21/218-10 Про припинення господарських правовідносин, які випливають з іпотечного договору - 02.12.2010 Прийняття

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Біла Церква Київської області"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства "Будматеріали", ", Київська обл., м. Біла Церква

про припинення господарських правовідносин та зобов"язання вчинити певні дії

Приватне підприємство "Хімагроцентр" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Біла Церква Київської області" про припинення господарських правовідносин між сторонами, які випливають з іпотечного договору №324 від 26.12.2007р. та зобов’язання відповідача подати до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна заяву про припинення обтяжень, передбачених спірним договором.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.10.2010 року позовні вимоги задоволені частково, припинено господарські правовідносини між Приватним підприємством "Хімагроцентр" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за іпотечним договором №324 від 26.12.2006р., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ПП "Хімагроцентр" не погодилось з вказаним рішенням господарського суду Київської області в частині відмови у позові та подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення у відповідній частині та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що після припинення іпотеки необхідно внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек відповідні відомості.

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" також не погодилося з рішенням від 27.10.2010 р. та подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.

Зокрема відповідач стверджує про відсутність підстав для припинення іпотеки.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

26.12.2007р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"(далі-банк) та ВАТ "Будматеріали"(далі-позичальник) укладено кредитний договір №320-2007.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.4, 3.2, 3.10 зазначеного договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит у сумі 12 000 000,00 грн.

Кінцевий термін повернення кредиту –не пізніше 12.12.2010р.

У відповідності до бізнес-плану, наданого позичальником, та обумовленого ним цільового призначення кредиту, банк надає кредит в грудні 2007 року – січні 2008 року.

Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 15% річних.

Забезпеченням кредиту є, зокрема, майнова порука ПП "Хімагроцентр", що надає в іпотеку нежитлову будівлю з земельною ділянкою, що оформлена договором іпотеки.

26.12.2007р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (далі-іпотекодержатель) та ПП "Хімагроцентр"(далі-іпотекодавець) укладено іпотечний договір №324 (далі-Договір), відповідно до якого Договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №320-2007 від 26.12.2007р., за умовами якого позичальник зобов’язаний повернути іпотекодержателю до 12.12.2010р. кредит у розмірі 12 000 000,00 грн., відсотки за користування ним у розмірі 15% річних, у тому числі відсотки за неправомірне користування кредитом у розмірі 22,5% річних, комісійну винагороду за надання кредитної лінії у розмірі 0,1% від ліміту кредитної лінії, сплатити неустойку, а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Крім цього, іпотекою забезпечені інші зобов’язання іпотекодавця, що виникають в силу Договору.

У випадку продовження строків виконання зобов’язань за кредитним договором (шляхом укладення окремих договорів про внесення змін до нього), дія іпотеки, передбаченої Договором, зберігається до повного виконання кредитного договору.

27.12.2007р. між банком та позичальником укладено договір про внесення змін до Кредитного договору, яким п. 2.4 договору викладено у новій редакції: "У відповідності до бізнес-плану, наданого позичальником, та обумовленого ним цільового призначення кредиту, банк надає кредит в грудні 2007 року – травні 2008 року.".

07.04.2008р. між банком та позичальником укладено договір про внесення змін до Кредитного договору, яким п. 3.2 договору викладено у новій редакції: "Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 16% річних.".

08.05.2008р. між банком та позичальником укладено договір про внесення змін до Кредитного договору, яким п. 3.2 договору викладено у новій редакції: "Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 17% річних.".

22.09.2008р. між банком та позичальником укладено договір про внесення змін до Кредитного договору, яким п. 3.2 договору викладено у новій редакції: "Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 19% річних.". Копії зазначених договорів містяться в матеріалах справи.

Спір у даній справі виник у зв’язку із тим, що за твердженням позивача його не було повідомлено про внесення змін до Кредитного договору, якими збільшено обсяг відповідальності позивача, згоди на внесення зазначених змін останнім, як майновим поручителем, не надавалось, що є підставою для припинення зобов’язань за Договором з підстав ст. 559 Цивільного кодексу України.

Одним же зі способів захисту цивільного права в силу ст. 16 Цивільного кодексу України є припинення господарських правовідносин.

Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 18 вказаного Закону іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вказано вище, 07.04.2008р., 08.05.2008р. та 22.09.2008р. між банком та позичальником укладено договори про внесення змін до Кредитного договору, якими збільшено відсоткову ставку за користування кредитом з 15% річних до 19% річних.

Таким чином відбулось збільшення відсоткової ставки за користування кредитом, виданого за Кредитним договором (основним зобов’язанням), і як наслідок збільшився обсяг відповідальності позивача, як майнового поручителя за Договором у порівнянні з обсягом, який був передбачений пунктом 1.1 Договору.

Водночас, умовами Договору не передбачено можливості збільшення розміру вимог іпотекодержателя, які забезпечуються Договором та випливають з Кредитного договору, за відсутності згоди іпотекодавця (позивача).

Приписами статей 509, 548, 546, 572, 575, 553 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, може забезпечуватися, зокрема, порукою і заставою.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Виходячи із системного аналізу наведених правових норм, передання власного майна в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язання третьою особою є різновидом поруки –майновою порукою.

За таких обставин відносини, які виникли між іпотекодавцем (позивачем) та іпотекодержателем (відповідачем) при укладенні Договору підпадають під дію правових норм, що регулюють правовідносини в сфері поруки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.06.2010р. у справі №2/315.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскільки при укладенні 07.04.2008р., 08.05.2008р. та 22.09.2008р. договорів про внесення змін до Кредитного договору №320-2007 від 26.12.2007р. відбулось збільшення процентів за кредитним договором, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя (позивача) за Договором, за відсутності згоди на це позивача, вимоги про припинення господарських правовідносин між Приватним підприємством "Хімагроцентр" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за іпотечним договором №324 від 26.12.2006р. є обґрунтованою, а отже підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовна вимога про зобов’язання відповідача подати до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна заяву про припинення обтяжень майна не відповідає передбаченим законодавством способам захисту прав, а отже в її задоволенні слід відмовити.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення господарського суду Київської області від 27.10.2010 року у справі № 21/218-10 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв’язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Київської області від 27.10.2010 року у справі № 21/218-10.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Рішення господарського суду Київської області від 27.10.2010 року у справі № 21/218-10 залишити без змін, а апеляційні скарги Приватного підприємства "Хімагроцентр" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"- без задоволення.