25/388 Про стягнення заборгованості за Кредитним договором, шляхом звернення стягнення на заставлене майно за Договором іпотеки - 02.12.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.10.2010

у справі № 25/388 ( .....)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"

до ТОВ "Руст"

про стягнення 3852254,47 доларів США

Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руст" про стягнення 3 852 254,47 доларів США, заборгованості за Кредитним договором № 07-12-06/ФО від 21.12.2006, шляхом звернення стягнення на заставлене майно за Договором іпотеки 22.12.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2010 провадження у справі № 25/388 було зупинено до набрання законної сили рішеннями Шевченківського районного суду м. Києва у справах: № 2-6069/10 за позовом ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" до ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. про стягнення заборгованості за Кредитними договорами № 07-12-06/ФО від 21.12.2006 та № 04-06-08/ФО від 06.06.2008; № 2-10547/10 за позовної заявою ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. до ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" про визнання недійсними договорів № 07-12-06/ФО від 21.12.2006 та № 04-06-08/ФО від 06.06.2008.

Зобов’язано сторін негайно повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Не погодившись з винесеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.10.2010 у справі № 25/388 скасувати у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного дослідження матеріалів справи, у зв’язку з чим ухвала підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує, про що зазначив у запереченнях на апеляційну скаргу, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а ухвала суду залишенню без змін.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заперечення на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з’ясовувати: як пов’язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов’язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості, обмеженості предметом позову тощо.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, підставою для зупинення провадження у справі № 25/388 є розгляд Шевченківським районним судом м. Києва цивільних справ, а саме:

- № 2-6069/10 за позовом ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" до ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. про стягнення заборгованості за Кредитними договорами № 07-12-06/ФО від 21.12.2006 та № 04-06-08/ФО від 06.06.2008;

- № 2-10547/10 за позовної заявою ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. до ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" про визнання недійсними договорів № 07-12-06/ФО від 21.12.2006 та № 04-06-08/ФО від 06.06.2008.

Відповідач у вищезазначеному клопотанні зазначає, що розгляд справи № 25/388 безпосередньо пов’язаний з розглядом цивільних справ № 2-6069/10, № 2-10547/10, в яких у свою чергу виник спір щодо нарахування заборгованості за кредитними договорами, що напряму впливає на розмір стягнень за іпотечним договором, крім того, у разі визнання судом недійсним основного зобов’язання (кредитних договорів), а також договорів, укладених на забезпечення їх виконання, підстави для стягнення 3 852 254,47 доларів США шляхом звернення стягнення на заставлене майно за договором іпотеки будуть відсутні.

Відповідно до частини першої статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебувають цивільні справи № 2-6069/10 за позовом ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" до ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. про стягнення заборгованості за Кредитними договорами № 07-12-06/ФО від 21.12.2006; № 04-06-08/ФО від 06.06.2008 та справи № 2-10547/10 за позовної заявою ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. до ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" про визнання недійсними договорів № 07-12-06/ФО від 21.12.2006 та № 04-06-08/ФО від 06.06.2008.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом (435-15) (частина 2 статті 548 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно абзацу першого статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека – це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (898-15) .

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п’ята статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Отже, договір іпотеки від 22.12.2006 є похідним від кредитного договору та був укладений в забезпечення виконання зобов’язань за основним договором, яким є Кредитний договір № 07-12-06/ФО від 21.12.2006, дійсність якого як основного зобов’язання оскаржується та є предметом розгляду іншим судом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що розгляд спору про стягнення 3 852 254,47 доларів США, заборгованості за Кредитним договором № 07-12-06/ФО від 21.12.2006, шляхом звернення стягнення на заставлене майно за Договором іпотеки 22.12.2006 є неможливим до вирішення Шевченківським районним судом м. Києва, у межах цивільних справ № 2-6069/10 та № 2-10547/10, спору щодо зобов’язань за основним договором, а саме про визнання недійсним Кредитного договору № 07-12-06/ФО від 21.12.2006, у зв’язку з чим провадження у справі підлягає зупиненню.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає ухвалу суду по даній справі обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга позивача - Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.10.2010 у справі № 25/388 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.10.2010 у справі № 25/388 залишити без змін.