9/198 Про стягнення заборгованості за ненадані рекламні послуги - 22.11.2010 Прийняття

Публічне акціонерне товариство "Конверсбанк" (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продюсерський центр "Родовід" (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 600600,00 грн., які складаються з витрат, зроблених управленою стороною, та штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду від 02.09.10 в задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи доведено фактичне надання відповідачем послуг за договором про надання послуг від 01.12.09.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаргу аргументовано тим, що зі змісту договорів від 04.12.09 № 1-12/09 та від 07.12.09 № 07/12-09 не вбачається покладення відповідачем та ТОВ "Гранум-Груп" виконання договору, укладеного між ним та позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.10 апеляційну скаргу прийнято до провадження з призначенням її до розгляду на 18.10.10.

В судовому засіданні 18.10.10 суд заслухав пояснення представників сторін та оголосив вступну та резолютивну частину ухвали про відкладення розгляду справи на 03.11.10.

03.11.10 присутній в засіданні суду заступник голови банку (позивача) заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з хворобою юриста банку, який обізнаний по суті спору та представляє його інтереси.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.10 розгляд справи відкладено на 22.11.10 та зобов’язано відповідача виконати вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 04.10.10.

В судовому засіданні 22.11.10 представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що долучені до матеріалів справи документи доводять факт належного виконання відповідачем його зобов’язань перед позивачем за договором від 01.12.09. В зв’язку з цим відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник позивача власної позиції щодо предмету спору не змінив.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, в тому числі, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

На підставі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Статтею 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ) визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

01.12.09 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ПАРТНЕР-БАНК" (правонаступником якого є позивач) (за текстом договору "замовник") та відповідачем (за текстом договору "виконавець") укладено договір про надання послуг (надалі – договір).

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На підставі п.1.1 виконавець зобов’язується надати послуги по популяризації замовника та його послуг шляхом виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції згідно двосторонньої узгодженої специфікації, яка є невід’ємною частиною договору (додатки №№ 1-2), та послуги з розповсюдження поліграфічної продукції під час проведення виставки в будівлі Старого арсеналу (адреса: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 30) в період з 19.12.09-19.03.10. В специфікації на виготовлення поліграфічної продукції сторони узгоджують найменування поліграфічної продукції, наклад і термін її виготовлення (п.1.2 договору).

Відповідно до умов договору сторонами укладено та підписано специфікацію на виготовлення поліграфічної продукції для проведення виставки (додаток № 1), в якій зазначено, що сторони дійшли згоди щодо виготовлення каталогу формату 300х300мм, об’ємом 72 стор. в термін до 30.12.09. Сторонами підписано також специфікацію на виготовлення поліграфічної продукції для проведення виставки (додаток № 2), в якій вони виклали свою згоду на виготовлення запрошень в кількості 300000 шт., запрошень VIP – 100000 шт., листівок – 1000000 шт., пакетів – 50000 шт., брошур – 50000 шт.

В статті 3 договору сторонами встановлено, що ціна договору становить 600000,0 грн., в тому числі ПДВ. Замовник зобов’язується сплатити грошові кошти авансом в два етапи: передоплата 100000,0 грн. сплачується протягом трьох днів після підписання договору для виготовлення поліграфічної продукції (додаток" 1), передоплата 500000,00 грн. сплачується до 16.12.09 (додаток № 2).

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

До матеріалів справи долучено копії платіжних доручень №№ 38163 та 6487, які підтверджують, що 09.12.09 позивачем на користь відповідача здійснено оплату за поліграфічні послуги в сумі 100000,0 грн. та 14.12.09 – в сумі 500000,0 грн.

У відповідності до п.2.1 "Обов’язки виконавця" договору обов’язки відповідача полягали в наступному: популяризувати замовника та його послуги шляхом виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції; розмістити інформацію про замовника на всій поліграфічній продукції згідно додатку № 1-2; надати послуги з організації виконання робіт по створенню та виготовленню поліграфічної продукції, в терміни згідно додатку № 1-2; погодити із замовником оригінал-макети поліграфічної продукції згідно додатку № 1-2; надати послуги в термін відповідно до додатку № 1-2; розповсюджувати поліграфічну продукцію з інформацією про замовника і його послугах на території Мистецького арсеналу до 01.04.10, в разі проведення в термін дії договору в Мистецькому арсеналі заходів третіх осіб, залишити продукцію позивача, як замовника без зміни місця розташування. Крім того, до обов’язків виконавця умовами договору віднесено за свій рахунок усувати недоліки наданих неякісно послуг з організації виконання робіт щодо створення та виготовлення поліграфічної продукції; нести відповідальність за якість та належне виконання обов’язків третіх осіб, залучених до виконання умов цього договору.

Таким чином, умовами договору передбачено можливість залучення до виконання його умов третіх осіб.

У відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу відповідач зазначає, що для забезпечення належного виконання умов договору від 01.12.09 він уклав з ТОВ "Гранум-Груп" договір про надання послуг від 04.12.09 № 1-12/09. Відповідно до умов цього договору відповідач фактично залучив зазначене товариство на умовах субпідряду до виконання договору від 01.12.09, укладеного між сторонами даної справи.

Відповідно до п.1.1 договору № 1-12/09 його предметом є надання послуг по виготовленню та розповсюдженню поліграфічної продукції згідно двосторонньо узгодженої специфікації, яка є невід’ємною частиною договору (додаток № 1), та послуги з розповсюдження виготовленої поліграфічної продукції під час проведення виставки в будівлі Старого арсеналу (адреса: м. Київ, вул. І. Мазепи, 30) в період з 19.12.09 по 19.03.10. Сторонами обумовлено, що найменування поліграфічного продукту, наклад і терміни її виготовлення узгоджуються сторонами в специфікації на виготовлення поліграфічного продукту.

В додатку № 1 "Специфікація на виготовлення поліграфічної продукції для проведення Виставки" до вказаного договору сторони дійшли згоди щодо виготовлення наступної поліграфічної продукції: каталогу (формат – 300х300 мм, об’єм –72 стор.) в кількості 1000 шт., запрошення в кількості 300000 шт., запрошення VIP в кількості 100000 шт., листівки в кількості 1000000 шт., пакетів в кількості 50000 шт. та брошур в кількості 50000 шт.

Згідно з п.2.1 зазначеного вище договору виконавець зобов’язаний надати послуги по виготовленню та розповсюдженню поліграфічної продукції; надати послуги з організації виконання робіт по створенню та виготовленню поліграфічної продукції згідно з додатком № 1; погодити з замовником оригінал-макети поліграфічної продукції згідно з додатком № 1; розповсюджувати поліграфічну продукцію на території Мистецького арсеналу до 01.04.10, а в разі проведення в термін дії договору в Мистецькому арсеналі заходів третіх осіб, залишити продукцію позивача, як замовника, без зміни місця розташування.

Оцінивши зазначені вище договори, колегія суддів звернула увагу на той факт, що і за предметом договору, і за обов’язками виконавця, і за узгодженням найменування поліграфічної продукції договори є ідентичними.

Матеріали справи свідчать, що відповідач здійснив на користь ТОВ "Гранум-Груп" оплату за договором від 04.12.09 в повному обсязі, сплативши 330000,00 грн. В свою чергу ТОВ "Гранум-груп" виконало свої договірні зобов’язання перед відповідачем, про що свідчить підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариств акт виконаних робіт від 19.03.10.

Тобто, підсумовуючи наведене, за умовами договору від 04.12.09 ТОВ "Гранум-груп" було виготовлено необхідну поліграфічну продукцію, здійснено її розповсюдження під час проведення в будівлі Старого Арсеналу відповідної виставки в період з 19.12.09 по 19.03.10.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що на виконання умов договору, відповідачем замовлено у ТОВ "Писанка" спеціальні декоративні конструкції загальною вартістю 200004,0 грн. (накладна від 15.12.09 № 387 (арк.69), необхідні для розміщення поліграфічної продукції у період проведення виставки у будівлі Мистецького Арсеналу. Про факт оплати комплектуючих ТОВ "Писанка" свідчать копії платіжних доручень від 10.12.09 № 2 на суму 50000,00 грн. та від 14.12.09 № 4 на суму 150004,00 грн. (арк.67,68).

07.12.09 між відповідачем та ТОВ "Гранум-Груп" укладено інший договір про надання послуг (№ 07/12-09), предметом якого є надання послуг останнім по організації рекламного заходу під час проведення виставки в будівлі Старого Арсеналу та монтаж конструкції згідно з додатком № 1.

В додатку № 1 до договору № 07/12-09 сторонами зафіксовано та деталізовано згоду щодо монтажу конструкції. Колегією суддів встановлено, що конструктивні елементи згаданої конструкції повторюють той самий набір декоративних конструкцій, придбаних відповідачем у ТОВ "Писанка". 15.12.09 відповідачем за актом передано ці елементи ТОВ "Гранум-груп" для монтажу конструкції (арк.73). Про виконання робіт за договором від 07.12.09 сторонами 19.12.09 складено та підписано акт виконаних робіт (арк.74). Вартість виконаних робіт склала 50000,00 грн.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що копії надрукованих фотографій не є доказом в розумінні предмету договору від 01.12.09, оскільки у відповідності до ст. 24 Закону України "Про рекламу" реклама послуг, зокрема банківських, пов’язаних із залученням коштів населення або осіб, які їх надають, дозволяється лише за наявності спеціальної банківської ліцензії. Копії фотографій не містять ні номеру ліцензії, ні дати її видачі або найменування органу, який видав цю ліцензію.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами, оскільки відсутність зазначеної інформації не спростовує самого факту розміщення фото у засобах масової інформації, а відсутність на них необхідних даних про номер, дату ліцензії та орган, який її видав, є свідченням порушення законодавства про рекламу.

Крім того, на думку колегії суддів, не можуть бути прийняті в якості доводів ненадання послуг твердження позивача про неотримання банком оригінал-макетів, оскільки в договорі між позивачем та відповідачем не погоджено процедуру передачі таких оригіналів.

Отже, незважаючи на відсутність в договорах від 04.12.09 та від 07.12.09, укладених між відповідачем та ТОВ "Гранум-груп", посилань на договір про надання послуг від 01.12.09, колегія суддів пов’язує їх укладення та виконання з основним договором між позивачем та відповідачем. На думку колегії суддів, згадані договори, акти виконаних робіт, накладні доводять факт належного виконання відповідачем його зобов’язань перед позивачем за договором від 01.12.09. Адже роботи, що замовлялися відповідачем, відповідають роботам замовленим позивачем, роботи по монтажу конструкції виконані до початку виставки, роботи по розповсюдженню виконувалися в період дії виставки.

До матеріалів справи відповідачем в якості доказу надання послуг надано акт № ОУ-0000020 здачі–прийняття робіт (надання послуг) від 19.03.10 на суму 600000,00грн. В акті зазначено, що виконавцем були проведені такі роботи: популяризація замовника та його послуг шляхом виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції згідно договору від 01.12.09. Зазначений акт двосторонньо підписано, затверджено директором ТОВ "Продюсерський центр "Родовід" і заступником голови правління ПАТ КБ "Партнер-Банк" з прикладенням печаток товариств.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що згаданий акт засвідчений печаткою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Партнербанк", тоді як станом на дату підписання акту (19.03.10) позивач змінив найменування на Публічне акціонерне товариство "Конверсбанк". Факт зміни найменування підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А 01 № 375633 (дата зміни свідоцтва про державну реєстрацію 19.02.10).

Разом з тим, судова колегія розцінює даний документ в якості належного доказу, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про його недійсність чи відкликання рішенням керівного органу позивача.

За загальним правилом підписання акта здачі–прийняття робіт (надання послуг) представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку до робіт, виконаних виконавцем.

Колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що відповідальність щодо підписання документів заднім числом лежить на посадових особах позивача у справі, які оформлюють документи, засвідчуючи їх печаткою до самого факту надання послуг.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 0,1% від ціни договору (п.7.1 договору) за невиконання останнім зобов’язань за договором.

Оскільки, при вирішенні спору судом було встановлено, що відповідач належним чином виконав зобов’язання за договором від 01.12.09, у позивача, на думку колегії суддів, не виникло право застосування штрафних санкцій.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.10 у справі № 9/198 відповідає вимогам чинного законодавства, прийнято з врахуванням обставин та матеріалів справи, підстави для його скасування відсутні.