Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Вавдійчик Б.П. – представник за довіреністю № 15/10 від 21.01.2010

від відповідача Короткевич Д.О. – представник за довіреністю від 19.10.2009

від прокуратури Греськів І.І. – старший прокурор відділу за посвідченням № 214 від 24.06.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду м.Києва від 31.08.2010

у справі № 42/84 ( .....)

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВД"

про визнання договору недійсним, відшкодування збитків, ціна позову 101134392,92 грн.

за участю прокуратури міста Києва

Позивач звернувся до відповідача з позовом, яким просить визнати укладений ним з відповідачем договір комісії № ОР-130/99 від 16.07.1999 недійсним з моменту його укладення, оскільки відповідач ввів позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, та застосувати наслідки недійсності цього правочину – відшкодувати позивачу збитки у подвійному розмірі, у сумі 101134392,92 грн., шляхом їх стягнення з відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2010, повний текст якого підписаний 08.09.2010, у справі № 42/84 в задоволенні позову відмовлено повністю з посиланням на те, що позивачем не доведено, що при укладенні спірного договору відповідач ввів його в оману.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2010 у справі № 42/84 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що обставини, які мають значення для справи, були неповно з’ясовані судом, суд визнав встановленими обставини, які є недоведеними, висновки, викладені в рішення суду не відповідають дійсним обставинам справи, судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

На думку позивача, факт обману його відповідачем до укладення договору комісії і при його укладенні і наявність безпосереднього зв’язку цього обману з волевиявленням позивача щодо укладення спірного договору були ним повною мірою доведені.

Позивач зазначає, що зміст доручення за спірним договором було визначено ним виходячи з неправдивих даних щодо обладнання, які були надані позивачу генеральним представником "Gentwin Systems" та приховані від позивача відповідачем; що укладаючи спірний договір та знаючи, що за ним позивач отримає у власність металобрухт, непридатний для використання на АЕС України, відповідач замовчав існування вказаних обставин, що є пасивною формою оману; що внаслідок таких дій зазначених осіб металобрухту, непридатному для експлуатації, було надано вигляду справного, укомплектованого, такого, що зберігалось у належних умовах та з належною консервацією обладнання з технічними та якісними характеристиками, що відповідали діючим стандартам та ДСТУ країни-виробника; що залучити відповідача як комісіонера позивачу запропонував вищезгаданий енеральний представник "Gentwin Systems"; що факт непридатності обладнання, придбаного за спірним договором, для експлуатації на атомних станціях підтверджується постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04.09.2009 № 1-04-7-2009.

Також, позивач посилається на те, що факт перевищення повноважень Корчагіним Л.М. при підписанні спірного договору з боку позивача, що його встановлено постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04.09.2009 у справі № 1-04-7-2009, не виключає факту обману з боку відповідача.

Ухвалою від 05.10.2010 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С.А., судді Калатай Н. Ф., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/1 від 20.10.2010 року справу № 42/84 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Баранця О. М., Синиці О. Ф.

Розпорядженням від 16.11.2010 № 01-23/1/3 Голови суду апеляційну скаргу у справі №42/84 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф.

Під час розгляду справи представник позивача і прокурор апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а спірне рішення – без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

16.07.99 позивач як Комітент та відповідач як Комісіонер уклали договір комісії № ОР-130/99 (далі Договір комісії), відповідно до умов якого позивач доручає, а відповідач зобов’язується здійснювати від свого імені та за рахунок позивача угоди, метою яких є придбання чотирьох роторів низького тиску до турбіни К-1000/60-3000 загальною вартістю 18000000 доларів США.

Суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні вимог про визнання зазначеного Договору комісії недійсним, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 395 ЦК УРСР 1963 року, чинного на дату укладення спірного Договору, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.

Згідно ст. 399 ЦК УРСР 1963 року взяте на себе доручення комісіонер зобов'язаний виконати на умовах, найбільш вигідних для комітента.

Згідно п. 3.1 Договору комісії відповідач зобов’язаний взяте на себе доручення виконати у відповідності із вказівками позивач та найбільш вигідних для нього умовах.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що особливістю та істотною умовою договору комісії є наявність визначеного комітентом доручення, зобов’язання виконати яке бере на себе комісіонер. Надання такого доручення ф визначення його змісту є діями, що залежать виключно від волевиявлення комітента.

З умов Договору комісії вбачається, що позивач доручив відповідачу укласти угоди з метою придбання конкретного обладнання - чотирьох роторів низького тиску до турбіни К-1000/60-3000 загальною вартістю 18000000 доларів США, що відповідач і зробив, уклавши 16.07.99 з компанією "Gentwin Systems" контракт купівлі–продажу обладнання № ОР-130/99, предметом якого є купівля чотирьох роторів низького тиску до турбіни К-1000/60-3000 загальною вартістю 18000000 доларів США.

При цьому, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що вчинення комісіонером угод з третіми особами є виконанням договору комісії і не стосується правовідносин щодо укладення такого договору.

Враховуючи дату укладення Договору комісії, 16.07.99, суд першої інстанції правомірно застосував до правовідносин сторін щодо укладення зазначеного договору положення ЦК УРСР (1540-06) 1963 року, який діяв на дату його укладення.

Частиною 1 ст. 57 ЦК УРСР встановлено, що угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) визначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Згідно ст. 33 ГПК України, якою визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Жодного належного документального доказу на підтвердження обставин, на які позивач посилається як на підставу задоволення його вимог про визнання Договору комісії недійсним, позивачем до матеріалів справи не долучено.

Те, що обладнання, що його було придбано за договором купівлі-продажу, укладеним на виконання Договору комісії, виявилось неналежної якості, в даному випадку не свідчить про введення відповідачем позивача в оману під час укладення Договору комісії, оскільки з матеріалів справи вбачається, що саме позивач вказав відповідачу, яке обладнання слід придбати і за якою ціною, та зазначив особу, з якою відповідач на виконання Договору комісії мав від свого імені за рахунок позивача укласти договір купівлі–продажу цього обладнання, - компанію "Gentwin Systems", і той факт, що представник зазначеної компанії запропонував позивачу в якості комісіонера підприємство відповідача, не може вважатися безумовним доказам того, що відповідач, укладаючи спірний договір, знав і замовчав, що обладнання, придбати яке доручив йому позивач, є непридатним для використання на АЕС України.

Крім того, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт перевірки комісією, створеною позивачем, технічного стану вказаного обладнання до дати укладення сторонами Договору комісії та укладеного на його виконання відповідачем договору купівлі-продажу, про що зазначеною комісією складений відповідний акт без жодного зауваження щодо якості обладнання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не надав належних доказів того, що при укладенні спірного Договору відповідач ввів його в оману шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення, і це вплинуло на волевиявлення останнього під час укладення Договору, і правомірно відмовив позивачеві у вимогах визнати недійсним договір комісії № ОР-130/99 від 16.07.1999 року з підстав укладення його під впливом обману з боку відповідача.

Вимоги про відшкодувати позивачу збитків у подвійному розмірі, у сумі 101134392,92 грн., шляхом їх стягнення з відповідача заявлені позивачем як наслідок визнання спірного Договору комісії недійсним, а тому, за відсутності підстав для такого, задоволенню також не підлягають як безпідставні.

Рішення господарського суду міста Києва суду у справі № 42/84 від 31.08.2010 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Керуючись ст.ст. 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2010 у справі №42/84 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2010 у справі № 42/84 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 42/84.