44/406 Про стягнення заборгованості відповідно до угоди про відступлення права вимоги - 04.11.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду м.Києва від30.08.2010 року у справі № 44/406 за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності – ОСОБА_3 (далі – позивач, СПД ОСОБА_3) до Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" (далі – відповідач, ВАТ "Київспецтранс") про стягнення 82413, 93 грн. – в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій в просить скасувати рішення господарського суду міста Києва повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, висновки господарського суду міста Києва не відповідають дійсним обставинам справи та при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, що вплинуло на правильність вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2010 року апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 15 хв. 26.10.2010 року.

25.10.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він просить залишити рішення господарського суду міста Києва без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

26.10.2010 року в судове засідання з’явились представники сторін.

Відповідно ч. 3 ст. 77 ГПК України Київський апеляційний господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні на 04.11.2010 року о 12 год. 00 хв.

04.11.2010 року в судове засідання з’явилися представники сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України (1798-12) ) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції..

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промтрактор-сервіс Україна" (орендодавець) та ВАТ "Київспецтранс" (орендар) був укладений Договір оренди № А2505-07, (далі – договір) згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду майно, визначене в додатку № 1 до договору, а саме бульдозерно-розпушуючий агрегат на базі трактора Т-330 (об’єкт оренди) для експлуатації на полігоні твердих відходів № 5 в Обухівському районі Київської області.

Відповідач порушив своє зобов’язання з оплати орендних платежів за користування об’єктом оренди згідно договору оренди А 2505-07 від 25.05.2007 року, й станом на 23.09.2009 року заборгованість відповідача становила 772 300,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промтрактор-сервіс Україна"(далі - ТОВ "ТД "Промтрактор-сервіс Україна" ) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 772 300,00 грн. боргу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.12.2009 року у справі № 44/626 позовні вимоги задоволено, ухвалено стягнути з відповідача на користь ТОВ "ТД "Промтрактор-сервіс Україна" 772 300,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 квітня 2010 року рішення суду у справі № 44\626 було залишено в силі.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2010 року господарським судом м. Києва було видано відповідний наказ про примусове виконання вказаного рішення.

В свою чергу, 02.06.2010 року в рамках виконавчого провадження, сума боргу за рішенням суду у справі № 44\626 була стягнута з відповідача, про що свідчить виписка руху коштів з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промтрактор-сервіс Україна".

07.06.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промтрактор-сервіс Україна" та позивачем було укладено угоду № 2/06-10 відступлення права вимоги, згідно умов якої ТОВ "ТД "Промтрактор-сервіс Україна" відступає позивачеві свої права вимоги виконання відповідачем грошового зобов’язання, що полягає у сплаті збитків від інфляції у сумі 66 417, 80 грн. та річних відсотків у сумі 15 996, 13 грн. за весь час сплати орендних платежів за Договором оренди № А2505-07 від 25.05.2007р., які залишились неоплаченими відповідачем на день укладення даної угоди. Збитки від інфляції та відсотки річних розраховані від суми основного зобов’язання у сумі 772 300, 00 грн. виконання якого було прострочено відповідачем з 23.09.2009 року по 02.06.2010 року, що встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2009 року у справі № 44/626, яке залишено в силі Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2010 року і яке виконано боржником 02.06.2010 року . (п.п. 1.1 Угоди).

Згідно п. 1.2. Угоди право вимоги переходить до позивача з моменту підписання угоди.

Відповідно до п. 1.3. права вимоги переходять до позивача в такому обсязі і на тих умовах, які існують в момент переходу прав.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов’язанні може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом. (ст..514 ЦК України (435-15) ).

Згідно ст.. 516 ЦК України (435-15) заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, договором оренди №А2505-07 від 25.05.2007 року не передбачено обмежень щодо заміни кредитора шляхом відступлення права вимоги.

В свою чергу, 08.06.2010 року первісний кредитор ТОВ "ТД "Промтрактор-сервіс Україна" повідомив листом відповідача про відступлення позивачу своїх прав вимог за договором оренди №А2505-07 від 25.05.2010 року щодо сплати інфляційних збитків та відсотків річних за весь час прострочення оплати та направив відповідачу копію угоди №2/06-10 відступлення права вимоги від 07.06.2010 року.

Згідно ст.. 193 ГК України (436-15) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З матеріалів справи вбачається, що строк прострочення сплати орендних платежів на суму 772300,00 грн. визначається з 23.09.2009 року по 02.06.2010 року і становить 252 дні.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання за договором і на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити інфляційні витрати та три проценти річних за весь час прострочення в сумі: 66 417, 80 грн. та 15 996,13 грн. відповідно.

В свою чергу, колегія суду не може погодитись з доводами відповідача щодо відсутності у СПД ОСОБА_3 правових підстав для подання позову, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ТД "Промтрактор-сервіс Україна" належним чином, у відповідності до вимог діючого законодавства, передав СПД ОСОБА_3 права первісного кредитора за договором, та, відповідно, належним чином повідомив відповідача щодо зміни кредитора у зобов’язанні .

Відповідно до інформаційного листа Верховного Суду України за № 3.2-2005 від 15.07.2005 року – грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов’язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В свою чергу, на думку колегії суду, наявність судового рішення про стягнення боргу та відкриття виконавчого провадження за цим рішенням за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, а отже і не позбавляє позивача права (як нового кредитора у зобов’язанні) звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції позивач довів вимоги позовної заяви в повному обсязі належними та допустимими доказами, в розумінні 34 ГПК України (1798-12) , а тому вони підлягають задоволенню. Відповідно, апеляційна скарга СПД ОСОБА_3 також підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2010 року між позивачем (клієнт) та адвокатом ОСОБА_1 (адвокат) було укладено договір про надання адвокатських послу (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, клієнт доручає адвокату, а адвокат зобов’язується надати клієнту за його дорученням правову допомогу шляхом представництва інтересів клієнта в господарському суді м. Києва, з метою вирішення спору про стягнення на користь клієнта з ВАТ "Київспецтранс" збитків від інфляції в сумі 66417,80 грн. та річних відсотків в сумі 15996,13 грн. за весь час прострочення сплати орендних платежів за договором оренди № А2505-07 від 25.05.2007 року.

Пунктом 2.15.1 Договору передбачена плата за надання адвокатських послуг у сумі 8241,39 грн.

Статтею 12 Закону України "Про адвокатуру" передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до вимог статті 44 ГПК України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження виконання вимог чинного законодавства, до суду першої інстанції позивачем було надано квитанцію від 17 червня 2010 року, що підтверджує сплату ОСОБА_1 (адвокат) 8241,39 грн. за надання адвокатських послуг за договором, копії договору та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з’ясував обставини справи та не дав їм належну правову оцінку. Крім того, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до скасування рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд,-

.Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності – ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2010 року у справі № 44/406 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2010 року у справі № 44/406 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Суб’єкта підприємницької діяльності – ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" про стягнення 82413, 93 грн. задовольнити повністю.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" (04208, м. Київ пр. Правди 85 ЄДРПОУ 02772037, МФО 300670) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 МФО 320917, Індефікаційний код НОМЕР_1) 15996 грн. 13 коп. – 3% річних, 66417 грн. 80 коп. – збитків від інфляції.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" (04208, м. Київ пр. Правди 85 ЄДРПОУ 02772037, МФО 300670) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 МФО 320917, Індефікаційний код НОМЕР_1) 826 грн. 45 коп. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 8241 грн. 39 коп. витрат за адвокатські послуги та 412 грн. 07 коп. державного мита за розгляд справи в апеляційній інстанції.