Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Золотарьової Олени Вадимівни (повноваження перевірені), рішення б/н від 11.03.10, директор товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудзбут";

відповідача: Мартинової Наталії Пилипівни, довіреність № б/н від 02.06.09, закрите акціонерне товариство "Продмаш";

відповідача: не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації";

третьої особи: Лисякової Катерини Анатоліївни, довіреність № б/н від 26.10.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська девелоперська компанія";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудзбут" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 09.09.2010 у справі № 5002-6/3923-2010

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудзбут" (вул. Косіора, 16, кв. 44, м. Дніпропетровськ, 49000); (м. Сімферополь, вул. Євпаторійська, 18)

до закритого акціонерного товариства "Продмаш" (Євпаторійське шосе, 8, м. Сімферополь, 95006); (представнику Мартинову Ю.С.: вул. Бородіна, 2, кв. 51, м. Сімферополь, 95000)

Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" (вул. Некрасова, 11, м. Сімферополь, 95000)

3-тя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська девелоперська компанія" (Євпаторійське шосе, 8, м. Сімферополь, 95006)

про визнання права власності

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.09.2010 у справі № 5002-6/3923-2010 в позові відмовлено.

На підставі судового рішення у справі № 2-6/8326-2008 суд встановив, що реєстрація права власності за ЗАТ "Продмаш" на спірне майно була проведена Сімферопольським міжрайонним бюро реєстрації та технічної інвентаризації без належних правових підстав, у зв’язку з чим реєструючий орган було зобов’язано виключити з реєстру відомості про належність будівель ЗАТ "Продмаш".

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що третейський суд не мав підстав визнавати за товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбудзбут" право власності на спірне майно, так як продавець майна - ЗАТ "Продмаш" не мав прав на продажу майна позивачу.

Таким чином, при відсутності правовстановлювального документу на об’єкти нерухомості у позові було відмовлено.

Вимоги до Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" залишені без задоволення, оскільки вони є похідними і залежать від права власності.

Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, позивач посилається на те, що суд неправомірно розглянув справу при наявності усного клопотання про відкладення слухання справи, при тому, що його не було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи.

Крім того, позивач вважає, що суд першої інстанції неправомірно не здійснював звукозапис судового процесу, тоді як від відповідача було заявлене відповідне клопотання. Також, заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що суд неправомірно оголосив лише вступну та резолютивну частини, при тому, що він заявляв у письмовому вигляді клопотання про оголошення повного тексту рішення.

Посилання на те, які саме норми матеріального права порушені судом апеляційна скарга не містить.

До початку розгляду справи від товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудзбут" до суду надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв’язку з хворобою представника відповідача.

Представник відповідача - закритого акціонерного товариства "Продмаш" у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Інший відповідач - Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності зазначеної особи за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудзбут" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2006 між закритим акціонерним товариством "Продмаш" та громадянином Чернишовим Б.О. у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу 6929/10000 частин нежитлових будівель і споруд, розташованих за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8, та нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кубанська, 27 (том 1, а. с. 12).

10.04.2008 між ЗАТ "Продмаш" (продавець) та ТОВ "Трансбудзбуд" (покупець) в простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу тих же 6929/10000 частин нежитлових будівель, розташованих за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8 (том 1, а. с. 14 - 15).

Склад 6929/10000 частин нежитлових будівель наведений у специфікації № 1 до договору купівлі-продажу (том 1, а. с. 16).

Підставою позову у даній справі є рішення третейського суду при товарній біржі "УМТБ" від 27.11.2008 у справі № 1/34-08 за позовом ТОВ "Трансбудзбуд" до ЗАТ "Продмаш", Чернишова Б.О. про визнання права власності.

Вказаним рішенням визнано дійсними наступні договори купівлі-продажу:

6929/10000 частин нежитлових будівель, розташованих за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8, який укладено 28.09.2006 між ЗАТ "Продмаш" і громадянином Чернишовим Б.О.;

6929/10000 частин нежитлових будівель, розташованих за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8, який укладено 10.04.2008 між громадянином Чернишовим Б.О. та ТОВ "Трансбудзбуд".

Визнано право власності ТОВ "Траснбудзбуд" на 6929/10000 частин нежитлових будівель, розташованих за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8, у складі: інженерний корпус літ. А, площею 5575,6 кв. м., адміністративний корпус кам'яний літ. В площею 2753,6 кв. м., літейний цех літ. Г площею 3940,2 кв. м., головний корпус літ. Д площею 13531,6 кв. м., блок виробничих цехів літ. Е площею 6986,5 кв. м., їдальня літ. Ж площею 2453,8 кв. м., інструментальний цех літ. З площею 2314,8 кв. м., термічна ділянка літ. И площею 1503,8 кв. м., готельна літ. К площею 954,9 кв. м., компресорна літ. Л площею 277,4 кв. м., електрощитові літ. М площею 73,8 кв. м., депо кам'яні літ. Н площею 67,7 кв. м., склад металевий літ. Ф площею 304,9 кв. м., насосна кам'яна літ. X площею 27,3 кв. м., лабораторно-складський корпус літ. Ц площею 1156,0 кв. м., склад металевий літ. Ч площею 477,0 кв. м., склад металевий літ. Ш площею 9,8 кв. м., побутовки кам'яні літ. Щ площею 161,5 кв. м., штампова дільниця кам'яна літ. З площею 662,8 кв. м., станція нейтралізування кам'яна літ. Ю площею 406,9 кв. м., ремонтна майстерня кам'яна літ. 1А площею 221,5 кв. м., КПП кам'яні літ. 1Б площею 38,6 кв. м., склад металевий літ. 1Г площею 1188,7 кв. м., дільниця різання металу кам'яна літ. 1И площею 569,8 кв. м., склад кам'яний літ. 1К площею 654,8 кв. м., бокси кам'яні літ. 1Л площею 150,7 кв. м., побутовки літ. ЇМ кам'яні площею 353,4 кв. м., прохідна кам'яна літ. 1Н площею 4,2 кв. м., склад кам'яний літ. 10 площею 68,1 кв. м., насосна кам'яна літ. 1П площею 13,8 кв. м., склад металевий літ. 1Ф площею 22,5 кв. м., гараж металевий літ. ЇХ площею 19,1 кв. м., склад кам'яний літ. Щ площею 416,3 кв. м., насосна кам'яна літ. 14 площею 30,9 кв. м., насосна кам'яна літ. 1Ш площею 7,0 кв. м., виробничий цех кам'яний літ. 13 площею 176,3 кв. м., гараж металевий літ. 1Ю площею 13,0 кв. м., склад-навіс кам'яний літ. 1Я площею 97,5 кв. м., виробництво кам'яне літ. 2А площею 50,3 кв. м., навіс металеві стовпи літ. 2Д, навіс металеві стовпи літ. 2Е, навіс металеві стовпи літ. 2Ж, ТП кам'яні літ. 23, склад кам'яний літ. 2И, навіс металеві стовпи літ. 2К, навіс металеві стовпи літ. 2Л, ТП кам'яні літ. 20, споруди (том 1, а. с. 6 - 10).

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, вказане рішення третейського суду не може з'явитися право встановлювальним документом з огляду на наступне.

Вбачається, що право власності на 6929/10000 частин спірних нежитлових будівель за ЗАТ "Продмаш" згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.02.2008 було зареєстровано Сімферопольським міжрайонним бюро реєстрації та технічної інвентаризації 08.08.2005 на підставі рішення Кримського третейського суду при концерні "ДСН" від 11.04.2005 у справі № 02-04/052-2005 за позовом ЗАТ "Продмаш" до ВАТ "Кримпродмаш" про визнання права власності та ухвали третейського суду у цій справі від 23.06.2005 (том 1, а. с. 77 - 81, 83).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.08.2008 у справі № 2-6/8326-2008, залишеним в силі постановою Верховного Суду України від 23.06.2009, Сімферопольське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації було зобов'язане виключити з Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про належність будівель та споруд зі складу майнового комплексу, який розташовано за адресою м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8 ЗАТ "Продмаш" та внести до реєстру відомості про належність вказаного нерухомого майна ВАТ "Кримпродмаш" (том 1, а. с. 52 - 55).

Згідно з частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Вказане є загальною вимогою, додержання якої є необхідним для чинності правочину.

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбудзбут" не могло набути право власності на спірне нерухоме майно укладаючи договір купівлі-продажу із закритим акціонерним товариством "Продмаш", тому що останній не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Як наслідок, аналогічним чином не було підстав для визнання права власності за позивачем у Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "УМТБ".

Суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу на наступні норми чинного законодавства.

Згідно з положеннями частини 5 статті 124 Конституції України тільки судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до Закону України "Про третейські суди" (1701-15) , у редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, третейські суди приймають рішення від свого імені (стаття 46), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів. Забезпечення примусового виконання рішень третейських судів перебуває за межами третейського розгляду та є завданням компетентних судів і державної виконавчої служби (стаття 57 Закону "Про третейські суди", пункт 1 частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Третейський розгляд не є правосуддям, рішення третейських судів не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції. Рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин.

Визначений статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" вичерпний перелік документів для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, містить лише рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрали законної сили. Рішення третейського суду до таких документів не віднесено.

Не може в даному випадку і застосуватися Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2002 № 157/6445, зокрема його додаток № 1, де серед правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна вказано і рішення третейського суду, оскільки відповідно до пункту 7 Розділу V Прикінцеві положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом (1952-15) вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.

Отже, у Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" були відсутні підстави для реєстрації права власності за позивачем і відмова вважається обґрунтованою.

За таких обставин у визнанні права власності та зобов’язанні другого відповідача виконати певні дії відмовлено правомірно.

Доводи відповідача про те, що суд порушив норми процесуального права відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

З протоколу судового засідання господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.09.2010 (том 1, а. с. 87) вбачається, що представник позивача - директор Золотарьова О.В., приймав участь у розгляді справи, тобто мав право навести свої доводи та заперечення, а також скористатися іншими правами передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

В матеріалах справи також є ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2010 (том 1, а. с. 64 - 68), копії якої були направлені на адреси учасників судового процесу, про що свідчить штам канцелярії суду на зворотному боці останнього аркушу ухвали (том 1, а. с. 68). При цьому, позивачу було надіслано за адресою: вул. Косіора, 16, кв. 44, м. Дніпропетровськ, 49000. Саме ця адреса зазначена в Довідці з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (том 1, а. с. 18) та в Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи (том 1, а. с. 19).

Крім того, апеляційна інстанція зазначає, що відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 (v1228600-06) Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Наявність клопотання про відкладення розгляду справи, не перешкоджає розгляду спору по суті, якщо справа містить в достатньої кількості необхідні докази. Більш того, відповідач не представив суду будь-яких інших доказів, які б мали значення для правомірного вирішення спору по суті, і під час апеляційного провадження. Отже, заявником апеляційної скарги не доведено судовій колегії те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права.

Клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі до вирішення іншого спору у справі № 2-11/2722-2010 за позовом ТОВ "Кримська девелоперська компанія" до ТОВ "Севгорстройінвест" про визнання права власності залишається судом без задоволення, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність прийнятого рішення місцевого суду у даній справі на момент його прийняття. По суті, предмет спору - визнання права власності на нерухоме майно, є однаковим в обох справах. Проте, колегія суддів враховує те, що в даній справі вже прийнято рішення по суті, яке повинне бути перевірено в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, тоді як в справі № 2-11/2722-2010 рішення ще не приймалось.

Інші доводи апеляційної скарги про порушення місцевим судом норм процесуального права не знайшли свого документального підтвердження.

Необхідно також зазначити, що відповідно до підпунктів а, б пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" при зверненні до господарського суду із позовними заявами ставки державного мита складають: за позовом немайнового характеру - 85,00 грн., за позовом майнового характеру - 1 % ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивачем заявлені вимога майнового характеру: про визнання права власності, вартісна оцінка якої має визначатися вартістю майна (пункт 32 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 (z0050-93) (далі - Інструкція) та вимога про зобов'язання БТІ зареєструвати за позивачем право власності, яка є вимогою немайнового характеру і підлягає оплаті державним митом у сумі 85,00 грн.

Згідно пункту 33 Інструкції (z0050-93) з позовних заяв, що носять одночасно майновий і немайновий характер, державне мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, і за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру.

Враховуючи те, що позивач за подачу апеляційної скарги повинен був сплатити 50 % від суми державного мита, яке належить сплатити за подачу позову (виходячи з оскаржуваємої суми), достягненню до бюджету підлягає сума 11942,50 грн., оскільки позивачем було сплачено лише 850,00 грн.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 49, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудзбут" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.09.2010 у справі № 5002-6/3923-2010 залишити без змін.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудзбут" (вул. Косіора, 16, кв. 44, м. Дніпропетровськ, 49000) в доход державного бюджету України 11942,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.