5002-1/3284-2010 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та спонукання до повернення земельної ділянки - 23.11.2010 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О. ) від 14.09.2010 року у справі № 5002-1/3284-2010

за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора (вул. Дзержинського, 6,Сімферополь,95000)

виступаючого в інтересах держави в особі:

Гаспринської селищної ради (вул. Н. Тамарли, 6/24,Гаспра, м. Ялта,98660)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарзан" (вул. Магістральна, 4,Макіївка,Донецька область,86115)

про припинення права постійного користування земельною ділянкою та спонукання до повернення земельної ділянки

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О. ) від 14.09.2010 року у справі № 5002-1/3284-2010 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановленим судовим актом, Сімферопольський міжрайонний природоохоронний прокурор подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду першої інстанції, позов задовольнити, посилаючись на статтю 143 Земельного кодексу України, відповідно до якої здійснюється припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, товариство з обмеженою відповідальністю "Тарзан" вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2010 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 23 листопада 2010 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Заплава Л.Н., Фенько Т.П.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 року суддю Заплава Л.М. було замінено на суддю Остапову К.А.

У судове засідання 23 листопада 2010 року представник Гаспринської селищної ради не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

У липні 2010 року Сімферопольський міжрайонний природоохоронний прокурор, виступаючи в інтересах держави в особі: Гаспринської селищної ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тарзан", просив припинити право постійного користування земельною ділянкою, що розташована в смт. Гаспра по вул. Саратовській, наданої відповідно до державного акту на право постійного користування І-КМ №003063, що розташована в смт. Гаспра по вул. Маратовській, площею 0,5059га, та зобов’язати відповідача повернути земельну ділянку Гаспринській селищній раді.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка, яка знаходиться у постійному користуванні товариства з обмеженою відповідальністю "Тарзан" не використовується останнім за цільовим призначенням, що, у свою чергу, є підставою для примусового припинення прав на таку ділянку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що діючим законодавством передбачене примусове припинення прав на земельну ділянку в разі її використання не за цільовим призначенням, з огляду на що такої підстави для припинення відповідного права на землю як її невикористання за цільовим призначенням не існує (а.с. 20-22).

Оскаржене рішення мотивоване тим, що розгляд питання про припинення права користування земельною ділянкою суб'єктом господарювання діючим законодавством віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування, які за поданням органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів повинні приймати відповідні рішення, можливість оскарження яких землекористувачами передбачена діючим законодавством.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення.

Предметом спору є припинення права товариства з обмеженою відповідальністю "Тарзан"на постійне користування земельною ділянкою площею 0,5059га, що розташована в смт. Гаспра по вул. Маратовській та повернення вищевказаної ділянки органу місцевого самоврядування.

Перелік підстав для припинення та примусового припинення права користування земельною ділянкою, що не підлягає розширеному тлумаченню, визначений статтями 141, 143, 144 Земельного кодексу України.

Стаття 141 Земельного кодексу України дає вичерпаний перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою, відповідно до якої підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Отже використання земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне можливість припинення права оренди (ст. ст. 24, 32 ЗУ "Про оренду землі", ст. 96 ЗКУ) або постійного користування (ст. ст. 96, 143, 144 ЗКУ) у судовому порядку.

Стаття 143 Земельного кодексу України передбачає, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Статтею 144 Земельного кодексу України передбачено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Стаття 96 Земельного кодексу України передбачає, що землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Судом першої інстанції встановлено, що у постійному користування товариства з обмеженою відповідальністю "Тарзан" знаходиться земельна ділянка площею 0,5059 га, що розташована по вул. Маратовській в смт. Гаспра, про що свідчить відповідний державний акт на право постійного користування землею серії І-КМ №003063 від 21.08.1997р. (а.с.10-11).

14.07.2010р. Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим проведено перевірку законності виділення земельної ділянки на території Гаспринської селищної ради.

Перевіркою встановлено, що до теперішнього часу відповідач до використання земельної ділянки не приступив. Земельна ділянка не огороджена, частково має забруднення земельними, будівельними та побутовими відходами, на території відповідача проходить дорога загального користування. Має місце використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що було відображено в акті від 14.07.2010р. (а.с. 7).

Зазначений акт та лист голови Гаспринської селищної ради № 311/02-9 від 28.05.2010 року, в якому зазначено, що земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням та засмічена побутовим сміттям та дикорослими рослинами прокурор вважає підставою для припинення права на земельну ділянку з причини її не використання за цільовим призначенням та організації звалища побутових відходів.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, у тому числі, шляхом проведення перевірок.

Порядок проведення перевірки передбачений Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 р. № 312 (z1223-03) (далі - Порядок перевірки), відповідно до якого, державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

Крім того, згідно із ч. 3 п. 3.1. Порядку перевірки (z1223-03) , інспекційний орган Держкомзему не пізніше десяти днів до початку проведення перевірки надсилає письмово(з повідомленням)органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичній чи фізичній особі, яких планується перевірити, повідомлення про проведення перевірки.

Матеріали справи не містять доказів щодо дотримання позивачем вимог вищенаведених приписів нормативних актів.

Отже, акт від 14.07.2010 року не є належним доказом у справі у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, як і лист голови Гаспринської селищної ради № 311/02-9 від 28.05.2010 року.

Доданий прокурором до апеляційної скарги акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 13.10.2010 року (а.с. 54) також, відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України не може свідчити на користь правової позиції Гаспринської селищної ради, оскільки складений після прийняття рішення у справі.

У пункті "ґ" статті 141 Земельного кодексу України, на який посилається прокурор у своїй апеляційній скарзі, передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до абзацу 4 підпункту "ґ" пункту 2.2.3. листа Вищого господарського суду України від 01.01.2010 року "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами", у відповідних спорах (пов'язаних із розірванням договорів оренди земельних ділянок) слід враховувати, що факт невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням має бути підтверджений відповідними доказами (наприклад актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією), які свідчать, зокрема, що будівельні роботи на об'єкті не проводяться."

З врахуванням вищенаведеного оскаржене рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.