Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.10.2010

у справі № 23/435 ( .....)

за позовом ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Дочірнє підприємство "Автомобіліст" ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 53633,26 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.10.2010 у справі № 23/435 позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду сторони звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, позивач просить його скасувати в частині незадоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 25.07.2000 року між сторонами було укладено договір №8321/5-07 про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до умов якого, позивач зобов’язався надавати послуги з постачання питної води та водовідведення, а Відповідач здійснювати своєчасну оплату за надані послуги на умовах, визначених договором.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що кількість води яка подається позивачем та використовується відповідачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представниками сторін.

Відповідач розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у п’ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи (п. 3.6 договору) .

На виконання умов договору, позивачем у період з 01.05.2009 року по 01.07.2010 року було надано послуги з постачання питної води та водовідведення на суму 88 605,63 грн. відповідачем оплачено 41 616,68 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Вимоги позивач про стягнення заборгованості розмірі 36 262,30 гривень за послуги з постачання холодної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої, задоволенню не підлягають, оскільки договором № 8321/5-07 від 25.07.2000 року не передбачений обов’язок відповідача оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання та опалення .

Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 10 726,65 гривень.

Частина перша статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525- 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 530 ЦК України визначено що, коли у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню частково у розмірі 10 726,65 гривень.

Відповідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Крім того, 4.2 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 1% несплаченої суми за кожен день прострочення. Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, позивачем нарахована пеня поза межами цього строку, а саме за період з липня 2009 року по червень 2010 року. Враховуючи вимоги законодавства до стягнення підлягає пеня за період з липня 2009 року по січень 2010 року і становить 109,10 гривень.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому за перерахунком суду до стягнення підлягає 54,70 грн. інфляційних втрат та 67,63 грн. трьох процентів річних.

Частиною 1 ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи відповідача про те, що заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення за заявлений позивачем період відсутня, судом до уваги не приймаються, оскільки жодних доказів оплати за надані послуги у заявлений період суду не надано.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг та вважає рішення господарського суду обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

1. Апеляційні скарги ВАТ "АК "Київводоканал", ДП "Автомобіліст" та ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13062" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2009 року у справі № 23/435 - без змін.

2. Матеріали справи № 23/435 повернути та доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.