Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Головка В.Г. (доповідач)

суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Ревковій Г.О.

прокурор: Стасовська Є.А., посвідчення №292 від 28.11.2008

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений

від відповідача: Різник С.Г., довіреність від 27.04.2010

від третьої особи: Кравченко М.В., довіреність від 28.12.2009

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2010р. у справі №16/229-10

за позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до відкритого акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпропетровськ

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ

про зміну договору оренди земельної ділянки від 18.07.2003 року

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2010р. у справі №16/229-10 (суддя Загинайко Т.В.) в позові Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до відкритого акціонерного товариства "Дніпроважмаш", за участю третьої особи - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про зміну договору оренди земельної ділянки (площа 0,1709 га) від 18.07.2003 року відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, прокурор звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати повністю як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на наступне:

- недотримання позивачем вимог частини другої ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозиції про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про внесення змін до договору тощо.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу прокурора в повному обсязі

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим розглянути скаргу у його відсутність за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Вислухавши пояснення прокурора, представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем - Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та відповідачем –акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (орендарем) 18.07.2003р. було укладено договір оренди земельної ділянки за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду для фактичного розміщення хімічної лабораторії земельну ділянку площею 0,1709га, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Сухий острів,3, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 81361002 згідно з планом земельної ділянки. Договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернишовим С.О. та зареєстровано в реєстрі за №3201.

Згідно п.2.1 договору земельна ділянка передається до 07.08.2017р. Після закінчення терміну договору його дія скінчується.

Відповідно до пункту 3.2 Договору орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту щомісячно (до 30 числа наступного місяця) і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року.

Акціонерне товариство "Дніпроважмаш" було перереєстровано в відкрите акціонерне товариство "Дніпроважмаш", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з ЄДРПОУ №046212.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки –це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, що передбачено ст.125 ЗК України. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 03.06.2008р. №309-УІ (309-17) внесені зміни до ч. 4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", а саме було встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою, для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) , для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) .

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Попередня редакція наведеної норми визначала, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) , та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Прокурор вважає, що наведені обставини щодо змін у законодавстві є достатньою підставою для внесення змін в існуючий договір оренди земельної ділянки.

Дніпропетровська міська рада направила на адресу відповідача вимогу про внесення відповідних змін до договору оренди землі щодо орендної плати.

У строк, визначений ст. 188 Господарського кодексу України, відповідач відповідь міській раді не надав, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, за винятком коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі –це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За ст.13 цього ж закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із істотних умов договору оренди землі.

З наведеного вбачається, що правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах, передбачених договором. Такі правовідносини, а, отже, і зобов’язання щодо оплатної передачі та зобов’язання щодо користування і сплати орендної плати виникають між орендодавцем і орендарем одночасно в момент укладання договору оренди.

Відтак, положення зазначеного Закону від 03.06.2008р. №309-УІ (309-17) можуть і повинні бути застосовані до орендних відносин, які виникають після набрання ним чинності, тобто до договорів (і, відповідно, розмірів орендної плати), які укладаються після набрання чинності зазначеним законом.

Щодо договорів, укладених до внесення у законодавство відповідних змін, то така зміна можлива лише на умовах та з підстав, передбачених договором, або якщо законом прямо встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

Відповідно до п.3.3. договору розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку.

Таким чином, умови спірного договору визначають підстави для перегляду розміру земельного податку, а не розміру орендної плати і аж ніяк не зміну граничного розміру мінімальної ставки орендної плати, як було запроваджено Законом України від 03.06.2008р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (309-17) .

Згідно ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, законом встановлено, що договір може бути змінений за рішенням суду виключно з підстав передбачених частиною четвертою наведеної статті, за наявності одночасно всіх чотирьох умов визначених цією статтею.

Втім, прокурором у позові не визначені і під час розгляду справи за допомогою належних і допустимих доказів не доведені ні такі умови, ані докази їх існування.

Таким чином, ні умовами укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки, ані приписами діючого законодавства не передбачено таких підстав для зміни розміру орендної плати за землю, на яких наполягає позивач.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2010р. у справі №16/229-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.