30/225 Про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди - 30.11.2010 Прийняття

Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою діяльністю "Україна житло-сервіс" (надалі відповідач) неустойки у розмірі 12 974,32 грн. за несвоєчасне повернення об’єкту оренди в період з 11.03.2008р. по 31.08.2010 року. Позовні вимоги обґрунтовані приписами п. 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 785 Цивільного кодексу України та п. 5.3 Договору оренди № 3896 від 07.10.2005р., з огляду на те, що відповідач не виконує своїх зобов’язань за згаданим Договором щодо повернення об’єкту оренди позивачеві (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.09.2010р.).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2010р. у даній справі позовні вимоги задоволені повністю. Рішення мотивовано приписами статті 785 Цивільного кодексу України з огляду на встановлення того факту, що відповідач після припинення дії договору оренди № 3896 від 07.10.2005р. не звільнив орендоване приміщення та не повернув його орендодавцю - позивачу, і відповідно позовні вимоги про стягнення неустойки у розмірі 12 974,32 грн. за період з 11.03.2008р. по 31.08.2010р. є обґрунтованими та правомірними.

Відповідач – Товариство з обмеженою діяльністю "Україна житло-сервіс" не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2010р. у даній справі просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги про стягнення неустойки у сумі 2 623,08 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- відповідач, наголошує на тому, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що при регулюванні спірних орендних правовідносин стаття 785 Цивільного кодексу України є спеціальною по відношенню до статті 232 Господарського кодексу України. Так, апелянт посилаючись на Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. (v_211600-08) , зауважує на тому, що спеціальні норми Господарського кодексу України (436-15) , які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед нормами Цивільного кодексу України (435-15) , які містять загальне регулювання;

- при цьому, заявник не погоджується з стягнутою сумою неустойки у розмірі 12 974,32 грн., оскільки судом першої інстанції не було враховано строку позовної давності, передбаченого статтею 258 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене, відповідач просить задовольнити позовні вимоги про стягнення неустойки у сумі 2 623,08 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010 року у даній справі було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою діяльністю "Україна житло-сервіс" до провадження та призначено розгляд справи на 09.11.2010 року.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач - КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" просить залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва у даній справі з мотивів у ньому викладених, а апеляційну скаргу – без задоволення. При цьому, позивач наголошує на тому, що перебіг строку позовної давності щодо стягнення з відповідача неустойки переривається з 13.01.2010р., з огляду на те, що останнім 13.01.2010р. було сплачено позивачу кошти у сумі 1311,54 грн. за фактичне користування житловим приміщенням.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/13 від 08.11.2010р. "Про зміну складу колегії суддів", в зв’язку з виробничою необхідністю (перебуванням у щорічній відпустці судді Ропій Л.М.) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 30/225 колегії суддів у складі: Попікова О.В. - головуюча суддя, судді: Григорович О.М., Кондратова І.Д.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 року у даній справі за заявою представника позивача розгляд справи було відкладено на 30.11.2010р.

У судовому засіданні 30.11.2010 року присутній представник відповідача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача усно заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Рішенням Київської міської Ради від 01.03.2001р. № 217/1194 (ra0217023-01) "Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП "Київжитлоспецексплуатація" було створено комунальне підприємство "Спецжитлофонд". Будинок № 10 за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на праві повного господарського відання, як будинок маневреного фонду, що підтверджується розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001р. № 2419 (ra2419017-01) "Про будинки Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд".

07.10.2005 року між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального значення "Спецжитлофонд" - (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна житло–сервіс" - (орендар) було укладено Договір оренди житлового приміщення № 3896, за умовами якого орендодавець зобов’язався передати, а орендар прийняти на визначений у п. 5.1 Договору термін, в платне орендне користування житлове приміщення (житлова площа – 25,3 кв.м, загальна площа - 41,4 кв.м.), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 10, кв. 175 (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Умовами Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за користування спірним приміщенням становить 5,28 грн. на місяць за 1 кв.м загальної площі, та складає 218,59 грн., у т. ч. ПДВ 36,43 грн. (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 3.2.5 Договору орендар зобов’язується звільнити житлове приміщення після закінчення обумовленого цим Договором терміну його дії. Орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування житловим приміщення за кожний місяць прострочення його звільнення.

Договір діє з 07.10.2005р. по 01.04.2006р. включно (п. 5.1 Договору).

Згідно п. 5.3 Договору після закінчення терміну дії Договору, або у випадку відмови орендаря від оренди житлового приміщення, житлове приміщення передається Орендодавцю за актом прийому - передачі.

Судом І інстанції було встановлено, що на виконання умов згаданого Договору № 3896 від 07.10.2005р., позивач - КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" передав, а відповідач – ТОВ "Україна житло-сервіс" прийняв в платне користування орендоване майно, що підтверджується Додатком № 1 до зазначеного Договору - Акт прийому-передачі житлового приміщення

Як вбачається з матеріалів справи, після закінчення строку дії договору - 01.04.2006р., жодна із сторін не заявила про його припинення, і відповідно, зазначений Договір оренди був пролонгований на новий строк до 25.09.2006р. та в подальшому до 21.03.2007р., 14.09.2007р., 10.03.2008р.

Колегією суддів встановлено, що причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача неустойки у розмірі 12 974,32 грн. за фактичне користування приміщенням після закінчення дії Договору оренди № 3896 від 07.10.2005р.

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення 12 974,32 грн. неустойки за період з 11.03.2008р. по 31.08.2010р., посилається на невиконання з боку відповідача вимог п. 5.3 Договору оренди та статті 785 Цивільного кодексу України щодо повернення об’єкту оренди позивачеві.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Оренда – це засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно – правовими актами (ч. 1 статті 2 та стаття 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Згідно ч. 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічна норма закріплена у статті 764 Цивільного кодексу України та статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Таким чином, наведені норми регулюють наслідки відсутності волевиявлення орендодавця протягом обумовленого терміну. При цьому, відповідне волевиявлення орендодавця може бути висловлено ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку. І відповідно, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20.03.2008р. позивачем скеровано на адресу відповідача лист за № 044/24-2791, в якому повідомив останнього про припинення дії Договору оренди № 3896 від 07.10.2005р. у зв’язку із закінченням терміну дії та про необхідність повернення орендованого майна за актом прийому-передачі позивачу. Факт отримання відповідачем зазначеного листа підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.03.2008р. № 04781880.

В подальшому, комісією позивача при обстеженні житлового приміщення розташованого за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 10, кв. 175 було виявлено, що зазначене приміщення займає родина гр. Мартинової Л.І., що підтверджується залученими до матеріалів справи актами обстеження житлового приміщення від 25.05.2009р., від 22.06.2009р.та від 31.08.2010р.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, після закінчення строку дії Договору оренди – 10.03.2010р., відповідач житлове приміщення не звільнив та за актом приймання-передачі позивачу не передав. Наведені обставини не заперечуються і з боку відповідача.

Відповідно до ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 5.3 Договору після закінчення терміну дії Договору, або у випадку відмови орендаря від оренди житлового приміщення, житлове приміщення передається орендодавцю за актом прийому - передачі.

За приписами п. 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Умовами Договору оренди № 3896 від 07.10.2005р., зокрема п. 3.2.5, сторони погодили, що позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування житловим приміщення за кожний місяць прострочення його звільнення.

Водночас, згідно статті 614 Цивільного кодексу України умовою застосування до боржника цивільно-правової відповідальності є наявність його вини, якщо інше не встановлено законом або договором.

Враховуючи те, що договірні відносини між позивачем та відповідачем в період з 11.03.2008р. по 31.08.2010р. були відсутні, посилання позивача на несвоєчасне звільнення відповідачем орендованого приміщення та порушення останнім п. 5.3 Договору та статті 785 Цивільного кодексу України, як на підставу для стягнення з відповідача неустойки у розмірі 12 974,32 грн. є правомірним та обґрунтованим.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час провадження у суді першої інстанції подано заперечення на позов, в якому останній наголошує на тому, що позивачем пропущено строки позовної давності щодо стягнення з відповідача неустойки, викладено обставини у відповідності до яких строк позовної давності сплив та надано календарний розрахунок відповідних строків, з проханням відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с. 62)

Згідно приписів п. 1 ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права та інтересу, встановлюється, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю в один рік.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Наведена норма ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України покладає на сторону у справі обов’язок подавати заяву про сплив (закінчення) строку позовної давності як підставу для відмови у позові. Зазначена заява повинна містити виклад обставин, у відповідності до яких строк позовної давності сплив (закінчився), календарний розрахунок відповідних строків, наявні докази та вимоги щодо застосування судом наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові. У випадку встановлення судом факту спливу строків позовної давності суд зобов’язаний відмовити у задоволенні позовних вимог.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. № 01-08/530 (v_530600-09) , зокрема п. 30, визначено, що заява сторони про застосування позовної давності повинна мати ясний і однозначний характер; доцільно, щоб вона викладалася в письмовій формі (наприклад, у відповідному клопотанні, відзиві на позовну заяву тощо); як заява сторони про застосування позовної давності може розглядатися заявлена у відзиві на позовну заяву відмова задовольнити вимоги позивача з одночасною констатацією факту спливу позовної давності або відповідна заява, зроблена у засіданні господарського суду до прийняття ним рішення.

Однак, заява відповідача про застосування позовної давності щодо вимог позивача про стягнення неустойки залишилась поза увагою суду І інстанції.

Враховуючи приписи чинного законодавства та клопотання представника відповідача, заявленого під час розгляду справи в суді І інстанції, апеляційний господарський суд встановивши факт спливу строків позовної давності, не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача неустойки за весь період користування орендованим приміщення після закінчення строку дії Договору № 3896 від 07.10.2005р. (тобто з 11.03.2008р. по 31.08.2010р.) з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" позовну заяву до місцевого господарського суду подано 06.08.2010 року.

І відповідно, застосувавши строк позовної давності в один рік, з відповідача підлягає стягненню неустойка за період з 06.08.2009р. по 31.08.2010р.

Пунктом 2.2 Договору оренди від 07.10.2005р. сторони погодили, що розмір орендної плати за користування спірним приміщенням становить 5,28 грн. на місяць за 1 кв.м загальної площі, та складає 218,59 грн., у т. ч. ПДВ 36,43 грн.

Розмір неустойки передбаченої ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України, встановлюється у сумі подвійної плати за користування річчю за період прострочення. Тобто при розрахунку неустойки наймодавцеві необхідно підрахувати вартість одного дня користування річчю, помножити цю суму на два та на кількість днів прострочення повернення речі.

Таким чином, враховуючи приписи передбаченої ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України та п. 2.2 Договору оренди від 07.10.2005р. апеляційний господарський суд зробивши перерахунок встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка у розмірі 5 598,72 грн. (06.08.2009р. по 31.08.2009р.: 218,59 грн. *2 * 25дн. / 30дн. = 352,56 грн.; 01.09.2009р. по 30.09.2009р.: 218,59 грн. * 2 = 437,18 грн.; 01.10.2009р. по 31.10.2009р.: 218,59 грн. *2 = 437,18 грн.; 01.11.2009р. по 30.11.2009р.: 218,59 грн. *2 = 437,18 грн.; 01.12.2009р. по 31.12.2009р.: 218,59 грн. *2 = 437,18 грн.; 01.01.2010р. по 31.01.2010р.: 218,59 грн. *2 = 437,18 грн.; 01.02.2010р. по 28.02.2010р.: 218,59 грн. *2 = 437,18 грн.; 01.03.2010р. по 31.03.2010р.: 218,59 грн. *2 = 437,18 грн.; 01.04.2010р. по 30.04.2010р.: 218,59 грн. *2 = 437,18 грн.; 01.05.2010р. по 31.05.2010р.: 218,59 грн. *2 = 437,18 грн.; 01.06.2010р. по 30.06.2010р.: 218,59 грн. *2 = 437,18 грн.; 01.07.2010р. по 31.07.2010р.: 218,59 грн. *2 = 437,18 грн.; 01.08.2010р. по 31.08.2010р.: 218,59 грн. *2 = 437,18 грн.).

Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на переривання строку перебігу позовної давності щодо стягнення з відповідача неустойки з 13.01.2010р., визнається апеляційною колегією безпідставним, з огляду на те, що залучені позивачем до матеріалів справи довідка про зарахування коштів (підписана директором та головним бухгалтером позивача) та виписка з особового рахунку позивача (яка не містить печатки банку та підпису уповноваженої особи банку), не можуть вважатися належним доказом часткової сплати позивачем суми коштів у розмірі 1 311,54 грн. за фактичне користування житловим приміщенням після закінчення строку дії Договору оренди № 3896 від 07.10.2005р.

Стосовно доводів відповідача щодо невірного застосування судом першої інстанції приписів статті 785 Цивільного кодексу України та статті 232 Господарського кодексу України апеляційна інстанція зауважує наступне:

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, згідно ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Умовами Договору оренди № 3896 від 07.10.2005р., а саме: п. 3.2.5, сторони погодили, що орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування житловим приміщення за кожний місяць прострочення його звільнення.

Отже, зі змісту наведеної норми ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України та умови п. 3.2.5 Договору оренди, вбачається, що позивач має право стягнути з відповідача неустойку за весь час безпідставного користування приміщенням без обмеження будь - якими строками, з огляду на те, що при регулюванні спірних орендних правовідносин, стаття 785 Цивільного кодексу України є спеціальною по відношенню до статті 232 Господарського кодексу України, яка є загальною та обмежує строк нарахування штрафних санкцій у всіх випадках, якщо інше не встановлено договором, або законом.

За наведених обставин, апеляційна колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку із частковим задоволенням вимог апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2010 року у справі № 30/225 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2010 року у справі № 30/225 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" (02094, м. Київ, проспект Юрія Гагаріна, 14-А, код ЄДРПОУ 32772152) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) 5 598 (п’ять тисяч п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 72 коп. - неустойки, 55 грн. 99 коп. – державного мита, 101 (сто одна) грн. 84 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 7 375,56 грн. неустойки – відмовити.".

4. Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" (02094, м. Київ, проспект Юрія Гагаріна, 14-А, код ЄДРПОУ 32772152) 36 (тридцять шість) грн. 95 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.