2/14 Про стягнення страхового відшкодування по застрахованому банківському кредиту - 03.11.2010 Прийняття

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.08.2010 року у справі № 2/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" від імені якого діє Львівська філія АКБ "Індустріалбанк" задоволено частково. З рахунку Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь позивача у справі стягнуто 17 497,39 грн. страхового відшкодування по кредиту, 1987,88 грн. страхового відшкодування по відсотках, 3000 грн. страхового відшкодування по комісії, 224,84 грн. державного мита та 46, 82 грн. на ІТЗ судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог –відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, зокрема, що відмова відповідача у страховому відшкодуванні на тій підставі, що позивач подав свідомо неправдиві відомості про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку, є безпідставною, оскільки позивач здійснив всі необхідні дії для встановлення достовірності відомостей, наданих позичальником, та перевірки його репутації відповідно до п.5.5 Правил кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК". Відтак, доводи позивача про стягнення з відповідача 17 497,39 грн. страхового відшкодування по кредиту, 1987,88 грн. страхового відшкодування по відсотках, 3000 грн. страхового відшкодування по комісії, є правомірними, а тому підлягають стягненню в примусовому порядку. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 91 995,73 грн. пені судом першої інстанції відмовлено з тих підстав, що дані вимоги не ґрунтуються на чинному договорі страхування, в силу п.11.1.3 якого розмір страхового відшкодування –це прострочена заборгованість позичальника по кредитній угоді, виключаючи пеню, штрафні санкції та підвищені відсотки за прострочення…

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПАТ "Страхова група "ТАС" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.2010 року у справі № 2/14 винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків місцевого господарського суду обставинам справи, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному об’ємі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів Скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у ньому .

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Скаржник та третя особа в судове засідання не з’явились, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 20.09.2010р. участь представників сторін в судовому засіданні визначено на власний розсуд, клопотань до початку розгляду справи не поступало, сторін не позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників скаржника та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду - залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 25.09.2007р. між Акціонерним комерційним банком "Індустріалбанк" в особі Львівської філії АКБ "Індустріалбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №KRCK/1000/364/07, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання надати у користування кредитні кошти в розмірі 20000 грн. у порядку передбаченому п.3.1 цього договору, строком з 25.09.2007р. по 24.09.2009р. включно, на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитними коштами 9 відсотків річних, якщо інше не передбачено особливими умовами цього договору (п.1.1. кредитного договору).

Пунктами 4.2, 4.3 кредитного договору встановлено, що позичальник зобов’язується остаточне погашення кредиту та нарахованих відсотків здійснити строком не пізніше 24.09.2009р., якщо інше не передбачено особливими умовами цього договору. Починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, погашати кредит у сумі не менш ніж 834,00 грн., сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом, вартість всіх супутніх послуг, а також інші фінансові зобов’язання відповідно до графіку платежів, не пізніше 25 числа кожного місяця, наступного за звітним, а при повному погашенні кредиту –одночасно з погашенням кредиту.

Пунктом 4.4 кредитного договору встановлено, що позичальник зобов’язується щомісячно, починаючи з місяця наступного за місяцем надання кредиту, протягом строку фактичного користування кредитом сплачувати банку нараховану комісію за користування кредитом у розмірі 1% від суми наданого кредиту щомісячно, до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 5.2. кредитного договору, банк має право відмовити в наданні кредиту, як повністю, так і частково, призупинити видачу кредиту, в односторонньому порядку відмовитися від цього договору та/або розірвати (припинити) дію цього договору, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків та можливої неустойки, і достроково стягнути суму заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків і штрафних санкцій, направивши відповідну письмову вимогу позичальнику, якщо, зокрема, позичальник не виконує умови цього договору та з боку позичальника має місце затримання сплати частини кредиту та/або відсотків за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць або несплата позичальником більше однієї виплати, у відповідності до п.4.3 цього договору, яка перевищує п’ять відсотків суми кредиту.

Між позивачем, як страхувальником, та Закритим акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" в особі Західної регіональної дирекції, як страховиком, 15.09.2006р. було укладено договір страхування кредитного портфелю банку №0147661700, відповідно до п.4.1 якого предметом цього договору є страхування ризиків страхувальника, пов’язаних з невиконанням (неналежним виконанням) фізичними особами (позичальниками) своїх договірних зобов’язань за договорами кредитними, укладеними між страхувальником та позичальниками (загальна кількість таких угод не обмежена) та зазначеними в Реєстрі кредитних угод.

Відповідно до п.4.2 договору страхування, цей договір розповсюджується на кредитні угоди, укладені після набрання чинності цим договором.

Відповідно до п.4.4 договору страхування в редакції додаткової угоди №1 від 31.01.2007р., об’єкт страхування –майнові інтереси страхувальника (кредитора), пов’язані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом на умовах страхувальника (кредитора) у відповідності з договором кредитним, укладеним між позичальником та страхувальником, згідно з "Правилами кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК", затверджених Протоколом Правління від 05.07.2006р. зі змінами.

Страхова сума визначається в розмірі 100% від суми кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії за управління кредитом, на підставі конкретних кредитних угод, згідно реєстру кредитних угод, наведеному у Додатку 1 до договору (п.5.1 договору страхування).

Сторони у пункті 6.1 договору страхування визначили, що страховим випадком є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов’язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника.

Під неплатоспроможністю позичальника сторони розуміють наявність факту прострочення виконання позичальником своїх зобов’язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом на протязі більш ніж 30 календарних днів з моменту настання обов’язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

Відповідно до п.10.5.3 договору страхування відповідач зобов’язаний в повній мірі, відповідно до визначених у п.11 цього договору страхування і Правилами та чинним законодавством України умов, провести виплату страхового відшкодування.

Згідно п.11.1.1 договору страхування після настання страхового випадку, страхувальник зобов’язаний негайно, але в будь-якому разі не пізніше ніж через 5 робочих днів, письмово повідомити про це страховика (або його відповідні регіональні підрозділи).

Для виплати страхового відшкодування страхувальник надає страховику заяву про настання страхового випадку з одночасною передачею всіх документів, наведених у п.11.1.3 договору страхування, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку.

У розумінні п.11.1.3 договору страхування розмір страхового відшкодування –це прострочена заборгованість позичальника по кредитній угоді, виключаючи пеню, штрафні санкції та підвищені відсотки за прострочення, в розмірі суми кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом на підставі умов кредитної угоди, на дату настання страхового випадку.

На підставі кредитного договору, письмової заяви позичальника, довідки з місця роботи, документа, що посвідчує особу, довідки про ідентифікаційний код особи, позивачем було надано ОСОБА_1. кредит у сумі 20 000 грн..

На виконання умов договору страхування сторонами у справі було складено реєстр кредитних договорів за період з 01.09.2007р. по 30.09.2007р., до якого увійшов кредитний договір, укладений між позивачем та ОСОБА_1.

Платіжним дорученням №147_4 від 05.10.2007р. позивач сплатив відповідачу 23 531,69 грн. в якості оплати за страхування кредитного портфелю та страхування кредитів.

У зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_1. зобов’язань за кредитним договором, позивачем листом №228д від 04.02.2008р. було направлено відповідачу повідомлення про затримку виконання зобов’язань позичальником.

29 лютого 2008р. за вих.№470 та повторно 28.03.2008р. за вих.№974 позивачем було направлено відповідачу заяву про страхову подію, яка була відхилена останнім з посиланням на п.6.3, 10.4.1 та 10.4.4 договору страхування.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується, у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов’язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 989 вказаного кодексу страхувальник зобов’язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Аналогічні приписи містяться у пункті 3 частини 1 статті 20 та пункті 5 частини 1 статті 21 Закону України "Про страхування".

Частиною 1 статті 25 вказаного Закону передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 991 ЦК України передбачена відмова від здійснення страхової виплати. Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі, зокрема, подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема, є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

Відповідно до умов п. 11.1.6 договору страхування, після отримання заяви страхувальника про страховий випадок, страховик зобов’язаний:

а) з’ясувати обставини страхового випадку, скласти страховий акт та визначити розмір своєї відповідальності та розміру збитку;

б) зробити розрахунок суми страхового відшкодування;

в) виплатити страхове відшкодування протягом десяти робочих днів від дня отримання всіх документів, перелічених у п.11.1.3., п.11.1.4. цього договору, залишаючи за собою право затримати виплату в разі особливо складних обставин страхового випадку, за письмовою згодою з страхувальником, але в будь якому разі не більш, ніж на 2 місяці.

Однак, відповідачем зазначена заява була відхилена з посиланням на п.6.3. та п.10.4.4. договору страхування. Зокрема, відповідачем було відмовлено позивачу у страховому відшкодуванні, оскільки, він подав свідомо неправдиві відомості про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку, а саме, відповідачем не були дотримані вимоги щодо належної, на думку відповідача, перевірки майнового стану позичальника, що і спричинило в подальшому несплату кредиту та відсотків по ньому.

Так, п. 2.1 Правил передбачено, що кредити надаються повнолітнім і дієздатним особам –громадянам України, які мають постійне проживання і основне місце роботи в регіоні, який обслуговується банком; вік позичальника на момент закінчення строку дії кредитного договору не повинен перевищувати для чоловіків –60 років, для жінок –55 років; які мають стабільні і документально підтверджені джерела доходів за останні шість місяців, які дозволяють забезпечити своєчасне виконання умов кредитного договору.

Згідно з п. 4.1 Правил, для розгляду питання щодо надання кредиту позичальник надає банку:

– заяву-анкету на отримання кредиту;

– документи для ідентифікації позичальника: паспорт або інший документ, якій згідно з чинним законодавством України є підставою для ідентифікації фізичної особи; документ, виданий органом державної податкової служби України, що засвідчує присвоєння фізичній особі ідентифікаційного номера платника податків. Якщо вищевказані документи не дають змогу банку визначити місце проживання або тимчасового перебування фізичної особи, то банк має право витребувати від позичальника інший документ, який містить таку інформацію.

– документи, що надаються позичальником на підтвердження своїх доходів (для позичальників, що отримують дохід, як наймані працівники, в якості документу на підтвердження своїх доходів надається: довідка з місця роботи із зазначенням посади, нарахованого та/або фактично отриманого доходу (за вирахуванням податків) протягом 6-ти останніх місяців з помісячною розбивкою або довідка про суми надходжень на картковий рахунок (до розрахунку приймаються надходження грошових коштів у вигляді заробітної плати та інших прирівняних до неї виплат на картковий рахунок, відкритий у банку, протягом останніх шести місяців).

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, позичальником при отриманні кредиту було надано: заяву-анкету на отримання кредиту, документи для ідентифікації позичальника, зокрема, ідентифікаційний код та паспорт та документи, що надаються позичальником на підтвердження своїх доходів –довідка про доходи за останні 6 місяців №2 від 24.09.2007р., підписана керівником та головним бухгалтером Приватного підприємства "Юка Груп".

Як встановлено в п.5.5 Правил, працівник служби безпеки банку протягом одного робочого дня перевіряє достовірність відомостей, наданих позичальником, репутацію позичальника та готує письмовий висновок у формі Протоколу узгодження, який направляється працівнику фронт-офісу.

В матеріалах справи міститься протокол узгодження по наданню споживчого кредиту, згідно якого позичальника за фінансовими показниками віднесено до класу А. Висновок кредитного підрозділу –надати кредит на споживчі цілі, висновок служби безпеки –негативна інформація про позичальника відсутня.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, ОСОБА_1, працюючи на ПП "Юка Груп", в 3-му кварталі 2007 року отримав дохід в розмірі 2318,18 грн., в 4-му кварталі 2007 року отримав дохід в розмірі 1207,60 грн. Крім цього, як вбачається з поданих ДПІ у Жовківському районі відомостей, ОСОБА_1. був прийнятий на роботу в ПП "Юка Груп" лише 23.07.2007р. Таким чином, як зазначає відповідач, позивач повинен був на виконання п.5.5 Правил встановити, що надані позичальником відомості у довідці №2 не відповідають дійсності.

Однак, як правомірно зазначено судом першої інстанції, згідно ст. 8 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів" відомості з Державного реєстру є інформацією з обмеженим доступом і надаються іншим державним органам згідно чинного законодавства. Позивач до таких органів не відноситься, тому в останнього не було законної можливості отримати достовірні відомості із вказаного Державного реєстру.

З огляду на викладене, позивач здійснив всі необхідні дії для встановлення достовірності відомостей, наданих позичальником, та перевірки його репутації відповідно до п.5.5 зазначених Правил. Позичальник надав всі необхідні документи, що вимагаються п.4.1 Правил, достовірність яких була перевірена позивачем доступними йому засобами.

Таким чином, вини банку у наданні відповідачу неправдивих відомостей не має, оскільки банк не був обізнаний про їх неправдивість.

Статтею 991 Цивільного кодексу України передбачена відмова від здійснення страхової виплати. Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі, зокрема, подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Як встановлено у п.4.4. договору страхування об’єкт страхування –майнові інтереси страхувальника (кредитора), пов’язані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом на умовах страхувальника (кредитора) у відповідності з договором кредитним, укладеним між позичальником та страхувальником, згідно з "Правилами кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК", затверджених Протоколом Правління від 05.07.2006р.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що об’єктом страхування відповідно до договору страхування є майнові інтереси страхувальника (кредитора), пов’язані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом, в тому числі і випадки надання страхувальником кредиту особі, що не мала таких джерел доходів на момент надання їй кредиту, але навмисно подала неправдиві відомості позивачу щодо свого фінансового стану, за умови проведення банком всіх передбачених дій щодо встановлення факту платоспроможності позичальника, тобто відсутності його вини.

Отже, відповідач мав здійснити страхове відшкодування, проте необґрунтовано відмовився від страхового відшкодування кредиту, відсотків та комісійної винагороди, а тому судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 17 497,39 грн. страхового відшкодування по кредиту, 1987,88 грн. страхового відшкодування по відсотках та 3000 грн. страхового відшкодування по комісії.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду оцінивши докази в їх сукупності, дійшла висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.