21/140 Про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди не житлових приміщень, зобов'язання звільнити не житлове приміщення - 02.12.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.09.2010 року по справі № 21/140 в частині вимог за первісним позовом в сумі 43 993,19 грн. провадження у справі припинено. В частині стягнення вимог за первісним позовом в сумі 309,98 грн. відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кадет" 198 882,01 грн. боргу, 1531,39 грн. державного мита та 181,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач у справі за первісним позовом –ПАТ "Фірма "Нафтогазбуд" звернувся до Львівського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити, а в зустрічному відмовити в повному обсязі. На підтвердження доводів апеляційної скарги покликається на те, що зустрічний позов подано поза межами строку позовної давності, а саме: 24 листопада 2009 року, в той час, як зобов’язання між сторонами припинилися у 1995 році. Апелянт стверджує, що орендарем не надано доказів оплати робіт по здійсненню переобладнання орендованого приміщення підряднику –ТОВ "Галич" ЛТД. Розрахунок ціни зустрічного позову, а саме: вартість (переоцінка) переобладнання здійснена не спеціалізованою організацією, без проведення відповідних експертиз. Відсутній акт за формою КБ-2, що викликає сумніви, на думку скаржника, у фактичному проведенні відповідачем робіт по переобладнанню підвального приміщення під спортивно-оздоровчий комплекс. Не погоджується апелянт також із припиненням місцевим господарським судом провадження у справі по первісному позові.

Відповідач в запереченнях на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції правомірним, прийнятим з врахуванням норм матеріального права, а тому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. При цьому зазначивши, що як вбачається з договору оренди та додатків до нього, у ТОВ "Кадет", у зв’язку із здійсненим переобладнанням орендованого приміщення виникло право на отримання відповідної компенсації, а орендодавець та власник таких невідокремлюваних покращень –фірма "Нафтогазбуд" взяла на себе зобов’язання по їх відшкодуванню.

ТзОВ "Кадет"зазначає, що з огляду на те, що строк виконання зобов’язання по відшкодуванню вартості здійснених покращень договірними умовами встановлений не був, позовна давність для позивача за зустрічним позовом розпочинає свій перебіг з моменту невиконання його вимоги про виконання свого обов’язку відповідачем за зустрічним позовом, а саме: з 20 жовтня 2009 року. Щодо експертиз, то позивач відмовився від їх проведення з власної ініціативи.

В судовому засіданні 02.12.10 р. представником позивача за первісним позовом подано доповнення до апеляційної скарги, б/н від 02.12.10 р., в якому вказано, що згідно з умов договору на оренду нежитлових приміщень №9/94 від 12.03.1996 р. ПАТ "Фірма "Нафтогазбуд"передало, а ТзОВ "Кадет"прийняло в оренду (користування) з 01.12.1995 р. по 01.12.1999 р. нежитлові приміщення в будинку №40 по вул. Костелівка в м. Львові (гуртожиток БУ 7 АТ "Фірми "Нафтогазбуд"- офісні приміщення 50 кв. м. та складські приміщення 102 кв. м.). Пунктом 2 даного договору передбачено, що вказані в п. 1 підвальні приміщення передаються орендарю з устаткуванням, інвентарем в т. ч. переобладнаним в спортивно-оздоровчий комплекс частини підвального приміщення силами орендаря згідно акту. Відповідно до цього, скаржник стверджує, що такі роботи були здійснені до 01.12.1995 р., що підтверджується актом звірки розрахунків за виконані роботи станом на 01.01.1995/96 р.р. по об"єкту "добудова спортивно-оздоровчого комплексу в гуртожитку БУ7", в якому сальдо між сторонами відсутнє. Окрім цього представник скаржника зазначає, що згідно п. 7 договору №9/94 від 12.03.1996 р. орендар не має права без згоди орендодавця проводити переобладнання орендованого приміщення. Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким первісний позов –задоволити, а в задоволенні зустрічного –відмовити.

За клопотанням представника Скаржника здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами, а саме: програмно-апаратним комплексом "Оберіг".

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення з мотивів наведених в апеляційній скарзі, доповненнях до неї та у відзиві.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що підстави для скасування оскаржуваного рішення та, відповідно, задоволення апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

30.07.1993 р. між правопопередником позивача (орендодавець) та правопопередником відповідача (орендар) був укладений договір №28/93 на оренду не житлових приміщень згідно п. 1 якого орендодавець передав орендарю в оренду з 01.08.1993 р. до 01.12.1995 р. в користування не житлові приміщення в будинку №40 по вул. Костелівка у м. Львові (гуртожиток БУ-7), а саме: складські підвальні приміщення площею 52,5 та 37,6 кв.м., офісне приміщення 12,6 кв.м., усього –112,7 кв.м. (Т-2, а.с.10-11). Згідно із п.16 договору, після закінчення терміну договору, весь інвентар і устаткування, встановлене орендарем за його кошти і яке стало невід’ємною частиною приміщення, переходять у власність орендодавця з відповідною компенсацією коштів орендарю. Додатком від 18.05.1994 р. до вказаного договору (Т-2, а.с.12) в п. 5 було передбачено, що згідно з п. 8 договору оренди з дозволу орендодавця орендар за власні кошти протягом 1994 р. проведе переобладнання частини підвального приміщення площею 52 кв.м. в спортивно-оздоровчий комплекс з умовою його використання в т.ч. і працівниками орендодавця. Пунктом 1 вказаного додатку було змінено площу наданих в оренду приміщень, а саме: складські підвальні приміщення площею 107 кв.м., офісне - площею 50 кв.м., про що було складено відповідний акт прийому-передачі орендованих приміщень від 18.05.1994 р. (Т-2, а.с.36).

Згода на проведення невід’ємних покращень отримана відповідачем, що підтверджується листом АТ фірми "Нафтогазбуд" №01/425 від 18.05.1994 р. (Т-2, а.с.14), затвердженим вказаною організацією, кошторисом на загальну суму 329,54 тис. крб. в цінах 1993 р. (Т-2, а.с.15-17).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт і витрат за 1995 р., "процентовкою" добудови спортивно-оздоровчого комплексу в підвальному приміщенні гуртожитку, актами звірки виконаних підрядних робіт, станом на 01.01.1995 р. відповідачем було забезпечено виконання робіт на загальну суму 329540000 крб. (Т-2, а.с.18), що також не заперечувалось позивачем у судових засіданнях.

Додатком б/д до договору №28/93 від 30.07.1993 р. "На оренду нежитлових приміщень" (Т-2, а.с.26), була змінена площа орендованих складських приміщень на 102 кв.м., а п. п. 5, 6 додатку було встановлено, що згідно з п. 5 додатку до договору від 18.05.1994 р. орендарем виконані роботи по переобладнанню частини підвального приміщення в спортивно-оздоровчий комплекс на 329540000 крб. Орендодавець у відповідності з п. 15 договору оренди №28/983 від 30.07.1993 р. компенсує орендарю витрати, понесені ним під час переобладнання частини підвального приміщення в спортивно-оздоровчий комплекс згідно кошторису витрат. Устаткування, інвентар, переобладнання, які стали невід’ємною частиною приміщення, переходять у власність орендодавця. Доказів компенсації таких витрат відповідача позивачем суду не надано.

12.03.1996 р. між тими ж сторонами був укладений договір №9/94 на оренду не житлових приміщень (Т-2, а.с.28-29), за яким позивач передав відповідачу в оренду на строк з 01.12.1995 р. по 01.12.1999 р. офісне приміщення площею 50 кв.м. та складські приміщення площею 102 кв.м. у тому ж будинку. Згідно із п. 2 вказаного договору, підвальні приміщення передаються орендарю з устаткуванням, інвентарем, в т.ч. переобладнаним в спортивно-оздоровчий комплекс частини підвального приміщення силами орендаря згідно акту. Згідно із п. 13 договору, у випадку припинення договору, устаткування, інвентар, які встановлені орендарем за його кошти, є його власністю і стали невід’ємною частиною приміщення, переходять у власність орендодавця з відповідною компенсацією коштів орендарю.

03.01.1997 р. між тими ж сторонами був укладений договір №03/1 оренди не житлових приміщень (Т-2, а.с.27), згідно із п. 1.1. якого орендодавець зобов’язується передати орендарю в тимчасове користування не житлові приміщення площею 50 кв.м. в будинку по вул. Костелівка, 40 для офісу строком (з урахуванням додаткових угод) до 31.12.2004 р.. 01.12.2004 р. між тими ж сторонами на оренду тих же приміщень був укладений договір про надання послуг оренди не житлових приміщень №453/2004-юр.

01.05.2007 р. між тими ж сторонами на оренду тих же приміщень був укладений договір №178/2007-ГВ про надання послуг оренди не житлових приміщень (Т-1, а.с.7-8), згідно із п. п. 3.1., 3.2. якого орендар зобов’язався сплачувати орендну плату в сумі 2478,51 грн. не пізніше семи календарних днів після отримання рахунку. З матеріалів справи вбачається, що рахунки відповідачу на сплату орендної плати виставлялись з 01.05.2007 р. по 10.09.2009 р. на загальну суму 70 224,46 грн. З матеріалів справи, зокрема, банківських виписок вбачається та сторонами не заперечується фактична оплата відповідачем 25921,29 грн. орендної плати, у зв’язку із чим залишок несплаченої суми орендної плати за вказаний період становить 43993,19 грн. (Т-1, а.с.108-113).

Сторонами спору укладено договір № 28/93 на оренду нежитлових приміщень від 30 липня 1993 року (Т-2, а.с.10-11), предметом цього договору були нежитлові приміщення в будинку № 40 по вул. Костелівка (колишня вул. Матросова) в м. Львові (гуртожиток БУ-7 фірми): складські приміщення, площею 52,5 кв.м. та 37,6 кв.м. та офісне приміщення, площею 12,6 кв.м. Всього було передано в оренду нежитлові приміщення, загальною площею 112,7 кв.м.

Укладеним додатком до Договору № 28/93 від 30 липня 1993 року "На оренду нежилих приміщень", (підписаний сторонами 18.05.1994 року (Т-2, а.с.12)) в оренду передавалися складське приміщення, площею 107 кв.м. та офісне, площею 50 кв.м.

Відповідно до пункту 5 додатку від 18.05.1994 року до Договору № 28/93 від 30 липня 1993 року на оренду нежилих приміщень, згідно з пунктом 8 договору оренди з дозволу Орендодавця Орендар за власні кошти на протязі 1994 року проведене переобладнання частини підвального приміщення (площею 52 м.кв.) в спортивно-оздоровчий комплекс з умовою його використання в тому числі і працівниками фірми "Нафтогазбуд".

Відповідно до пункту 5 додатку Договору № 28/93 від 30 липня 1993 року на оренду нежилих приміщень ( датованого від 11.01.1995року), згідно з пунктом 5 додатку до договору від 18.05.1994 року Орендарем виконані роботи по переобладнанню частини підвального приміщення в спортивно-оздоровчий комплекс на 329 540 000 крб. Таким чином, судом вказані пункти підтверджують не тільки факт виконання переобладнання (покращень), але і прийняття, погодження виконаних робіт орендодавцем, оскільки пункт договору не містить жодних зауважень до проведених робіт.

Пунктом 6 додатку сторони передбачили, що Орендодавець у відповідності з п. 15 договору оренди № 28/93 від 30 липня 1993 року компенсує Орендарю витрати, понесені ним під час переобладнання частини підвального приміщення в спортивно-оздоровчий комплекс згідно кошторису витрат. Устаткування, інвентар, переобладнання, які стали невід’ємною частиною приміщення переходять у власність Орендодавця.

Кошторис на добудову спортивно-оздоровчого комплексу підвального приміщення гуртожитку, на загальну суму 329 54 тис. крб., затверджений АТ Фірма "Нафтогазбуд" (Т-2, а.с.15-17).

Як факт наявності такого кошторису, так і факти його підписання з боку повноважених представників фірми "Нафтогазбуд", сума кошторису, останнім не спростовано.

Про наявність проведеного переобладнання також є умови в договорах оренди згаданого приміщення, укладених між сторонами 12 березня 1996 року (Договір № 9/96 (Т-2, а.с.28-29)) та 3 січня 1997 року (Договір № 03/1 (Т-2, а.с.27)). У зв’язку із доведенням ТОВ "Кадет" здійснення покращень орендованого майна та суми таких покращень, з однієї сторони та прийняттям таких покращень позивачем за первісним позовом, необхідність підтвердження проведених робіт актом за формою КБ-2 не є обов"язковими. В той же час слід зазначити, що протягом 1994-2009 р.р., в тому числі і при переукладенні договорів, Фірма "Нафтогазбуд" не заперечувала як факт виконання покращень так і виконання покращень у повному обсязі.

У відповідності до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

З матеріалів справи вбачається, що за клопотанням фірми "Нафтогазбуд" судом була призначена судово-будівельна експертиза (ухвала суду від 18.05.2010 року (Т-2, а.с.78-79)), однак у зв’язку із не проведенням її оплати (Т-2, а.с.82), відкликанням клопотання заявником (Т-2, а.с.81), остання не була проведена. Тобто, так як експертиза у справі є одним з доказів, а сторони в порядку ст. 33 ГПК України самостійно повинні доводити обставини, на які вони покликаються, апеляційна інстанція вважає, що такі дії фірми –"Нафтогазбуд" не можуть служити доводом неповного з"ясування обставин справи судом першої інстанції в частині дослідження фактів виконаних покращень.

Також слід зазначити, що як вбачається з акту прийомки –передачі орендованих приміщень від 28.10.2009 р., підписаних представниками сторін та комендантом гуртожитку, орендовані відповідачем приміщення були повернуті позивачу (Т-1, а.с.49). Тому, нарахування позивачем у заяві про збільшення позовних вимог від 25.11.2009 р. додатково 309,98грн. орендної плати є неправомірними. Дані обставини правильно встановлені судом першої інстанції.

Також в мотивувальній частині рішення судом зазначено, що в частині вимоги про звільнення приміщення провадження у справі слід припинити, поклавши судові витрати в цій частині на відповідача, враховуючи, що таке звільнення відбулось після порушення судом провадження у справі. З цієї підстави слід також припинити провадження у справі в частині вимог про розірвання договору, враховуючи. що договірні відносини сторін припинились, орендоване майно було повернуто позивачу.

Але, такі вимоги не знайшли свого відображення в резолютивній частині рішення суду на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, (господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору), а отже в цій частині рішення суду першої інстанції необхідно частково змінити.

Щодо обставин зустрічного позову.

Листом №67-ю від 03.09.2009 р. ТзОВ "Кадет"повідомив про взаємозалік та просив зарахувати вартість несплаченої позивачем компенсації за роботи по переобладнанню підвального приміщення в рахунок орендної плати в сумі 43993,19 грн. та надіслав вимогу про погашення різниці (Т-2, а.с.22). Листом №82 від 12.10.2009 р. з посиланням на ст. 601 ЦК України відповідач інформував позивача про припинення зобов’язань по оренді та просив позивача погасити йому залишок боргу за вартість робіт по переобладнанню підвального приміщення в сумі 294425,81 грн. (Т-2, а.с.23).

Як вже зазначалось вище, факт здійснення ТзОВ "Кадет"покращень приміщень встановлено додатками до договорів.

В суді першої інстанції, не спростовуючи факту та розміру вартості таких покращень, фірма "Нафтогазбуд" вказує на сплив терміну позовної давності по даній вимозі. Проте, посилання на сплив строку позовної давності по зустрічному позову, не знаходить підтвердження з врахуванням обставин справи.

Так, згідно із п. 6. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом. Частиною першою ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що право на позов, з врахуванням ч.2 ст. 530 ЦК України (якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства) у позивача за зустрічним позовом виникло після 20.10.2009 року ( лист-вимога від 12.10.2009 р. №82 (Т-2, а.с.23) з врахуванням 7-ми денного терміну та поштового обігу)). Іншого не доведено, оскільки зі змісту зазначених договорів та додатків, укладених сторонами не вбачається визначення строку виконання позивачем грошового зобов’язання по компенсації відповідачеві вартості понесених затрат на переобладнання підвальних приміщень при тому, що сам факт понесення таких витрат та їх сума Фірма "Нафтогазбуд" не спростувала.

Відтак, перебіг строку позовної давності почався з дати вимоги відповідача, тобто, з жовтня 2009 р., а відтак позовна давність станом на дату розгляду справи судом не закінчилась. Жодних доказів звернення відповідача із вимогами про оплату раніше, чи іншого встановлення строку виконання позивачем свого обов’язку скаржником не доведено.

Згідно із ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Зазначеним правом скористався відповідач. При цьому, закон не обумовлює припинення зобов’язання згодою контрагента, а визначає цей момент отриманням відповідної заяви другою стороною.

Також, позивач за первісним позовом фірма –"Нафтогазбуд" - не надав суду першої інстанції свого обґрунтованого розрахунку вартості покращень та не спростував розміру такого покращення, визначеного в зустрічному позові, експертиза у справі не проведена з вини позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням суми, зарахованої в погашення боргу відповідача з орендної плати, амортизаційних відрахувань, вартість непогашених позивачем витрат на проведення невід’ємних покращень становить 198 882,01 грн.

Згідно ст. 43 ГПК України при прийнятті рішення господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що відхиляючи доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі з доповненнями, апеляційний суд визначає основними обставинами справи наявність зобов"язань у сторін, момент їх виникнення, право особи на відшкодування, факти, які до цього призвели та наявність вини кожної сторони при порушенні зобов"язань по договорах оренди.

На підставі вищевикладеного, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, однак резолютивну частину рішення слід доповнити щодо припинення провадження у справі по первісних позовних вимогах про розірвання договору №178/2007-ГВ про надання послуг оренди не житлових приміщень від 01.05.2007 р. та зобов"язання ТзОВ "Кадет" звільнити не житлове приміщення площею 50 кв. м. за адресою м. Львів, вул. Костелівка, 40, оскільки місцевим господарським вірно встановлено дану обставину в мотивувальній частині, однак не зазначено в резолютивній частині рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фірми "Нафтогазбуд", б/н від 20.09.2010 р. задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.2010 року по справі № 21/140 змінити, виклавши п. 1 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "В частині позовних вимог по первісному позову про стягнення з ТзОВ "Кадет"43 993,19 грн. боргу, розірвання договору №178/2007-ГВ; про надання послуг оренди не житлових приміщень від 01.05.2007 р.; зобов"язання ТзОВ "Кадет"звільнити не житлове приміщення площею 50 кв. м. за адресою м. Львів, вул. Костелівка, 40."провадження у справі припинити".