2-19/2989.2-2010 Про визнання недійсними договору користування берегоукріплювальними та пляжними спорудами та договору генерального підряду на ремонт берегоукріплювальних, протизсувних споруд, стягнення з ТОВ суму заборгованості за зазначеними договорами - 01.11.2010 Прийняття

У квітні 2008 року Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" про визнання недійсними договорів №17/2 від 01 липня 2002 року та № 21/03 від 02 січня 2003 року з підстав невідповідності їх законодавству, а саме статтям 203, 648 Цивільного кодексу України, пункту 5 статті 75 Господарського кодексу України, постанові Раді міністрів Автономної Республіки Крим №68 від 11 березня 1997 року (rb0068001-97) ; стягнення заборгованості у розмірі 137732,18 грн та спонукання до укладення договору № 12/07 від 15 червня 2007 року експлуатації берегозахисних, протизсувних та пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню та договорів № 12/07-Н від 15 червня 2007 року по надводному нагляду та №12/07-В від 15 червня 2007 року по підводному нагляду за берегозахисними спорудами.

У червні 2008 року т овариство з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" про спонукання укласти додаткову угоду до договору №17/2 від 01 липня 2002 року в редакції позивача від 20 березня 2008 року та додаткову угоду до договору №21/03 від 02 січня 2003 року в редакції позивача від 20 березня 2008 року.

12 вересня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" подало до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просило спонукати Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" укласти додаткову угоду до договору №17/2 від 01 липня 2002 року про внесення змін в п.3.2.5 цього договору в редакції позивача від 20 березня 2008 року та додаткову угоду до договору №21/03 від 02 січня 2003 року про внесення змін до статті 2 цього договору в редакції позивача від 20 березня 2008 року (а. с. 52, т. 2).

23 жовтня 2008 року Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" подало до суду заяву про зміну позовних вимог та просило суд розірвати договір № 17/2 від 01 липня 2002 року на підставі статті 625 Цивільного кодексу України у зв’язку з істотною зміною обставин - зміна розміру засобів на поточне утримання, оновлення та капітальний ремонт берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд, які знаходяться на балансі Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління"; визнати недійсним договір № 21/03 від 02 січня 2003 року та стягнення 137 732,18 грн основного боргу (а. с. 64-65, т.2).

Заявою від 06 жовтня 2009 року Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" просило не розглядати вимоги, викладені в заяві від 23 жовтня 2008 року(а. с. 64-65, т.2), а розглянути первісно заявлені вимоги з урахування відмови від позовних вимог про спонукання товариство з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" укласти договір в редакції позивача, та уточнень позовних вимог, відповідно до яких просить визнати недійсним на майбутнє договір №17/2 від 01 липня 2002 року користування берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами, укладений між Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління" та товариством з обмеженою відповідальністю "Барс 2000", визнати недійсним договір № №21/03 від 02 січня 2003 року генерального підряду на ремонт берегоукріплювальних, протизсувних споруд, укладений між Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління" та товариством з обмеженою відповідальністю "Барс 2000", стягнути з відповідача суму збитків за договором №17/2 від 01 липня 2002 року користування берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами у розмірі 137 732,18 грн, зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" повернути позивачу майно, яке передане за договором №17/2 від 01 липня 2002 року користування берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами, укладений між Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління" та товариством з обмеженою відповідальністю "Барс 2000", а саме майно берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд міста Ялта від Морпорту до санаторію "Россия"1-й комплекс з реконструкцією минулого лікувального пляжу –ділянка від буни №3 (включно) до буни №5 (включно) протяжністю 135 погонних метрів з міжбунним простором на прилеглій прибережній території і акваторії моря, а також ділянку берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд міста Ялта від Морпорту до санаторію "Россия"1-й комплекс з реконструкцією минулого лікувального пляжу від східної буни №5 протяжністю 8 метрів погонних.

Справа неодноразово розглядалась судами різних інстанцій.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2010 року у справі №2-19/2989.2-2010 прийнято відмову Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" від частини позовних вимог щодо спонукання товариство з обмеженою відповідальністю "Барс-2000" до укладання договорів №12/07 від 15.06.2007, 12/07-Н від 15.06.2007, 12/07-В від 15.06.2007, та припинено провадження у справі в частині цих вимог, у задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Зобов’язано Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "Барс-2000" додаткову угоду до договору №17/2 користування берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами від 01 липня 2002 року про внесення змін в пункт 3.2.5 цього договору від 20 березня 2008 року: "3.2.5. Здійснювати оплату витрат Управління на здійснення нагляду за технічним станом і по проведенню робіт по відновленню і капітальному ремонту майна. Відповідно до Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 11 березня 1997 року №68 (rb0068001-97) розмір оплати коштів на поточне утримання, відновлення і капітальний ремонт берегоукріплюючих, протизсувних споруд, які знаходяться на балансі Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" і передані в експлуатацію суб’єктам господарської діяльності, визначаються виходячи з норм амортизаційних відрахувань згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) і витрат, які пов’язані з виробничо-господарською діяльністю Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" по їх обслуговуванню, і складають 37 043,36 грн на рік. Користувач самостійно здійснює перерахування коштів на банківський рахунок Управління щоквартально, не пізніше 15 числа місяця, який передує звітному кварталу. За необхідності Користувач може отримати рахунок в управлінні. Розмір коштів, які підлягають відшкодуванню за дійсним договором, підлягає перегляду у разі зміни балансової вартості Майна (індексація основних фондів і т.і) або зміни нормативної бази по методиці вирахування цих коштів". Зобов’язано Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "Барс-2000" додаткову угоду до договору №21/03 генерального підряду на ремонт берегоукріплювальних, протизсувних споруд від 02 січня 2003 року про внесення змін в статтю 2 цього договору в редакції товариства з обмеженою відповідальністю "Барс-2000" від 20 березня 2008 року: "Загальна вартість робіт по дійсному договору визначається щорічно, відповідно до амортизаційних відрахувань згідно з законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) у відсотках від балансової вартості 1 групи основних фондів з розрахунку 1,25 % на календарний квартал (5% на рік)". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову обґрунтовано відсутністю достатніх правових підстав для визнання оскаржуваних договорів № 21/03 від 02 січня 2003 року, №17/2 від 01 липня 2002 року недійсними, як наслідок недоведеністю вимог щодо стягнення збитків та зобов’язання відповідача повернути майно, яке було передано за №17/2 від 01 липня 2002 року, оскільки вони заявлені на підставі частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, яка визначає правові наслідки недійсності правочинів. В якості додаткової підстави для відмови у позові в цій частині суд вказав на сплив строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем. В частині задоволення зустрічного позову судове рішення мотивоване тим, що запропоновані товариством з обмеженою відповідальністю "Барс-2000" умови додаткових угод не суперечать постанові Ради міністрів Автономної Республіки Крим №68 (rb0068001-97) у редакції від 13 грудня 2007 року, а тому їх слід вважати укладеними в запропонованій позивачем за зустрічним позовом редакції.

Не погодившись з рішенням суду, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити первісний позов у справі, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, до договору № 21/03 від 02 січня 2003 року місцевий господарський суд повинен був застосувати положення статті 50 Цивільного кодексу УРСР, яка визначає недійсність угоди юридичної особи, що суперечить її цілям. При цьому, Кримське республіканське підприємство "Кримське протизсувне управління" вказує, що зазначений договір суперечить статутним завданням підприємства, якими є боротьба з зсувними процесами, на що господарський суд Автономної Республіки Крим уваги не звернув.

Договір № 17/2 від 01 липня 2002 року, на думку заявника, не відповідає вимогам підпункту 8.6.1, пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якою передбачено, що норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в розмірі 1,25 відсотки для першої групи. В пункті 3.2.5 договору № 17/2 від 01 липня 2002 року передбачається сплата витрат в межах норм амортизаційних відрахувань –3,35 відсотка від балансової вартості майна, що суперечить закону.

Заявник апеляційної скарги вважає, що спірні договори суперечать один одному, а не доповнюють один одному, як безпідставно вказав суд першої інстанції. Окрім цього, позивач вказує на невірне визначення місцевим господарським судом правової природи оскаржуваних угод.

У судове засідання, призначене на 01 грудня листопада 2010 року, сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки явка в судове засідання представників –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін у справі.

Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

01 липня 2002 року між державним підприємством "Кримське протизсувне управління", правонаступником якого є Кримське республіканське підприємства "Протизсувне управління", та товариством з обмеженою відповідальністю "БАРС - 2000" укладено договір №17/2 користування берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами (а. с. 17-20, том 1).

Відповідно до пункту 2.1 предметом даного договору є надання у користування майна - берегоукріплювальних, протизсувних споруд міста Ялта від морського порту до санаторію "Росія".

Пунктом 2.2 вказаного договору визначена балансова вартість майна станом на 01 січня 2002 року, яка складає 2 629 203 грн.

Згідно з пунктом 2.3 вказаного договору залишкова вартість майна станом на 01 липня 2002 року складає 1 753 469 грн.

Пунктом 3.1.2 договору передбачено, що Управління зобов'язується виконувати функції замовника та генерального підрядника з відновлення і капітального ремонту берегоукріплювальних споруд та інженерного захисту території на умовах, визначених окремим договором генерального підряду.

У пункті 3.1.3 вказаного договору сторони передбачили, що Управління здійснює нагляд за технічним станом майна на умовах, ухвалених окремим договором генерального підряду.

Відповідно до пунктів 3.2.2 та 3.2.3 вказаного договору товариство з обмеженою відповідальністю "БАРС - 2000" прийняло на себе зобов'язання нести всі витрати, які пов'язані з експлуатацією майна (електроенергія, вода, збір сміття, охорона та т.і.) та забезпечувати норм протизсувного режиму та технічних умов Управління, а також протипожежних та санітарних норм.

Відповідно до пункту 3.2.5 договору користувач зобов'язаний здійснювати оплату витрат Управління з нагляду за технічним станом та проведення робіт з відновлення та капітального ремонту майна на умовах, визначених тим самим окремим договором. Цим же пунктом договору сторони передбачили, що відповідно до Постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 11 березня 1997 року № 68 (rb0068001-97) розмір сплати таких витрат (у тому числі витрат на страхування) визначається у межах норм амортизаційних відрахувань - 3.35% від балансової вартості майна.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі узгодження з Управлінням користувач має право виконувати роботи з поточного утримання, відновлення та капітального ремонту майна за кошти, передбачені пунктом 3.2.5 договору. Використання цих коштів повинно бути підтверджено документально.

Договір набирає сили з моменту підписання та діє 49 років (пункт 7.1).

Актом від 01 липня 2002 року сторони визначили склад майна (а. с. 21, т. 1).

Також сторони узгодили розрахунок коштів на відновлення та капітальний ремонт берегоукріплювальних споруд (а.с.22, т. 1).

02 січня 2003 року між сторонами укладено договір № 21/03 генерального підряду на ремонт берегоукріплювальних, протизсувних споруд (а. с. 12-16, том 1), відповідно до статті 1 якого Кримське республіканське підприємства "Протизсувне управління" прийняло на себе зобов'язання з відновлення та капітального ремонту берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд та інженерного захисту території, які знаходяться у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю "Барс - 2000"на підставі договору користування берегоукріплювальними, протизсувними та пляжними спорудами від 01 липня 2002 року №17/2.

Згідно з пунктом 2.1 договору № 21/03 від 01 січня 2003 року загальна вартість робіт за договором визначається щорічно у відповідності з постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 11 березня 1997 року № 68 (rb0068001-97) в межах норм амортизаційних відрахувань –3,35% від балансової вартості берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд, що знаходяться в користуванні замовника.

Відповідно до пункту 3.3 вказаного договору якого Кримське республіканське підприємства "Протизсувне управління" прийняло на себе зобов'язання за результатами обстежень розробляти та узгоджувати з товариством з обмеженою відповідальністю "Барс - 2000" проектно-кошторисну документацію на проведення відновлювальних робіт та капітальний ремонт берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд, які знаходяться у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю "Барс - 2000".

Пунктом 3.4 вказаного договору визначений обов’язок Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" виконувати роботи, вказані у статті 1 цього договору, своїми силами та/або з залученням субпідрядних організацій відповідно до проектно-кошторисної документації, узгодженої з товариством з обмеженою відповідальністю "Барс - 2000"та затвердженої у встановленому порядку.

У відповідності з пунктом 3.5 вказаного договору Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" зобов'язано забезпечити поставку на об'єкт необхідних матеріалів, обладнання, виробів, конструкції, комплектуючих виробів, будівельної техніки, за узгодженим переліком.

09 жовтня 2003 року між Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління" та товариством з обмеженою відповідальністю "Барс - 2000" укладена додаткова угода до договору № 17/2 від 01 липня 2002 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти пункти 2.1 та 2.2. вказаного договору у наступній редакції: "п. 2.1 предметом договору є надання у користування майна берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд м. Ялта від Морпорту до санаторія "Росія"1 комплекс, з реконструкцією колишнього лікувального пляжу ділянка від буни № 3 (включно) до буни № 5 (включно) протяжністю 135 пог. метрів з міжбунним простором на прилеглій прибережній території та акваторії моря, а також ділянка берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд м. Ялта від Морпорту до санаторію "Росія"1-й комплекс, з реконструкцією колишнього лікувального пляжу на схід буни № 5 протяжністю 8 метрів погонних.", "п. 2.2 балансова вартість майна на 01 січня 2002 року складає 2 645 701 грн"(а. с.25 т.1).

До додаткової угоди наданий розрахунок коштів на відновлення та капітальний ремонт берегоукріплювальних споруд (а. с. 26, т. 1).

Предметом спору у даній справі є відповідність даних договорів чинному законодавству.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу (435-15) застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли та продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки між сторонами продовжують існувати права та обов’язки, які виникли до 01 січня 2004 року, до правовідносин сторін поряд з нормами Цивільного кодексу УРСР (1540-06) підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України (435-15) , який втупив у дію з 01 січня 2004 року.

Правовою підставою для визнання недійсним договору № 17/2 від 01 липня 2002 року позивач за первісним позовом обрав статтю 48 Цивільного кодексу УРСР, згідно з якою недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

За твердженням позивача, договір № 17/2 від 01 липня 2002 року не відповідає діючому на той час підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал): група 1 - 1,25 відсотка; група 2 - 6,25 відсотка; група 3 - 3,75 відсотка.

При цьому Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" просить визнати даний договір недійсним на майбутнє.

Згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу УСРС недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до вимог статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Цивільний кодекс України (435-15) поділяє правочини на два види: нікчемні (частина 2 статті 215) та оспорювані (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюванний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі (стаття 236 Цивільного кодексу України).

Статтею 59 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Аналогічна правова позиція міститься у статті 207 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Господарський кодекс України (436-15) поділу правочинів на нікчемні та оспорювані не передбачає, а натомість на відміну від Цивільного кодексу України (435-15) фактично розглядає як оспорювані (частина перша статті 207 Господарського кодексу України) всі ті зобов'язання, які виникають з правочинів, які за Цивільним кодексом України (435-15) є нікчемними. У частині другій статті 207 Господарського кодексу України вживається термін "нікчемна умова", але визначення відповідного поняття відсутнє. У частині третій статті 207 Господарського кодексу України зазначається, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним, припиняється з дня набрання рішенням суду законної сили, та передбачає можливість визнання зобов'язання недійсним на майбутнє, що також суперечить статті 236 Цивільного кодексу України.

Стаття 207 Господарського кодексу України не містить особливостей регулювання господарських відносин, а містить загальні правила про недійсність господарських зобов'язань, які суперечать Цивільному кодексу України (435-15) як за термінологією, так і за змістом. Тому стаття 207 Господарського кодексу України відповідно до абзацу першого частини другої статті 4 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини першої статті 4 Господарського кодексу України застосовуватись не може.

Аналогічні висновки викладені у пункті 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07 квітня 2008 року №01-8/211 (v_211600-08) .

З урахуванням наведеного колегія судді Севастопольського апеляційного господарського суду вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання недійсним на майбутнє договору № 17/2 від 01 липня 2002 року про користування берегоукріплювальними, протизсувними та пляжними спорудами не ґрунтуються на вимогах закону.

Договір № 21/03 від 02 січня 2003 року позивач за первісним позовом просить визнати недійсним на підставі статті 50 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на дату укладення цього договору.

Так, згідно зі статтею 50 Цивільного кодексу УРСР недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності.

За твердженнями позивача вказаний договір суперечить статутним завданням Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління", згідно з якими підприємство створене з метою боротьби із зсувними процесами, у той час, як у договорі № 21/03 від 02 січня 2003 року функція замовника покладається на товариство з обмеженою відповідальністю "БАРС - 2000", а виконавцем робіт є Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління".

Колегія судів вважає доводи Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" безпідставними з огляду на наступне.

Судова колегія погоджується з позицію суду першої інстанції відносно того, що за правовою природою договір № 21/03 від 02 січня 2003 року, який укладений на виконання договору № 17/2 від 01 липня 2002 року, і повинен розглядатись невід’ємно від нього, є договором про спільну діяльність.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст правочину, у відповідності до вимог частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для укладення договору № 21/03 від 02 січня 2003 року стало те, що договір № 17/2 від 01 липня 2002 року про користування берегоукріплювальними, протизсувними та пляжними спорудами не передбачав оплати за користування майном.

З огляду на положення статті 627 Цивільного кодексу України про те, що сторони є вільними в укладенні договору та виборі контрагента, приймаючи до уваги відмову у задоволенні позову про визнання недійсними договору № 17/2 від 01 липня 2002 року, на виконання якого укладено договір № 21/03 від 02 січня 2003 року, підстави для задоволення позову про визнання договору № 21/03 02 січня 2003 року недійсним відсутні.

Вимога Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" про стягнення збитків в сумі 137 732,18 грн та зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "БАРС - 2000" повернути майно, яке було передано за договором № 17/2 від 01 липня 2002 року, обґрунтована частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з даною правовою нормою у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість

Оскільки договори № 17/2 від 01 липня 2002 року та № 21/03 від 02 січня 2003 року недійсними судом не визнані, правові підстави для задоволення позову у вказаній частині вимог також відсутні.

Колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо спонукання товариства з обмеженою відповідальністю "БАРС 2000" до укладення договорів № 12/07 від 15 червня 2007 року, 17/07-Н від 15 червня 207 року, 12/07В від 15 червня 2007 року.

Так, у заяві про уточнення позовних вимог від 06 жовтня 2009 року Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління", відмовилось від позовних вимог про спонукання товариства з обмеженою відповідальністю "БАРС - 2000" укласти договори в редакції Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління".

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки відмова Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" від частини позовних вимог не порушує чиї - небудь законні права та охоронювані законом інтереси, суд першої інстанції правомірно прийняв відмову Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" від частини позовних вимог щодо спонукання товариства з обмеженою відповідальністю "БАРС - 2000" до укладення договорів № 12/07 от 15 червня 2007 року, № 12/07-Н від 15 червня 2007 року, № 12/07-В від 15 червня 2007 року та припинив провадження у справі у цій частині на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заявленого товариством з обмеженою відповідальністю "БАРС 2000" клопотання про застосування позовної давності до позовних вимог, заявлених Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління", суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що воно є обґрунтованим, у зв’язку з чим цілком правомірно застосував до спірних правовідносин положення пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Розглянувши вимоги зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "БАРС - 2000", судова колегія дійшла висновку щодо їх обґрунтованості з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Як на підставу зустрічних позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю "БАРС - 2000" посилається на те, що постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2007 року внесені зміни, зокрема, до пункт 3.2 Постанови № 68 від 11 березня 1997 року (rb0068001-97) та його викладено у новій редакції.

З метою приведення чинного договору у відповідність до нової редакції постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 68 від 11 березня 1997 року (rb0068001-97) товариство з обмеженою відповідальністю "БАРС - 2000" 20 березня 2008 року за вих.. № 77/10-01 надіслало Кримському республіканському підприємству "Протизсувне управління" пропозицію про внесення відповідних змін до договорів № 17/2 від 01 липня 2002 року та № 21/03 від 02 січня 2003 року (а. с. 90, том 1).

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Загальний порядок укладання господарських договорів встановлений статтею 181 Господарського кодексу України.

Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" даною правовою нормою не скористалося, внести зміни до договорів відмовилось.

Згідно з вимогами 1,2,3,4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.