Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Махорт Д.О. – представник за дов. №29-22/79 від 18.03.2010 року

від відповідача 1 - Шереметя Т.І. – представник за дов. від 02.08.2010 року

від відповідача 2 - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.08.2010

у справі № 42/305-6/498-56/60 ( .....)

за позовом Міністерства юстиції України

до 1. Міністерства вугільної промисловості

2. ВАТ "Державна холдингова компанія "Павлоградвугілля"

третя особа позивача Державне казначейство України

третя особа відповідача Відділ державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції

про стягнення 5 066,56 грн.

У лютому 2008 року Міністерство юстиції України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Державна холдингова компанія "Павлоградвугілля" (далі – ВАТ "Павлоградвугілля"), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державного казначейства України та Відділу Державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України, у розмірі 5066,56 грн. Позовні вимоги ґрунтувалися на наступному.

Рішенням Тернівського суду Дніпропетровської області від 08.10.2001 р. на користь громадянина Астанкова М.І. з шахти "Павлоградська" стягнуто 13678,00 грн. компенсації у зв’язку з професійним захворюванням. Судове рішення виконувалося з 14.11.2001 р. по 21.12.2004 р. Довготривале виконання рішення стало приводом для звернення Астанкова М.І. у Європейський суд з прав людини (далі – Європейський суд), який рішенням від 1 червня 2006 р. зобов’язав Україну відшкодувати заявнику нематеріальну шкоду у розмірі 800 євро, які у перерахунку у гривні на день оплати становили 5066,56 грн. Позивач винним у заподіянні збитків державі вважає шахту "Павлоградська", яка на момент подання Мін’юстом позову входила до складу ВАТ "Павлоградвугілля".

Господарським судом м. Києва 30.10.2008 р. прийнято рішення, яким у позові відмовив повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, Міністерство юстиції України подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду.

Постановою суду апеляційної інстанції від 12.02.2009 р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2008 р. – без змін.

Ухвалою від 25.05.2009 р. Вищий господарський суд України прийняв до провадження касаційну скаргу Мін’юсту на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду.

Вищий господарський суд України у постанові від 23.06.2009 р. оскаржувані у касаційному порядку рішення та постанову скасував, справу передав на новий розгляд.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 31.07.2009 р. прийняв справу до провадження, а рішенням від 29.09.2009 р. позов задовольнив частково: стягнувши з ВАТ "Павлоградвугілля" до Державного бюджету України 5055,56 грн. невідшкодованих збитків, 505,6 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові до Міністерства вугільної промисловості України було відмовлено.

ВАТ "Павлоградвугілля", не погоджуючись з прийнятим рішенням, подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення суду попередньої інстанції та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 р. – без змін.

Вищий господарський суд України ухвалою від 23.04.2010 р. порушив касаційне провадження, за результатами розгляду якого 01.06.2010 р. винесено постанову про часткове задоволення скарги: оскаржувані рішення та постанови скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

22.06.2010 р. Господарський суд міста Києва ухвалою прийняв справу № 42/305-6/498-56/60 до провадження.

Господарським судом м. Києва від 16.08.2010р. прийнято рішення про відмову у позовних вимогах Міністерства юстиції України. Рішення вмотивовано тим, що вся відповідальність за своєчасне та повне виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу. Крім того, позивачем не доведено вини у діях відповідача, суду не надано доказів причинного зв’язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, тобто не доказано всіх умов, які утворюють склад цивільного правопорушення відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Міністерство юстиції України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.08.2010р., та прийняти нове рішення, яким позов Мін’юсту задовольнити. Скарга обґрунтована тим, що неправомірні дії ВАТ "Павлоградвугілля" з невиплати громадянину Астанкову М.І. компенсації за професійне захворювання завдали державі шкоди у розмірі 5066,56 грн. у зв’язку з виконанням останньої рішення Європейського суду з прав людини від 1 червня 2006 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2010 року у складі колегії суддів Коротун О.М. (головуюча), суддів Кропивної Л.В. (доповідач), Поляк О.І. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.10.2010 року.

У судовому засіданні 04.10.2010 року були присутні представник позивача та представники відповідачів, представники третіх осіб не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про місце і час судового засідання. Пояснень про причини неявки суд не отримав,

Розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.10.2010 на 10:00 год.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/5 від 25.10.2010 року "Про зміну складу колегії суддів" були внесені зміни до складу колегії суддів та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 42/305-6/498-56/60 колегії суддів у складі: Кропивної Л.В. - головуюча суддя (доповідач), суддів Кондратової І.Д., Вербицької О.В.

25.10.10 на адресу Київського апеляційного господарського суду від Відділу Державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника.

У судове засідання 25.10.2010 представники відповідача 1 та третіх осіб не з’явилися. Уповноважені представники Міністерства юстиції України та ВАТ "Павлоградвугілля" заявили клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги на більш тривалий термін, яке задоволено судом.

Разом з тим виникла необхідність заслухати та отримати пояснення від залученого до участі у справі представника Відділу Державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції. У звя’зку з цим розгляд справи був відкладений на 17.11.2010 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/6 від 16.11.2010 року "Про зміну складу колегії суддів" були внесені зміни до складу колегії суддів та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 42/305-6/498-56/60 колегії суддів у складі: Коротун О.М. - головуюча суддя, суддів Кропивної Л.В. (доповідач), Поляк О.І.

У судове засідання 17.11.2010 р. не з’явилися лише представники відповідача 2 та третьої особи 2, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Відтак, розгляд апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим за їх відсутності

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, які взяли участь у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується листом Дніпропетровського обласного управління юстиції від 24.12.2004 р. №09-1/5818 (а.с.19 том 3) 14.11.2001 р. Відділ Державної виконавчої служби Павлоградського міського управління юстиції Дніпропетровської області (далі - ВДВС у м. Павлоград) відкрив виконавче провадження на виконання рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08.10.2001 р. щодо примусового стягнення з боржника (шахти "Павлоградська") на користь Астанкова М.І. компенсації у зв’язку з професійним захворюванням останнього. Рішення було виконано у повному обсязі 21.12.2004 р., тобто більше, ніж через три роки.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Одним із засад судочинства, згідно з ст. 129 Конституції України, є обов'язковість рішень суду.

Зі змісту норм "Положення про Міністерство юстиції України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 р. N 1577 (1577-2006-п) (п.3, підпункт 19 п.4), Законів України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) (ст.1) і "Про виконавче провадження" (606-14) (ст.2) випливає, що одним із основних завдань Мін'юсту є організація в установленому порядку своєчасного, повного і неупередженого примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), яке покладено на Державну виконавчу службу (державних виконавців).

Ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначає виконавче провадження як сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі (606-14) , спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону (606-14) та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону (606-14) підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом (606-14) , неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

З наведеного випливає, що саме на державі, в особі уповноважених нею органів, лежить обов’язок вчасного та повного примусового виконання рішень.

Оскільки уповноваженим державою органом було відкрите виконавче провадження примусового виконання рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08.10.2001 р., колегія суддів вважає правильним висновок Господарського суду м. Києва, що уся відповідальність за виконання даного рішення покладається на державу.

Як вбачається з матеріалів справи довготривале виконання рішення місцевим відділом Державної виконавчої служби стало приводом для звернення Астанкова М.І. у Європейський суд з прав людини (далі – Європейський суд), який рішенням від 1 червня 2006 р. (а.с.49-54) зобов’язав Україну відшкодувати заявнику нематеріальну шкоду у розмірі 800 євро.

Згідно з ст.46 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Законом України 17 липня 1997 року (475/97-ВР) , Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду, у яких вони є сторонами.

Ст. 3 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлює, що виконання рішення Європейського суду здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Мін'юст, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 р. N 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (784-2006-п) , є органом, відповідальним за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень.

Ст. 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов'язаний протягом трьох місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом.

За приписами генерального делікту (ч. 1 ст. 1166 ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом цієї норми юридичним фактом, з яким закон пов’язує виникнення зобов’язання з відшкодування шкоди, є заподіяння шкоди як самостійної правової підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, перелік яких наведений у ст. 11 ЦК України. Підставою для застосування позадоговірної відповідальності є склад правопорушення. Тому для відшкодування шкоди, заподіяної державі у зв’язку з виплатою Астанкову 5066,56 грн., необхідно довести наявність усіх елементів складу, як-от: протиправність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою (шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди); вина особи, що заподіяла збитки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з господарським судом міста Києва, що наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Оскільки не було надано до суду належних доказів існування протиправної поведінки ВАТ "Павлоградвугілля", яка призвела до стягнення з держави Україна збитків за несвоєчасне виконання рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08.10.2001 р., а також доказів існування причинно-наслідкового зв’язку між заподіяними збитками та протиправною поведінкою відповідача 2, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про непідтвердженість факту заподіяння шкоди ВАТ "Павлоградвугілля". Відтак колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду м. Києва.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 85, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2010 року у справі № 42/305-6/498-56/60 залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства юстиції України – без задоволення.

2. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

3. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

29.11.10 (відправлено)