39/119 Про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу - 26.10.2010 Прийняття

Дочірнє підприємство "Дніпро" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарилис" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 59155,16 грн. на підставі договору купівлі – продажу від 01.10.2008 б/н, з яких: 57085,11 грн. – основного боргу та 2090,05 грн. – 3% річних.

В процесі розгляду справи Господарським судом міста Києва було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Компанію "Russo Balt Ltd".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2010 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарилис" на користь Дочірнього підприємства "Дніпро" 57065,11 грн. основного боргу, 2090,05 грн. 3% річних, 591,56 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Амарилис" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апелянт вважає, що рішення від 19.07.2010 прийняте судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 30.09.2010.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу 30.09.2010 розгляд справи відкладався, а в судовому засіданні 12.10.2010 оголошувалася перерва.

На підставі заявленого представниками сторін та третьої особи клопотання, ухвалою суду від 12.10.2010 було продовжено строк розгляду справи № 39/119.

В судовому засіданні 26.10.2010 розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно – апаратного комплексу "Діловодство суду", у зв’язку з заявленим представником третьої особи клопотанням про здійснення звукозапису.

Також, представником третьої особи було заявлено клопотання про залучення ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Колегією суддів відмовлено в задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, з огляду на те, що ОСОБА_4 не є стороною спірного зобов’язання по даній справі, результати розгляду даної справи не впливають на його права або обов’язки щодо однієї із сторін і заявником даного клопотання належним чином не доведено, на яких підставах ОСОБА_4 належить залучити до участі у справі.

Крім того, представником відповідача заявлялося клопотання про зупинення провадження по справі № 39/119 до розгляду Солом’янським районним судом міста Києва справи № 2-4244/10, оскільки, на думку заявника, вказана справа пов’язана зі справою № 39/119.

Розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення провадження по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на те, що результати розгляду зазначеної вище справи № 2-4244/10 не можуть вплинути на розгляд апеляційної скарги по даній справі.

У зв’язку з відмовою суду у задоволенні клопотання про зупинення провадження по даній справі, представник відповідача заявив клопотання про відвід колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарилис" про відвід колегії суддів у складі: Моторного О.А. (головуючого), Кошіля В.В. та Шапрана В.В. у справі № 39/119 - залишено без задоволення.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2010.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Амарилис" – без задоволення.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України (1798-12) ) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2008 між Дочірнім підприємством "Дніпро" (позивач, сторона 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амариліс" (відповідач, сторона 3) було укладено договір купівлі-продажу (а.с. 7-8), за умовами якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача косметичні засоби торгівельної марки "MAVALA" (надалі – товар), які станом на момент продажу рахуються на складі позивача, та фірмове обладнання торгівельної марки "MAVALA" (надалі – обладнання), а позивач зобов’язується прийняти та оплатити вартість товару та обладнання (п.1.1).

Ціна на товар та обладнання відображається окремими видатковими накладними та відповідає балансовій вартості сторони 2, загальна вартість договору складається з суми видаткових накладних на товар та обладнання (п.п. 2.1, 2.2).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що всі розрахунки по даному договору здійснюються виключно в національній валюті шляхом перерахування на розрахунковий рахунок сторони 2, вказаного в розділі 10 даного договору, а саме: р/р 26003301100674 в Подільській філії ВАТ "ВТБ Банк" м. Київ, МФО 300777.

У відповідності до п. 4.2 договору сторона 3 зобов’язувалась провести оплату за отриманий товар на умовах стопроцентної передоплати на підставі рахунку – фактури.

В п. 4.3 договору зазначено, що датою проведення розрахунків вважається день, в який сума, згідно рахунка –фактури, перерахована на розрахунковий рахунок сторони 2.

Право власності на отриманий товар переходить до сторони 3 з моменту отримання нею товару та оформлення видаткових накладних, які підтверджують факт приймання – передачі Товару (п. 5.3 договору).

Сторони погодили, що всі спори та розходження, які можуть виникнути при виконанні умов даного договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів за участю генерального директора Компанії "Russo Balt Ltd" (сторона 1), а у випадку, коли сторони не дійшли згоди шляхом переговорів, всі спори повинні вирішуватись відповідно до вимог діючого законодавства України, виходячи з умов угоди про передачу прав на дистриб’юцію товарів на території України до контракту № 1-21 від 03.01.2006 (п.п. 7.1, 7.2 договору).

Як вбачається з п. 9.1 договору, сторона 3 (відповідач) не має права передавати свої повноваження третім особам без письмової згоди сторони 2 (позивача).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 01.10.2008, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 57065,11 грн., що підтверджується видатковими накладними № МА-1048 від 03.12.2008 на суму 2428,91 грн. та № МА-0001 від 15.01.2009 на суму 54636,20 грн., довіреністю ТОВ "Амариліс" серії НБЖ № 483229 від 15.01.2009, виданої на ім’я ОСОБА_8 (а.с. 9-14).

Спір між сторонами виник, оскільки, як стверджує позивач, на виконання умов вказаного договору, ДП "Дніпро" поставило відповідачу товар, проте, останній в порушення умов договору, зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав.

У зв’язку з тим, що відповідач за отриманий товар не розрахувався, позивачем 11.03.2009 та 25.03.2009 направлялися відповідачу претензії № 9 від 10.03.2009 та № 10 від 24.03.2009 відповідно, які були отримані відповідачем 16.03.2009 та 27.03.2009 відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення (а.с. 15-19).

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Колегія суддів не приймає до уваги заперечення апелянта щодо здійснення попередньої оплати за спірний товар повіреним відповідача – ОСОБА_4, беручи до уваги наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Амариліс" (довіритель) та громадянином Росії ОСОБА_4 (повірений) було укладено договір доручення (а.с. 58-59), за умовами якого довіритель доручив, а повірений зобов’язався вчинити від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії, спрямовані на виконання умов договору купівлі-продажу від 01.10.2008 р., а саме: вести переговори щодо порядку придбання товарів та обладнання, передбачених зазначеним договором; вести розрахунки за зазначені товари і обладнання.

Однак, як було зазначено вище, відповідно до п. 9.1 договору купівлі-продажу від 01.10.2008 відповідач не має права передавати свої повноваження третім особам без письмової згоди позивача.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження письмової згоди позивача щодо передачі відповідачем його повноважень третій особі, зокрема, ОСОБА_4 з огляду на укладання останнього з відповідачем договору доручення № б/н від 01.12.2008.

За відсутності письмової згоди позивача на передачу відповідачем його повноважень за договором купівлі-продажу від 01.10.2008 третім особам, відповідач повинен був виконати зобов’язання за цим договором особисто, в т.ч. і щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактичні дії відповідача щодо укладення договору доручення від 01.12.2008 здійснені поза межами договору купівлі-продажу від 01.10.2008.

Оскільки зобов’язання по оплаті поставленого товару в загальній сумі 57065,11 грн. виникло у відповідача з моменту отримання товару та оформлення наведених вище видаткових накладних, які підтверджують факт приймання – передачі товару, та враховуючи відсутність доказів оплати відповідачем за поставлений позивачем товар, вимоги про стягнення суми основного боргу в сумі 57065,11 грн. задоволено місцевим господарським судом обґрунтовано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував 97,16 грн. 3 % річних за період з 04.12.2008 по 06.04.2010 за видатковою накладною № МА-1048 від 03.12.2008 та 1992,89 грн. 3 % річних за період з 16.01.2010 по 06.04.2010 за видатковою накладною № МА-0001 від 15.01.2009, що разом становить – 2090,05 грн. 3% річних.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 3 % річних за період з 04.12.2008 по 06.04.2010 за видатковою накладною № МА-1048 від 03.12.2008 становлять 97,62 грн., а 3 % річних за період з 16.01.2010 по 06.04.2010 за видатковою накладною № МА-0001 від 15.01.2009 становлять 2002,83 грн., що разом становить – 2100,45 грн.

Проте, оскільки позивач просив стягнути 3% річних у розмірі 2090,05 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України позивачем не заявлялося, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань, а тому суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 2090,05 грн.

Доводи, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Амарилис" в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарилис" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2010 – відсутні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарилис" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2010 – без змін.