42/87 Про зобов'язання передати товар - 09.11.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.09.2010 року у справі № 42\87 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Української атомної електричної станції" (далі – позивач, ВП "ЮУ АЕС") до Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" (далі – відповідач, ДП "Фаворит-плюс") про зобов’язання передати товар, стягнення неустойки, ціна позову 1681538 грн. та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Української атомної електричної станції" про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, ціна позову 29701641,13 грн., зобов’язання виконати умови договору – в задоволенні основного та зустрічного позову було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ДП "Фаворит-Плюс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині та прийняти нове, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10..2010 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 00 хв. 02.11.2010 року.

02.11.2010 року в судове засідання в апеляційній інстанції з’явились представники позивача та відповідача. Представником ДП "Фаворит-Плюс" було подано додаткові пояснення до апеляційної скарги щодо виправлення описок та арифметичних помилок. В свою чергу, представником ВП "ЮУ АЕС" в судовому засіданні було надано письмовий відзив на апеляційну скаргу, де позивач просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегією суду було оголошено перерву в судовому засіданні до 09.11.2010 року до 12 год. 30 хв.

03.11.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ДП "Фаворит-Плюс" надійшло заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

08.11.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання відповідача щодо приєднання до матеріалів справи постанову колегії Державного комітету ядерного регулювання України за № 8 від 05.08.2010 року (v0008578-10) .

09.11.2010 року в судове засідання з’явились представники сторін.

Заслухавши домку позивача, колегія суду ухвалила задовольнити вищевказане клопотання відповідача та долучити до справи зазначену постанову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ДП "Фаворит-Плюс" підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України (1798-12) ) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 червня 2007 р. між сторонами у справі укладено договір № 07-2098/2007-ДЗ (далі – договір), додаткову угоду № 1 від 16 вересня 2008 р. до цього договору (далі – додаткова угода), згідно з якими відповідач (постачальник) зобов’язався передати позивачу (покупцю) за плату автоматизовану систему радіаційного контролю енергоблоків № 1, 2 ВП ЮУ АЕС на основі обладнання радіаційного контролю виробництва MGP Instruments, розробити технічний проект, виконати пуско-налагоджувальні роботи, шеф-монтажу та ввести в експлуатацію це обладнання вартістю 38000000 грн., а останній –прийняти та оплатити одержаний товар протягом 15 п’ятнадцяти банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання матеріально-технічних ресурсів на склад вантажоодержувача по кожній специфікації та за умови отримання покупцем рахунку від постачальника, згідно п. 3.4 договору.

Відповідно до п.п. 3.5.1, 3.5.2 договору, протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору передбачено сплату позивачем на користь відповідача 30 % авансу від суми договору, що складає 11400000 грн. При цьому, дозволяється сплата авансу частками.

Умовами договору, п. 4.1 в редакції додаткової угоди № 1 від 16 вересня 2008 р., строк поставки товару визначений календарним графіком (додаток № 1 до договору) та специфікаціями (додаток № 2 до договору). Також дозволена часткова та дострокова поставка товару по специфікаціям.

Строк дії договору, відповідно до пункту 10.1 визначено з моменту його підписання до 30 грудня 2009 року.

Відповідно до умов п. 7.2 договору постачальник несе майнову відповідальність за прострочення постачання у вигляді 0,1 % від вартості недопоставленого товару, але не більше 10 % від вартості несвоєчасно недопоставленого товару.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За змістом вимог ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо, зокрема, він не вчинив дій, що встановлені договором, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку.

Однак, з платіжними дорученнями №№ УПТК/5015 від 10 липня 2007 р., УПІК/2819 від 26 травня 2008 р., УПІК/3068 від 20 червня 2008 р. та рішенням господарського суду міста Києва від 23 липня 2009 р. у справі № 8/226 (між тими ж сторонами) підтверджено факт прострочення позивачем зобов’язання щодо сплати відповідачу попередньої оплати за спірним договором.

Крім того, вищевказаним рішенням суду змінено умови договору в частині розміру належної за договором попередньої оплати та збільшено її розмір до 50% від суми договору.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, доказів сплати позивачем на користь відповідача суми попередньої оплати в установленому розмірі, до суду першої інстанції надано не було.

Таким чином, колегія суду погоджується з висновком суд першої інстанції, що позивач зобов’язання щодо сплати на користь відповідача суми попередньої оплати не виконав, а отже, ДП "Фаворит-Плюс" відповідно до вимог ч. 3 ст. 538 ЦК України правомірно зупинило виконання свого обов’язку щодо поставки товару за договором.

Виходячи з вищевикладеного, прострочення поставки відповідачем товару відповідно до вимог ст.ст. 612, 613 ЦК України не настало, таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано відмолено в задоволенні позову ВП "ЮУ АЕС" щодо зобов’язання ДП "Фаворит-Плюс" передати товар та сплатити неустойку.

В свою чергу, колегія суду вважає, що зустрічні позовні вимоги ДП "Фаворит-Плюс" підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду м. Києва від 23.07.2009 року у справі № 8\226 за позовом ДП "Фаворит-Плюс" до ВП "ЮУ АЕС" було частково задоволено вимоги позивача, в тому числі змінено та доповнено договір № 07-2098\2007 ДЗ від 14.06.2007 року .

Так, вищевказаний договір доповнено п. 2.8 та п. 2.9 відповідно до яких :

"2.8 Стоимость договора должна быть пересмотрена сторонами при росте (уменьшении) курса евро (доллара США) к гривне более чем на пять процентов относительно курса евро (доллара США) к гривне на дату заключения договора. При этом переоценке подлежит восемьдесят пять процентов стоимости договора.

2.9 В случае пересмотра стоимости договора согласно п. 2.8 настоящего договора в сторону увеличения стоимости, покупатель обязан дополнительно доплатить в пользу поставщика аванс, в течении 10 дней от даты пересмотра стоимости договора. Сумма аванса, подлежащая дополнительной оплате, рассчитывается по следующей формуле:

Сп – сумма аванса, подлежащая оплате;

А – аванс, согласно п. 3.5.1 настоящего договора;

Ап – 50 % от пересмотренной стоимости настоящего договора.

Крім того, вищевказаним рішенням суду, було продовжено дію договору на 1 рік і 6 місяців та п.3.5.1 було викладено в наступній редакції:

"3.5.1 Покупатель перечисляет аванс на основании выставленного поставщиком счета в размере 50 % от суммы договора в течении 10 (банковских дней ) с момента подписания договора. Допускается оплата аванса частями."

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2009 року зазначене рішення залишено без змін, постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2010 року рішення господарського суду м. Києва у справі № 8\226 та вищевказану постанову апеляційної інстанції залишено без змін.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5 ст. 188 ГК України).

Статтею 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов’язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов’язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору (з урахуванням внесених змін) ДП "Фаворит-Плюс" 23.11.2009 року виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-Ш7 на сплату авансу в сумі 20 074 155 грн. та направив лист від 23.11.2009 року за № 3163\1 з вимогою, відповідно до умов договору, сплатити вказану суму авансу в термін до 01.12.2009 року.

В свою чергу, ВП "ЮУ АЕС" вищевказану суму боргу не сплатив, свого контррозрахунку щодо суми авансового платежу (обов’язкового до сплати за рішенням суду) не надав.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції та у відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначав, що не сплатив спірну суму за договором, оскільки вважає, що для визначення розміру зазначеної суми та порядку її оплати потрібно укласти між сторонами додаткову угоду.

Колегія суду не може погодить з такими твердженнями позивача виходячи з наступного.

Так, з вищевказаних матеріалів справи, з урахуванням рішення суду у справі № 8\226, умов спірного договору та вимог чинного законодавства, вбачається, що виконання обов’язку щодо сплати суми додаткового авансу не потребує укладання додаткової угоди до договору.

Вищевказаний висновок також не суперечить вимогам п. 10.3 договору № 07-2098\2007 від 14.06.2007 року де допускається внесення змін та доповнень до договору шляхом обміну листами.

Також слід зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаного рішення суду у справі № 8\226, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" листом від 26.08.2010 року за № 10-17\84, повідомило ВП "ЮУ АЕС", що рішення господарського суду м. Києва у справі № 8\226: "вступило в силу 02.11.2009 року, а отже з цієї дати почали діяти зазначені у ньому умови договору. При цьому необхідності укладання додаткових угод, які б містили в собі умови договору, викладені в рішенні суду немає."

Зазначена позиція також міститься і в листуванні між сторонами та в позовній заяві ВП "ЮУ АЕС" у даній справі.

Відповідно до ч 1 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В той же час, слід зазначити, що як вбачається з рішення господарського суду м. Києва у справу № 8\226 (роз’яснення) - відносини між сторонами згідно договору № 07-2098\2007 ДЗ від 14.06.2007 року не пов’язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу у розумінні Закону України "про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) за № 2711 від 23 червня 2005 року, мають господарсько-правових характер та пов’язані з виконанням договірних зобов’язань щодо створення та впровадження автоматизованої системи радіаційного контролю, а також із порушенням господарських зобов’язань, допущених ДП "НАЕК "Енергоатом", а тому не регулюються Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

Таким чином, зобов’язанні ДП "НАЕК "Енергоатом", що підлягає стягненню при розгляді даної справи, не є заборгованістю, що і виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії та не є борговим зобов’язанням позивача перед відповідачем по сплаті за енергоносії у розумінні п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" та виникла після встановленої розрахункової дати 01 січня 2005 року у розумінні цього Закону.

В свою чергу, статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути примусове виконання обов’язку в натурі.

Також, за змістом статті 20 ГК України, кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження виконання обов’язку в натурі.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи, колегія суду приходить до висновку, що позивачем не виконано належним чином умови спірного договору та не сплачено на адресу відповідача передбачену договірними зобов’язаннями частини обов’язкового авансового платежу. З огляду на викладене, позивач повинен виконати обов’язок щодо сплати суми додаткового авансу за договором, яка розраховується по формулі за рішенням суду у справі № 8\226.

В той же час, колегія суду вважає, що заявлена відповідачем сума 20 074 155 грн. розрахована за формулою вищевказаного рішення з допущенням арифметичної помилки. Так, зазначені обставини відображені і в додаткових поясненнях відповідача до апеляційної скарги. Таким чином, перевіривши розрахунки спірної суми за договором, колегія суду приходить до висновку, щодо зобов’язання позивача сплатити додатковий авансовий платіж виникло в сумі 19 947 168 грн. 40 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено вище, зазначена сума авансового платежу підлягала виконанню позивачем з дня набрання чинності рішення господарського суду м. Києва у справі № 8\226, тобто з 02.11.2009 року.

Відповідно до ч 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням вставленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів на встановлений договором або законом.

Таким чином, позивач, має виконати свій обов’язок щодо сплати додаткового авансу, та відповідно до вимог чинного законодавства, сплатити три проценти річних та індекс інфляції за весь час прострочення.

Колегія суду вважає за необхідне зазначити, що примусове виконання зобов’язання в натурі - спосіб захисту цивільного права, який випливає із загального принципу повного та належного виконання зобов’язання. Цей спосіб полягає у зобов’язанні вчинити дію або утриматися від дій, незалежно від застосування до неї інших заходів впливу (відшкодування збитків, пені, накладення штрафу, тощо).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою, (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 232 ГК України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарський відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом – уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняються через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Умовами спірного договору, п. 7.6 передбачено, що за порушення вказаних в договорі строків оплати продукції, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який сплачується пеня, від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення.

Таким чином, на думку колегії суду, з боржника на користь відповідача повинно бути стягнуто неустойку (пеню) за порушення зобов’язання за весь час прострочення.

В той же час, як вбачається з позовних вимог ДП "Фаворит-Плюс", розрахунок пені та інфляційних витрат відповідачем заявлено в розмірі меншому, ніж перерахунок, що зроблено апеляційною інстанцією, виходячи з розміру несплаченого позивачем авансового платежу.

Відповідно до ст. 83 ГПК України, суд не може вийти за межі заявлених ДП "Фаворит-Плюс" вимог, а отже, з позивача на користь відповідача повинно бути стягнуто 399 283 грн. 19 коп. –3 % річних, 1 462 301 грн. 82 коп. інфляційних витрат та пені в сумі 1 577 227 грн. 00 коп.

Також, ДП "Фаворит-Плюс" було заявлено позовні вимоги щодо сплати відповідачем 3% річних, інфляції та пені за невиконання своїх зобов’язань за рішенням суду у справі № 8\226.

В обґрунтування своїх вимог відповідач надав до суду виставлені позивачу рахунки №№ СФ-Ш4, СФ-Ш5, СФ-Ш6, СФ-Ш8 від 23.11.2009 року на загальну суму 6 077 007 грн. 00 коп.

Колегія суду, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо часткового задоволення зазначених вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з рішення господарського суду м. Києва у справі № 8\226 з позивача на користь ДП "Фаворит-Плюс" стягнуто 273 515 грн. 06 коп. трьох відсотків річних, 2 712 726 грн. 20 коп. інфляційних витрат, 1 740 715 грн. 02 коп. пені та 1 350 051 грн. 46 коп. матеріальної шкоди.

Оскільки Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" зазначені кошти не сплатило, ДП "Фаворит-Плюс" виставило позивачу відповідні рахунки-фактури на виконання вимог договору та рішення суду .

Зазначені рахунки-фактури позивачем сплачені не були, внаслідок чого ДП "Фаворит-Плюс" звернулось до суду з позовною заявою щодо стягнення із зазначених вище сум нарахувань пені, 3 % річних та інфляційних витрат.

Однак, на думку колегії суду, вимоги ДП "Фаворит-Плюс" щодо стягнення за рахунками-фактури № СФ-Ш6 (пеня) та СФ-Ш8 (матеріальна шкода) пені, 3% річних та інфляційних збитків - не відповідають вимогам чинного законодавства та не підлягають задоволенню.

В той же час, вимоги відповідача щодо стягнення з позивача нарахованих 3 % річних на інфляційних витрат за рахунками СФ-Ш4 на суму 273 515 грн. 06 коп., СФ-Ш6 на суму 2 712 726 грн. 20 коп. підлягають задоволенню частково, відповідно до зробленого судом розрахунку за період з 03.12.2009 року по 03.08.2010 року на суму 59 643 грн. 01 коп. – 3 % річних та 423 660 грн. 93 коп. інфляційних витрат.

Так, згідно зі змістом ст. 625 ЦК України, з листа Вищого господарського суду України за № 01-8\685 від 20.11.2008 року "Про практику застосування у вирішення спорів деяких норм чинного законодавства" - приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання підвищеного в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов’язання, зокрема, за період, після прийняття судом відповідного рішення.

В той же час, відповідно до інформаційного листа Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року, оскільки інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов’язань.

Також, аналогічна позиція міститься і в ухвалі Верховного Суду України від 12.03.2009 року, де зазначено, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення якої передбачено законом.

Таким чином, на думку колегії суду, виставлені відповідачем в рахунках-фактурах СФ-Ш4 та СФ-Ш6 суми є складовою частиною боргу за рішенням суду у справі № 8\226 і, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, за користування зазначеними коштами повинно бути стягнуто з позивача на користь відповідача 3% річних та інфляційні витрати на суму 59 643 грн. 01 коп. та 423 660 грн.. 93 коп. відповідно.

Крім того, ДП "Фаворит-Плюс" було заявлено позовні вимоги щодо стягнення з позивача матеріальної шкоди в сумі 2 841 323 грн. 31 коп., на виконання вимог п. 7.7 спірного договору, що виникла у зв’язку з невиконанням договірних зобов’язань позивача за договором в період з 01.04.2009 по 15.06.2010 роки у вигляді понесених додаткових прямих витрат та частини втраченої вигоди.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Фаворит-Плюс" не було надано до суду першої інстанції належних доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України, на підтвердження своїх позовних вимог. Відповідно, колегія суду вважає за можливе залишити заявлені вимоги без розгляду.

В той же час, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні решти позовних вимог ДП "Фаворит-Плюс" щодо стягнення моральної шкоди, як не підтвердженої матеріалами справи та належними доказами, та зобов’язання позивача виконати вимоги п. 5.3 договору № 1-ФП\2008 від 06.06.2008 року, як такого, що не був предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції ДП "Фаворит-Плюс" довело свої апеляційні вимоги в частині, що зазначена вище, яка і підлягає задоволенню.

Державне мито стягується відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з’ясував всі обставини справи та не дав їм належну правову оцінку. Порушив норми матеріального права, які призвели до зміни рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд,-

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 18.05.2010 року у справі № 11\41 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Української атомної електричної станції" до Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" про зобов’язання передати товар, стягнення неустойки, ціна позову 1681538 грн. та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Української атомної електричної станції" про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, ціна позову 29701641,13 грн., зобов’язання виконати умови договору – змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"В задоволенні позову Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Української атомної електричної станції" до Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" про зобов’язання передати товар, стягнення неустойки, ціна позову 1681538 грн. – відмовити повністю.

Зустрічний позов Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Української атомної електричної станції" про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, ціна позову 29701641,13 грн., зобов’язання виконати умови договору задовольнити частково.

Зобов’язати Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" виконати грошове зобов’язання в натурі згідно рахунку № СФ-Ш7 від 23.11.2009 року в розмірі 19 947 168 грн. 40 коп.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"( 01032, м. Київ, вул. Вєтрова 3, код 24584661) на користь Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" (02094, м. Київ, бульв. Праці,8, код 25285759) - 399 283 грн. 19 коп. –3 % річних, 1 462 301 грн. 82 коп. інфляційних витрат та пені в сумі 1 577 227 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"( 01032, м. Київ, вул. Вєтрова 3, код 24584661) на користь Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" (02094, м. Київ, бульв. Праці 8, код 25285759) – 3 % річних в сумі 59 643 грн. 01 коп. та 423 660 грн. 93 коп. інфляційних витрат.

Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" щодо стягнення матеріальної шкоди в сумі 2841323 грн. 31 коп. – залишити без розгляду.

В іншій частині в задоволенні позову Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" – відмовити."

В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 07.09.2010 року у справі № 42\87 – залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс"- без задоволення.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"( 01032, м. Київ, вул. Вєтрова 3, код 24584661) на користь Державного бюджету України державне мито в розмірі 17 935 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"( 01032, м. Київ, вул. Вєтрова 3, код 24584661) на користь Державного бюджету України державне мито в розмірі 8 967 грн. 50 коп. за розгляд справи в апеляційній інстанції.