02/70-64 Про стягнення неустойки за час прострочення повернення торгової площі - 22.11.2010 Прийняття

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2010 року у складі колегії: головуючого-судді Мельник Г.І., суддів: Новосад Д.Ф. та Михалюк О.В. відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду. У зв’язку з перебуванням судді Новосад Д.Ф. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2010 року в склад колегії по розгляду даної справи введено суддю Бонк Т.Б. У зв’язку із зайнятістю судді Бонк Т.Б. в іншому судовому засіданні та виходом з відпустки судді Новосад Д.Ф., розпорядженням в. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2010 року в склад колегії по розгляду даної справи по суті замість судді Бонк Т.Б. введено суддю Новосад Д.Ф.

Рішенням господарського суду Волинської області (суддя Костюк С.В.) від 03.08.2010 року у справі № 02/70-64 позов задоволено: стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_2, м. Луцьк на користь Приватної фірми "Скорпіон-сервіс", м. Луцьк 12060,00 грн. неустойки, 120,60 грн. витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2412,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідач –приватний підприємець ОСОБА_2 з постановленим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та припинити провадження у справі, оскільки вважає дане рішення незаконним, необґрунтованим і таким, що прийняте за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які місцевий господарський суд визнав доведеними, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, а також з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що місцевий господарський суд при постановленні оскаржуваного рішення не застосував положення ст. ст. 655, 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України до правовідносин, які виникли внаслідок продажу позивачем і купівлі відповідачем магазину № 48 у стаціонарному об’єкті торгівлі, розташованому на комунальній земельній ділянці, а також приписів іншого законодавства, що регулює спірні правовідносини. Посилається також на те, що справу розглянуто місцевим господарським судом у незаконному складі –не колегією суддів, а одноособово суддею та у відсутності приватного підприємця ОСОБА_2 і його повноважних представників, не повідомлених належним чином про результати розгляду президією Вищого господарського суду України заяви № 2 про відвід судді від 17.06.2010 року.

Позивач –Приватна фірма "Скорпіон-сервіс" у відзиві на апеляційну скаргу (№ 248 від 09.09.2010 року) вважає її необґрунтованою і такою, що за формою та змістом не відповідає вимогам ст. 94 ГПК України. На підставі наведеного просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2010 року та 18.10.2010 року.

Сторони участь уповноважених представників в дане судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 року, про що свідчить відмітка на зворотній стороні цієї ухвали. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 року явка представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася.

Окрім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу (№ 248 від 09.09.2010 року) просив розглянути справу у відсутності його представника.

Враховуючи наведене, колегія прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

22.11.2010 року на розгляд колегії суддів поступили заяви від відповідача про приєднання до матеріалів справи документальних доказів, про здійснення повної технічної фіксації судового процесу та про застосування позовної давності. Надані відповідачем документи долучено до матеріалів справи, однак вони не можуть бути взяті колегією до уваги в якості доказів, оскільки ці документи прийняті після постановлення оскаржуваного рішення, а суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду на момент його винесення.

У задоволенні заяви про здійснення повної технічної фіксації судового процесу колегією відмовлено, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 811 ГПК України у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення неустойки, колегія вважає за доцільне зазначити, що у відповідності до вимог ч 3. ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2010 року у справі № 02/70-64 –залишити без змін, виходячи з наступного.

В результаті дослідження матеріалів справи колегією встановлено, що 01.06.2008 року між Приватною фірмою "Скорпіон-сервіс"та приватним підприємцем ОСОБА_2 було укладено угоду про надання в користування торгових площ, згідно умов якої останній прийняв в платне строкове користування торгову площу (місце) № 48 розміром 15,0 м2 в торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ "Скорпіон-сервіс"між вулицями Кравчука та Карпенка-Карого для встановлення тимчасової споруди і здійснення торгівельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового або продовольчого товару.

Пунктами 6.1 та 6.2 цієї угоди передбачено, що вона вступає в дію з 01.06.2008 року та укладена до 31.12.2008 року, але кожна із сторін може відмовитися від угоди про надання в користування торгових площ в будь-який час, письмово попередивши другу сторону за один місяць.

Матеріалами справи, зокрема, наказом Приватної фірми "Скорпіон-сервіс"№ 15 від 03.10.2008 "Про відмову від угод про надання в користування торгових площ", повторним повідомленням (роз’ясненням) № 148 від 19.11.2008 року про розірвання вищевказаної угоди шляхом відмови від неї, актом про вручення цього повідомлення (роз’яснення) від 20.11.2008 року, підтверджено факт відмови позивача від угоди про надання в користування торгових площ від 01.06.2008 року в порядку, передбаченому сторонами у п. 6.2 цієї угоди.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У п. 3.16 угоди про надання в користування торгових площ від 01.06.2008 року сторони обумовили обов’язок відповідача передати позивачу в належному стані площі, вказані в п. 1.1 цієї угоди, протягом 2 днів після припинення дії угоди.

З вищенаведеного вбачається, що внаслідок реалізації позивачем свого права на відмову від угоди про надання в користування торгових площ від 01.06.2008 року відповідно до вимог ч. 3 ст. 651 ЦК України в порядку, визначеному п. 6.2 цієї угоди, її слід вважати розірваною, що в свою чергу свідчить про припинення дії цієї угоди та відсутність у відповідача правових підстав для зайняття торгової площі, наданої в користування згідно вказаної угоди. Даний факт встановлений рішенням господарського суду Волинської області від 12.01.2010 року у справі № 01/67/15-71 між тими ж сторонами, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2010 року. Вказаним рішенням приватного підприємця ОСОБА_2 у зв’язку з припиненням дії угоди про надання в користування торгових площ від 01.06.2008 року зобов’язано повернути Приватній фірмі "Скорпіон-сервіс"торгівельну площу № 48 розміром 15,0 м2 на пішохідно-торговій зоні ринку ПФ "Скорпіон-сервіс"між вулицями Карпенко-Карого та Кравчука у м. Луцьку, яку приватний підприємець ОСОБА_2 отримав на підставі вказаної угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після припинення дії угоди про надання в користування торгових площ від 01.06.2008 року торгове місце, надане йому в користування на підставі цієї угоди, в порушення вимог чинного законодавства та умов угоди не звільнив і продовжував його використовувати.

Згідно п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу положень п. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 ст. 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (435-15) .

Частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлено, якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За змістом вказаних норм наймодавець має право на стягнення неустойки у зв'язку з неповерненням предмета найму протягом всього часу прострочення в межах строку позовної давності, що визначений ч. 2 ст. 258 ЦК України і становить один рік.

Одночасно, у відповідності до вимог ч 3. ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Дане положення закону свідчить про те, що судом апеляційної інстанції не може бути застосована позовна давність за заявою сторони у спорі, якщо таку заяву не було зроблено в місцевому господарському суді.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки не подавав, а тому клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до заявлених позивачем вимог, подане до суду апеляційної інстанції, задоволенню не підлягає.

Оскільки відповідача було повідомлено про розірвання угоди про надання в користування торгових площ 20.11.2008 року (акт про вручення цього повідомлення від 20.11.2008 року) і надано місячний термін для звільнення торгової площі, то право позивача на нарахування неустойки виникло з 21.12.2008 року. Згідно розрахунку, наведеному у заяві про зменшення позовних вимог від 03.08.2010 року, позивачем нараховано неустойку за період з 21.12.2008 року по 21.06.2009 року (вартість користування торговим місцем за один місяць становила 1005,00 грн. з розрахунку 67,00 грн. за 1 м2 торгової площі, що передбачено п. 2.2 угоди) в розмірі 12060,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про підставність позовних вимог та стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2 12060,00 грн. неустойки за період прострочення повернення торгового місця, наданого в користування на підставі угоди про надання в користування торгових площ від 01.06.2008 року, дія якої припинилася.

Правомірно стягнуто господарським судом першої інстанції з відповідача і 2412,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката ОСОБА_3 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 28.06.2006 року) відповідно до ст. ст. 44 та 49 ГПК України, надання яких підтверджується витягом з угоди № 18/9-290310 від 29.03.2010 року та довідкою про кількість затраченого адвокатом робочого часу.

Покликання скаржника в апеляційній скарзі на те, що справу розглянуто місцевим господарським судом у незаконному складі –не колегією суддів, а одноособово суддею та у відсутності приватного підприємця ОСОБА_2 і його повноважних представників, не повідомлених належним чином про результати розгляду заяви № 2 про відвід судді від 17.06.2010 року, не приймаються колегією до уваги як необґрунтовані і безпідставні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 46 ГПК України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Ухвала голови господарського суду Волинської області від 21.06.2010 року, винесена за результатами розгляду заяви відповідача про відвід суддів від 17.06.2010 року, надіслана сторонам у справі, про що свідчить відмітка на зворотній стороні цієї ухвали.

Про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засіданні, яке відбулось 03.08.2010 року, свідчить відмітка на зворотній стороні ухвали господарського суду Волинської області про відкладення розгляду справи від 17.06.2010 року, яка відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року N 75 (v0075600-02) (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа учасникам судового процесу. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, конверт, в якому скеровувалась ухвала суду від 17.06.2010 року на адресу відповідача, повернувся до господарського суду Волинської області з відміткою органу поштового зв’язку "за закінченням терміну зберігання" (а. с. 86-87). Проте, вказаний примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції з урахуванням обставин даної справи слід вважати належним доказам виконання місцевим господарським судом обов'язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 року" (v1228600-06) ).

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2010 року відповідає матеріалам та дійсним обставинам справи, ґрунтується на чинному законодавстві України і підстав для його скасування немає. Інші доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, не стосуються предмета заявленого позову і не розцінюються колегією як такі, що мають суттєве значення для вирішення даного спору, а тому до уваги не приймаються.