5020-2/116 Про стягнення штрафу за невідповідність фактичної маси вантажу даним, зазначеним у перевізних документах - 02.12.2010 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Донецька залізниця" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 12 жовтня 2010 року у справі № 5020-2/116

за позовом державного підприємства "Донецька залізниця" (вул. Артема, 68,Донецьк,83001)

до приватного підприємства "КВВМПУ" (вул. Репіна, 15/2,Севастополь,99045)

третя особа: Відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вул. Левченка, 1,Маріуполь, Донецька обл.,87504)

про стягнення штрафу в розмірі 47105,00 грн.

Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до приватного підприємства "КВВМПУ" про стягнення штрафу у розмірі 47105,00 грн., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Позовні вимоги мотивовані посиланням на статті 37,118,122 Статуту залізниць, а саме тим, що під час контрольного переважування на станції призначення, встановлена невідповідність фактичної маси вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г) від 12 жовтня 2010 року у справі № 5020-2/116 позов Державного підприємства "Донецька залізниця" до приватного підприємства "КВВМПУ", за участю третьої особи відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задоволено частково. Стягнено з приватного підприємства "КВВМПУ" на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" 3430, 00 грн. штрафу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г) від 12 жовтня 2010 року у справі № 5020-2/116 в частині відмови Державному підприємству "Донецька залізниця" у позовних вимогах в сумі 43675, 00 грн., та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційні вимоги обгрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Так, заявник апеляційної скарги посилається на те, що тлумачення відповідача не можуть бути підставою для зменшення суми штрафу, яка встановлена статтею 118 Статуту залізниць України. На думку позивача, господарський суд першої інстанції, зменшуючи розмір штрафу, обмежився лише помилковим тлумаченням відповідача статті 118 Статуту залізниць України, не зазначивши конкретних обставин, які дають змогу даний випадок ототожнювати з винятковим.

У судовому засіданні, призначеному на 02 грудня 2010 року, представник позивача підтвердив заявлені апеляційні вимоги, представник відповідача надав свої заперечення. Представник третьої особи не з'явився.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи те, що, відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, cудова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Переглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.

25.03.2010р. зі станції відправлення Керченський завод Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальна Донецької залізниці за перевізним документом № 46681750 приватним підприємством "КВВМПУ" відправлено вантаж - брухт сталевий збірний (вид 2) у вагоні № 65490583, вагою брутто -89900 кг. нетто - 66900 кг. тара-23000 кг. (арк. с. 9).

26.03.2010р. на вимогу вантажоодержувача - відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на станції Маріуполь-Сортувальна здійснено контрольне зважування вагону № 65490583 та виявлено невідповідність маси вантажу даним, які зазначені у накладній, а саме, фактично у зазначеному вагоні вага брутто склала - 85000 кг., нетто -62000 кг., тара -23000 кг., що менше даних, вказаних у накладній на 4900 кг.

За результатами контрольного зважування залізницею складений комерційний акт № 699160/73 від 26 березня 2010 року (арк. с. 10).

Державним підприємством "Донецька залізниця" на підставі пунктів 118, 122 Статуту залізниць України (457-98-п) за невірно зазначену масу вантажу приватному підприємству "КВВМПУ" виставлений штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 44280,00 гри.

21 травня 2010 року Державне підприємство "Донецька залізниця" направило на адресу приватного підприємства "КВВМПУ" претензію за вих. № 101/0309 з вимогою сплатити штраф у розмірі 47105,00 гри.

Відповідач на вказану претензію відповіді не надав та штраф у добровільному порядку не сплатив.

Вказані обставини і стали підставою для звернення державного підприємства "Донецька залізниця" із даним позовом до господарського суду міста Севастополя.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

У відповідності до статей 908 Цивільного кодексу України, 306, 307 Господарсько кодексу України (436-15) загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексам іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Статуту залізниць України" від 06 квітня 1998 року за № 457 (457-98-п) встановлено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує правила перевезення вантажів.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій інших видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила і залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з абзацом 1 пункту 37 Статуту залізниць України (457-98-п) під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.

Відповідно до абзацу 1 пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (z0861-00) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 862/5083 (z0862-00) , вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норм природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Згідно з абзацами 1 та 2 пункту 24 Статуту залізниць України (457-98-п) вантажовідправник несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до абзацу 1 пункту 129 Статуту залізниць України (457-98-п) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно з пунктом 10 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334 (z0565-02) та зареєстрованих Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 року за № 567/6855 (z0567-02) , комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформі старший прийомоздавальиик) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписанні акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на вимогу вантажоодержувача - відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та на виконання умов договору від 30.12.2009р., укладеного між сторонами, здійснив контрольне зважування вагону № 65490583, в результаті чого було виявлені невідповідності маси вантажу даним, які зазначені у накладній, про що складений комерційний акт № 699160/73 від 26 березня 2010 року, який відповідає вимогам зазначених вище правил.

Також, відповідно до абзацу 4 пункту 12 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (z0861-00) ті зареєстрованих в Міністерстві Юстиції України 24 листопада 2000 року за № 862/5083 (z0862-00) , при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг залізниця може здійснювати перевірку маси вантажів, що перевозяться навалом і насипом і прибули без ознак утрати відповідно до договору між залізницею і одержувачем.

Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (z0861-00) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за - № 875/5096 передбачено, що крім договору передбачений єдиний технологічний процес роботи під'їзної колії та станції примикання, який розробляється сторонами і урахуванням технології роботи під'їзної колії на станції примикання і забезпечує раціональне використання технічних засобів власника під'їзної колії та залізниці.

Відповідно до єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та станції Маріуполь - Сортувальна Донецької залізниці, контрольне переважування вантажів, які прибули на адресу комбінату, здійснюється на їх 150 т. вагах на станції Сартана - 2 (витяг з єдиного технологічного процесу).

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю

відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються

відправником.

Відповідно до норм статті 551 Цивільного кодексу України, коли предметом неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Неустойка, яка підлягає сплаті може бути зменшена також за рішенням суду за наявності обставин, які заслуговують на увагу, зокрема у випадках, коли розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяної шкоди. Закон не дає перелік обставин для зменшення розміру неустойки судом, але встановлює, що вони мають визначатися в кожному конкретному випадку, враховуючи винятковість ситуації, ступінь виконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання, наслідки порушення.

Частина 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачає одну з підстав для зменшення відповідальності: якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд, з урахуванням інтересів боржника, може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру відповідальності передбачено також ст. 219 Господарського кодексу України, згідно з якою, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) іншої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити боржника від відповідальності. Крім того, стаття носить загальний характер і поширюється як на зменшення розміру штрафних санкцій, так і на відшкодування збитків.

Нормами пункту статті 118 Статуту залізниць України встановлено, що штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати стягується за всю відстань перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив оплату за 669000 кг. вантажу (брутто - 89900 кг., нетто - 66900 кг., тара - 2300 кг.) у розрахунку 9421 грн. за всю відстань перевезення (зі станції відправлення Прибережна Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь - Сортувальна Донецької залізниці), а тому розмір провізної оплати за 1 кг. складає - 0, 14 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до комерційного акту № 699160/73 від 26 березня 2010 року фактично у вагоні № 65490583 вага брутто склала - 85000 кг., нетто - 62000 кг., тара - 23000 кг, що менше даний, вказаних у накладній на 4900 кг.

Судова колегія, перевіривши розрахунок вартості перевезення зазначеної маси господарського суду першої інстанції, вважає його правильним.

Отже, різниця між масою складає 4900 кг., вартість провізної оплати за 1 кг. складає 0, 14 грн., у зв'язку із чим вартість перевезення маси 4 900 кг. складає 686 грн.

Оскільки висновки господарського суду першої інстанції засновані на вимогах законодавства, а сума виставленого позивачем штрафу значно перевищує вартість провізної плати, судова колегія вважає правильним те, що, згідно до пункту 6 частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд застосував до боржника зменшення суми штрафу.