5020-4/145 Про стягнення шкоди за нецільове використання земельної ділянки - 24.11.2010 Прийняття

за позовом Прокурора Нахімовського району міста Севастополя (вул. Робоча, 18, місто Севастополь, 99000) в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів (вул. Демідова, 13, місто Севастополь, 99011)

до відома - Прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)

про стягнення шкоди в сумі 2940,05 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14 жовтня 2010 року у справі № 5020-4/145 у задоволенні позову Прокурора Нахімовського району міста Севастополя відмовлено.

Суд встановив, що земельна ділянка, якою користується відповідач, віднесена органом місцевого самоврядування до земель житлової та громадської забудови, а не до земель сільськогосподарського призначення, як на цьому наполягали прокурор та позивач. Таким чином, при недоведеності факту порушення відповідачем вимог земельного законодавства, вимоги про стягнення шкоди за нецільове використання земельної ділянки суд визнав необґрунтованими. При цьому, в основу рішення покладені норми статей 20, 30, 90 Земельного кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду, Прокурор Нахімовського району міста Севастополя звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 14 жовтня 2010 року у справі № 5020-4/145, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, при невідповідності висновків обставинам справи.

Прокурор посилається на норми статті 19, частин 1-3 статті 20, частини 5 статті 20 Земельного кодексу України, статей 1, 25 Закону України "Про землеустрій", а також постанову Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 (449-2002-п) та зазначає, що цільове призначення земельної ділянки встановлюється органом місцевого самоврядування та визначається і посвідчується державним актом про право власності на таку земельну ділянку. На думку прокурора, зміна цільового призначення певної земельної ділянки також здійснюється рішенням відповідного органу місцевого самоврядування і нове цільове призначення в обов’язковому порядку визначається в державному акті про право власності на земельну ділянку, який є приоритетним документом у встановленні певного факту.

Заявник апеляційної скарги вважає, що Генеральний план міста, інша містобудівна документація та рішення Севастопольської міської ради від 04.07.2006 № 394 не є землевпорядною документацією.

Відповідач у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду міста Севастополя законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Прокурора Нахімовського району міста Севастополя не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 20.01.2010 Державним інспектором по контролю за використанням і охороною земель в м. Севастополі Івановим О.М. проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в Нахімовському районі по вул. Дм. Ульянова, 1.

За результатами перевірки складено акт обстеження земельної ділянки від 20.01.2010 № 58 (том 1, а. с. 19).

В акті встановлено, що в СТ "Голландия" на землях сільськогосподарського призначення розташована земельна ділянка № 46-3, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 згідно отриманого акту серії НОМЕР_2 від 24.03.2005 з цільовим призначенням земельної ділянки: "для ведення садівництва". У відповідності з державним актом розмір земельної ділянки складає 0,0731 га. Фактично на зазначеній земельній ділянці побудовано капітальну будову (типу ангар) орієнтовною площею 0,035 га, на якій ОСОБА_4 здійснює підприємницьку діяльність по реалізації будівельних матеріалів.

Аналогічні обставини зафіксовані актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.01.2010 № 58 (том 1, а. с. 15).

У вказаних актах державний інспектор дійшов до висновку, що відповідачем земельна ділянка використовується не за її цільовим призначенням.

01.02.2010 Державною інспекцією по контролю за використанням і охороною земель в м. Севастополі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 виписаний Припис № 000075, в якому викладено зафіксовані актом перевірки від 20.01.2010 обставини щодо порушення вимог земельного законодавства та приписано в 30-денний строк усунути виявлені порушення (том 1, а. с. 13).

01.02.2010 Державною інспекцією по контролю за використанням і охороною земель в м. Севастополі також винесено постанову № 000068 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (том 1, а. с. 12).

Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення земельного законодавства, регламентує стаття 211 Земельного кодексу України, яка передбачає, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства такі порушення, зокрема за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 (v0110489-07) "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 (963-2007-п) " підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок нецільового використання земельних ділянок, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт нецільового використання.

При цьому, правомірність складання наведених документів та відповідність їх змісту дійсним обставинам справи перевіряється судом на загальних підставах, як це встановлено статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач заперечує проти наявності вини з його боку та проти самого факту використанні земельної ділянки не за її цільовим призначенням.

Судова колегія вважає, що у даному випадку приоритетними доказами, які в першу чергу повинні бути прийняті судом до уваги, є документи, якими земельна ділянка безпосередньо віднесена до певного виду цільового призначення.

Слід звернути увагу на норми частин 1-3 статті 20 Земельного кодексу України, якими встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, 13.12.2005 прийнято рішення XIX сесії Севастопольської міської ради XXIV скликання від № 4114 "Про затвердження генерального плану міста Севастополя до 2015 року" в пункті 1 якого затверджено розроблений "НИПИ градостороительства" та "Крымниопроектом" генеральний план міста Севастополя до 2015 на планувальну територію загальною площею суши 86,4 тис. га.

04.06.2006 Севастопольською міською радою було прийнято рішення № 394 "Про категорії земель житлової та громадської забудови в межах міста Севастополя", зокрема, пунктом 1.3 якого віднесено до земель житлової та громадської забудови землі в межах міста Севастополя, які не відносяться згідно із законодавством до інших категорій земель.

Згідно зі статтею 30 Земельного кодексу України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

У статті 25 наведеного закону зазначено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. В цій же статті наведені види такої документації.

В матеріалах справи є викопіювання з генерального плану міста Севастополя, засвідченого товариством з обмеженою відповідальністю "Кримндопроект", з якого вбачається, що земельна ділянка, яка належить відповідачу, відноситься до земель громадської та житлової забудови (том 1, а. с. 32 - 33).

Такий доказ відноситься до документації із землеустрою в розумінні статті 25 Закону України "Про землеустрій".

Аналогічним чином колегія суддів приймає до уваги в якості належного доказу довідку від 13.09.2010 Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, в якій також зазначено, що земельна ділянка № 46-3 в СТ "Голландия" площею 0,0650 знаходиться в зоні малоповерхової забудови, в тому числі присадибної, що відповідає Генеральному плану міста.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурором не було доведено суду факту віднесення спірної земельної ділянки на момент перевірки до земель сільськогосподарського призначення. Навпаки, відповідачем були представлені суду докази, які свідчать не тільки про відсутність вини з боку власника земельної ділянки, а й взагалі про відсутність протиправних дій.

Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, зазначення в акті на право власності на земельну ділянку цільового призначення земельної ділянки - для ведення садівництва, не є доказом того, що станом на момент перевірки –20 січня 2010 року, спірна земельна ділянка має те саме призначення, за наявності рішення Севастопольської міської ради від 13 грудня 2005 року за №4114.

Крім того, в матеріалах справи є лист Управління містобудування і архітектури від 13.09.2010 № 4-2/3973 (том 1, а. с. 48) та висновок Головного Управління держкомзему в м. Севастополі (том 1, а. с. 49), які вказують на наявність дій відповідача спрямованих на отримання нового (переоформлення) державного акту на право власності на земельну ділянку, в якому буде відображена зміна цільового призначення земельної ділянки із вказівкою фактичного.

Також, місцевий господарський суд правильно звернув увагу на представлений прокурором розрахунок розміру шкоди, який розрахований із застосуванням формули розрахунку для земель саме житлової та громадської забудови, що по суті суперечить доводам позову.