14/90 Про стягнення заборгованості за договором дистрибуції - 18.11.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ОдесХарчоКомбінат", м. Одеса (вх. № 3342 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 02.09.10 р. у справі № 14/90

за позовом ВАТ "ОдесХарчоКомбінат"

до Приватного підприємства "БІК-СТАМІ"

про стягнення 38 364,69 грн.,-

Позивач, ВАТ "ОдесХарчоКомбінат", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій з урахуванням наданих уточнень просив суд стягнути на свою користь з відповідача, ПП "БІК-СТАМІ", 38386,51 грн., з яких сума боргу 35166,32 грн., пеня 882,46 грн., штраф 2094,84 грн., збитки від інфляції 157,11 грн. та 3% річних 85,78 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.09.2010 р. по справі № 14/90 (суддя Іваницький О.Т.) відмовлено в позові повністю за безпідставністю.

Позивач, ВАТ "ОдесХарчоКомбінат", з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, а також надав уточнення до апеляційної скарги, в яких просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 02.09.2010 року по справі № 14/90 та прийняти нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з наведеними позивачем доводами не погоджується, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 09.11.2010 року оголошено перерву до 18 листопада 2010 року.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції 05 січня 2009 року між сторонами по справі укладено Договір № 13/09-д про діяльність в якості дістріб’ютора, а також 03 січня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено Договір № 56/10-д про діяльність в якості дістріб’юторов.

Відповідно до умов вказаних Договорів відповідач за згодою з Комбінатом (позивачем) отримує передбачений положеннями цих Договорів комплекс прав та обов’язків по продажу в регіоні продукції в узгодженому сторонами обсязі, маркетинговою, рекламною діяльністю з метою розширення ринків збуту продукції Комбінату.

Розділом 4 Договорів визначено порядок розрахунків.

П. 4.2 цих Договорів сторони передбачили, що при проведенні поставки продукції на умовах відстрочки платежу, Дістріб’ютор (відповідач) здійснює розрахунки з Комбінатом (позивачем) в строки, які обумовлені в Додатку № 1 до Договору, а відповідно до п. 4.3 Договорів при проведенні поставки продукції на умовах попередньої оплати, розрахунки за продукцію здійснюються на підставі рахунку, виставленого Комбінатом в строки, які встановлені в Додатку № 1 до Договору.

Додатком № 1 до Договору № 13/09-д від 05.01.2009 року (аркуш справи 8, том 1) сторони узгодили умови оплати, а саме: Дістріб’ютор зобов’язується сплачувати реалізований товар кожні 21 календарний день з моменту відвантаження

Додатком № 1 до Договору № 56/10-д від 03.01.2010 року (аркуш справи 13, том 1, а саме п. 3, сторони визначили умови оплати 35 календарних днів з моменту прийняття товару на складі Дістріб’ютора.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов вказаних договорів позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 40465,89 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (аркуш справи 14-21, том 1).

При цьому, поставка товару за видатковими накладними № 4375 від 25.08.2009р., № 4506 від 11.09.2009 р., № 4868 від 18.11.2009 р. на загальну суму 29991,71 грн. мали оплачуватись згідно з Додатком № 1 до Договору № 13/09-д від 05.01.2009 за реалізований товар кожні 21 календарний день.

А поставка за товар за видатковою накладною № 5206 від 15.01.2010 р. на суму 10474,18 грн. мала бути оплачена протягом 35 календарних днів згідно з Додатком № 1 до Договору № 56/10-д від 03.01.2010 року.

Крім того, відповідачем було повернуто 5027,41 грн.

07 квітня 2010 року позивач надіслав відповідачу претензію № 22-10/224 (аркуш справи 26, том 1), в якій зокрема зазначив про існування у ПП"БІК-СТАМІ" боргу за поставлений ВАТ "ОдесХарчоКомбінат" товар в сумі 35438,48 грн., в зв’язку з чим просив перерахувати суму заборгованості за реалізований товар (згідно Договору 1) та отриманий товар (згідно Договору 2) на розрахунковий рахунок позивача протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної претензії. Також, просив надати звіт про реалізований товар (згідно Договору 1).

Звертаючись до господарського суду позивач в обґрунтування викладених позовних вимог зазначив, що відповідачем вказані партії товару не були оплачені і сума його основного боргу складає 35438,48 грн. Крім того, позивачем заявлені до стягнення пеня у розмірі 882,46 грн., штраф в сумі 2094,84 грн., збитки від інфляції 157,11 грн. та 3% річних 85,78 грн., які нараховані за неналежне виконання відповідачем договірних зобов’язань.

Відповідач в наданих до суду запереченнях послався на те, що на момент подання позовної заяви до суду дебіторська заборгованість перед позивачем склала 35166,52 грн., з яких 10474,18 грн. за Договором 2 за умовою оплати "відстрочка платежу на строк 35 календарних днів", а 24692,34 грн. за угодами, де умовами оплати є "оплата за реалізований товар".

При цьому, станом на 29.04.2010 року сума залишків товару, який було відвантажено позивачем на складі відповідача складала 34173,08 грн. без ПДВ. Станом на 01.06.2010 року сума товарних залишків склала 20439,31 грн. без урахування ПДВ, та 24527,17 грн. з урахуванням ПДВ. Таким чином, відповідач зазначив про те, що сума коштів, яка підлягає сплаті склала 10639,35 грн., з яких 10474,18 грн. за Договором 2 за умовою оплати "відстрочка платежу на строк 35 календарних днів", а 165,17 грн. за угодою, де умовами оплати є "оплата за реалізований товар".

На підтвердження викладених доводів відповідачем надані до суду відповідні документи, у тому числі оборотньо-сальдові відомості з інформацією про стан залишків товару поставленого ВАТ "ОдесХарчоКомбінат" (аркуш справи 40-47, 92-127, том 1).

Крім того, відповідач повідомив про укладення між сторонами по справі угоди про надання маркетингових послуг, відповідно до якої відповідач надав позивачу маркетингові послуги, в зв’язку з чим кредиторська заборгованість позивача за даною угодою перед відповідачем склала 4800,00 грн., а також довів до відома суду про вжиття заходів по врегулювання спору з позивачем, що підтверджується документами, які знаходяться в матеріалах справи (аркуш справи 51-57, том 3).

Суд першої інстанції, аналізуючи умови спірних Договорів, оцінивши надані сторонами докази в підтвердження викладених вимог та заперечень, беручи до уваги загальні вимоги чинного законодавства при виконання договірних обов’язків, визначених ст.ст. 509, 526, 614, 627 Цивільного кодексу України, а також з урахуванням положень ст.ст. 32- 36 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вони не містять належних доказів, які б давали підстави для їх задоволення, тоді як відповідачем доведена відсутність вини у порушенні зобов’язання та надані відповідні докази, які спростовують твердження позивача, викладені ним в обґрунтування позовних вимог.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. А відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивач в апеляційній скарзі з висновками суду першої інстанції не погоджується, вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив доводи позивача, та не взяв до уваги, що відповідач проти поставленого товару не заперечує, сума основного боргу за актом звірки від 01.07.2010 р. становить 35166,52 грн., строк оплати за поставлений товар наступив через сім днів з моменту отримання відповідачем претензії від 07.04.2010 р. Крім того, зазначає про нікчемність доказів наданих відповідачем про суду про залишки товару, оскільки така інформація щодо товарного залишку відповідачем з позивачем не узгоджувалась.

Колегія суддів з наведеними доводами не погоджується та зазначає, що наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами –договором, накладними, рахунками, тощо.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"та п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (z0168-95) , первинними документами є письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

В даному випадку підставою виникнення господарських правовідносин між сторонами по справі є Договір № 13/09-д про діяльність в якості дістріб’ютора від 05.01.2009 року разом з Додатком № 1 до даного Договору та Договір № 56/10-д про діяльність в якості дістріб’юторов від 03.01.2010 року разом з Додатком № 1 до нього.

Додатком № 1 до Договору № 13/09-д від 05.01.2009 р. чітко визначено строк оплати товару, а саме: Дістріб’ютор зобов’язується сплачувати реалізований товар кожні 21 календарний день з моменту відвантаження. При цьому реалізованим товаром сторони домовились вважати різницю між загальною дебіторською заборгованістю Дістріб’ютора перед Комбінатом та залишками товару на складі Дістріб’ютора.

Таким чином, оплата товару умовами Договору ставиться в залежність від його реалізації.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовується факт поставки товару та наявність у відповідача дебіторської заборгованості станом на день звернення позивача з позовом до суду в розмірі 35166,52 грн.

Однак, відповідачем надані до матеріалів справи докази того, що сума товарних залишків відвантажених ВАТ "ОдесХарчоКомбінат" на складі ПП "Бік-Стамі"станом на 29.04.2010 р. складала 34173,08 грн., а станом на 01.06.2010 року –24527,17 грн.

Вказані дані позивачем не спростовані, в свою чергу останній не надав доказів того, що ним будь-яким чином здійснювалась перевірка факту реалізації поставленого товару, інвентаризацію залишків товару на складі у відповідача позивач не проводив, доказів відмови відповідача від проведення інвентаризації товару до суду не надав, що було також підтверджено поясненнями представника позивача під час судового розгляду в апеляційної інстанції. За таких обставин, у позивача відсутні підстави вважати поставлений відповідачу товар реалізованим та відсутні докази на підтвердження розміру та вартості фактично реалізованого товару, а також відсутні підстави вимагати оплати товару на умовах Додатку № 1 до Договору № 13/09-д від 05.01.2009 р.

Про інформування позивача стосовно стану залишків нереалізованого товару на складах ПП "Бік-Стамі"також свідчать надані відповідачем до суду першої інстанції та апеляційної інстанції пояснення територіального менеджера ВАТ "ОдесХарчоКомбінат" –Коваль О.В.

Колегія суддів зазначає, що надіслана відповідачу претензія № 22-10/224 не може вважатися вимогою про сплату боргу в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки в ній йдеться мова про надання інформації щодо реалізованого товару, а тому дана претензія не свідчить про настання строку виконання відповідачем зобов’язання по сплаті отриманого товару.

Акт звірки від 01.07.2010 р. з визначеним в ньому сальдо на користь позивача в розмірі 35166,52 грн., на який посилається позивач, не є підставою для сплати боргу у зазначеній ним сумі, оскільки Акт звірки за своїм призначенням носить інформаційний характер, він не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції.

Крім того, в матеріалах справи знаходяться докази вжиття досудового врегулювання спору відповідачем. Так, 27.07.2010 р. на адресу позивача службою кур’єрської доставки був направлений лист з відповідними документами –фінансовою угодою про взаємозалік; актами звіряння взаємних розрахунків; оборотньо-сальдовими відомостями про стан залишків товару на складі ПП "Бік-Стамі"; пропозиції по самостійному врегулюванню предмету спору. Вказаний лист був отриманий позивачем, про що свідчить квитанція служби доставки (аркуш справи 51, том 3), але відповіді позивач не надав.

З урахуванням дійсних обставин справи та оцінюючи докази, які знаходяться в матеріалах справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач не мав жодної підстави вимагати з відповідача оплату дебіторської заборгованості в розмірі 35166,54 грн.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається доказів порушення відповідачем своїх зобов’язань за договорами, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 35166,32 грн. суми боргу, пені в розмірі 882,46 грн., 2094,84 грн. штрафу, збитків від інфляції 157,11 грн. та 3% річних 85,78 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню

Отже, позивач ні під час вирішення спору у господарському суді Полтавської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності заявлених вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 02.09.2010 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32- 34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-