П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 809/904/17

Провадження № 11-1308апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ільцівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області

(далі - Сільрада) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року (у складі колегії суддів Кузьмича С. М., Сапіги В. П., Улицького В. З.) у справі за позовом Сільради до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області (далі - ДАБІ), третя особа ОСОБА_3, про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації,

УСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року Сільрада звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому з просила визнати протиправною та скасувати реєстрацію декларації від 26 грудня 2016 року № 1814263611251 про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта на садибний житловий будинок та господарські будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

На обґрунтування позову зазначено, що 26 грудня 2016 року ДАБІ протиправно зареєструвало подану ОСОБА_3 декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта на садибний житловий будинок та господарські будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки будівництво частини цього житлового будинку проведено ОСОБА_3 на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 11 жовтня 2017 року позов задовольнив. Скасував державну реєстрацію декларації від 26 грудня 2016 року № 1814263611251 про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що третя особа протиправно здійснила будівництво частини житлового будинку на земельній ділянці, яка не відведена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки є дорогою загального користування, а тому підстави для реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта будівництва у відповідача були відсутні.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 лютого 2018 року скасував постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року та закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України

(далі - КАС України (2747-15) ; у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) ;

далі - Закон № 2147-VІІІ), оскільки спір у справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Позивачу роз'яснено, що спірні правовідносини регламентовані нормами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

Не погодившись із таким судовим рішенням апеляційної інстанції, у березні 2018 року Сільрадазвернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що суб'єктний склад спірних правовідносин та предмет позовних вимог свідчать про публічно-правовий характер цього спору, який виник і пов'язаний зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій у зв'язку з виконанням повноважень та завдань, покладених на нього законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01 листопада 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судове рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

На підставі рішення Сільради від 14 березня 2012 року ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку площею 0,25 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,0813 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться у АДРЕСА_1.

06 вересня 2012 року Сільрада на вказані земельні ділянки видала ОСОБА_4 державні акти на право власності НОМЕР_3 та НОМЕР_4 відповідно.

16 листопада 2012 року згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_4 продав ОСОБА_3 належні йому на праві приватної власності зазначені земельні ділянки та житловий будинок площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

На замовлення ОСОБА_3 26 грудня 2016 року ДАБІ здійснило реєстрацію декларації № 18142163611251 про готовність до експлуатації садибного житлового будинку та господарських будівель загальною площею 263,50 кв. м, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1.

15 червня 2017 року Сільрада провела обстеження земельної ділянки площею 0,096 га, що належить Ільцівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, кадастровий номер НОМЕР_5 та земельної ділянки площею 0,0633 га кадастровий номер НОМЕР_5. За результатами проведеного обстеження встановлено, що на під'їзній дорозі, яка веде до зазначених земельних ділянок та шкільних комунікацій, і сполучає присілок Центр та Великий Затінок, ОСОБА_3 самовільно збудований двоповерховий житловий будинок, що перекриває цю під'їзну дорогу орієнтовною площею 35,84 кв. м.

Вважаючи, що будівництво частини садибного житлового будинку проведено ОСОБА_3 на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, Сільрада звернулась до суду з цим адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати реєстрацію декларації від 26 грудня 2016 року № 18142163611251 про готовність об'єкта до експлуатації (садибного житлового будинку та господарських будівель) за адресою: АДРЕСА_1.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції й аргументи, наведені у відзиві, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Позивач, звертаючись до адміністративного суду з позовом про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 26 грудня 2013 року № 18142163611251 на садибний житловий будинок та господарські будівлі, обґрунтовує вимоги тим, що ОСОБА_3, здійснюючи реконструкцію (перебудову) придбаного житлового будинку, вийшла за межі земельної ділянки, на якій розташовано її будинок, і незаконно захопила земельну ділянку (дорогу), що належить до земель комунальної власності, шляхом будівництва на ній об'єкта, який Сільрада вважає самочинним будівництвом.

Отже, основним мотивом обґрунтування позову стосовно допущення відповідачем протиправних дій, і, як наслідок, прийняття оскаржуваного рішення, позивач зазначає ту обставину, що здійснена третьою особою реконструкція її житлового будинку, збудованого на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, не мала бути прийнята в експлуатацію, оскільки є об'єктом самочинного будівництва,.

З установлених судами обставин справи убачається, що ОСОБА_3 після реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації набула право власності на реконструйований будинок за адресою АДРЕСА_1, про що у січні 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис.

Зазначений запис внесений до вказаного реєстру на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 33382337 від 10 січня 2017 року.

Виходячи з вищевикладеного, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на захист своїх прав на земельну ділянку, на якій розміщено житловий будинок, що належить ОСОБА_3 на праві власності, тобто на поновлення порушеного третьою особою у справі права власності Сільради на земельну ділянку.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є спір про право, зокрема спір щодо права позивача на конкретну частину спірної земельної ділянки (дороги), що знаходиться у його комунальній власності, і яка не була відведена під будівництво житлового будинку, який належить на праві власності третій

особі - ОСОБА_3, що свідчить про приватноправовий, а не

публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 802/233/16-а та від 27 червня 2018 року у справі № 814/104/17.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ; у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПКУкраїни суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ч. 4 ЦК України (435-15) у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 16 ЦК Україниодним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі і її розгляд в порядку цивільного судочинства є обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Ільцівської сільської ради Верховинського району

Івано-Франківської області залишити без задоволення, апостанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.