35/109 Про стягнення заборгованості за договором найму (оренди) житла - 29.11.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах Військової частини А 0202 Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2010

у справі № 35/109 ( .....)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2"

до Військової частини А 0202 Міністерства оборони України

третя особа – Головне квартирне експлуатаційне управління Міністерства оборони України

про стягнення 10723,58 грн.

за участю Військової прокуратури Київського гарнізону,

В лютому 2010 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором найму (оренди) житла №78 від 05.01.2009р. у розмірі 10723,58 грн., з яких: 8593,62 грн. – основний борг, 1204,02 грн. – пеня, 173,64 грн. – 3% річних, 752,30 грн. – інфляційні втрати на підставі ч.7 ст. 180, ст. 193, ч.1 ст. 229, ст. 230, ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530, 551, 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором найму (оренди) житла №78 від 05.01.2009р. не виконані належним чином зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.07.2010р. у справі №35/109 позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини А 0202 Міністерства оборони України на користь Відкритого акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" 1199,98 грн. – пені, 752,30 грн. – інфляційних нарахувань, 173,64 грн. – 3% річних, 107,23 грн. – державного мита, 236,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 8593,62 грн. в зв’язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Не погоджуючись з рішенням суду, Заступник військового прокурора Київського гарнізону звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що передбачена договором оренди №78 відповідальність за прострочення платежів прямо залежить від фінансових надходжень з Головного квартирного експлуатаційного управління, а не від відповідача.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідачем та третьою особою не надано відзивів на апеляційну скаргу.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, Військовою прокуратурою Київського гарнізону та третьою особою наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з’явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. Колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду поданої апеляційної скарги за відсутності зазначених представників.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково та припинив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір найму (оренди) житла №78, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування (найм) ліжко-місця в кількості трьох шт. (далі – майно), яке знаходиться в гуртожитку позивача за адресою: м.Київ, вул. Салютна, вуд.1 (далі – Договір).

Так, на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в користування майно, що підтверджується актом передачі-приймання від 05.01.2009р. (а.с.7).

Дана обставина сторонами не оспорюється.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили розмір орендної плати, який становить 1227,66 грн. на місяць.

Відповідно до п. 3.3 Договору відповідач зобов’язався перераховувати орендну плату на поточний рахунок позивача щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Спірні правовідносини виникли в наслідок того, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, у зв’язку із чим виникла заборгованість в розмірі 8593,62 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, окрім стягнення суми основного боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1204,02 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 752,30 грн. та 3% річних в розмірі 173,64 грн.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Колегією суддів встановлено, що зобов’язання з оплати заборгованості за Договором було виконано відповідачем в частині оплати суми основного боргу в розмірі 8593,62 грн. після звернення позивача до Господарського суду м.Києва з позовом.

Зазначена обставина не оспорюється.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції застосувавши положення п.1-1 ст. 80 ГПК України обґрунтовано припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу (8593,62 грн.), оскільки зазначена сума боргу була сплачена відповідачем.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Відповідно до розрахунків позивача, наявних у матеріалах справи, інфляційні нарахування становлять 752,30 грн., 3% річних – 173,64 грн. (а.с.72-74).

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов’язання та приписи вказаних правових норм, з останнього місцевим господарським судом правомірно стягнуто інфляційні витрати в розмірі 752,30 грн. та 3% річних в розмірі 173,64 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині (враховуючи розрахунок пені (а.с.73), виходячи з наступного.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

Пунктом 9.2 Договору сторони погодили, що у випадку затримки платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період затримки оплати, за кожен день прострочення.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, який відповідає вимогам закону, розмір пені становить 1199,98 грн. (а.с.73).

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1199,98 грн. є обґрунтованим.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах Військової частини А 0202 Міністерства оборони України на рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2010 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2010 року у справі №35/109 залишити без змін.

3. Матеріали справи №35/109 повернути до Господарського суду м.Києва.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.