Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач),

суддів – Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

при секретарі –Коваль Ю.Ю.

за участю представників

позивача: Швидкий Є.П.

відповідача: Штефан В.А.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району м. Дніпропетровська на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010р. у справі № 2/33-10

за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі структурної одиниці Дніпропетровських міських електричних мереж, м. Дніпропетровськ,

до комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району м. Дніпропетровськ

про стягнення 94 204,77 грн.,

У грудні 2009 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 94 204,77 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію за листопад та грудень 2009 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.10р. у справі № 2/33-10 (суддя Боділовська М.М.) позов задоволено у повному обсязі; з відповідача на користь позивача стягнуто 94 204,77 грн.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд послався на те, що відповідачем не сплачена вартість електричної енергії спожитої у листопаді-грудні 2009 року; обсяг електричної енергії не розрахований за формулою, визначеною у п.2.2 додатку до договору; не складений баланс електричної енергії у власних технологічних електричних мережах відповідача у відповідності з пунктами 7.3, 8.1.3 договору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. При цьому скаржник не посилається на неповне дослідження місцевим судом обставин у справі, що призвело до порушення норм матеріального права, вказує на повне погашення заборгованості за електричну енергію, спожиту комунальним підприємством та наявність боргу, не сплаченого населенням, у сумі 14 260,13 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 30.11.2010 року.

У судовому засіданні 30.11.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.1998 року між ВАТ "ЕК" Дніпрообленерго", в особі Дніпропетровських міських електричних мереж (Постачальник) та КВЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська (Споживач) був укладений договір на постачання електричної енергії за № 687, згідно якого Постачальник зобов’язався здійснювати поставку електричної енергії споживачам Абонента через приєднану до них електромережу у кількості, якості та режимі споживання відповідно договору, а Споживач - сплачувати вартість спожитої електричної енергії на умовах даного договору.

Згідно п.п. 2.3, 3.2 договору № 687 та п. 2.2 додаткової угоди №687/32-1 підтвердження фактично використаного обсягу електричної енергії за звітний розрахунковий період, що належить до сплати Споживачем, здійснюється сторонами за формою Акту про використану електричну енергію, погодженого сторонами, який Споживач надає Постачальнику протягом доби після завершення розрахункового періоду.

Поточна оплата вартості обсягу використання електричної енергії заявленого на розрахунковий період здійснюється за формою попередньої оплати у відповідності до п.п. 4, 4.1 додаткової угоди; остаточний розрахунок здійснюється на підставі рахунку постачальника протягом доби після подання Споживачем акту про використану електроенергію.

На виконання зобов’язань за договором відповідач протягом 2009 року поставляв споживачу електричну енергію та виставляв рахунки на її оплату, позивач приймав електричну енергію, звітував про спожиті обсяги останньої та оплачував виставлені рахунки.

Сторони не дійшли спільної думки щодо вартості спожитої електричної енергії за листопад-грудень 2009р.; позивач стверджує, що за відповідачем утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 94 204,77 грн. за спірний період; відповідач факт заборгованості заперечує, посилаючись на те, що заборгованість числиться за населенням до боргів якого КВЖРЕП не має відношення, оскільки між позивачем та мешканцями будинків існують окремі самостійні договірні стосунки.

У відповідності до п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (z0417-96) , основним споживачем являється споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електричної енергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам; субспоживачем є споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

За існуючою схемою приєднання внутрішньобудинкових мереж електропостачання, балансоутримувач будинку (відповідач у справі) є основним споживачем, а мешканці будинку, електроустановки яких приєднанні до внутрішньо будинкових електричних мереж є субспоживачами електричної енергії.

Відповідно до пункту 3.26 Правил (z0417-96) у разі, якщо до технологічних електричних мереж основного споживача приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання, власників мереж тощо, розрахунковий облік має бути організований основним споживачем таким чином, щоб забезпечити складення балансу електричної енергії у власних технологічних електричних мережах для проведення комерційних розрахунків.

Оскільки до технологічних електричних мереж Споживача - Самарського КВЖРЕП (власника електромереж) приєднані субспоживачі, сторони узгодили, що фактично використаний обсяг електричної енергії за звітний розрахунковий період, що належить до сплати Споживачем здійснюється сторонами за формою Акту про використану електричну енергію.

Відповідні акти за грудень та листопад 2009 року були надані позивачу (т.І а.с. 53-59); дані вказаних актів відповідають рахункам-розшифровкам позивача за листопад, грудень 2009 року за №№ 687/32-1/11, 687/32-1/12 (т.І а.с. 48-52) та узгоджуються з даними акту звірки рахунків станом на 18.03.2010 року (т.І а.с. 44).

Як убачається з даного акту звірки вартість спожитої у спірний період електричної енергії становить 91 635,03 грн. (з урахування коригувань, проведених позивачем у січні 2010 року, які не знайшли відображення в його позовних вимогах); 02.02.2010 року відповідачем оплачено 77 374.90 грн., відповідно, за листопад –44043,91 грн., за грудень 33330,99 грн. платіжним дорученням № 149 від 28.01.2010 р.(т.І а.с.60); заборгованість складає 14 260,13 грн.

На підставі рахунків-розшифровок за листопад, грудень 2009 року за №№ 687/32-1/11, 687/32-1/12 ( які являються узагальнюючими документами Енергопостачальника і підставою для проведення розрахунків) позивачем були сформовані рахунки на оплату спожитої електричної енергії на загальну суму 94 204,77 грн. без розподілу сум, спожитих об’єктами відповідача та населенням. За даними вказаних рахунків-розшифровок заборгованість у сумі 14 260,13 грн. становить борг мешканців будинків, що знаходяться за адресами: вул. Бехтерева, 3, Молодогвардійська,22, Липова,18, та Лісозащитна,4.

Таким чином, рахунки на оплату спожитої електричної енергії, що були пред’явлені до оплати відповідачу в сумі 94 204,77 грн., містили як вартість електричної енергії, спожитої відповідачем, так і вартість електричної енергії, спожитої населенням. Стягнення з відповідача заборгованості мешканців житлових будинків, що перебувають у самостійних договірних відносинах з позивачем, умовами договору не передбачено.

Матеріалами справи посвідчується, що вартість спожитої відповідачем електроенергії становила 77 374,90 грн. та оплачена платіжним дорученням №149 від 28.01.2010 року у повному обсязі; заборгованість у сумі 14 260,13 грн. становив борг населення, відповідальності за який відповідач не несе. За вказаних обставин підстав для задоволення позовних вимог не убачається.

Посилання позивача та господарського суду на умови підпунктів 3.1, 7.3, 8.1.3 договору, п. 2.2 додатку до договору "Порядок розрахунків" є безпідставним, оскільки в договорі та додаткових угодах до нього перелічені підпункти відсутні взагалі.

З огляду на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про його скасування являються підставними і підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України, суд

Апеляційну скаргу комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району м. Дніпропетровська задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010 року у справі № 2/33-10 скасувати.

В позові відмовити.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.