Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Остапової К.А.,

суддів Маслової З.Д.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Шруб Ольга Миколаївна, довіреність № 1 від 04.01.2010, Комунальне підприємство "Молодіжне-1";

представник відповідача: Сахно Вадим Георгійович, довіреність № 1 від 04.01.2010, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя";

представник третьої особи: не з'явився, Комунальне підприємство "Молодіжне";

розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Білоус М.О.) від 19 серпня 2010 року у справі № 5002-16/2930-2010

за позовом Комунального підприємства "Молодіжне-1" (вул. Шкільна, 3, смт. Молодіжне, місто Сімферопольський р-н, 97501)

до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" (вул. Гурзуфська, 5, місто Сімферополь, 95053)

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство "Молодіжне" (вул. Шкільна, 3, смт. Молодіжне, Сімферопольський р-н, 97501)

про визнання недійсним договору та угоди, про стягнення 21299,81 грн.,

Позивач - Комунальне підприємство "Молодіжне-1" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому, з врахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати недійсним договір про солідарне зобов’язання від 31.10.2008 між Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя", Комунальним підприємством "Молодіжне" і Комунальним підприємством "Молодіжне-1", угоду від 10.11.2008 між Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" і Комунальним підприємством "Молодіжне-1", та стягнути з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" суму, сплачену по договору про солідарне зобов’язання в сумі 26609,81 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладення спірного договору було однією з умов укладення договору між позивачем та відповідачем на водопостачання та водовідведення.

На думку позивача зміст спірного договору про солідарне зобов’язання та угоди суперечить актам цивільного законодавства.

Так, оскільки сума заборгованості Комунального підприємства "Молодіжне" перед відповідачем вже була стягнута за рішеннями суду, за якими відкрито виконавче провадження, то обрання відповідачем такого способу захисту свого права, як звернення до суду з позовом, виключає можливість виконати зобов’язання стягненням тої же суми з третьої особи (солідарного боржника). При цьому позивач посилається на порушення відповідачем таких норм, як стаття 124 Конституції України, статті 4- 5 Господарського процесуального кодексу України та статті 11 Закону України "Про судоустрій України", відповідно до яких судові рішення виносяться іменем України і є обов’язковими для виконання на всій території України та виконуються лише в порядку виконання судового рішення, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) . Нормами Законів "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) та "Про виконавче провадження" (606-14) не передбачено забезпечення виконання рішення суду солідарним зобов’язанням, оскільки зобов’язання виконати рішення суду не є цивільно-правовим зобов’язанням.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2010 року (суддя - Білоус М.О.) позовні вимоги Комунального підприємства "Молодіжне-1" задоволено повністю.

Визнано недійсним договір про солідарне зобов'язання від 31 жовтня 2009 року, укладений між Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" та Комунальним підприємством "Молодіжне-1".

Визнано недійсною угоду від 10 листопада 2008 року, укладену між Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" та Комунальним підприємством "Молодіжне-1".

Стягнуто з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" на користь Комунального підприємства "Молодіжне-1" суму сплачену за договором про солідарне зобов'язання у розмірі 26609,81 грн., 175,55 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючі позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки Комунальне підприємство "Молодіжне-1" є новоствореним підприємством, виключається можливість процесуального правонаступництва за рішеннями, які знаходяться на примусовому виконанні в органі державної виконавчої служби.

За висновками суду першої інстанції, укладаючи спірні договори про солідарне зобов’язання, сторони цих договорів порушили вимоги Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Не погодившись з рішенням суду, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким в позові Комунальному підприємству "Молодіжне-1" до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" та Комунального підприємства "Молодіжне" відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку заявника господарським судом порушено вимоги статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, оскільки ані Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) , ані Закон України "Про виконавче провадження" (606-14) не є актами цивільного законодавства, а тому у суду не було підстав визнавати недійсними спірні договір та угоду, посилаючись на частину першу статті 203 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2010 року апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" прийнято до апеляційного провадження судовою колегією у складі: головуючий суддя Остапова К.А., судді Котлярова О.Л., Градова О.Г., розгляд справи призначений на 29 вересня 2010 року.

Розпорядженням керівництва суду від 29 вересня 2010 року замінено суддю Котлярову О.Л. на суддю Маслову З.Д. у складі колегії з розгляду апеляційної скарги у справі № 5002-16/2930-2010.

29 вересня 2010 року Комунальним підприємством "Молодіжне-1" було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2010 року у справі № 5002-16/2930-2010 залишити без змін.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2010 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 20 жовтня 2010 року

Розпорядженням керівництва суду від 20 жовтня 2010 року замінено суддю Градову О.Г. на суддю Ткаченка М.І. у складі колегії з розгляду апеляційної скарги у справі № 5002-16/2930-2010.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2010 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 03 листопада 2010 року.

У судове засідання 03 листопада 2010 року Комунальне підприємство "Молодіжне" явку свого представника не забезпечило, про час та місце розгляду справи повідомлене своєчасно та належним чином.

Враховуючи те, що явка учасників процесу не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника третьої особи, повідомленого своєчасно та належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

31 жовтня 2008 року між Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (далі - КРП "ВПВКГ м. Сімферополя), який іменується в договорі - Водоканал, Комунальним підприємством "Молодіжне" (далі - КП "Молодіжне") та Комунальним підприємством "Молодіжне-1" (далі - КП "Молодіжне-1"), які іменуються в договорі - Боржники, був укладений договір про солідарне зобов'язання (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1 цього Договору КП "Молодіжне-1" приймає на себе солідарне зобов'язання спільно з КП "Молодіжне" перед "Водоканалом" щодо сплати заборгованості у сумі 892 139,81 грн. за послуги водопостачання та водовідведення, спожиті за період з 15.05.2007 по 31.10.2008 у тому числі:

а) 377 992,31 грн. - заборгованість по сплаті послуг за водопостачання та водовідведення, спожитих в період з 15.05.2007 по 31.10.2007 на підставі договору № 705 від 04.05.2004, укладеного між "Молодіжне" та "Водоканал";

б) 514 147,50 грн. - заборгованість по сплаті послуг за водопостачання та водовідведення, спожитих в період з 01.11.2007 по 31.10.2008 на підставі договору № 705 від 01.11.2007, укладеного між "Молодіжне" та "Водоканал".

Відповідно до пункту 2 Договору від 31.10.2008 "Молодіжне -1" та "Молодіжне" несуть солідарну відповідальність перед "Водоканалом" за належне виконання зобов'язань, вказаних у пункті 1 цього Договору.

10 листопада 2008 року між КРП "ВПВКГ м. Сімферополя", та КП "Молодіжне-1" була укладена угода, відповідно до пункту 2 якої "Молодіжне-1" зобов'язується провести сплату заборгованості, шляхом щомісячного перерахування грошових коштів на поточний рахунок "Водоканала" у наступному порядку:

- з листопада 2008 року по січень 2022 року включно щомісячно по 5310 грн.

- з жовтня 2022 року по 5369,81 грн. (далі - Угода).

Листом від 19.05.2010 № 113/ 1 КП "Молодіжне -1" звернулось до КП "Молодіжне" з проханням надати інформацію щодо перерахування коштів за договором про солідарне зобов'язання (а.с. 23).

КП "Молодіжне" своїм Листом від 21.05.2010 повідомило КП "Молодіжне-1", що за договором про солідарне зобов'язання від 31.10.2008 перерахування коштів до КРП "ВП ВКГ м. Сімферополя" не проводилося, через арешт, накладений на розрахунковий рахунок підприємства на підставі наказів Господарського суду АР Крим (а.с. 24).

Позивач просить визнати вищевказані Договір про солідарне зобов'язання від 31.10.2008 та Угоду від 10.11.2008 недійсними з тих підстав, що зміст цих правочинів суперечить актам цивільного законодавства, оскільки вказана сума на момент укладання цих угод вже була стягнута з КП "Молодіжне" на користь КРП "ВП ВКГ м. Сімферополя" за рішеннями господарського суду Автономної Республіки Крим та позивач не є правонаступником КП "Молодіжне".

Дослідивши всі обставини справи, проаналізувавши доводи сторін, судова колегія дійшла висновку щодо помилковості висновків суду першої інстанції при вирішенні спору з огляду на наступне.

Так, предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання оскаржуваних Договору та Угоди недійсними.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вказано в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 (v0003700-78) , зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року № 13 (v0013700-92) та від 25 травня 1998 року № 15 (v0015700-98) "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Так, недійсність оскаржуваного Договору та Угоди позивач пов’язує з наявністю судових рішень, якими сума заборгованості, щодо якої позивач прийняв на себе сумісно з третьою особою солідарне зобов’язання, вже стягнута з боржника на користь кредитора, з виконання якого вже відкрито виконавчі провадження.

Суд першої інстанції, визнавши дані підстави достатніми для задоволення позову, виходив з того, що Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) не передбаченого такого способу забезпечення виконання судового рішення, як солідарне зобов’язання.

Однак, судова колегія вважає дані висновку суду першої інстанції необґрунтованими з огляду на наступне.

Солідарне зобов'язання в силу правил статті 541 Цивільного кодексу України, виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Як встановлено судовою колегією, за спірними Договором та Угодою, позивач прийняв на себе солідарне зобов’язання сумісно з КП "Молодіжне" перед відповідачем по сплаті заборгованості в сумі 892139,81 грн. за послуги водопостачання та водовідведення, що спожиті в період з 15.05.2007 по 31.10.2008 на підставі договорів № 705 від 04.05.2004 та № 705 від 01.11.2007, укладених між КП "Молодіжне" та відповідачем.

Крім того, пунктом 3 Угоди від 10.11.2008 передбачено, що у випадку уплати КП "Молодіжне" (повністю або частково) Водоканалу у період дії Угоди заборгованості, вказаної у пункті 1 цієї Угоди, на суму грошових коштів, що надійдуть до Водоканалу, вважається виконаним зобов’язання КП "Молодіжне-1" перед Водоканалом.

Проте, на момент укладення спірних Договору та Угоди зобов’язання боржника перед кредитором ще не було виконане, а тому відповідно до викладених положень сторони вправі укласти такі угоди до повного виконання боржником своїх зобов’язань перед кредитором.

Прийняття рішення про стягнення заборгованості та відкриття виконавчого провадження не означає припинення грошового зобов’язання, а навіть підтверджує наявність у боржника такого зобов’язання.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 6 вказаного Кодексу передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

В статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вивчивши зміст спірних правочинів, судова колегія не вбачає невідповідності його вимогам діючого законодавства, оскільки вони відповідають нормам вищезгаданого Кодексу про солідарне зобов’язання.

Та обставина, що стосовно частини суми, щодо якої прийнято позивачем на себе солідарне зобов’язання, винесені судові рішення, не може свідчити про порушення сторонами при укладенні договорів вимог закону, оскільки прийняттям судом рішення про стягнення суми боргу зобов’язання КП "Молодіжне" по сплаті за договорами про водопостачання та водовідведення не припинилось.

Крім того, судова колегія звертає увагу на наступне.

В основу висновків про наявність підстав для визнання спірних правочинів недійсними покладена та обставина, що сторони при їх укладенні не врахували, що за період з 15.05.2007 по 31.10.2008 відбулось стягнення заборгованості з боржника - КП "Молодіжне" на підставі рішень господарського суду Автономної Республіки Крим у справах №№ 2-7/11210-2007, 2-9/17109-2007, 2-2/752-2008, 2-14/3946-2008, 2-25/8248-2008, 2-14/14277-2007, 2-9/9588-2008 та здійснюється виконання цих рішень органами державної виконавчої служби за заявами стягувача - КРП "ВПВКГ м. Сімферополя.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2008 по справі № 2-7/11210-2007 з КП "Молодіжне" на користь КРП "ВПВКГ м. Сімферополя" стягнуто 93917,78 грн. боргу по оплаті спожитих КП "Молодіжне" за рахунком від 14.06.2007 (період з 15.05.2007 по 14.06.2007) послуг з водопостачання та водовідведення, наданих по договору № 705 від 04.05.2004.

Відповідно до рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2008 по справі 2-14/14277-2007 з КП "Молодіжне" на користь КРП "ВПВКГ м. Сімферополя" стягнуто 272466,02 грн. боргу по оплаті спожитих КП "Молодіжне" за період з 15.06.2007 по 14.09.2007 послуг з водопостачання та водовідведення, наданих по договору № 705 від 04.05.2004.

Відповідно до рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2008 по справі № 2-9/17109-2007 з КП "Молодіжне" на користь КРП "ВПВКГ м. Сімферополя" стягнуто 171989,60 грн. боргу по оплаті спожитих КП "Молодіжне" за період з 15.09.2007 по 14.11.2007 послуг з водопостачання та водовідведення, наданих по договору № 705 від 04.05.2004.

Відповідно до рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2008 по справі № 2-2/752-2008 з КП "Молодіжне" на користь КРП "ВПВКГ м. Сімферополя" стягнуто 67849,58 грн. боргу по оплаті спожитих КП "Молодіжне" за період з 15.11.2007 по 13.12.2007 послуг з водопостачання та водовідведення, наданих по договору № 705 від 04.05.2004.

Відповідно до рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2008 по справі 2-14/3946-2008 з КП "Молодіжне" на користь КРП "ВПВКГ м. Сімферополя" стягнуто 107491,19 грн. боргу по оплаті спожитих КП "Молодіжне" за період з 13.12.2007 по 24.03.2008 послуг з водопостачання та водовідведення, наданих по договору № 705 від 01.11.2007.

Відповідно до рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2008 по справі 2-25/8248-2008 з КП "Молодіжне" на користь КРП "ВПВКГ м. Сімферополя" стягнуто 123908,62 грн. боргу по оплаті спожитих КП "Молодіжне" за період з 25.03.2008 по 29.05.2008 послуг з водопостачання та водовідведення, наданих по договору № 705 від 01.11.2007.

Відповідно до рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2008 по справі 2-9/9588-2008 з КП "Молодіжне" на користь КРП "ВПВКГ м. Сімферополя" стягнуто 82917,29 грн. боргу по оплаті спожитих КП "Молодіжне" за період з 29.05.2008 по 28.08.2008 послуг з водопостачання та водовідведення, наданих по договору № 705 від 01.11.2007.

Відповідно до умов спірного договору позивачем сумісно з третьою особою прийнято зобов’язання перед відповідачем по сплаті заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, спожити у період з 15.05.2007 по 31.10.2008.

При цьому судові рішення про стягнення заборгованості за період з 29.08.2008 по 31.10.2008 у матеріалах справи відсутні.

Доводи суду про порушення сторонами при укладенні правочинів вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) (ст. 11) та Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (ст.ст. 25, 115), є неспроможними, оскільки вказані Договір та Угода не замінюють сторони у виконавчому провадженні, та не перешкоджають виконанню судового рішення у встановленому порядку.

Договір та Угода взагалі не містять будь-яких посилань на судові рішення та не містить умов про заміну боржника у виконавчих провадженнях з виконання вищезгаданих судових рішень. Також не вбачається зі спірних угод, що вони є по суті забезпеченням виконання судового рішення.

Та обставина, що Закон України "Про виконавче провадження" (606-14) не містить забезпечення виконання рішення суду солідарним зобов’язанням не може свідчити про те, що сторонами порушені вимоги цього Закону (606-14) .

Крім того, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

В пункті 16 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 N 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" (v_211600-08) зазначено, що поняття правочину є цивільно-правовим поняттям. Тому і норми про недійсність тих чи інших правочинів є цивільно-правовими. Разом з тим закони часто містять норми, які відносяться до різних галузей права. Зокрема закон публічно-правової направленості може містити окремі цивільно-правові норми. Тому, якщо такий закон містить норми, які встановлюють умови недійсності правочину, то такі норми підлягають застосуванню.

На думку судової колегії Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) , який передбачає порядок і процедуру вирішення господарських спорів, а також Закон України "Про виконавче провадження" (606-14) , який визначає порядок та умови виконання рішень судів та інших органів, не містять таких норм.

Так, третя особа має борг перед відповідачем, у тому числі за тими періодами, по яких прийняті судові рішення, що не виконані на момент укладення правочинів. Сторони договору вільні у визначенні умов договору, а тому з метою погашення наявної заборгованості вони уклали ці правочини, зокрема, позивач взяв на себе зобов’язання солідарно з третьою особою погасити цю заборгованість.

Та обставина, що нібито волевиявлення позивача при укладенні спірних правочинів не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, не знайшла свого підтвердження матеріалами справи.

Встановлення у статті 25 Господарського процесуального кодексу України та статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" порядку заміни сторони у справі та сторони у виконавчому провадженні не позбавляє сторони укласти договір, в якому передбачалось солідарне зобов’язання по сплаті заборгованості за надані послуги. Заміна сторони у справі та сторони у виконавчому провадженні в даному випадку не відбулась.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд, згідно з пунктом 1 роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12 березня 1999 року (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними", повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладені роз’яснення, судова колегія зазначає, що ні позивач, ні суд першої інстанції не вказав, нормі якого закону не відповідає зміст оскаржуваних Договору та Угоди, що могло бути підставою для визнання їх недійсними виходячи зі змісту заявленого позову.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи встановлені обставини та досліджені матеріали справи, і, зокрема, відсутність доказів невідповідності спірних правочинів чинному законодавству України, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог КП "Молодіжне-1", а отже - про відсутність підстав для задоволення такого позову.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення місцевого господарського суду порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, враховуючи викладені обставини рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2010 року у справі № 5002-16/2930-2010 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. У задоволенні позову відмовити.