11/38 Про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства - 06.12.2010 Прийняття

В ході розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем подавалась заява про уточнення позовних вимог в сторону зменшення (арк. справи 29), в якій позивач в зв’язку із частковою сплатою відповідачем завданих збитків в сумі –139470,50 грн., просив стягнути з відповідача –42632,67 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.07.2010 року по справі №11/38 позов Державної екологічної інспекції в Львівській області задоволено частково, стягнено з ВАТ "Миколаївцемент"на спеціальний рахунок Миколаївської міської ради Львівської області –42632,67 грн. в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. В решті позовних вимог провадження у справі припинено.

Суд у рішенні враховуючи положення ст.35, абз.2 ст. 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 10, 34, 68 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", акт перевірки Державної екологічної інспекції в Львівській області від 10.12.2009 року, яким встановлено що відповідачем в період з 01.10.2009 року по 10.12.2009 року здійснювались залпові викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які кількісно передбачені технологічними регламентами та перевищують трикратне значення гранично допустимого викиду атмосферного повітря дозволеної величини, прийшов до висновку про правомірність вимог щодо стягнення 42632,67 грн. –збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Поряд з цим, судом відхилено посилання відповідача на те, що наднормативні викиди забруднюючих речовин відбулись через негоду, що призвело до відключення електроенергії, що в свою чергу спричинило вимкнення очисного обладнання, з огляду на положення ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря"та умови договору про постачання електричної енергії №90167 від 03.04.2007 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ВАТ "Миколаївцемент"подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2010 року по справі №11/38, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Зокрема, скаржник вказує на те, що нараховані збитки в сумі 42632,67 грн. є необґрунтованими, оскільки 14.10.2009 року зупинка обертових печей №4,5, 6 сталась через негоду (ремонт лінії електропередач 110 кВ), а 29.10.2009 року зупинки обертових печей №№2,4,5,6 проводилась через спад напруги живлення на лінії електропередач 110 кВ. Скаржник звертає увагу суду на те, що завдана шкода заподіяна внаслідок непереборної сили та неможливості підприємством ввімкнути резервне живлення та зазначає, що зупинки та подальші запуски печей, що призвели до залпових викидів, зумовлені непереборною силою, а саме винятковими погодними умовами, що призвели до відключення електроенергії через пошкодження лінії електропередач –14.10.2009 року, а також сили напруги живлення на лінії електропередач –29.10.2009 року. Одночасно, апелянт зазначає, що судом неправомірно не відкладено розгляд справи в судовому засіданні 22.07.2010 року за клопотанням відповідача та прийнято рішення за відсутності його представника.

Представники скаржника (відповідача) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили задоволити в повному обсязі. Поряд з цим, звертали увагу суду на лист ВАТ "Львівобленерго"(вих.№133-4299/2 від 24.09.2010 року), в якому останнє зазначає, що під час стихії регіонального масштабу внаслідок падіння дерева з-за меж охоронної зони ПЛ мало місце аварійне вимкнення ПЛ-110 кВ Південна-Кагуїв-МЦГК з відгалуженням на ПС Демня, що постачає електроенергію ВАТ "Миколаївцемент". При цьому, знеструмлення ПС МЦГК не відбулось, оскільки на ПС МЦГК в роботі залишався один трансформатор Т-2, що отримує живлення від ПЛ-110кВ Розділ-МЦГК, яка не вимикалась, інший трансформатор Т-1, що живиться від ПЛ-110 кВ Південна-Кагуїв-МТТГК перебував в резерві згідно заявки відповідача. Крім того, третя особа в листі вказує, що 14.10.2009р. о 11 год. 29 хв. при аварійному вимкненні ПЛ-110 кВ Південна-Кагуїв-МЦГК з відгалуженням на ПС Демня знеструмлювалась ПС Демня, заживити яку 14.10.2009р. по мережі ПО кВ до усунення пошкодження на ПЛ не було можливості тому, що ПС Демня приєднана від ПЛ-110 кВ Південна-Кагуїв-МЦГК відпайкою.

Представник позивача проти вимог апелянта заперечив, вказуючи на безпідставність доводів апеляційної скарги. Поряд з цим, зазначав, що лист, на який посилається відповідач, не може бути взятий до уваги судом, оскільки такий датований 24.09.2010 року, а рішення суду прийняте 22.07.2010 року.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, проте 19.11.2010 року надіслав до суду клопотання, в якому просить про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи. Поряд з цим, зазначає, що третя особа підтримує позицію, викладену у відзиві, поданому у суді першої інстанції, в якому зазначає, що жодних порушень умов договору щодо надійності постачання електроенергією споживача (відповідача) зі сторони ВАТ "Львівобленерго"не було.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"забезпечення реалізації екологічної політики України, контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища належить до повноважень екологічних інспекцій, в зв'язку з чим органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є державна екологічна інспекція у Львівській області.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого наказом Мінприроди від. 19.02.2007р. №55 Державна екологічна інспекція в Львівській області є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції.

Згідно вказаного положення функції державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та вжиття заходів щодо відшкодування втрат і збитків унаслідок порушень вимог вказаного законодавства покладена саме на позивача.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 10.12.2009 року Державною екологічною інспекцією в Львівській області проведено перевірку з питань охорони та раціонального використання атмосферного повітря ВАТ "Миколаївцемент", про що складено акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства № 210 від 10.12.2009 року. Перевіркою встановлено, що ВАТ "Миколаївцемент" в період з 01.10.2009р. по 10.12.2009р. на дж.№102 (обертова піч №2), дж.№103 (обертова річ №4,5), дж.№104 (обертова піч №6), здійснювалися залпові викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які кількісно передбачені технологічними регламентами і перевищують трикратне значення гранично допустимого викиду атмосферного повітря дозволеної величини, що є порушення чинного законодавства, в результаті чого державі заподіяно збитки на суму - 182103 грн. 17 коп.

Позивачем надсилалась на адресу відповідача претензія про добровільне відшкодування завданих державі збитків за вих.№ 03-4109 від 21.12.2009 року на суму 182103,17 грн.

Відповідачем заподіяні збитки оплачено частково в сумі 139470,50 грн., про що свідчить платіжне доручення №339 від 27.01.2010 року. Несплаченою залишилась сума збитків в розмірі –42632,67 грн.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) та іншими нормативно-правовими актами.

Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення охорони атмосферного повітря визначені статтею 22 вказаного Закону, згідно якої для забезпечення охорони атмосферного повітря впроваджуються організаційно-економічні заходи, що передбачають, зокрема, відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря. У преамбулі Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (2707-12) зазначено, що атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища. Статтею 33 зазначеного Закону передбачено, що особи винні у перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов’язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов’язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів.

Згідно із ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Статтею 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, природних територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища

Згідно із ст. 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено що підприємства, установи й організації, діяльність яких пов’язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Апелянт не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції посилається на те, що завдана шкода заподіяна внаслідок непереборної сили та неможливості підприємством ввімкнути резервне живлення та зазначає, що зупинки та подальші запуски печей, що призвели до залпових викидів, зумовлені непереборною силою, а саме винятковими погодними умовами, що призвели до відключення електроенергії через пошкодження лінії електропередач –14.10.2009 року, а також сили напруги живлення на лінії електропередач –29.10.2009 року.

Проте, відповідачем в підтвердження наведеного не подано суду жодних доказів, факт залпових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які кількісно передбачені технологічними регламентами і перевищують трикратне значення гранично допустимого викиду атмосферного повітря дозволеної величини не спростовано.

Посилання скаржника на лист ВАТ "Львівобленерго"за вих.№133-4299/2 від 24.09.2010 року не заслуговує на увагу, оскільки такий датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції – 22.07.2010 року.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до п.4.1.4. договору про постачання електричної енергії №90167 від 03.04.2007р., укладеного між відповідачем та третьою особою, постачальник (третя особа) не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам внаслідок припинення або обмеження електропостачання, здійсненого у встановленому ПКЕЕ (z0417-96) порядку, а п. 6.1., 6.1.1 договору встановлено, що електропостачання споживача (відповідача) може бути обмежено або припинено постачальником (третьою особою) без попередження у разі виникнення аварійних ситуацій в електроустановках постачальника (третьої особи) –на час, що не перевищує визначеного ПУЕ для струмоприймачів споживача (відповідача) відповідної категорії.

Відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) в залежності від надійності електропостачання, струмоприймачі поділяються на три категорії. Так, згідно договору №90167 від 03.04.2007р., відповідач є споживачем 2-ї категорії надійності електропостачання. Пунктом 1.2.19. ПУЕ визначено, що струмоприймачі 2-ї категорії рекомендується забезпечувати електроенергією від двох незалежних взаємнорезервуючих джерел живлення. При порушенні електропостачання від одного з джерел живлення допускаються перерви в електропостачанні на час, необхідний для ввімкнення резервного живлення діями оперативного персоналу або виїзної оперативної бригади.

Відповідач під’єднаний до двох незалежних взаємнорезервуючих джерел живлення –лінії електропередач. Таким чином, на момент вимкнення однієї з ліній електропередач (ПЛ-100 кВ "Південна Кагуїв-МЦГК") відповідач був під’єднаний лише до однієї лінії електропередач –ПЛ-100 кВ "Розділ-МЦГК".

Як відзначено судом, короткочасні вимкнення напруги допускаються постачальником згідно договору про постачання електричної енергії №90167 від 03.04.2007р., проте, споживач не забезпечив виробничий процес у таких випадках альтернативними резервними джерелами електропостачання.

З огляду на наведене, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не вжив всіх необхідних заходів щодо унеможливлення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки виключно на нього покладається забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів. Таким чином, правомірними є стягнені господарським судом з відповідача 42 632грн. 67 коп. - в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Щодо посилання апелянта (відповідача) на те, що судом першої інстанції безпідставно не відкладено розгляд справи за його клопотанням, слід зазначити, що відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Разом з тим, тимчасова відсутність представника не може слугувати підставою для відкладення вирішення господарського спору, оскільки коло представників сторін в господарському судочинстві не обмежено нормами чинного законодавства. Одночасно, судом відзначено, що відповідачеві було надано можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог згідно зі ст.ст. 22, 33- 34 ГПК України, оскільки розгляд справи у господарському суді неодноразово було відкладено, проте, він таким правом не скористався.