помилково визначені як борг ОСББ "Сонячний", оскільки фактично це – сума, яка не була перерахована державою за пільгові категорії населення та субсидії (загалом на суму 7 429,67 грн.), а також різниця в тарифах (в сумі 16 558,64 грн.), колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з цим, апелянтом не доведено, що спірна сума в розмірі 14 364,54 грн. виникла внаслідок несплати пільговими категоріями населення повної вартості спожитої теплової енергії та різниці в тарифах на житлово-комунальні послуги за грудень 2009 року та січень 2010 року.

Так, з наданих апелянтом актів звірки розрахунків між ОСББ "Сонячний" і Управлінням праці та соціального захисту населення у Дарницькому районі м. Києва по пільгам на житлово-комунальні послуги станом на 01.08.2010р. та 01.09.2010р. не вбачається за можливе встановити, яку суму пільг та субсидій за грудень 2009 року та січень 2010 року включає в себе спірну суму заборгованості в розмірі 14 364,54 грн.

Крім того, наданий апелянтом зведений тристоронній акт звірки нарахувань за фактично поставлений обсяг холодної води та теплової енергії для потреб гарячого водопостачання, складений між позивачем, відповідачем та водопостачальною організацією ВАТ "АК "Київводоканал", не дозволяє дійти висновку, що борг в розмірі 14 364,54 грн. є фактично різницею в тарифах на житлово-комунальні послуги в сумі 16 558,64 грн., з якої за грудень 2009 року – 8 968,70 грн. та січень 2010 року – 7 589,94 грн.

За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2010 року у справі № 52/149 та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2010 року у справі № 52/149 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячний" залишити без задоволення.

3. Матеріали справи № 52/149 скерувати до господарського суду міста Києва.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.