Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Краєвської М.В.

Орищин Г.В.

отримавши апеляційну скаргу приватного підприємства (далі ПП) ТрастТер", м.Львів вих.№ю-1002 від 29.09.2010р.

на рішення господарського суду Львівської області від 20.09.2010р.

у справі № 23/135

за позовом: ПП "ТрастТер", м.Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) "Компанія "Лізинговий дім", м.Львів

про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу №396/0308 від 11.03.2008р.

За участю представників сторін:

від позивача – Яворський В.І.-представник

від відповідача – не з"явився

Права та обов’язки представнику позивача відповідно до ст..ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено.

В судовому засіданні, за клопотанням скаржника, здійснювався технічний запис судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81-1 ГПК України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.09.2010р. у справі №23/135 (суддя Бортник О.Ю.) відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП "ТрастТер", м.Львів до ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім", м.Львів про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу №396/0308 від 11.03.2008р.

ПП "ТрастТер" подано апеляційну скаргу вих.№ю-1002 від 29.09.2010р., в якій просить рішення суду скасувати, частково визнати недійсним договір фінансового лізингу №396/0308 від 11.03.2008р., в частині "реквізити та підписи сторін"назви Лізингоодержувача ПП "Траст Тер", посилаючись на те, що при прийнятті рішення судом порушено норми процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що в преамбулі договору фінансового лізингу №396/0308 від 11.03.2008р. вказано назву "Лізингоодержувач"та "реквізити та підписи сторін"ПП "Траст Тер"хоч назва скаржника ПП "ТрастТер". Зазначена обставина, на думку скаржника, перешкоджає користуванню майном, не надає можливості сплачувати лізингові платежі та унеможливлює врегулювати спірні правовідносини, в зв"язку із чим, як вказує скаржник, у ПП "ТрастТер"відсутні підстави щодо сплати боргу із лізингових платежів і повернення предмету лізингу.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу суду не надано, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечено.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із позовних вимог, позивачем оспорюється договір фінансового лізингу (оренди) №396/0308 від 11.03.2008р. (а.с.7-13) в частині "реквізити та підписи сторін"назви Лізингоодержувач ПП "Траст Тер".

Підставою для частково визнання недійсним вищевказаного договору скаржник вважає, те. що в останньому невірно вказано його назву: слід було вказати "ТрастТер", а у договорі вказано "Траст Тер".

Проте, матеріалами справи підтверджується, що усі інші реквізити позивача вказано у договорі вірно.

Окрім того, в ході розгляду справи в суді першої інстанції, встановлено, що спірний договір діяв, виконувався та не заперечувався сторонами, його чинність визнана сторонами та судом, що підтверджується, доданими до матеріалів справи відзивом відповідача та копіями судових рішень у справі № 22/241 господарського суду Львівської області. Також, на вимогу суду не подано доказів державної реєстрації в якості юридичної особи іншого приватного підприємства з назвою "Траст Тер".

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених ЦК України (435-15) , нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищезазначена обставина на підставі якої скаржник просить визнати частково недійсним договір фінансового лізингу №396/0308 від 11.03.2008р є опискою, яка не порушує прав та охоронюваних закон інтересів позивача, а також вимог законодавства України.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені у позовній заяві та апеляційній скарзі. У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність вищезгаданих передбачених ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) підстав для визнання договору недійсним.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Львівської області від 20.09.2010р. у справі №23/135 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.