ПОСТАНОВА
Іменем України
15 березня 2019 року
Київ
справа №810/1577/13-а
адміністративне провадження №К/9901/3806/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕКС-ХІМ"
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2013 (головуючий суддя - Панченко Н. Д.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 (колегія суддів: головуючий суддя - Сорочко Є.О., судді - Горбань Н.І., Межевич М.В.)
у справі №810/1577/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕКС-ХІМ"
до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2009 Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕКС-ХІМ" (далі -Товариство) звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Миронівська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) від 24.12.2008.
Позов мотивовано тим, що ДПІ під час перевірки дійшла помилкового висновку про нереальність та безтоварність господарських операцій, укладених між Товариством та його контрагентом, відтак, у відповідача не було підстав вважати, що позивачем неправильно визначено його податкові зобов'язання з податку на додану вартість та приймати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Справа неодноразово розглядалась судами різних рівнів.
Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.03.2013 постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
За наслідками повторного розгляду справи, постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014, в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями, Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності доказів фактичного виконання укладеної між Товариством та його контрагентом угоди не відповідають обставинам справи.
ДПІ заперечень на касаційну скаргу не надала.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2014 відрито касаційне провадження.
12.01.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "АК Дніпро" за період з 01.01.2007 по 30.09.2008. ДПІ складено акт від 12.12.2008.
В акті викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем:
- вимог р. 3 пункту 3.4 Порядку заповнення і надання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 (z0250-97) ;
-пунктів 1, 2 розділу І, пунктів 2.13, 2.14, 2.15, 2.16 розділу ІІ, пункту 3.2 розділу ІІІ Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (z0168-95) ;
-підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за на загальну суму 3 562 463, 73 грн. та про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ "АК Дніпро".
На цій підставі ДПІ 24.12.2008 прийнято податкове повідомлення-рішення №0007243500/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 124 927, 46 грн. (за основним платежем - 3 562 463, 73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 562 463, 73 грн.).
Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач мотивує тим, що укладений між Товариством та ТОВ "АК Дніпро" господарський договір реально не виконувався, не призвів до змін у майновому стані позивача, відтак не надавав йому підстав для формування податкової звітності з урахуванням цих операцій.
Спірні правовідносини регламентувались положеннями Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та нормативними актами, прийнятими на його виконання, у відповідних редакціях.
Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
Здійснивши системний аналіз доказів залучених до матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не спростовують висновків ДПІ про те, що господарські операції Товариства з ТОВ "АК Дніпро" щодо поставки хімічної продукції та зернових на підставі договору купівлі-продажу №03/01-07 від 03.01.2007 не мали реального характеру та не призвели до змін майнового стану Товариства, що контрагент позивача не мав об'єктивної можливості здійснювати поставку товару та фактично її не здійснював, а надані позивачем документи бухгалтерського обліку не дають можливості підтвердити належне виконання контрагентом позивача договору та фактичної поставки обумовленого ним товару.
З огляду на це, судами першої та апеляційної інстанцій зроблено правильний висновок про те, що документи бухгалтерської звітності позивача не дають підстав визнати помилковим висновок контролюючого органу про те, що угоди з поставки товару та надання послуг з юридичного обслуговування фактично не виконувалась і що мало місце лише їх документальне оформлення.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, зводяться до переоцінки доказів проаналізованих судами, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕКС-ХІМ" залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова
І.Я. Олендер