Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

С. Бойко

При секретарі Чорній Н.

представники сторін –не з"явилися

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ"ФІНТРАСТ"

на рішення господарського суду Чернівецької області від 30.06.10

у справі № 5/55

за позовом – військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України

до відповідача – Квартирно- експлуатаційного відділу м. Чернівці

- ТзОВ"ФІНТРАСТ"

про : визнання недійсною угоди про поліпшення орендованого майна шляхом проведення капітального ремонту

Рішенням господарського суду Чернівецької області від

30.06.10 у справі № 5/55, позов військового прокурора Чернівецького гарнізону поданого в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, задоволено. Визнано недійсною угоду про поліпшення орендованого майна шляхом проведення капітального ремонту від 05.01.2005р., укладену між 29 ГБО МО України та ТОВ "Фінтраст".

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Щодо обставин справи зазначає, сторони при укладенні спірної угоди діяли у повній відповідності до вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , Закону України "Про господарську діяльність у Збройних силах України" (1076-14) . Посилання позивача на норми наказів Міністерства оборони України №77 від 26.03.1996р. та №38 від 03.02.2007р., відповідач вважає неправомірними, так як положення даного наказу поширюються лише на заклади культури.

В судовому засіданні, представник Міністерства оборони України, заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника МОУ, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено судом, 25.04.2003р. 29 гарнізонний Будинок офіцерів (скорочено 29 ГБО) Міністерства оборони України та ТОВ "Фінтраст" уклали договір оренди державного нерухомого майна розташованого в 29 гарнізонному будинку офіцерів за адресою м.Чернівці, площа Театральна, 6.

Предметом договору є нерухоме військове майно, загальною площею 7738,1 кв.м., яке знаходиться на балансі 29 ГБО та належить Верховній раді України в оперативному управлінні Міністерства оборони України в особі 29 ГБО. Згідно п.6.3. Договору, Орендар –ТОВ "Фінтраст" має право з дозволу Орендодавця за рахунок власних коштів проводити реконструкцію, ремонт, поліпшення орендованого майна. Даний вид робіт оформлювати окремою Угодою між Орендодавцем та Орендарем.

05.01.2005р. 29 гарнізонний Будинок офіцерів (скорочено 29 ГБО) Міністерства оборони України (наділі Сторона -1), в особі начальника майора Манойленка Владислава Володимировича з однієї сторони та ТОВ "Фінтраст" уклали спірну угоду про поліпшення орендованого майна шляхом проведення капітального ремонту.

Позивач вважає, що спірна угода має бути визнана недійсною, так як спірна угода була укладена не повноважною особою, тобто з перевищенням повноважень.

Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування. Законом "Про збройні сили України" (1934-12) , Положенням про Міністерство оборони України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006р. №1080 (1080-2006-п) , передбачено, що Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

Відповідно до п.1.1 Положення про будинки офіцерів Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 03.02.2007р. №38, Будинки офіцерів видів Збройних сил України, оперативних командувань та гарнізонів (далі –будинки офіцерів) є закладами культури Збройних сил України.

Наказом Міністерства оборони України від 26.03.1996р №77 введено в дію Положення про центри культури, просвіти і дозвілля та клуби Збройних сил України. Пунктом 18 Зазначеного Положення передбачений обов’язок начальника ЦКПД подавати на розгляд пропозиції та вживати необхідних заходів щодо реконструкції і ремонту приміщень, придбання обладнання, технічних засобів, інвентаря, інструментів. Згідно п.32 Положення, капітальний і поточний ремонт приміщень ЦКПД здійснюється за рахунок коштів кошторису Міністерства оборони України, виділених на ці потреби відповідними забезпечуючими органами…

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, для укладення спірної угоди від 05.01.2005р. з метою проведення капітального ремонту необхідне волевиявлення особи яка уповноважена надавати згоду на проведення капітального та поточного ремонту, тобто Міністерства оборони України.

Відповідно до частин першої–третьої ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою–третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди укладається у письмові формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Разом із тим, відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання; наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Однак, в силу ст..ст. 33, 34 ГПК України, апелянтом належними доказами не доведено схвалення позивачем спірної угоди від 05.01.2005р., зокрема вчинення позивачем дій, які можуть свідчити про прийняття до виконання вказаного правочину.

З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції правомірно визнав угоду від 05.01.05 недійсною.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

Рішення господарського суду Чернівецької області від 30.06.10 у справі № 5/55 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Чернівецької області.