2/31 Про визнання недійсним рішень сільської ради та договору оренди землі - 18.11.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.08.2010 року у справі № 2/31 (суддя Ремецькі О.Ф.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним: - рішення Мужіївської сільської ради від 13.11.2006р. №44 про вилучення від Закарпатського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук земельної ділянки розміром 3,3га по АДРЕСА_1 та передачі її в фонд земель запасу Мужіївської сільської ради; - рішення Мужіївської сільської ради від 16.03.2007р. №80 про надання ЗАТ СП "Котнар" дозволу на оформлення проекту землеустрою та технічної документації на оренду земельної ділянки розміром 3,3га по АДРЕСА_1; - рішення Мужіївської сільської ради від 27.04.2007р. №92 про встановлення меж в натурі, а саме про затвердження матеріалів розмежування земельної ділянки загальною площею 3,2822га по АДРЕСА_1 між ЗАТ СП "Котнар" та гр. Пригарою В.М. в частині віднесення до землекористування ЗАТ СП "Котнар" земельної ділянки площею 3,0681га; - рішення Мужіївської сільської ради від 22.05.2007р. №94 про погодження звіту про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар" за адресою: АДРЕСА_1; - рішення Мужіївської сільської ради від 22.05.2007р. №95 про надання ЗАТ СП "Котнар" земельної ділянки по АДРЕСА_1 в тимчасове користування терміном на 5 років для сільськогосподарського виробництва та затвердження проекту землеустрою земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар" розробленого МПП "Зеніт" загальною площею 3,0681га за вказаною адресою; - договір оренди землі від 23.05.2007р. відповідно до якого, Мужіївська сільська рада передала ЗАТ СП "Котнар" в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 3,0681га (із них 0,8713га під господарськими будівлями і дворами та інші угіддя 2,1968га) по АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем-1 та відповідачем-2 подано апеляційні скарги, в яких останні рішення суду першої інстанції вважають прийнятим при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати. Зокрема відповідач-1 вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що даний спір підвідомчий судам господарської юрисдикції. Окрім того, відповідач-1 вказує на те, що вже слухається адміністративна справа №2а-30/08 предметом спору якої є скасування рішення Мужіївської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 13 листопада 2006 року №44 "Про виділення та вилучення земельних ділянок". Також зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що в матеріалах справи міститься рішення господарського суду Закарпатської області від 23.01.2009 року, прийняте у справі №5/172, предметом спору у якій була вимога Мужіївської сільської ради до ЗАТ "Котнар"про визнання недійсними договору оренди землі від 23.05.2007 року, згідно з яким Міжіївська сільська рада надала товариству "Котнар" у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,0681 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (бувша АДРЕСА_1), проте спір розглянуто по суті, а не припинено провадження у даній справі на підставі ч.2 ст. 80 ГПК України.

ТзОВ "Котнар"у своїй апеляційній скарзі звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО № 848506, з якого вбачається, що "Закарпатський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук"був зареєстрований тільки 04.10.1996р., тобто, після видачі Державного акту на право постійного користування землею І-ЗК № 000413. Окрім того, скаржник зазначає, що в матеріалах справи міститься постанова Української академії аграрних наук від 27.11.2003р. з якої також вбачається, що будівля холодильника (фруктосховища) перебувала на балансі Закарпатського інституту агропромислового виробництва, а клопотання про продаж вказаної будівлі заявив Закарпатський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук. Відповідач-2 вказує інші підстави для скасування рішення суду.

Розгляд даної справи відкладався з підстав, викладених в попередніх ухвалах суду.

Представник позивача в судовому засіданні 18.11.2010р. та у відзиві на апеляційні скарги проти доводів, наведених в апеляційних скаргах заперечив, вважає вказані скарги безпідставними та необґрунтованими, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідач-2 в судовому засіданні доводи, наведені в апеляційних скаргах підтримав.

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явилась, причин неявки суду не повідомила, відзиву на апеляційні скарги не надала..

Розглянувши подані апеляційні скарги, матеріали справи, відзив на апеляційні скарги та, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Закарпатському інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (надалі Інститут) земельна ділянка площею 3, 3 га по АДРЕСА_1 Берегівського району належить на праві постійного користування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 (а.с. 29-33).

Мужіївською сільською радою 13.11.2006р. було прийнято рішення за № 44 "Про виділення та вилучення земельних ділянок", яким вилучено від Інституту земельну ділянку площею 3,3 га за вказаною вище адресою і передано її у фонд земель запасу Мужіївської сільської ради (а.с. 34)

В подальшому Мужіївською сільською радою було прийнято рішення від 16.03.2007р. № 80 "Про надання дозволу на оформлення технічної документації на оренду земельної ділянки", яким було надано дозвіл ЗАТ СП "Котнар" на оформлення проекту землеустрою та технічної документації на оренду земельної ділянки строком на 5 років з правом викупу розміром 3,3 га по АДРЕСА_1 для переробки сільськогосподарської продукції (а.с. 35).

27.04.2007р. Мужіївсьою сільською радою було прийнято рішення № 92 "Про встановлення меж в натурі", яким були затверджені матеріали земельної ділянки загальною площею 3,2822 га по АДРЕСА_1 згідно плану встановлення меж землекористування ЗАТ СП "Котнар", відповідно до яких до землекористування ЗАТ СП "Котнар" віднесено частину земельної ділянки площею 3,0681га, другу частину площею 0,2141га віднесено до землекористування гр. ОСОБА_1 (а.с. 36).

Окрім того, Мужіївською сільською радою 22.05.2007р. було прийнято рішення № 94 "Про погодження нормативної грошової оцінки земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар", яким вирішено погодити звіт про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар" за адресою:АДРЕСА_1в розмірі 537531 грн. 20 коп. (а.с. 37).

22.05.2007р. Мужіївська сільська рада прийняла рішення за № 95 "Про надання земельної ділянки, затвердження проекту землеустрою та встновлення орендної плати земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар"". Даним рішенням було затверджено проект землеустрою земельної ділянки, розробленого МПП "Зеніт", загальною площею 3,0681 га по АДРЕСА_1 та вирішено вказану земельну ділянку надати ЗАТ СП "Котнар" в тимчасове користування строком на 5 років для сільськогосподарського виробництва - переробки сільськогосподарської продукції (а.с. 38).

На підставі вказаного рішення між Мужіївською сільською радою (Орендодавець) та ЗАТ СП "Котнар" (Орендар) 23.05.2007р. було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець передає а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,0681 га, розташовану по АДРЕСА_1, Закарпатської області для сільськогосподарського використання-переробки сільськогосподарської продукції (а.с. 39-41).

Позивач вважає всі вищенаведені рішення Мужіївської сільської ради

та договір оренди землі від 23.05.2007р. недійсними, такими, що прийняті з

порушенням вимог чинного законодавства, а саме: положень Закону України "Про оренду землі" (161-14) , "Про державну експертизу землевпорядної документації" (1808-15) , Земельного кодексу України (2768-14) та інших нормативно - правових актів, що регулюють

відносини у сфері землекористування (а.с. 8-9) .

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в цій частині, вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 10 від 12 січня 1998 року "Про затвердження матеріалів щодо видачі державного акту на право постійного користування землею Закарпатському інституту агропромислового виробництва"(а.с. 28) Інституту був виданий Державний акт на право постійного користування для ведення сільськогосподарського виробництва земельною ділянкою загальною площею 3166, 8 га, в тому числі і 3,3 га земельної ділянки по АДРЕСА_1 Берегівського району.

На вказаній земельній ділянці по АДРЕСА_1, загальна площа якої становила 3,3 га були розташовані належні Українській академії аграрних наук (надалі - УААН) приміщення фруктосховища, а саме одноповерхова будівля із 8-ми приміщень загальною площею 2511,3 кв. метрів.

Президією УААН 27 листопада 2003 року винесена постанова "Про продаж засобів Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН", відповідно до якої прийнято рішення про продаж будівлі холодильника (фруктосховища) в с. Мужієво і доручено директору Інституту здійснити її продаж (а.с. 48).

24 грудня 2004 року УААН в особі Інституту (Продавець) та СП "Айсберг"ЛТД (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №02, відповідно до умов якого УААН продала, а СП "Айсберг"ЛТД купило будівлю холодильника (а.с. 46-47). В наступному ця будівля перейшла у власність до ЗАТ СП "Котнар".

Слід відмітити, що згідно відомостей вирахування площ контурів землекористування та експлікації земельних угідь за 2007 рік земельна ділянка по АДРЕСА_1, яка знаходилась в постійному користуванні Інституту, складалась: 0,8713 га як землі під господарськими будівлями і дворами (фруктосховище) та 2,4287 га як інші сільськогосподарські угіддя.

В липні 2006 року відповідач-2 - СП ЗАТ "Котнар" повідомило Інститут про те, що СП ЗАТ "Котнар" придбало будівлю фруктосховища по АДРЕСА_1 і має намір оформити за собою земельну ділянку.

Позивачем на адресу відповідача-1 27.08.2007р. було надіслано лист за № 217, яким останній повідомив Мужіївську сільську раду про те, що відмовляється від господарського двору, що відноситься до фруктосховища і знаходиться за адресою АДРЕСА_1 В листі Інститут також повідомив сільраду про те, що для офіційної передачі земельної ділянки під господарським двором необхідно встановити межі даної території, для чого необхідно провести геодезичну зйомку (а.с. 49).

З даного листа вбачається, що Інститут висловив свою відмову від користування не від всієї земельної ділянки площею 3,3 га по АДРЕСА_1, а лише від її частини, зокрема земельної ділянки під господарським двором, що відноситься до фруктосховища.

Відповідно до ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їм майнового комплексу" вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії академії наук України та президії галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України (2768-14) .

Пунктом 39 Статуту УААН, затвердженого постановою КМУ № 175 від 22 лютого 2006 року (175-2006-п) визначено, що виключно Президія УААН погоджує вилучення та надання земельних ділянок, закріплених за Академією, установам, підприємствам та організаціям, що перебувають у її віданні, у встановленому законодавством порядку.

Як видно з матеріалів справи, Президія УААН згоди на вилучення земельної ділянки площею 3,3 га по АДРЕСА_1 не давала і жодного рішення з приводу цього не приймала.

В листі Інституту йшла мова лише про те, що Інститут в зв'язку з продажем будівлі фруктосховища фактично не користується земельною ділянкою під будівлею та її господарським двором (площа якої становить 0,8713 га), не претендує на цю ділянку, а тому для її офіційної передачі необхідно визначити межі вказаної ділянки від меж інших угідь, що не були зайняті господарським двором. Що стосується земельної ділянки, яка згідно експлікації земель класифікується як інші угіддя сільськогосподарського призначення, то від цієї частини ділянки по АДРЕСА_1 ані Інститут, ані УААН не відмовлялись.

Окрім того, згідно ст. 151 Земельного кодексу України юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

В листі Інституту від 27 вересня 2006 року фактично були визначені попередні умови, за яких земельна ділянка по АДРЕСА_1 могла бути вилучена з користування Інституту, однак ці умови в будь - якому випадку після їх обговорення підлягали затвердженню Президією УААН. Однак, не зважаючи на ці умови, Мужіївська сільська рада без згоди УААН та Інституту, прийняла рішення про вилучення всієї земельної ділянки площею 3,3 га.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В той же час положеннями ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, згідно земельного законодавства орган місцевого самоврядування, в даному випадку сільська рада, вправі надати земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншого суб'єкта правовідносин, лише після її вилучення в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (2768-14) .

Відповідно до частини третьої статті 140, частини першої статті 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні").

Виходячи з наведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що Мужіївська сільська рада вилучила спірну земельну ділянку від позивача, який володів нею на праві постійного користуванні, не в спосіб, передбачений Земельним кодексом України (2768-14) , а тому відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України сільська рада не вправі була надавати її у користування іншим особам- ЗАТ СП "Котнар", а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Закарпатського інституту агропромислового виробництва та визнано недійсними рішення Мужіївської сільської ради: № 44 від13.11.2006р. "Про виділення та вилучення земельних ділянок"(а.с. 34); № 80 від 16.03.2007р. "Про надання дозволу на оформлення технічної документації на оренду земельної ділянки"(а.с. 35); № 92 від 27.04.2007р. "Про встановлення меж в натурі"(а.с. 36); № 94 від 22.05.2007р. "Про погодження нормативної грошової оцінки земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар" (а.с. 37); № 95 від 22.05.2007р. "Про надання земельної ділянки, затвердження проекту землеустрою та встновлення орендної плати земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар"(а.с. 38).

Щодо позовних вимог по визнання недійсним договору оренди землі від 23.05.2007р., укладеного між Мужіївською сільською радою та ЗАТ СП "Котнар" суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" та ст. 123 ЗК України передача земельних ділянок комунальної форми власності в оренду громадянам і юридичним особам, межі якої не визначені в натурі або із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118,123 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

В силу приписів ст. 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.. 50 Закону України "Про землеустрій" (858-15) ) .

Відповідно до пп. 9 та 10 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою КМУ № 677 від 26 травня 2004 року (677-2004-п) , проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів та ін. Погоджений проект підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Згідно п. 11 вказаного Порядку (677-2004-п) після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською радою і затверджується ним.

Статтею 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" передбачено, що висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.

Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки. Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок.

На підставі рішення Мужіївської сільської ради № 80 від 16 березня 2007 року про надання дозволу на оформлення проекту землеустрою відповідач ЗАТ СП "Котнар" замовило у МПП "Зеніт"розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Леніна. 274 "а"в с. Мужієво Берегівського району.

Після виконання вказаних робіт МПП "Зеніт" 15 травня 2007 року підготовлений проект землеустрою подало для проведення державної експертизи землевпорядної документації до Закарпатського обласного головного управління земельних ресурсів, за результатами якої був підготовлений 21 травня 2007 року висновок № 2303 (а.с. 50).

Між тим, відповідно до висновку № 2303 державна експертиза землевпорядної документації проект землеустрою щодо відведення ЗАТ СП "Котнар"земельної ділянки погодила із зауваженнями та обумовила своє погодження умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань, зокрема у своєму висновку зазначила, що проект землеустрою погоджується лише після врахування та усунення зауважень, зазначених в п. 10 висновку.

Зокрема, в п. 10 висновку державної експертизи були зроблені наступні зауваження щодо проекту землеустрою: 1) генплан не був погоджений з головним архітектором; 2) на ситуаційному плані не було показано межу населеного пункту; 3) відсутнє погодження з органами водного господарства; 4) умови відведення та технічне завдання не зареєстровані; 5) відомості про нормативно - грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлені не як окремий витяг з технічної документації; 6) проект землеустрою не містить згоди Української академії аграрних наук на вилучення земельної ділянки, акту комісії по земельних спорах.

Контроль за усуненням вказаних вище зауважень Закарпатське обласне ГУЗР поклало на Берегівський РВЗР.

Отже, згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації проект землеустрою на відведення відповідачу ЗАТ СП "Котнар" земельної ділянки по АДРЕСА_1 був погоджений при умові усунення недоліків технічної документації. Серед зазначених у висновку недоліків було вказано і на відсутність в проекті землеустрою згоди УААН на вилучення земельної ділянки, без якої передача ділянки в оренду ЗАТ СП "Котнар"є відповідно до чинного законодавства неможливим.

Розробником проекту землеустрою МПП "Зеніт" не були усунуті всі зауваження державної експертизи, проте Мужіївська сільська рада всупереч вказівкам Закарпатського обласного ГУЗР прийняла рішення про затвердження проекту відведення та передачу в оренду спірної земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар" без згоди УААН, про що прямо було зазначено у висновку державної експертизи землевпорядної документації. Ці обставини повністю стверджуються проектом землеустрою на відведення земельної ділянки та листом Закарпатського обласного ГУЗР від 26 листопада 2007 року № 498, в якому також зазначено, що укладення договору оренди землі з ЗАТ СП "Котнар" можливе було лише після усунення вказаних вище зауважень, викладених в п. 10 висновку державної експертизи (а.с. 51-52).

Таким чином, вказані порушення земельного законодавства при розробленні та затвердженні землевпорядної документації, а також прийнятті рішення Мужіївською сільрадою про передачу в оренду земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар" заперечують правомірність порядку укладення договору оренди земельної ділянки від 23.05.2007 року.

Щодо тверджень скаржника, наведених в апеляційній скарзі стосовного того, що даний спір не підвідомчий господарським судам і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, то дані твердження, на думку суду апеляційної інстанції, є безпідставними та спростовуються наступним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті З КАС). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У пунктах "а", "б", "в", "г" і "к" статті 12 ЗК передбачено, що до повноважень селищної ради належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (2768-14) ; надання земельних ділянок у користування; вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (2768-14) ; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідної територіальної громади селища; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Згідно з частиною 2 статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК).

Рада у справі, що розглядається, виступає як суб'єкт цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, яка перебувала у її власності, Рада відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У даному випадку відсутня підпорядкованість одних учасників земельних правовідносин (позивача та відповідача 2) іншому (Рада), яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

Також слід зазначити, що згідно з частиною 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Ці положення Основного Закону кореспондуються з пунктом "в" статті 5 Земельного кодексу України, згідно з яким, земельне законодавство базується на принципі невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 319 ЦК держава не втручається у здійснення власником права власності. Тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.

Беручи до уваги те, що вищезазначеними оспорюваними рішеннями Мужіївської сільської ради від 13.11.2006р. №44, від 16.03.2007р. №80, від 27.04.2007р. №92, від 22.05.2007р. №94 та від 22.05.2007р. №95 позивача позбавлено права постійного користування земельною ділянкою, яке відповідно до вимог ст. 92 ЗК України випливає із позбавлення позивача права володіти і користуватись спірною земельною ділянкою.

Відтак, встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права власності на спірну земельну ділянку. Рада, як власник землі, вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом. Разом із цим, відповідач владних управлінських функцій не здійснював і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не виступав.

У зв’язку з цим, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає безпідставними заперечення відповідачів про непідвідомчість даного спору господарському суду та наявності підстав для припинення провадження у справі в порядку вимог п.1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на вищенаведені норми права та матеріали, які містяться у справі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що судом правомірно задоволено позовні вимоги Закарпатського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук та визнано вищезазначені рішення прийняті Мужіївською сільською радою та договір оренди землі від 23.05.2007р., укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, недійсними, оскільки дані вимоги підтверджені матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства України.