Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді –Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мирутенко О.Л.

Розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-СВ", м.Київ від 11.11.2010р. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерра", м.Дніпропетровськ б/н і б/д

на рішення господарського суду Львівської області від 08.06.2010р.

у справі № 15/106

за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-банк", м.Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО Трускавецькурортцентр", м.Трускавець

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерра", м.Дніпропетровськ

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-СВ", м.Київ

про визнання недійсним договорів та визнання права власності

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО Трускавецькурортцентр", м.Трускавець

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Альфа-банк", м.Київ

про визнання права власності

за участю представників сторін (за первісним позовом):

від позивача: Сударенко О. - представник

від відповідача 1: Гупало Т.В. - ліквідатор

від відповідача 2: не з’явився

від відповідача 3: Євтушок Т.А. - представник

Представникам сторін роз‘яснено їх права та обов‘язки, передбачені ст. 22 ГПК України.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Заяв про відвід суддів не надходило. За усним клопотанням представника відповідача-3 здійснювалася технічна фіксація судового процесу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.06.2010р. у справі №15/106 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Костів Т.С., суддів Мороз Н.В. та Артемович В.М.) первісний позов задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений 15.02.2010 р. між ТзОВ "ЕКО Трескавецькурортцентр" та ТзОВ "Нерра", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Василенком В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 610, а також визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений 14.04.2010 р. між ТзОВ "Нерра" та ТзОВ "Альфа-СВ", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бунякіною О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 610, а в решті вимог первісного позову - відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю та визнано за ТзОВ "ЕКО Трускавецькурортцентр" (82200, м. Трускавець Львівської області, вул. Шевченка, 36; код ЄДРПОУ 32323197) право власності на нежитлову будівлю кінотеатру "Злата" загальною площею 1432,8 кв.м. за адресою Львівська область, м. Трускавець, вул. Шевченка, 36 та земельну ділянку за кадастровим номером 4611500000:01:010:0018 загальною площею 0,2209 га, на якій розміщено вказану будівлю. Крім цього, стягнено з Публічного акціонерного товариства "Альфа-банк" в дохід державного бюджету державне мито в сумі 314,59 грн.; стягнено з ТзОВ "ЕКО Трескавецькурортцентр" на користь ПАТ "Альфа-банк" державне мито в сумі 56,67 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 39,33 грн.; стягнено з ТзОВ "Нерра" на користь ПАТ "Альфа-банк" державне мито в сумі 56,67 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 39,33 грн.; стягнено з ТзОВ "Альфа-СВ" на користь ПАТ "Альфа-банк" державне мито в сумі 56,67 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 39,33 грн.; стягнено з Публічного акціонерного товариства "Альфа-банк" в дохід державного бюджету державне мито в сумі 25415,00 грн.; стягнено з ПАТ "Альфа-банк" на користь ТзОВ "ЕКО Трескавецькурортцентр" державне мито в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, зокрема, зміст правочину не повинен суперечити вимогам актів цивільного законодавства. Оскільки договір купівлі-продажу від 15.02.2010 р., укладений всупереч зазначеним нормам, суд визнав його недійсним. Оскільки право власності на підставі недійсного правочину не перейшло до відповідача –2, то при укладенні договору купівлі-продажу від 14.04.2010 р. не були дотримані вимоги ст. 658 ЦК України, згідно із якою право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Щодо вимог за зустрічним позовом, то суд першої інстанції виходив з того, що ні позивач, ні відповідачі –2, 3 не набули у встановленому законом порядку права власності на спірне майно, а тому його власником залишився відповідач –1, вимоги якого за зустрічним позовом в порядку ст. 392 ЦК України, обґрунтовані та підставні.

З даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-СВ"та Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерра"не погодилися і оскаржили його в апеляційному порядку оскільки вважають, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як місцевим господарським судом неповно з‘ясовано усі обставини справи, що мають значення для справи, суд мотивував своє рішення фактами, які визнано встановленими за відсутності належних та допустимих доказів, зробив висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи та порушив норми процесуального права, у зв’язку з чим просять назване рішення скасувати. При цьому, ТзОВ "Нерра"просить провадження у справі припинити, а ТзОВ "Альфа-СВ"просить в задоволенні, як первісного так і зустрічного позовів –відмовити повністю.

У відзивах на апеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк"та ТзОВ "ЕКО "Трускавецькурортцентр"(вх.№12268, №12271 від 23.11.2010р.), а також їх представники в судовому засіданні спростовують доводи скаржників та зазначають про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв‘язку з чим просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Крім цього, на адресу суду поступило письмове пояснення ТзОВ "Альфа-СВ"до апеляційної скарги (вх.№12259 від 23.11.2010р.), а також клопотання ТзОВ "Альфа-СВ"від 22.10.2010р. (вх.№12260 від 23.10.2010р.) про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічного акціонерного товариства "Банк Таврика". При цьому, клопотання відповідача-3 мотивоване тим, що аналогічне клопотання було проігноровано судом першої інстанції, а також тим, що залучення до участі у справі ПАТ "Банк Таврика"є необхідним, оскільки ТзОВ "Альфа-СВ"передало йому в іпотеку майно, яке є предметом спору. Представник Відповідача-3 в судовому засіданні підтримав назване клопотання. Подане клопотання колегією суддів відхилено у зв’язку з його документальною необґрунтованістю, так як відповідачем-3, як майновим поручителем не лише не надано суду ні першої, ні апеляційної інстанцій доказів наявності заборгованості позичальника (ТзОВ "Меридіан Плюс") перед банком (ПАТ "Банк Таврика"), доказів звернення банку з майновими вимогами до майнового поручителя, тобто ТзОВ "Альфа-СВ", а також і самого кредитного договору, в забезпечення якого укладено договір іпотеки.

Враховуючи те, що у відповідності до п.1 ст. 102 ГПК України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, а також те, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ТзОВ "Нерра", у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 08.06.2010р. у справі №15/106 залишити без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2007 р. між Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк"(банк) та ТзОВ "ЕКО Трескавецькурортцентр" (позичальник) був укладений договір про відкриття кредитної лінії №101-В/07, за яким банк відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у іноземній валюті та на підставі додаткових угод окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором. Згідно із п. 2.1. договору, належне виконання позичальником зобов’язань забезпечується, зокрема, заставою цілісного майнового комплексу у складі будівлі кінотеатру "Злата" у м. Трускавець, вул. Шевченка, 36, земельної ділянки 0,2209 га, на якій розташований об’єкт, та обладнання. До договору укладались відповідні додаткові угоди.

На виконання умов вищезазначеного договору про відкриття кредитної лінії, 20.04.2007 р. між Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" (заставодержатель) та ТзОВ "ЕКО Трескавецькурортцентр" (заставодавець) був укладений договір застави рухомого та нерухомого майна №210/07, за яким відповідач-1 у забезпечення виконання зобов’язання, передає заставодержателю у заставу майно, зокрема, будівлю кінотеатру "Злата" у м. Трускавець, вул. Шевченка, 36, земельну ділянку 0,2209 га, на якій розташований об’єкт, а заставодержатель приймає його у заставу та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами заставодавця, якщо інше не встановлено законом. Згідно із п. 6.3.1. договору застави, звернення стягнення на нерухоме майно, що входить до складу предмету застави, у порядку позасудового врегулювання може здійснюватись, зокрема, шляхом передачі заставодержателю права власності на нерухоме майно у рахунок виконання основного зобов’язання. У цьому випадку право власності на нерухоме майно, що входить до складу предмету застави, переходить від заставодавця до заставодержателя з дня, наступного за останнім днем строку, визначеного для виконання порушеного основного зобов’язання та/або умов цього договору у вимозі про усунення порушень, яка буде надіслана заставодержателем згідно із ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Право власності ТзОВ "ЕКО "Трускавецькурортцентр"на нежитлову будівлю кінотеатру "Злата" загальною площею 1432,8 кв.м. за адресою Львівська область, м. Трускавець, вул. Шевченка, 36 та земельну ділянку за кадастровим номером 4611500000:01:010:0018 загальною площею 0,2209 га, на якій розміщено вказану будівлю, підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.04.2005 р. та державним актом на право власності на земельну ділянку.

Оскільки, ТзОВ "ЕКО "Трускавецькурортцентр"неналежно виконував свої зобов’язання за договором про відкриття кредитної лінії, рішенням господарського суду Львівської області від 12.05.2009 р. у справі №15/91, з відповідача –1 стягнуто на користь ПАТ "Альфа-Банк"1000000 дол. США боргу за кредитом, 75266,49 дол. США боргу по процентам за користування кредитом, 229515,14 дол. США пені, 3311,7 дол. США державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.1 а.с.73-74). Згідно із розрахунком простроченої заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії за період 01.04.2009 р. –13.12.2009 р. загальна заборгованість відповідача –1 становить 264538,18 дол. США. Відповідач –1 зазначену обставину та суму стверджуваного позивачем боргу не заперечував.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.12.2009 р. у справі №21/163 було порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "ЕКО "Трускавецькурортцентр" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а постановою від 14.12.2009 р. ТзОВ "ЕКО "Трускавецькурортцентр" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Обов’язки ліквідатора покладено на Шистопала П.М. При цьому, ПАТ "Альфа-Банк"звертався до відповідача із заявою за вих. №1064-11-б/б від 13.01.2010 р. з вимогами до боржника, у якій просив визнати заявлені позивачем як кредитором вимоги та включити їх до реєстру кредиторів.

Натомість, 15.02.2010 р. між ТзОВ "ЕКО "Трускавецькурортцентр"(продавець) та ТзОВ "Нерра"(покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Василенком В.М. та зареєстрований в реєстрі за №610, згідно із яким продавець зобов’язався передати у власність покупцю нерухоме майно - нежитлову будівлю кінотеатру "Злата" загальною площею 1432,8 кв.м. за адресою Львівська область, м. Трускавець, вул. Шевченка, 36 та земельну ділянку за кадастровим номером 4611500000:01:010:0018 загальною площею 0,2209 га, на якій розміщено вказану будівлю. Ціна продажу визначена в сумі 2519541 грн. .

Крім цього, 14.04.2010 р. між ТзОВ "Нерра" (продавець) та ТзОВ "Альфа-СВ"(покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бунякіною О.В. та зареєстрований в реєстрі за №610, згідно із яким продавець зобов’язався передати у власність покупцю нерухоме майно - нежитлову будівлю кінотеатру "Злата" загальною площею 1432,8 кв.м. за адресою Львівська область, м. Трускавець, вул. Шевченка, 36 та земельну ділянку за кадастровим номером 4611500000:01:010:0018 загальною площею 0,2209га, на якій розміщено вказану будівлю. Ціна продажу визначена в сумі 3059049,20грн.

Вважаючи, що вищезазначені договори купівлі-продажу суперечать чинному законодавству, ПАТ "Альфа-Банк"звернувся з позовом до господарського суду Львівської області, в якому просить визнати їх недійсними. Зокрема зазначає, що договір купівлі-продажу від 15.02.2010р. укладений між ТзОВ "ЕКО "Трускавецькурортцентр"та ТзОВ "Нерра"до затвердження господарським судом Львівської області реєстру вимог кредиторів у справі №21/163 про банкрутство ТзОВ "ЕКО "Трускавецькурортцентр", та відповідно до проведення зборів кредиторів і обрання комітету кредиторів відповідача-1, укладений в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, зокрема, зміст правочину не повинен суперечити вимогам актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута допускається в порядку, передбаченому розділом III цього Закону (2343-12) "Ліквідаційна процедура".

Згідно із ч. 8 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість, належить до компетенції комітету кредиторів. Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 30 вказаного закону, після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) та інших нормативно-правових актів з питань приватизації. Однак, доказів отримання відповідної згоди комітету кредиторів щодо відчуження спірного майна, дотримання встановленої процедури суду не надано. При цьому, згідно із п. 8.5. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України №04-5/1193 від 04.06.2004 р. (v1193600-04) "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) встановлює певні гарантії прав кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника: щодо черговості у задоволені вимог (частина 1 статті 31). Згідно з частиною 2 статті 26 вказаного закону майно боржника, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. В силу колізії між нормами Закону та нормами Законів України "Про іпотеку" (898-15) і "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , які набули чинності з 1 січня 2004 року, в частині регулювання правового становища кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, у зв'язку з порушенням провадження у справах про банкрутство, судам слід виходити із системного тлумачення норм наведених вище законів та враховувати наступне. До внесення відповідних змін до Закону (1255-15) стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) і Законом України "Про іпотеку" (898-15) окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватись, оскільки встановлення у Законі (898-15) особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань окремих кредиторів). Задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), має здійснюватись за правилами, встановленими Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір купівлі-продажу від 15.02.2010р., укладений всупереч зазначеним нормам, а отже визнаний недійсним правомірно.

Крім цього, як стверджує позивач в суді апеляційної інтанції, після продажу заставного майна банк не отримав жодних коштів.

У відповідності до положень ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Згідно з ч.1 п.п.3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі. Вище було зазначено, що майно за договором купівлі-продажу від 15.02.2010р. було відчужено (вибуло) з володіння Відповідача-1 без відповідної волі кредиторів, що суперечить ч.8 ст. 16, ч.2 ст. 30 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а отже згідно з ч.1 ст. 388 ЦК України та з урахуванням ч.8 ст.16, ч.2 ст.30 вище зазначеного Закону, може бути витребувано власником.

Оскільки право власності на предмет договору купівлі-продажу від 15.02.2010р. не перейшло до відповідача –2, так як зазначений правочин підлягав визнанню недійсним, та при укладенні договору купівлі-продажу від 14.04.2010 р. не були дотримані вимоги ст. 658 ЦК України, а отже він не створював такого наслідку, як перехід права власності на нерухоме майно від Відповідача-1 до Відповідача-2.

Слід зазначити також, що згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду Львівської області, що договір купівлі-продажу від 14.04.2010р. слід визнати недійсним на підставі ч.1 ст. 215, ч.2 ст. 203 ЦК України.

Правомірною, на думку колегії Львівського апеляційного господарського суду являється і відмова позивачу ПАТ "Альфа-Банк"у задоволенні позовнх вимог щодо визнання права власності на спірне майно, так як такі посилання не заслуговують на увагу, оскільки суперечать діючому законодавству. Згідно із ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Однак, позивачем недоведено наявності передбачених законом підстав для набуття права власності на спірне майно. Зокрема, згідно із ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього закону.

Однак, доказів звернення позивача із вимогою, яка б відповідала зазначеним умовам, отримання її відповідачем –1 та невиконання ним вимоги у тридцятиденний строк з моменту отримання, суду не надано. Не надано також доказів реєстрації цього права за позивачем. Згідно із п. 2.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (z0157-02) , у разі реєстрації прав власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) , до БТІ, крім документів, передбачених цим Положенням, необхідно також надати: завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, у якій має бути зазначено стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; документ, який підтверджує сплив тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя; звіт про оцінку предмета іпотеки; витяг з Державного реєстру іпотек; витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права, але лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Львівської області щодо підставності задоволення зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО Трускавецькурортцентр" про визнання за ним права власності на не житлову будівлю кінотеатру "Злата" загальною площею 1432,8 кв.м. за адресою Львівська область, м. Трускавець, вул. Шевченка, 36 та земельну ділянку за кадастровим номером 4611500000:01:010:0018 загальною площею 0,2209 га, на якій розміщено вказану будівлю, оскільки договори купівлі-продажу від 15.02.2010р. та від 14.04.2010р. визнані недійсними, а ПАТ "Альфа-Банк"не доведено, що право власності на спірні об’єкти перейшло до нього.

Доводи скаржників, про те, що у відповідності до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справі про банкрутство ТзОВ "ЕКО "Трускавецькурортцентр"здійснювалося з особливостями, а саме ст.51 цього Закону не передбачає обов’язкового створення комітету кредиторів, а отже ліквідатором Шистопалом П.М. не було порушено порядку продажу майна відповідача-1, колегія суддів вважає хибними, оскільки ч.1 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів.

Крім того, ч.2 ст. 210 ГК України, що у разі якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно два або більше кредиторів, вони утворюють збори (комітет) кредиторів відповідно до вимог закону. Таким чином, у справі про банкрутство, порушені в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов’язковим є затвердження реєстру вимог кредиторів, проведення зборів кредиторів та обрання комітету кредиторів.

Зазначені вище висновки підтверджується судовою практикою при розгляді справ про банкрутство, а саме: у постанові ВГС України у справі №19/75/07 зазначено: "чинним законодавством не обмежено право кредиторів створювати комітет кредиторів у справі про банкрутство, порушеній на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При розгляді справ про банкрутство юридичної особи-боржника, що ліквідується власником (ст.51 Закону), слід враховувати те, що приписи Закону (2343-12) передбачають застосування його відповідних норм, в т.ч. й ст.16 про проведення зборів кредиторів та утворення комітету кредиторів.

Безпідставні посилання скаржників і на порушення господарським судом Львівської області норм процесуального права, щодо розгляду справи з порушенням правил об’єднання позовних вимог, територіальної підсудності справ.

Відповідно до п.3 ст. 15 ГПК України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Пункт 2 ст. 16 ГПК України зазначає, що справи у спорах про право власності на майно, або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна. Стаття 58 ГПК України дозволяє об’єднувати в позовній заяві кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

З огляду на зазначене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не вбачає порушення норм процесуального права при прийнятті та розгляді даної справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом (2343-12) . Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд,

1. Рішення господарського суду Львівської області від 08.06.2010 року у справі №15/106 залишити без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерра"та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-СВ"залишити без задоволення.

2. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.