9/374 Про визнання недійсними окремих частин Генерального договору факторингу - 01.12.2010 Прийняття

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" про визнання недійсними окремих частин Генерального договору факторингу № 11-08 Ф, а саме: п.1.5., п.2.2., п.3.12., п.3.13., п.3.14., п.3.15., п.7.3., п.7.4., п.7.7., п.7.13., п.7.14 Договору. Визнання недійсними пунктів 1.8. та 1.9. додаткових угод до Договору № 55 від 05.08.2008 р., № 56 від 06.08.2008 р., № 57 від 06.08.2008 р., № 58 від 14.08.2008 р., № 59 від 15.08.2008 р., № 60 від 26.09.2008 р., № 61 від 26.09.2008 р., № 62 від 30.09.2008 р., № 63 від 02.10.2008 р., № 64 від 03.10.2008 р., № 65 від 06.10.2008 р. Визнання недійсним Додатку № 4 від 11.02.2009 р. до Генерального договору факторингу № 11-08 Ф.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір факторингу містить окремі частини, які суперечать йому в частині визначення предмета Договору факторингу, а також відповідним нормам цивільного законодавства, а саме абз.1 ч. 1 ст. 1077 та ч. 1 ст. 1084 Цивільного кодексу України. Такими частинами Договору факторингу Позивач зазначає його пункти 1.5., 2.2., 3.12., 3.13., 3.14., 3.15., 7.З., 7.4., 7.7., 7.13., 7.14., які просить визнати недійсними частинами Договору факторингу, керуючись ст. 217 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, Відповідач вважає, що Договір факторингу відповідає спеціальним нормам щодо договору факторингу визначеним в главі 73 Цивільного кодексу України (435-15) та іншим нормам цивільного та господарського законодавства, що закріплюють загальні норми про укладення та умови дійсності правочинів, а також посилається на норми ст.. 180 ГК України (436-15) , 519 ЦК України (435-15) , а також загальний принцип, встановлений ч. 3 ст. 6 ЦК України. Крім цього, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог посилається також на ст. 628 Цивільного кодексу України, якою аргументує, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач, зокрема, посилаючись на ст. 628 Цивільного кодексу України та аргументуючи правомірність всіх частин Договору факторингу, зазначає, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір), таким чином, вважаючи Договір факторингу змішаним договором.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.10.2010 р. у справі №9/374 позов задоволено повністю.

Визнано недійсними п.1.5., п.2.2., п.3.12., п.3.13., п.3.14., п.3.15., п.7.3., п.7.4., п.7.7., п.7.13., п.7.14 Генерального договору факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 р.

Визнано недійсними пункти:

1.8. та 1.9. Додаткової угоди № 55 від 05.08.2008 р. до Генерального договору факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 р.

1.8. та 1.9. Додаткової угоди № 56 від 06.08.2008 р. до Генерального договору факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 р.

1.8. та 1.9. Додаткової угоди № 57 від 06.08.2008 р. до Генерального договору факторингу № 11 -08 Ф від 01.01.2008 р.

1.8. та 1.9. Додаткової угоди № 58 від 14.08.2008 р. до Генерального договору факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 р.

1.8. та 1.9. Додаткової угоди № 59 від 15.08.2008 р. до Генерального договору факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 р.

1.8. та 1.9. Додаткової угоди № 60 від 26.09.2008 р. до Генерального договору факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 р.

1.8. та 1.9. Додаткової угоди № 61 від 26.09.2008 р. до Генерального договору факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 р.

1.8. та 1.9. Додаткової угоди № 62 від 30.09.2008 р. до Генерального договору факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 р.

1.8. та 1.9. Додаткової угоди № 63 від 02.10.2008 р. до Генерального договору факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 р.

1.8. та 1.9. Додаткової угоди № 64 від 03.10.2008 р. до Генерального договору факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 р.

1.8. та 1.9. Додаткової угоди № 65 від 06.10.2008 р. до Генерального договору факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 р.

Визнано недійсним Додаток № 4 від 11.02.2009 р. до Генерального договору факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 р.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" на користь Відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що пункти 1.5., 2.2., 3.12., 3.13., 3.14., 3.15., 7.З., 7.4., 7.7., 7.13., 7.14. Договору факторингу та пункти 1.8., 1.9. кожної з додаткових угод № 55-65 до Договору факторингу є такими, що суперечать його змісту, абз.1 ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України, а отже є його недійсними частинами, оскільки сам Договір факторингу був би вчинений і без включення до нього цих частин та це б ніяким чином не вплинуло на правовідносини сторін за Договором. У свою чергу ці частини Договору встановлюють відповідальність Клієнта перед Фактором за невиконання чи неналежне виконання боржником Фактору відступленого права вимоги, та покладають на Клієнта фактично обов'язок відшкодування збитків, у тому числі валютних, які можуть виникнути у Фактора, що суперечить законодавчо встановленій відповідальності Клієнта перед Фактором згідно з ч. 1 ст. 1084 ЦК України. В свою чергу, оскільки п.2.2. Договору факторингу підлягає визнанню недійсним, то і Додаток № 4 від 11.02.2009 р. до Договору факторингу, укладений на виконання його п.2.2., також є недійсною частиною Договору, а саме: визнання його недійсним ніяким чином не впливає на правовідносини сторін за Договором.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.10.2010 р. у справі №9/374 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що Господарським судом м. Києва безпідставно не застосовано спеціальні норми щодо відповідальності за договором факторингу, а саме ч. 3 ст. 1081 ЦК України та помилково застосовано до спірних правовідносин сторін ч.1 ст. 1084 ЦК України, яка немала застосовуватися в даному випадку.

Крім цього, Господарським судом м. Києва не взято до уваги й наступні норми матеріального права, що мали б застосовуватися при вирішенні даного спору, а саме: ч. 1, ч. 2 ст. 175 ГК України, ч. 1 ст. 179 ГК України, ст. 180 ГК України, ст. 1077 ЦК України.

Скаржник зазначає, що генеральний договір факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 року по своїй правовій природі містить ознаки договору факторингу, зокрема містить всі істотні умови, необхідні для договорів факторингу передбачені законом та відповідає всім правовим вимогам відносин між сторонами, що регулюються главою 73 Цивільного кодексу України (435-15) , та іншим загальним нормам як господарського та цивільного законодавства України, а отже суд першої інстанції мав при ухвалені оскаржуваного рішення керуватися вищезазначеними нормами матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.11.2010 року.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 24.11.2010 року було оголошено перерву до 01.12.2010 року.

24.11.2010 року представником відповідача у судовому засіданні було подано клопотання про залучення до матеріалів справи письмових пояснень до апеляційної скарги та судової практики.

30.11.2010 року представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з необхідністю підготуватися належним чином до судового засідання, оскільки після ознайомлення з матеріалами справи в Київському апеляційному господарському суді, позивачу стало відомо про подачу до суду Відповідачем у справі клопотання про залучення до матеріалів справи судової практики про стягнення грошових коштів в порядку регресу в договорах факторингу. У зв'язку з тим, що такі матеріали не були надані відповідачем позивачу заздалегідь, у позивача є необхідність уважно вивчити залучені Відповідачем документи та надати суду в письмовому виді свою думку щодо впливу вказаних документів на вирішення судом цієї справи.

Дане клопотання колегією суддів відхилено як безпідставне з огляду на наступне. Судова практика та письмові пояснення до апеляційної скарги були подані відповідачем в судовому засіданні 24.11.2010 року, в якому був присутній представник позивача, тобто позивач був обізнаний про надання відповідачем судової практики. В судовому засіданні 24.11.2010 року було оголошено перерву до 01.12.2010 року (7 днів). Отже, за неділю представник позивача мав право ознайомитись з матеріалами справи та судовою практикою, надати свої заперечення. Крім цього, судова практика не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

01.12.2010 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано письмові пояснення до апеляційної скарги.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/2 від 01.12.2010 року у зв’язку з виробничою необхідністю – перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, розгляд апеляційної скарги у справі №9/374 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Моторного О.А. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 13.10.2010 року у справі №9/374 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання 01.12.2010 року не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 (v_289800-97) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 01.12.2010року за відсутності представника позивача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

01.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" (надалі -Фактор, Відповідач) та Відкритим акціонерним товариством "Київський завод гумових та латексних виробів" (надалі - Клієнт, Позивач) був укладений Договір факторингу №11-08Ф (надалі- Договору факторингу).

Згідно п.1.1. Договору факторингу сторони передбачили, що основний договір - це договір укладений між Клієнтом та його Боржником, предметом якого є поставка продукції з умовою відстрочки платежу.

Відповідно до п. 1.2 Договору фінансування – сума грошових коштів, яку фактор передає клієнтові у розпорядження під відступлення права грошової вимоги.

Сума боргу/Борг Клієнта перед Фактором, забезпеченого Клієнтом відступленням свого права грошової вимоги - розмір фактичного фінансування, наданого Фактором Клієнтові (п. 1.5 Договору факторингу).

Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу Фактор зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові своє право майбутніх грошових вимог до Боржників, найменування та реквізити яких вказуються у Додаткових угодах до Договору факторингу, які є його невід'ємними частинами та здійснювати Факторові оплату за користування переданими у розпорядження Клієнта грошовими коштами.

Відповідно до п. 2.2. Клієнт відступає Факторові свої грошові вимоги до Боржників з метою забезпечення виконання зобов'язання Клієнта перед Фактором. Клієнт зобов'язується повернути Факторові грошові кошти, надані йому у розпорядження Фактором у випадку, якщо Боржники не виконають грошові вимоги, право яких відступається Клієнтом під фінансування, і які пред'явлені до виконання Фактором.

Згідно п.3.1. Договору факторингу, Клієнт відступає Факторові майбутні грошові вимоги до Боржників за грошовими зобов'язаннями, які виникли згідно з Основними договорами, за узгодженими Фактором накладними та рахунками-фактурами, номера та дати яких вказуються у Додаткових угодах до Договору факторингу, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.3.2. Договору факторингу, сума грошового зобов'язання Боржника за накладними та рахунками-фактурами, за якими Фактор приймає право грошової вимоги, вказується у Додаткових угодах до Договору факторингу.

Згідно п. 3.12 Договору факторингу в силу цього Договору Боржники зобов'язані виконати грошові вимоги, здійснивши Факторові платежі у момент настання строку платежу за зобов'язанням Боржників перед Клієнтом згідно Основних договорів. При цьому Клієнт несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання Боржниками грошових вимог, право яких відступається і які пред'явлені Фактором до виконання.

Якщо Боржник/Боржники не здійснять платежі Факторові у термін, визначений умовами Основного договору, Клієнт протягом 5 банківських днів з моменту настання терміну платежу повертає Факторові суму боргу Клієнта перед Фактором у повному обсязі та сплачує Факторові плату за користування фінансуванням. Протягом двох банківських днів після отримання боргу та плати від Клієнта Фактор передає Клієнтові відступлене ним раніше право вимоги шляхом передачі документів на підставі акту приймання-передачі та повідомляє Боржника/Боржників про зворотне відступлення права грошової вимоги Клієнтові.( п. 3.13 Договору факторингу).

Пунктом 3.14 Договору факторингу сторони передбачили, що якщо сума, одержана Фактором від Боржника/Боржників, виявиться меншою від суми боргу Клієнта перед Фактором, Клієнт зобов'язаний сплатити Факторові протягом 5 банківських днів з моменту настання терміну платежу залишок боргу, а також плату за надані у його розпорядження грошові кошти.

Відповідно до п. п.3.15 Договору факторингу якщо сплачена Боржником/Боржниками сума, перевищує суму боргу Клієнта перед Фактором, Фактор протягом двох календарних днів повідомляє про це Клієнта,,. Клієнт протягом п'яти банківських днів з моменту отримання повідомлення від Фактора здійснює остаточну плату за користування фінансуванням. Фактор протягом двох банківських днів з моменту зарахування плати від Клієнта на рахунок Фактора зобов'язаний передати Клієнтові суму, що перевищує суму боргу Клієнта. Якщо Клієнт не здійснить остаточну оплату за користування фінансування у строки, передбачені цим пунктом, Фактор передає Клієнтові суму, що перевищує суму боргу Клієнта за виключенням плати за користування фінансуванням.

Клієнт відповідає перед Фактором за невиконання або неналежне виконання Боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка ред’явлена до виконання фактором. (п. 7.3 Договору факторингу).

Відповідно до п. 7.4 Договору факторингу у випадку несплати або невчасної сплати Боржником Договірної суми у визначений строк Фактор повертає Клієнту право грошової вимоги, а Клієнт повертає Фактору грошові кошти, отримані у розпорядження Клієнта під уступку права грошової вимоги, здійснює оплату за користування грошовими коштами. Клієнт сплачує Факторові неустойку та відшкодовує збитки Фактора, що виникли' у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Клієнтом зобов'язань за цим Договором.

Згідно п.7.7 Договору факторингу якщо Клієнт не поверне Факторові суму боргу Клієнта перед Фактором у строк, передбачений пунктом 3.13 цього Договору, Клієнт сплачує Факторові штраф у розмірі 20% від суми наданого фінансування, яку визначено у п. 14 відповідної Додаткової угоди до даного Договору.

На виконання вищезазначених умов Договору факторингу, між Позивачем та Відповідачем були укладені наступні Додаткові угоди:

Додаткова угода № 55 від 05.08.2008 р.

Додаткова угода № 56 від 06.08.2008 р.

Додаткова угода № 57 від 06.08.2008 р.

Додаткова угода № 58 від 14.08.2008 р.

Додаткова угода № 59 від 15.08.2008 р.

Додаткова угода № 60 від 26.09.2008 р.

Додаткова угода № 61 від 26.09.2008 р.

Додаткова угода № 62 від 30.09.2008 р.

Додаткова угода № 63 від 02.10.2008 р.

Додаткова угода № 64 від 03.10.2008 р.

Додаткова угода № 65 від 06.10.2008 р.

У відповідності до Додаткових угод № 55-58 до Договору факторингу, Клієнт відступив Факторові майбутню грошову вимогу до Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАЗ-Техснаб" за грошовими вимогами, які виникли згідно з Договором № 4/21/рти від 07.12.2007 р., а згідно з Додатковими угодами № 59-65 до Договору факторингу - за грошовими вимогами, які виникли згідно з Договором № 62 від 01.06.2008 р.

Позивач вважає, що Договір факторингу містить окремі частини, а саме пункти 1.5., 2.2., 3.12., 3.13., 3.14., 3.15., 7.З., 7.4., 7.7., 7.13., 7.14, які суперечать йому в частині визначення предмета Договору факторингу, а також відповідним нормам цивільного законодавства, а саме абз.1 ч. 1 ст. 1077 та ч. 1 ст. 1084 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим просить визнати їх недійсними керуючись ст. 217 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1079 Цивільного кодексу України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Частиною 3 ст. 1081 Цивільного кодексу України передбачено, що клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно даної статті Цивільного кодексу України (435-15) сторонам дозволено відступати від положень закону і врегульовувати в договорі можливість відповідальності клієнта за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, що й передбачено умовами Генерального договору факторингу №11-08 Ф від 01 січня 2008 року.

Як вже зазначалось вище, відповідно до умов Договору факторингу №11-08 Ф від 01 січня 2008 року, а саме п.п. 2.2., 3.12. - 3.15, 7.3. - 7.8., 7.13., 7.14., передбачено не лише права фактора, але й умови відповідальності клієнта за невиконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором.

Так, зокрема пунктами 3.12., 3.14, 7.3. Договору факторингу сторони погодили, що Клієнт відповідає перед Фактором за невиконання або неналежне виконання Боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання Фактором.

Пунктами 3.13. Договору факторингу Сторони передбачили, що якщо Боржник не здійснить платежі Факторові у термін, визначений умовами Основного договору Клієнт протягом 5 банківських днів з моменту настання терміну платежу повертає Факторові суму боргу Клієнта перед Фактором у повному обсязі.

У відповідності до пунктів 7.4. - 7.8., 7.13., 7.14. Договору факторингу Сторони передбачили відповідальність Клієнта перед Фактором за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором.

Таким чином, ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" та ТОВ "Арма Факторинг" при укладені Договору факторингу дійшли згоди, що Клієнт несе відповідальність перед Фактором не лише за дійсність відступленої вимоги, яка є предметом договору факторингу, а і за його виконання Боржником, а у разі невиконання Боржником такої вимоги, для нього настають правові наслідки у вигляді настання автоматичного зворотнього переводу до нього як факторанта цих грошових вимог, та відшкодування шкоди за невиконання чи неналежне виконання контрагентом вимог, тобто сторонами встановлено так званий в діловому обороті "Регресний факторинг".

За таких умов клієнт, відступаючи право вимоги фактору, приймає на себе обов'язок виступити у ролі "солідарного боржника", по відношенню до виконання боржником свого обов'язку перед фактором.

Таким чином, судом першої інстанції помилково не було застосовано ч. 3 ст. 1081 ЦК України.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 1084 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Зі змісту даної норми вбачається, що передбачені в ній наслідки настають тоді, коли умовами договору факторингу передбачено, що фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги.

Проте, як вбачається зі змісту Договору факторингу, його умовами не передбачено, що фінансування Клієнта здійснюється лише шляхом купівлі у нього конкретної грошової вимоги, що базується на конкретному господарському договорі, що виникла з конкретної накладної щодо відпуску клієнтом своєму контрагенту товару по них.

За умовами Договору факторингу, а саме п. 3.1., Фактор здійснює фінансування Клієнта після отримання Фактором належно оформлених документів, перераховуючи Клієнтові черговий транш у сумі згідно Додаткових угод без ПДВ та у термін, зазначений у Додаткових угодах.

Також, судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що згідно змісту ст.ст. 1077, 1078 ЦК України предметом договору факторингу є відступлення права грошової вимоги до третьої особи (Боржника), а отже в основі договору факторингу є цесія передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином, як це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України.

Таким чином, факторинг по своїй правовій природі є одним з видів заміни кредитора в зобов'язанні, і до нього відповідно застосовуються норми глави 47 Цивільного кодексу України (435-15) , як загальні норми цивільного законодавства, так і спеціальні норми, які врегульовують відносини факторингу, передбачені главою 73 цього Кодексу (435-15) (Факторинг).

Так, згідно ст. 519 ЦК України допускається можливість відповідальності первісного кредитора перед новим кредитором за невиконання боржником свого обов'язку по встановленій йому новим кредитором вимозі, в разі поруки первісного кредитора за боржника перед новим кредитором.

З огляду на п. 3.12. Договору факторингу, в силу цього Договору Боржники зобов'язані виконати грошові вимоги здійснивши Факторові платежі у момент настання строку платежу за зобов'язаннями Боржників перед Клієнтом згідно Основних договорів. При цьому Клієнт несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання Боржниками грошових вимог, право яких відступається і які пред'явлені Фактором до виконання.

Згідно п. 3.13. Договору факторингу Сторони погодили, Якщо Боржник/Боржники не здійснять платежі Факторові у термін, визначений умовами Основного договору, Кіієнт протягом 5 банківських днів з моменту настання терміну платежу повертає Факторові суму боргу Клієнта перед Фактором у повному обсязі та сплачує Факторові плату за користування фінансуванням. Протягом двох банківських днів після отримання боргу та плати від Клієнта Фактор передає Клієнтові відступлене ним раніше право вимоги шляхом передачі документів на підставі акту приймання-передачі та повідомляє Боржника/Боржників про зворотне відступлення права грошової вимоги Клієнтові.

Таким чином, з огляду на п.п. 3.12., 3.13. Договору факторингу Сторони фактично встановили поруку первісного кредитора (цедента) - клієнта по договору факторингу за Боржника перед новим кредитором (цесіонарієм) - Фактором по договору факторингу за виконання Боржником пред'явленої до нього грошової вимоги.

Крім цього, у відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів є господарсько-договірними зобов'язаннями

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору, відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Дослідивши спірний договір факторингу від 01.01.2008 року №11-08Ф колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вказаний договір містить всі істотні умови, необхідні для договорів факторингу передбачені законом та відповідає всім правовим вимогам відносин між сторонами, що регулюються главою 73 Цивільного кодексу України (435-15) , та іншим загальним нормам як господарського та цивільного законодавства України.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом ( п. 7 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 (v0009700-09) "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", надалі –постанова ВСУ).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що, зміст Генерального договору факторингу № 11-08 Ф від 01.01.2008 року не суперечить вимогам чинного законодавства, останній спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності на підписання договору і їх волевиявлення було вільним.

Сторонами договору були дотримані вимоги чинного законодавства, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними окремих частин Генерального договору факторингу № 11-08 Ф, а саме: п.1.5., п.2.2., п.3.12., п.3.13., п.3.14., п.3.15., п.7.3., п.7.4., п.7.7., п.7.13., п.7.14 Договору, визнання недійсними пунктів 1.8. та 1.9. додаткових угод до Договору № 55 від 05.08.2008 р., № 56 від 06.08.2008 р., № 57 від 06.08.2008 р., № 58 від 14.08.2008 р., № 59 від 15.08.2008 р., № 60 від 26.09.2008 р., № 61 від 26.09.2008 р., № 62 від 30.09.2008 р., № 63 від 02.10.2008 р., № 64 від 03.10.2008 р., № 65 від 06.10.2008 р., визнання недійсним Додатку № 4 від 11.02.2009 р. до Генерального договору факторингу № 11-08 Ф. є не обґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 13.10.2010 року у справі №9/374- скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

У зв’язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 42,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2010 року у справі №9/374 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" (03022, м. Київ, вул. Амурська, 6, код ЄДРПОУ 00149593, п/р № 2600701000155 в РФ АТ "Кредит Банк (Україна)"м. Рівне, МФО 333670) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" (03150, м. Київ, вул.. Димитрова, 5-Б, код ЄДРПОУ 32487273, п/р 26508003252501 в ВАТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО 300131) 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б, код ЄДРПОУ 32487273, п/р 26508003252501 в ВАТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО 300131) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у сумі 85грн., перераховане до Державного бюджету України згідно квитанції №253 від 13.10.2010р.