Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Юрченка Я.О.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

з участю представників:

від позивача –ОСОБА_2

від відповідача (скаржник) –Стадник Т.Р.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман-плюс", б/н від 06.10.2010 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2010 року (підписане 28.09.2010 року), суддя Булка В.І.

по справі №14/89

за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_5, м.Івано-Франківськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман Плюс", м.Івано-Франківськ

про стягнення 255500 грн.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2010 року по справі №14/89 позов ПП ОСОБА_5 задоволено, стягнено з ТзОВ "Гурман Плюс"на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 255500 грн. –боргу.

У рішенні суд посилаючись на положення ст.ст. 11, 526, 530, 611, 615, 629, 666 ЦК України, ст. 193 ГК України, зазначає, що відповідач відповідно до п.4.1.3 договору купівлі-продажу торговельного обладнання від 19.06.2009 року, не передав позивачу документи, пов’язані з використанням обладнання у встановлений договором строк, що призвело до неможливості використання покупцем (позивачем) придбаного обладнання, а також враховуючи листи останнього про відмову від договору, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 255500 грн. сплачених позивачем коштів.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням господарського суду, ТзОВ "Гурман-плюс"подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2010 року по справі №14/89, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, вказуючи на неповне з’ясування обставин справи. Зокрема, апелянт зазначає, що відповідачем, відповідно до умов договору купівлі-продажу торговельного обладнання від 19.06.2009 року передано позивачу всі наявні документи, пов’язані з використанням обладнання у встановлений п.3.1 договору термін. Скаржник звертає увагу суду на те, що позивачем у листах від 31.05.2010 року та від 05.07.2010 року адресованих відповідачу не зазначено які саме документи не передано. Крім того, позивачем не доведено, що використання обладнання неможливе внаслідок непередання відповідачем певних документів. Одночасно, апелянт вказує, що торговельне обладнання використовується позивачем у господарській діяльності. Разом з тим, на думку відповідача, судом не встановлено обставин, які засвідчують правомірність односторонньої відмови покупця (позивача) від договору та дотримання останнім процедури здійснення такої відмови.

Розпорядженням В.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2010 року склад судової колегії змінено.

Представник скаржника (відповідача) в судовому засіданні вимоги наведені у апеляційній скарзі підтримав в повному обсязі.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, вказуючи на безпідставність доводів апелянта.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2009 року між ТзОВ "Гурман-плюс"(в тексті договору –продавець) та ПП ОСОБА_5 (в тексті договору –покупець) укладено договір №1 купівлі продажу торговельного обладнання, відповідно до умов якого, а саме п.1.1 зазначеного продавець (відповідач) зобов’язався передати у власність (продати) покупцю (позивачу) обладнання, перелік та кількість якого визначається у "Специфікації №1", яка є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно із п.п.2.1, 2.2 договору загальна вартість обладнання згідно договору становить 1070500 грн. в тому числі ПДВ. Грошові кошти в сумі 1070500 грн., покупець (позивач) зобов'язаний сплатити продавцю (відповідачу) протягом шести місяців з моменту підписання акту прийому-передачі обладнання шляхом перерахування на банківський рахунок продавця (відповідача) згідно затвердженого графіку.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що сплата авансового платежу в сумі 30500 грн. передбачена до підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до п.3.1 договору передача обладнання здійснюється продавцем покупцю на протязі 2-х тижнів з моменту зарахування авансового платежу на рахунок продавця, за актом приймання-передачі, в приміщенні торгового комплексу "Гурман-маркет", за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Миколайчука, 11а.

Позивачем проведено авансовий платіж в розмірі 30500 грн.

23.07.2009 року сторонами складено акт прийому-передачі обладнання, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв обладнання зазначене в акті. Вказаний акт підписано представниками позивача та відповідача та скріплений відтисками печаток сторін.

В подальшому позивачем сплачено відповідачу ще 195000 грн., всього за отримане обладнання позивачем оплачено 255500 грн., про що сторонами підписано бухгалтерську довідку.

Позивач подаючи позов посилається на порушення відповідачем п.4.1.3 договору №1 купівлі продажу торговельного обладнання від 19.06.2009 року, а саме на те, що продавець (відповідач) не передав покупцю (позивачу) документи, пов'язані з використанням обладнання у встановлений договором строк, а саме: протягом 2-х тижнів з моменту зарахування авансового платежу на рахунок покупця.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги листи позивача, адресовані відповідачу за вих.№5 від 31.05.2010 року та вих.№7 від 05.07.2010 року, в яких позивач зазначає про невиконання відповідачем п.4.1.3 договору щодо передачі документів, пов’язаних з використанням обладнання та посилається на положення ст. 666 ЦК України, суд першої інстанції вказує, що непередача відповідачем позивачу документів, пов’язаних з використанням обладнання у встановлений договором строк, призвела до неможливості використання останнім придбаного обладнання, а відтак, враховуючи відмову позивача від договору, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 255500 грн. сплачених коштів.

Проте, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд у оскаржуваному рішенні зазначаючи про порушення продавцем (відповідачем) положень п. 4.1.3. договору купівлі-продажу, вказує, що таке призвело до неможливості використання покупцем (позивачем) придбаного обладнання, проте, позивачем не доведено неможливості використання обладнання внаслідок непередання відповідачем якихось документів.

Як вбачається із листів позивача направлених відповідачу за вих.№5 від 31.05.2010 року та вих.№7 від 05.07.2010 року, позивач зазначає про порушення відповідачем п.4.1.3 договору купівлі-продажу №1 від 19.06.2009 року, відповідно до якого продавець зобов’язується передати покупцю всі наявні документи, пов’язані з використанням обладнання в установлений в п.3.1 цього договору та керуючись ст. 666 ЦК України, просить виконати взяті на себе зобов’язання, надаючи відповідачу термін до 11 червня 2010 року (лист від 31.05.2010 року), а в подальшому до 14.07.2010 року (лист від 05.07.2010 року) виконати взяті на себе зобов’язання.

Однак, яка саме документація, пов’язана з використанням обладнання не передана відповідачем позивач не зазначає, на відсутність технічних паспортів чи інших необхідних для використання обладнання документів не посилається. Позивачем не доведено факту неможливості використання обладнання внаслідок не передання відповідачем певних документів.

Крім того, як зазначає відповідач, з моменту передачі обладнання покупцю і по сьогоднішній день, таке обладнання використовується покупцем у господарській діяльності, а саме змонтовано та використовується у магазині "Діоніс", що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Пасічна, 14 А.

Поряд з цим, згідно із ч.1 ст. 666 ЦК України на яку посилається господарський суд при прийнятті рішення, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Як вбачається з матеріалів справи, товар відповідачу передавався - 23.07.2009 року, про що сторонами складено акт прийому-передачі обладнання, протягом тривалого часу (10 місяців) позивач жодного разу не звертався до відповідача за отриманням документів, пов’язаних із використанням обладнання, не пред'являв претензій та не виявляв бажання відмовитися від товару або повернути його, а як уже зазначено вище, лише 31.05.2010 року направив лист, в якому просив про передачу документів, проте, яких саме не зазначив.

Частиною 2 ст. 666 ЦК України встановлено, що якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Таким чином, вказаною статтею передбачено порядок здійснення односторонньої відмови, а також обов'язок продавця повернути обладнання покупцю, у випадку якщо покупець вирішив відмовитись від договору в односторонньому порядку.

Як зазначає позивач, обладнання повернуте не було. Господарським судом вказане не з’ясовувалось та не встановлювались обставини, які засвідчують правомірність односторонньої відмови покупця від договору купівлі-продажу.

Одночасно, як встановлено судом та не заперечується сторонами у позивача існує заборгованість перед ТзОВ "Гурман Плюс"за торгівельне обладнання у розмірі 815000 грн.

Слід зазначити про те, що Приватним підприємцем ОСОБА_5 подавався позов до ТзОВ "Гурман Плюс"про визнання недійсним договору №1 купівлі-продажу обладнання від 19.06.2009 року. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.2010 року по справі №22/35, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 року, в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Враховуючи наведене, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 255500 грн. відсутні.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, в позові фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 відмовити.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України, суд,

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман-плюс"задоволити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2010 року по справі №14/89 скасувати, прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман-плюс"- 1277,50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .